В нас нема такого періоду заперечень, навпаки стало легше в порівнянні з віком 2-3. Майже за все вже можна домовитися. Але буває таки, що щось вперто не хоче, або навпаки дуже сильно хоче, а я не можу/не хочу зараз того. От тоді починається випрошування, трусіння губою, сльози, закладання рук, тупання ногою, крики "нє, не буду" або "а я хочу, я так сказав". Забивається десь в куток або іде кудись, накривається. І кульмінація того всього завивання "мене ніхто не любить" і так по колу і безперестанку, поки не заспокоїться. Надіслано від мого TRT-LX1, використовуючи Tapatalk
в малого недавно завершився період ображання, але не менших, а будь-кого з дітей. Якщо щось йому не подобалось - бах і прилетіло дитині. Розмови-настанови не допомагали. Але якось само собою минулося. Десь півроку тривало. в нас власне не було такого ніколи раніше. Він в тому плані дуже комфортним був. Зараз якийсь новий етап, треба перечекати.
Напевно, сюди. Мала зламала руку в лютому. Ліву. Вона лівша. За час ходіння в гіпсі - почала писати правою. Трошки гірше аніж лівою. Зняли гіпс. Може писати обома руками. Розвивати, чи кинутись того ровера?
Ми всі праві, лише старший лівак. Причому і правою пише(я лівою не можу) тобто усі ліваки можуть правою. Тому не розвивайте. Най пише якою хоче
Є тести відповідні. Не всі ліваки можуть писати правою, в мене син перейшов з лівака до амбідекстера і лиш в 6р я можу сказати, що 80%писання і малювання йде в нього правою рукою. Для координації і розвитку звичайно можна давати щось, але не письмо , як відновиться ліва рука спробуйте пройти тестування
Чим зайняти дитину 2 років в автомобільній подорожі протягом 4-5 годин? Порадьте конкретні ігри, не на телефоні. Може якісь цікаві і недорогі іграшки.
Безпрогпашний варіант це наклейки. Такі найпростіші, з канцтоварів листом. Вікно поруч, можна клеїїїїти, казки, історії, сортувати і т.п Якщо не вікно, то невелика дошка для ліпки. Всякі дрібні збірки завдань. Нам завжди канали. Пару за різним принципом.
В нас в старшого (3.9) якийсь новий "бзік". Може розплакатися чи рознервуватися від того що не знає, що вибрати. Наприклад, гуляємо, стрибає в глибокій калюжі і вже збираємося іти додому. Стрибає скільки хоче, я не підганяю, стою і дивлюся. Тут питає чи ще стрибати чи вже іти. Я (як завжди, в колишні часи істерик допомагало) кажу "як хочеш", що можна ще стрибати, а якщо хоче додому, то ідемо. І тут починається плач "я не знаю, я не знаю як хооочу". Або гуляємо, катається на самокаті, питаю "куди їдемо далі? Туди чи сюди" і знову бачу його розгубленість і дратівливість від того, що він не знає, куди хоче. Ок, вибираю я і все спокійно - їде і не нервується. І таких прикладів багато за останній тиждень. Фраза з сльозами в очах "я не знаю" стала дуже частим гостем. То вікове? Чи забагато вибору я давала йому до того і йому надоїло? Бо колись йому то якраз дуже подобалося, що його питають, дають можливість вибрати, от я і привикла по можливості так робити. В принципі то зовсім не проблема, вирішую тепер сама, але цікаво чи в когось ще таке було
Діти потребують і рамок, дуже. Я би додала більше керованості, просто зменшила б такі ситуації з вибором, замінивши на прості вказівки/проговорення, що ми зараз будемо робити. Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
Зараз поки цей період, так і стараюся робити. Повторюся, це не проблема, я швидко на неї зреагувала і зрозуміла. Мені просто цікаво "докопатися" в чому суть такої переміни. Я і так постійно проговорюю, що ми будемо робити, інакше в нас не діє. В нас дуже багато "домовлянь", і в них я бачу результат, бо колись це була страшна категоричність з його сторони на майже все, а зараз дуже подорослішав в тому плані. Якщо домовитися, то мало що "банить". А рамки були і є, в нього ж не вседозволеність, просто йому дуже подобалося, що він може вибирати (я ж давала такі варіанти, що обидва прийнятні). А мені подобається, коли батьки не все вирішують за дітей, а прислухаються до їх побажань і настрою - сприймають за особистість з власними бажаннямм. Так, для деяких батьків це мабуть залояльно) Та й в період 2-3 роки така тактика була спасінням. Він не вдягався, поки я не розкладала декілька варіантів "луку" і він не обирав в чому іти. Надіслано від мого TRT-LX1, використовуючи Tapatalk
Я не мала на увазі вседозволеність, це вже зовсім крайність, але навіть в дрібницях баланс може порушуватись, то на наш погляд обрати шкарпетки - це рутинна дрібниця, а для дитини - це ментальна робота. Думаю, ті хто важко вибирає, зрозуміють, як в магазині, наприклад, не можеш обрати з двох подібних речей - і такі ситуації справді втомлюючі. Припускаю, що могло змінитись - можливо він став більше бачити загальну картину: одночасно розуміє, що матиме те, що вибере, натомість інше втратить, от його і розриває від протилежних почуттів. А в 2 роки такі роздуми "технічно" неможливі) Паростки відповідальності, щось з цієї опери. Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
О, дякую. Власне десь таке і відчуваю, бо така реакція в тих ситуаціях була, де усі варіанти бажані або схожі. Там, де він впевнений, далі чітко обирає сам. Надіслано від мого TRT-LX1, використовуючи Tapatalk
@Miss Sixty , мій не мав таких реакцій. Зважте ще нате, що він - старший брат. А це - додаткова відповідальність. І,якщо дитині притаманні риси відповідальності, то це може просто підсилити відчуття.А дати раду з ними ,ще не може, тому і розпач.
