В мене зайві "кава з печивком" - це символ розслаблення, відпочинку, така психологічна ілюзія - втеча від щохвилинного смикання дітьми. І я навіть не думаю, що це проблема в своїй суті, ну бо ж таки треба себе трохи переключати, але недобре, що їжа сприймається як особливий бонус. Справедливості ради, не так навіть їжа, як ритуал заварювання кави. Мабуть, просто як найдоступніше задоволення, яке нескладно організувати. Іншими варіантами того ж механізму є вмивання, манікюр, ввімкнути музику (чоловік пропонує подарувати якісні навушники, мабуть погоджусь )), або просто вийти з дому, ну але це вже потребує більше зусиль, ніж зварити каву. Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
Я не можу снідати вівсянкою...точніше можу, але за годину я вже голодна знову. Мені ідеально зранку гречку з відбивною і борщем запити. Тоді буде діло. Але я так востаннє снідала ще як була вагітна, років 5 тому.
Трохи повеселили. Яке м‘ясо по святах? От коли є хліб і олія в хаті. І всьооо. І це не культ їжі з‘являється. Це страх в спинному мозку. --- дописи об"єднано, Mar 12, 2019 --- Уявила манікюр під смикання дітей. Каву легше зробити і морально дешевше.
От я так кожного дня снідаю (ні, не надоїдає, задоволення приносить навпаки) і до обіду взагалі не згадую про їжу. А тоді якщо є час і можливість нормальний обід, або І бачу, що оте розслаблення і втеча від дитячих турбот не в мене одної) Надіслано від мого TRT-LX1, використовуючи Tapatalk
А Ви пробували ту саму відбивну але з вівсянкою?) Я, наприклад, взагалі не сприймаю "солодкі" варіанти вівсянки, з фруктами/йогуртами і т.д. А обожнюю її якраз, як ранковий гарнір. Надіслано від мого TRT-LX1, використовуючи Tapatalk
Сніданок - вдома, сьогодні 100 г вівсянки, 300 мл морквяно яблучного фрешу, 3 канапешки з гречаного хліба, брі і помідорки. Кава. Зосереджуюся на смаку. Сита. Обід - на роботі. В основному те, що взяла з дому (як правило, каша + білок + салат). Стараюсь їсти з тарілки, а не з лотка. Стараюсь не клацати в компі при цьому (виходить не дуже). Деколи йду на комплексний обід, але мені все не те (то порція завелика, потім відчуваю важкість, то страва не така, як я люблю..) На роботі ще перекусюю (яблучко, банан, деколи салат маю на перекус). Деколи (це не є щоденна практика) на роботі буває морозиво до кави, або хтось якоюсь цукеркою вгостить, або тортик з нагоди ДН. Спеціально солодкого в кабінет не купуємо. От ввечері починається саме цікаве. бо я до приїзду додому вже голодна як вовк. А якщо день був стресовий, то ще не вийшовши з роботи, я починаю згадувати, що в мене є смачненького вдома. А якщо нема ніц - то ще спеціально заїду по дорозі, куплю. Якщо, зайшовши до хати, ще притомна, то можу справитися і з"їсти на вечір чогось не деструктуючого мене зсередини (салатик збацати, чи рибку розігріти). І в такому випадку вже не голодна, але починаю "нипати" - якщо не фрукти, то морозиво. Порції в мене не великі. Я от коли почала писати харчовий щоденник (і важити порцію), це стало для мене відкриттям. І я вже точно знаю, що звиклої порції обіду мені є замало. За годину вже починаю думати, що би ще пожувати. Тому й не дивно, що до 19-20 год я вже готова з"їсти слона. --- дописи об"єднано, Mar 12, 2019 --- Або бахнути 100 грамів Я жартую, звісно. Для мене корисною була вправа на одному тренінгу (по емоційному інтелекту), де ми розділили аркуш на 2 колонки, і в першій писали все, що здатне підняти нам настрій (додати енергії), в іншій все, що забирає енергію. Важливо було писати чесно. В мене в першій колонці на першому місці були подорожі, на другому - їжа. Потім тренер сказала думати ще. Тоді з"явились обнімашки, вишивка, книжка, хороший фільм, сеанс масажу та/або косметолога. Добре зроблена робота. і таке інше. То я вдома попросила чоловіка скласти такий список. Просто щоб він пам"ятав, що може сам впливати на свій емоційний стан.
