Порадьте, будь-ласка, дитячого психолога, який зможе в індивідуальному порядку займатись із дитиною 1-2 рази на тиждень
Silvia, скажіть будь ласка, які саме вправи на дрібну моторику ви робили? Моєму вже 2,6 і говорить лише елементарні слова і то які захоче) хочеться, щоб поскоріше почав говорити)
не обов'язково якісь конкретні вправи ( масажик кожного пальчика можна, доторкатись великим пальцем до усіх пальців по черзі, робити зайчика, баранчика , складати руки в гребінець - в нет ітого добра є багато), а ігри з цим пов'язані - сортування пальчиками дрібних речей ( гудзичків, квасолі, гороху, мали купу каштанів і з ними бавились, наш вихователь в садочку є ще логопедом паралельно, радив навіть просто занурювати руки у коробку з тими ж каштанами, жолудями), є шнурівки, щоб нанизувати окремі деталі, просто пластилін м'яти, щіпати кусочками і клеєти на якийсь малюнок, рвати папір, мозаїка. --- дописи об"єднано, Feb 17, 2016 --- як то знайомо)) потім захочеться, щоб помовчав))
Сортувати віну мене якраз любить, це ми робимо вже давно, а от з пальчикових ігор тільки сороку-ворону і то не завжди хоче... такий от впертий у мене) можливо потім захочеться тишини, але вони таке кумедне деколи ляпають, що воно того варте)
Дівчата, в нас також проблема - сину 7 років - я його раніше віддала до школи - в садочку він був комунікабцльним, йому було цікаво, друзів було багато, а пішли в школу - в іншому місті - і тут почались проблеми, з кожним разом він все більше починає ставати замкнутішим, його практично нічого не цікавить, на розмову зі мною не йде, Я розмію що це проблема і винна за це перш за все на мені - так як я дитини практично не бачу - робота і навчання, порадьте будь-ласка хорошо психолога, щоб вказав на помилки, я тепер готова на все, тільки щоб син став таким як колись,,,
Всім привіт, дуже потрібна допомога дитячого психолога або психіатра. В нас дуже важка ситуація із поведінкою та розумінням у сина. Йому 4.7років. Дитину не можливо контролювати і домовитись з ним не можливо. Чого я тільки не вигадувала, щоб то змінити, але нажаль він надалі зводить мене з розуму... хелп.! Якщо б ще до дому можна було запросити фахівця було б взагалі добре, бо маю ще меншу дитину.
Бачу що ви вже давно зверталися за допомогою і напевно вирішили її. В мене така сама ситуація з сином. Йому 4. 8 років наразі. Ми зі Львову. Може ваші поради нас врятують. Благаю напишіть що ви робили і до кого звертались
Порадьте психолога для хлопчика 6 років, а може і сімейного ,думаю нам батькам тоже треба( бажано залізничний район або десь близько). настав в нас перехідний вік і не даю собі ради, потребую допомоги спеціаліста(((
Дуже прошу порадьте психолога для дитини.Терміново! В людей біда.( Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Привіт! У доньки зараз в 2 класі останній місяць почерк змінився з великого з розмахом на малий. Я думаю, що це є якимись змінами в психології. Як думаєте, психологи? Я права?
Доброго дня! Чи вирішили Ви свою проблему і як?, у мене дочка 4.8 не хоче зовсім ходити в садок, причому ходила з 2 років нормально. Це для мене велика проблема насправді. Істерики, відмови. Завести у садок фізично неможливо. Я вже не знаю де звертатись, бо була багато де.
У мене в знайомої син десь 5 років має - то також, та сама проблема. Знаю, що ходили до психолога, але просто по іншій причині ( дитина часто перезбуджена і різко реагує на події, як я зрозуміла). Зараз там питання чи в школу давати в 6 чи до 7 років чекати, також будуть ходити на консультації до психолога. Підуть в коло сім"ї (їм рекомендували). Моя донечка також не хоче ходити нам поки 4,3 але тут через те, що потрібно спати в обід. Я роблю їй графік будніх і вихідних вона рахує дні до вихідних, часто зранку істерика, або ще з вечора, то я просто пояснюю і пояснюю((( якось поки допомагає, хоча було - що в машину запхати не могла вона копалася, а потім витягти, бо тікала по всій машині і я її несла на руках ( картина, ще та була) але це дуже рідко буває( тому я вам співчуваю. Надіюся ви виясните причину чому так. А ще на старій роботі співробітник сина так дома залишив, типу не хочеш то дома сам будь. До обіду сам був дома( більше проблем з ним не було. Я чесно кажучи, так не змогла б зробити. Але це спрацювало в його випадку.
Дівчатка, порадьте толкового психолога , бажано залізничний район( але якщо толковий то можна і далі) для хлопчика 8 років. І бажано не захмарно дорогого. Хлопчик вже 2 роки займається спортом. Дуже хоче , і на початках йому не погано вдавалось. Але останнім часом пасе задніх, сам же ж від цього страждає, і розвиває в собі комплекси. Подумувала про те щоб кинути і спробувати щось нове- дитина категорично не хоче, те що не вдається- однозначно психологічне, бо в школі на фізкультурі все прекрасно... таке враження що йому зараз потрібна якась перезагрузка чи як то назвати, але не можу сама зрозуміти яку тактику вибрати. Спочатку подумали про максимальну підтримку і похвалу. Нервується що це неправда і ще гірше замикається, ніби той комплекс тормозили його і получається замкнутий круг... і сама не розумію як вирулити дану ситуацію, бо то вже затягнулось на пів року
Це головне, що йому в принципі подобається й він не хоче. Я б в жодному разі не мотивувала таким - мол, не получається тут, давай спробуємо щось інше. Це важливо - ціль мати, а він її має. В спорті так є - бувають такі от затяжні кризи й зневіра в себе. Говорю з власного досвіду, досвіду брата свого + мій малий вже 6,5 років займається карате. Завжди є якесь дно, коли починаєш пасти задніх. Штучно хвалити не треба, бо діти себе збоку реально й чесно самі оцінюють. Я б швидше шукала якісь мотивуючі історії з життя спортсменів того напрямку, що тільки терпіння, наполегливість й щоденна праця, зціпивши зуби, дадуть результат. Тільки так. Не шкодувати й не розслаблятися. Хай подивиться фільм "Карате-пацан", "Едді Орел", щось такого плану. А, ну й часто є таке. коли ходиш взагалі через "не хочу". Й тут важливо батькам знайти слова й переконати таки ходити, а не опустити руки й дати слабинку. Це загартовує характер й дасть внутрішній стержень в майбутньому. А, й до психолога не знаю, чи вела б, але то мої власні думки на основі мого досвіду.
Дівчата, маю проблему з донькою. Дано: 9 років. 3 клас. Дитина мега відповідальна та дуже емоційна. Часті головні болі, спазмуючого характеру, що виникають під час надмірного напруження або хвилювання. Шум у класі, крик вчителя, контрольна, ато і інші подразники, типу суперечок з друзями і т.п. Орієнтовно рік часу дитина боїться сама спати у своїй кімнаті, тривожна. Під ранок обов'язково переходить у нашу спальню, досипати. Невропатолог явної причини не бачить, порадив шукати психолога. Можливо, хтось стикався з таким, порадьте щось. І психолога також, я поки не знайшла( з донькою багато розмовляємо і я, і чоловік. Перед сноп проговорюємо позитивні, негативні моменти, кожну ситуацію шкільну розбираємо до дрібниць, та видно щось не так. Результату немає(
