ну він точно знає ,що це є у всіх,але так ,як не показуємо УСІМ людям,а лише мамі-татові-лікарю з дозволу мами(бо чоловікйого в лікарню не поведе) ці частини тіла, так само - ми не називаємо їх вголос при усіх людях.. Думаю,що написав- утворив він його механічно,а реакція вчительки закріпила ,що це ще веселить "весь чєсной народ".
ггг, а 5-6 з мови то як? ну рельно багато черкає + ручка якось жирно пише і враження не акуратності є, тобто оцінка навіть не стільки за помилки, хоча вони теж присутні, а за то черкання. Перейшли на ручку стирачку, все стало набагато краще, але... то ж мабуть не вихід
Про писання - мали тут на днях веселу розмову з сімейкою ІТ-шників. - та з часом ручне писання буде вийнятком, Мій чоловік до мене : - ага, вчепилась до нього 2 речення в день , 2 речення в день. Пояснюю усім 3-м: - каліграфія і писання загалом для першачка - цев першу чергу привчання до наполегливості. Я не примушую його писати каліграфічно. Я пояснюю, що потрібно писати краще.
Я відповіла ствердно) А малий : « Ну і як тобі?» Я: « Досить нормально») Потім пояснила, що нічого екстравагантного в тому нема, всі люди займаються сексом, без нього не буде дітей, а отже продовження роду. Але люди мають вирости, знайти свою половинку і одружитися. Більше нічого не питав. Розмова визріла після перегляду « Одруження наосліп», моя мачуха собі вмикає на кухні якраз коли діти снідають. --- дописи об"єднано, Mar 21, 2019 --- Нехай буде вийнятком в користуванні, але навик обов’язковий.
Писання - це особливий навик, який впливає на розвиток певних частин мозку, які клацання на кнопочки не розвиває.
Думаю, буває. Коли хтось стоїть як кістка в горлі. Погано себе поводить, викрикає, не поважає вчителя тощо. Син друзів, про якого писала вище, ще той «приємний» хлопчик. Але якщо говорити про знання, то деяких вчителів він може і під плінтус загнати. Тому і репутація в нього на всю школу). Є вчителі, які теж «білі ворони». Хіба з такими він міг би знайти спільну мову. Пишу про приклад з власного досвіду. Той хллпчик не вигаданий)
@Sofijusia мені згадалася книжка Сухомлинського "сто порад учителю". Він там пише точно так само як формулює ваш малий, що вчитель повинен мати серце до дітей . І ще розповідає про категорію учнів, які читають повільніше і взагалі всяку інтелектуальну роботу роблять повільніше. Для таких він формував спеціально бібліотеки якихось книг. Ну ясно, що таких педагогів з інд.підходом одиниці , але от він чітко бачив таку категорію дітей і казав, що для них на майбутнє буде добре освоювати якісь робочі професії. Ну а те, що хлопчик тонкої натури, то не конче результат виховання. Якось на якомусь виступі Олег Романчук ( то є Львівський дит. психолог хто невкурсі) розказував , що є люди просто більш вразливі за інших і він сам з таких, але то просто треба з тим навчитися жити, щоб не плакати на кожному куті через таку свою рису. Ще згадалося , що в нас в ліцеї виганяли за негідну поведінку, тобто з ліцею виключали. Була в мене дівчина в класі, якось прступила, а от далі толком не вчилася, все грала дурненьку або трохи хамила, ну і її поперли. Але були діти, які могли профільний предмет в першому ж симестрі завалити на двійку, але якщо вчителі бачили , що то не через лінивство і в дитини таки є потенціал втягнутися, то таким давали шанс продовжити навчання. Один вчитель казав батькам, які думали, що як їх дитина не тягне на "відмінно" як то було в школі, то може краще назад в школу і забрати : краще бути дурним серед мудрих, ніж мудрим серед дурних. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Дурним серед мудрих - це якраз коли ти не тягнеш на відмінно. Тобто ця фраза зовсім навпаки, краще бути середнячком серед розумних, аніж відмінником серед дурних. Краще вчитися в ліцеі і не тягнути на відмінно, аніж в школі бути відмінником
Доброго дня! Може чиїсь дітки відвідують школу "Дивоствіт" на Сихові, які враження/відгуки? і куди потім діти переходять після закінчення школи, хто -куди, чи їх повністю класом переводять у якусь іншу школу?
@Retaret, я вже казала тут, що ця дитина є для мене величезною загадкою. Він з однієї сторони є таким компанійським, трохи шибайголова, певно,як і переважна більшість звичайних хлопчаків, але в "певних" місцях, тобто, в окремих ситуаціях, те що стосується почуттів і емоції , він якось , зовсім мені не типово формулює свої думки , почуття і відчуття. От вчора, йдемо зі школи, каже - Юрка - злий( однокласник), знаєш мама, в ньому в середині живе дракон злості, який росте, росте і його їсть... Я питаю, звісно здивована, чому ти так кажеш? Бо я це бачу.. Йому недавно 9 минуло, скажіть, чи Ваші діти саме так описують, коли хтось просто злий? Чи вони вони взагалі це описують, почуття? Крик, агресію не сприймає жодним боком, у спорті, в якому треба штовхатись чи є можливість ненароком завдати комусь болю, футбол наприклад, він оминає, всі, хто йому знайомі, це вже його друзі, як би я не пояснювала, чим є дружба. Завжди перший біжить на зустріч і вітається, щиро посміхаючись. Логопед мені сказала, що він просто не з нашої планети), але як такій дитині"правильно"соціалізуватись?