Дівчата, розкажу трошки про свої бзіки. Я завжди була худа, дуже худа. З народженням дітей набрала кілограми, яких бракувало. Але стало так, що я стала не добре себе почувати, стало погано виглядати тіло і я стала собі не подобатись в дзеркалі. Не через додані сантиментри, бо вага моя і досі є достатньо невеликою. А поганий стан шкіри, целюліт і т. д. Тоді я ще не задумувалась, що щось не так з моєю харчовою поведінкою. Але коли я почала помічати, що вночі, коли прокидається немовля, я замість того, щоб впершу чергу дати йому груди, поки він ще не плаче я швиденько біжу на кухню і в темряві з закритими очима щось хапаю і жеру (не важливо що, те що є. Але, звісно, як є снікерс, то я зжеру його, а не котлету). Згодом я почала помічати, що прийшовши додому з прогулянки з двома малими дітьми я вимотана, як пес, помила, погодувала, вклала спати і знову жену на кухню зжерти пачку цукерок чи випити банку згущонки. І так по наростаючій, отого ненормального жертя ставало все більше і більше, аж поки я не почала то сама за собою помічати. Згодом я зрозуміла, що я так поводжусь від стресу. Поміж тим наша сім'я нормально харчується, але часто після нормальної вечері я відчуваю незадоволення, мені і далі треба зжерти чогось солодкого аби відчути радість. На нинішній день я таки позбулась нічного жертя, а вдень так і далі, вкладу дітей і шукаю, що б то проковтнути шкідливе. При чому я не відчуваю особливої насолоди від смачної шоколадки чи печива, я просто хочу це проковтнути. Тобто мої смакові рецептори не насолоджуються, а от мозок певно - так. Отак написала, прочитала і сама жахнулась. Тут певно річ не в дитинстві, а в психіці... Надіслано від мого MX5, використовуючи Tapatalk
у Вас пластівці чи крупа? Я буквально місяць тому зробила для себе відкриття, що я роками снідала власне пластівцями. Хоча типу дивилась, щоб на упаковці було написано, що їх тре варити 10 хв, а не запарювати. В Ашані на очі натрапила власне крупа, я купила, і наступного ранку прозріла - смак зовсім інший (а в мене ще й асоціація приємна, бо найсмачнішу вівсянку в своєму житті я снідала на вершині Драгобрату, і дивувалась, чому вдома не можу відтворити смак. Виявилось, що пластівцями смак крупи не відтвориш ). І відчуття ситості після крупи триває набагато довше. При чому зараз мені крупа так йде, що я нічого не додаю взагалі. Варю на воді, без цукру. Без родзинок і бананів. Заходить зранку як в сиру землю.
крупа. Я в курсі того "приколу" про пластівці-крупа. Ми пластівці маємо на крайній випадок. Коли вже часу немає. Там ще є плющена і не плющена. Останню треба варити 40 хв, але вона найсмачніша. Але мені все одно не є ситно після неї.
Нема нічого жахливого. Це від перевтоми і стресу. Дати організму швидкий цукор - це самий простий спосіб "витягнути з ями". В мене в близьких друзів дитина в 4 роки захворіла на діабет першого типу. Тоді я дізналась багато нового про психосоматику і величезний вплив того, що ми споживаємо, на наш організм, здоров"я і життя. Але - коли в дитини гіпоглікемія (цукор падає нижче рівня, необхідного для підтримки життєдіяльності; гіпоглікемія здатна викликати кому і навіть миттєву смерть, навідміну від гіперглікемії (коли цукор скаче догори, то зношуються органи. Але від цукру 10-15-20 одиниць, як правило, в моменті не вмирають) їй дають цукерку, сочок з пакету, (ударну порцію глюкози). Потім - банан. Коли дитина розплющить очі, по можливості годують складними вуглеводами. Бо тільки ці продукти здатні швидко привести до тями, в умовах, коли нема можливості зробити ін"єкцію глюкози. Задумайтесь: це ж наша фізіологія, організм (думає, що) вмирає, ми шукаємо швидкий порятунок тут і зараз. А потім будемо думати, чого так вийшло і як запобігти такому в майбутньому. І це я ще в дєбрі психосоматики не лізу. Хоча я в неї вірю.
