То ви до Олі Яскевич ходили? Бо майже слово в слово її поради мені такий підхід подобається. Хоча в нас все не зовсім так/ зовсім не так, але субординацією таки займається чоловік. Щодо ліжка, то моя старша взагалі без проблем пішла спати сама після народження середньої. З середньою так не вийшло, бо з місцем туго. В результаті тато пішов на диван, з найменшою закінчили ГВ і мама то втікає до тата, то скраєчку біля дітей. На словах вони всі хочуть свої окремі кімнати і свої окремі ліжка. Як воно буде на практиці, не знаю. Але пам'ятаю, що я в 6-7 років ненавиділа спати з мамою (а вона трохи наполягала, бо теж було туго з місцем і був ще варіант розкладушки). Я взагалі досі найбільше люблю спати сама
Я якось не дуже тим заморочувалась(або вже і не пам'ятаю), але старший спав окремо з появою меншого (йому тоді 2,2 роки було) В нього і вибору не було, тому мусів. Хоча ні, десь за два-три місяці до народження братика, почала пояснювати, що йому прийдеться спати окремо на своєму ліжку. То якось сприйняв нормально і засинав спочатку біля мене, а чоловік перекладав, а потім якось сам по собі навчився в своєму ліжку засинати. Менший трохи довше спав біля мене, на приставленому ліжку, потім ми ліжко відсунули. Але це з ГВ було пов'язано (на ГВ до 2.5-3 роки) А як тільки ГВ припинилось, то спав окремо. Міг заснути біля мене, але я або чоловік перекладали у ліжко. Причому ліжко велике, двоповерхове ми дітям купили, ще як меншому було 3 місяці , а старшому 2,5 роки. Зараз просяться до нас у ліжко (як же ж без того ) , то я дозволяю трохи полежати , а потім "виганяю" на свої ліжка спати. Іноді сама йду трохи полежу біля них по черзі(як просять). Зараз моїм 7 і 9 років.
незнаю чи воно отак куском сприймається, бо то ж було в рамках теми як пережити/організувати відлучення від мами в 3 роки і впустити тата в життя дитини. До слова , ми теж плануємо переїзд, якщо все вдасться, то малій буде близько 4.5р, а меншому десь рік. Їм теж готується дитяча кімната, але незнаю як вийде розділити, бо малий ще точно буде на гв, і навіть якщо на окремому ліжку, то всерівно спатиме в нашій кімнаті, а от чи мала захоче отак відразу йти сама в іншу кімнату - сумніваюся наразі.
до речі, в нас це було дуже помітно, і зі спанням в тому числі, хоч воно і залишилось спільним - якщо раніше син тулився до мене, то якраз після трьох він почав вимагати тримати дистанцію, бо я на нього тисну))), і тато став центральною особою мені на зміну. Я знаю, що він готовий спати окремо (у відпустці спав), але виходить так, що на даний момент мені зручніше так, як є, а може й не варто з тим затягувати?
Я вважаю, що раз хоче і є можливість, треба відселяти. В сенсі, і квапити погано, і стримувати теж недобре.
Не факт. Мій менший теж має майже 9 років. Має свою кімнату, але спить з братом, деколи практикує прийти до нас, бо «страшно» тощо. Думаю, що то більше від дитини залежить. Мій просто хоче когось поруч. Не через ревність, а він так хоче).
Додам ще про меншого. Пішов з нашого ліжка одразу після закінчення ГВ. Купили хлопцям 2-поверхове ліжко. Жили ще в 1-кімнатній квартирі. Кімната була не дуже велика, то було практично поруч. Рукою можна було дотягтись. По він переселився без капризів, застовбив собі ніби місце), зоб брат раптом не спав там. А як було страшно, то я його могла погладити. Йому було досить того контакту, того відчуття, що мама поруч. Але от зараз я бачу, що він дуууже любить з кимось поруч спати. Навіть з донею готовий), хоча зараз у нас «зуби», і крик вночі ще той).
Аналогічно. Спить окремо з 2,5 рочків старша. Менший з 1,8. Але на них часто находить і або одне до другого йдуть спати, або нас з чоловіком намагаються притіснити ))) Старша часто проситься щоб з нею хтось лягав.