він соціалізується. Якщо він вже три роки вчиться в школі, значить в нього все нормально. Не у всіх є і буде однакова ступінь соціалізації. Те що в нього такий високий рівень емпатії (чи як воно називається) - це добре. В мене теж всі мої знайомі - це друзі, і скільки б життя мене не тицяло писком до ґрунту, я знов на ті самі граблі стаю, ну сумую, але на якість життя це так сильно не впливає. Я до того, що не треба штучно його «загартовувати», життя саме це зробить. Будьте поряд, підтримуйте-пояснюйте, не кидайте під танк. Є багато видів спорту, які не передбачають контакту.
Не хоче думати, що це хлопчик поганий сам по собі, а перекладає відповідальність за його злість на дракона. Не хоче розчаровуватись в людях. Захисна реакція така у вашого хлопчика. Це нормально, як на мене, відгороджуватись від негативу. А як ви його хочете соціалізувати? Він же якось 9 років живе серед дорослих-дітей і дає собі раду. З часом прийде розуміння якихось речей, а іншим ви його не зробите. ПС У вас чудова дитина. Обійміть і поцілуйте...
@Orman, мене чоловік постійно відтягує, і каже, пусти дитину під танк, бо по іншому він не виживе, а я нутром не можу, мені хочеться бути поряд і пояснювати, бо враження таке, що він не розуміє, яка небезпека іде його чекає , та й наслідки.. @ГаЛоЧкА, я боюсь навіть думати про якусь інакшість , бо не впораюсь з цим(..
Танк його може просто розчавити. Та Галя не мала на увазі чогось страшного. Може він буде великим гуманістом. Швейцером чи Сухомлинським. Чи Папою.
@Dominika, він - то така ходяча любов, я не знаю звідки мені таке "випробування". Цілую часто і обіймаю, він сам по це постійно приходить до мене, вже навіть ховаюся з цим. Цянаша вчитель, ще в першому класі мені сказала, не цілуйте хлопчика, йому це шкодить, як вам так дуже хочеться, то хіба в сні, як він спить, щоб не помічав...... три крапки... --- дописи об"єднано, Mar 22, 2019 --- Спочатку мусимо дати раду з читанням і письмом), поки тут добряче відстаємо. Ходила вчора по пораду до першої вчительки старшої доньки, Цитую її - "Дитина складах чи словами ?Якщо словами - не біда,хоч і повільно.У ПИСЬМІ ДОПОМОЖЕ ЛИШЕ СПИСУВАННЯ. БО ДИТИНА ЧИТАЄ І САМА СОБІ ДИКТУЄ , ТИМ САМИМ РОЗВИВАЄТЬСЯ ЗОРОВА ПАМ'ЯТЬ. Можливо проблема у вчительці. У дитини страх..Може варто спробувати поміняти на тиждень вчителя або школу. Попроситися в інший клас. Як на мене- здоров"я дитини НА ПЕРШОМУ МІСЦІ !"
На тиждень нічого не дасть. Щоб дитина вчилась, вона має почуватись в безпеці. Довго і постійно. В мене двоюрідний дядько погано читав до 8 класу. Потім його прорвало. Вивчився на священника. Якщо дитина в принципі нормально мислить, говорить, вивчає, то ніц їй не є. Треба пробувати різні методи. Але в безпеці.
@Sofijusia а на канікулах ви пробуєте з ним читати? Вже скоро літні канікули, купуйте йому книжечки на найцікавішу для нього тематику і пробуйте читати. Але без шкільної риторики, хоча я думаю ви самі в курсі. Я переживала, що малий не любитиме читати, зараз час такий, що дітей чим далі тим важче подружити з книжкою. Але почала купувати йому книжечки для старшого трохи віку - пригодницькі, детективи, фантастику і читаю не йому, а разом з ним на ніч. Тобто читаю лише я, але для нас обох, нам це цікаво і то такий особливий час. Він з нетерпінням чекає коли ми заляжемо в його кімнаті і дізнаємось що ж там далі. І я маю велику надію, що коли його навики з читання дозволятимуть, він вже буде мати потребу, звичку, бажання і буде читати сам. Запоями як я)))) Може якщо забрати фактор навчання, шкільну обстановку йому піде легше. Але я підтримую дівчат - не надавайте цьому великого значення, нехай ваш син не думає, що він у чомусь відстає, бо часом таке переконання теж перешкода.
Дівчата, при нагоді, нарадьте мені книжок, які дуже сподобалися Вашим 7, 8, 9 - річним хлопчакам. Так щоб дуже, щось пригодницьке, про блейди книги існують?)