Протягом декількох років учені робили МРТ групі дітей і встановили зв'язок між етапами їхнього розвитку та змінами в корі головного мозку. Тепер напевне відомо, що не варто очікувати від 4-річної дитини аналітичних здібностей, бо вона фізично не готова аналізувати та прогнозувати. Від народження й до 3 років мозок дитини створює 700 нових нервових зв’язків кожну секунду. Із самого народження 100 мільярдів нейронів - або клітин мозку - уже створено. У віці 4-5 років відбувається активне формування всіх відділів, що відповідають за сприйняття світу й переробку інформації, що надходить від різних органів чуття (зір, слух, шкіра), а також образного мислення правої півкулі. Дозріває частина мозку, яка відповідає за зір і тактильні відчуття. Основні ресурси мозку повинні бути спрямовані на розвиток сенсорно-моторної основи інтелекту: варто багато бігати, стрибати, повзати, лазити. Завдяки правильно сформованому сенсорно-моторному базису під час навчання дитини в школі не виникатимуть проблеми з читанням, письмом, математикою. Знання букв і цифр у цьому віці не є ознакою високого інтелекту. Для дитини характерно ходити, стрибати, самостійно їсти й тримати олівець. У 6-7 років завершується формування правої півкулі та відділів, що відповідають за переробку сенсорної інформації. Формується функція просторового аналізу й синтезу: відчуття тіла, співвідношення частин і цілого, метричні уявлення (ближче / далі, більше / менше), координатні уявлення (угорі / внизу, ліво / право), квазіпросторові уявлення (у / на, над / під, за / перед). Дитина самостійно планує свою діяльність і добивається результату (режим дня, навички самообслуговування, виконання послідовності дій, малювання візерунків). Але через те, що частини мозку, які відповідають за абстрактне мислення, емоційну зрілість та вміння мислити раціонально, сформовані неповністю, виникають перегрузи та істерики. Важливо звертати увагу на формування дрібної моторики: зав'язування шнурків, застібання ґудзиків. У 9 років дитина оволодіває дрібною моторикою: школярам стає легше писати, їхні вироби стають більш акуратними. Великими кроками йде опанування математичних наук: геометрії та математики. У 13 років лімбічна система вже дозволяє випробовувати сильні емоції, але область мозку, яка відповідає за їхнє утримання, іще не розвинена – звідси проблеми підліткової емоційності. Інтелект, аналітичні можливості та логіка розвиваються. 15 років - вік, коли ефективність роботи мозку підвищується. Відмирають непотрібні нервові зв‘язки, посилюючи активніші зв'язки: мозок стає більш «спеціалізованим». У цей час діти можуть обрати яку-небудь одну область знань, яка їм подобається найбільше, і поглибити її вивчення. У 17 років розвиток областей префронтальної кори головного мозку веде до вияву соціальної активності, з'являється абстрактне мислення, оцінка ризиків і самоконтроль. 21 рік - вік емоційної зрілості. Але області зеленого кольору свідчать про те, що навіть після досягнення офіційного "дорослого" віку в нашому мозку ще є області, які мають потенціал для розвитку. Емоційна зрілість і здатність приймати рішення будуть розвиватись і в наступні роки. (Оригінал тексту розміщено в The New York Times).
в нас мабуть був лайтовий період заперечень. тепер на все-все-все -відповідь-ні) і без пояснень чому)
Напевне сюди )) Задумалась над купівлею дитячого набору. Поділіться, будь ласка, досвідом - наскільки необхідним є балдахін? Яку практичну функцію він виконує?
Як на мене, він суто як прикраса. Ми балдахін не купляли, бо в ньому бачу більше мінусів, ніж плюсів - більше пилезбірник, ніж функціональна річ, прати/сушити його трохи незручно, ліжко у нас стояло далеко від вікна, тож на дитину сонце й так не попадало, як не як, тканина затримує циркуляцію повітря. На практиці виявилось, що й ліжечко до 2-ох років нам було не надто потрібне, не кажучи вже про подушки, ковдри і балдахіни))) Надіслано від мого meizu M8, використовуючи Tapatalk
Зі старшою я мала такий набір. Ще з самого народження дитини облаштувала ліжечко з боковинками і балдахіном. Провисіла та краса тижні два, добре, що пофоткати встигли напам'ятьДитина там практично не лежала, хіба, коли мені треба було відійти від неї. Комарі нам були не страшні, бо є москітні сітки на вікнах. В кого нема - балдахін - хороший захист від комарів. Ну і пилозбірник звичайно. Знімати-прати-прасувати-вішати треба часто, а я лінива. Тому попрала один раз і віддала родичам, які теж дуже хотіли балдахін
Якраз сьогодні зрозуміла, що ліжечко стає необхідне, коли відлучаєш дитину від ГВ. Моя в ньому спить буквально 3-5 раз. Боковина знята, ніби й разом, але й окремо). І от зараз доня б кайфонула від того балдахіну, бо дуже любить різні хатки-схованки. Щось типу такого свого маленького куточку. Ну але ми його не купували, і вже не будемо.