Відчуваєте якісь пустоти, внутрішню ненаповненість? Мені подумалось по аналогії з шопоголізмом. Але ще може + особливості обміну речовин, я знаю кількох особливо худих людей, які от якраз можуть споживати гігантські порції. Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
Так, такі списки можуть бути дуже помічними. Але, чесно, я щось не багато бачу альтернативних варіантів тій каві в умовах, що маю, хоча вони все ж є. З таких речей в мене ще навести (відносно) порядок, запалити свічки. Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
були моменти коли й ні хліба нема, ні картоплини якоїсь. Були паскудні роки, були більш-менш. Рятував добряче власний город.
Це як про мене Дуже вас розумію. Я вже, практично, як півроку працюю над своєю культурою. Поки,її ще немає. Розумію, що в будь-який момент можу неврівноважено напхатись. Але позитивні результати є. Вони почали з'являтися з першими втраченими кеге...я влізла у весь свій старий гардероб, з L в S/M.
Це як про мене Дуже вас розумію. Я вже, практично, як півроку працюю над своєю культурою. Поки,її ще немає. Розумію, що в будь-який момент можу неврівноважено напхатись. Але позитивні результати є. Вони почали з'являтися з першими втраченими кеге...я влізла у весь свій старий гардероб, з L в S/M.
Левел № 2: кожна з таких речей дає різний об"єм "зарядки батарейок". Мені шоколадка підніме настрій на годинку, а подорож на вихідних "триматиме" як мінімум до наступних вихідних. У описаній Вами каві в момент спокою я особисто взагалі нічого кримінального не бачу. Але якщо б хотілося, можна урізноманітнювати свій "допінг", коли є для цього час і можливість.
Коли я повечеряла нормальною їжею і відчуваю ситість, я часто не відчуваю радості від того прийому їжі і тоді я хочу щось проковотнути солодке. Я не обов'язково хочу щось конкретне, просто щось, щоб наче доповнити чи то отримати радість. Я й не обов'язково відчуваю, який той смаколик смачний, але в мозку ставиться гапличок, що радість принесено. І так, я з тих людей, які їдять, як здоровий мужик і все рівно худі. Але коли я випиваю банку згущонки за раз, то це не може не позначитись на стані шкіри, на обличчі тощо. Та й проблема не втому, що я їм забагато, а в тому, що мені потрібно якусь каку з'їсти для радості, але радості не смакових рецепторів, а радості в мозку. Надіслано від мого MX5, використовуючи Tapatalk
Моїм солодким допінгом, коли немає шоколаду, є сухофрукти і горіхи з медом, їм не похапцем, а кожну штуку чи то горіха чи то ізюм вмочую в мед і роблю таку собі насолоду.
Можливо Ви не свою порцію їсте ( треба більше). І якщо до каші додати сухофрукти, або ще салат з"їсти то повинно, б вистачити. Я снідаю рано в 7/30 до 11 мене тримає. Маю перекуси ( фрукти, які є по сезону). --- дописи об"єднано, Mar 12, 2019 --- є таке) я також мала таку проблему і зараз борюся з нею. Допомагає правильно розприділити калорії, які мені потрібні на день. Це не легко для мене бо це треба час і наперед думати про раціон/меню/закупку продуктів.....і.т.п. інколи зриваюся. Але якщо я правильно розприділяю білки/жири/вугливоди на день то бяки не хочу. А зараз з вагітністю, то тут просто жах( квашений огірок можу зефіркою заїсти((((((((