От і мій тулиться. Інколи залишаю їх вночі двох на дивані, то майже обіймаючись сплять. До речі, мають дуже чутливий сон обидва. Відразу відчувають,коли я встаю. В нас в теорії все дуже гладко йде зі старшим. Він погоджується, що буде спати окремо, що хтось (я чи чоловік) читає книжку, потім сидить біля нього,щоб заснув і йдемо. Але коли приходить вечір - все міняється. Треба почитати десь про дитячі страхи
9 років моєму хлопцю, спить окремо в своїй кімнаті, але щовечора благає аби хтось з ним ляг поруч, і полежав поки він засне. Далі спить сам всю ніч, але оте "полежи зі мною" зазвичай закінчується моїм засинанням в його ліжку, потім встаю, і серед ночі йду спати в своє ліжко, звісно довго засинаючи знову(. Як навчити засинати самому?)
Не вірте! З моїм це не подіяло... Щоб він признав, що ви авторитет - маєте це йому довести. Інакше - ви з ним рівні. --- дописи об"єднано, Feb 22, 2019 --- Так само. але я й не противлюсь. І також засинаю, як тільки ми виключемо світло. Пра сам процес вкладання не є довгий. Помолився, почитали хв 10. Вимкнули світло... 3 хв.поговорили,погладжуючи спинку,і....я заснула. Він також. Якщо в нас ночують гості - для нього кайф! Обожнює спати або з моїми коліжанками,або бабусею. Тобто він би й далі не відмовився спати з нами, але мама(себто я) чітко поставила завдання..
Мій інколи просить мене "А полежиш зі мною трошки?". Я лягаю, ми помолимось разом, він ще щось спитає, побалакаємо і на бочок. Але я ніколи не чекаю, коли він засне. Трошки полежу, поцілую і йду. Спочатку він також трошки чогось ніби боявся і казав ,що страшно. Питала, чого конкретно боїшся? І, звичайно, то були фантазії. Я завжди говорила, що з Тобою твій ангелик ,він від усього захищає і твій сон також. Але, в мене він такий сприйнятливий до моїх слів і довіряє мені, ніколи не було істерик , чи конкретної паніки. Тому, тут також досить індивідуально.
@nibysh, мені не комфортно з ним спати, бо маю чутливий сон, буджуся від найменших рухів, звуків, а мале робить 9 обертів кругових за ніч, по ліжку, тому я втікаю від нього)). Інколи він проситься до сестри старшої на ліжко в іншій кімнаті, знає , що створює незручності їй своїм спанням, але просится дуже, що він тут скраєчку ліжечка приляже, тільки пусти мене, будь ласка.....
Хоча , за ради справедливості,скажу - він чудесно засинає й сам. Але я цим не зловживаю.Лиш коли вкрай потрібно. Вчора кажу -" йди молись, готуй книжку,лягай. Я загрію татові вечерю і прийду". Прийшла. За хв.7-10. Спить... Виключила світло,поцілувала і знову пішла вниз...
@NataliaFed, пробувала й так, полежати і вставати, поки не засне, але ніц не дає, я спускаюсь на перший поверх, він пробує заснути, лежить 10,15 хв, і потім приходить теж вниз, і - мам, я не можу заснути сам...(
@Sofijusia я б в такій ситуації також піддавалась)). Також бувало на початках, що тато підключався до того і йшов з ним, вклав всі процедури і йшов, тоді малий практично не натискає. З татом, то так трохи більш по-чоловічому відбувається. Ну, і я також завжди повторюю, що я в своєму ліжку повинна спати.
В мене, як казала @Orman - кожна наступна дитина витісняє старшу . Марк пішов спати в кімнату до Сашка в 2,5 років. Але дотепер, щоб його приспати, треба трохи біля нього полежати. Меншої ліжечко спочатку було впритул до нашого, тепер в іншій кімнаті, то вона в 2-3 ночі кличе мене (й то тільки я мушу її переносити ), щоб поспати з нами. Й так щоночі.
@nibysh в нього ліжко 1,60/2, але його всюди повно. @NataliaFed, тата не хоче на засинання, пару разів бувало, що чоловік з ним йшов, але власне залишав його не зовсім заснувшого, то тепер, коли тато пропонує свої послуги, хлопець каже, татусь, я тебе люблю, але засинати хочу з мамою, і роби що хоч).