В кожного по своєму. Але є певні бездітні пари серед наших друзів і родичів, які періодично мені і моєму чоловікові натякають, що я сиджу в нього на шиї. «Приколюються» Так, мій чоловік приносить додому мамонта. І не в останню чергу завдяки мені. Він абсолютно не займається дітьми, побутовою частиною. Хіба що я кудись іду, то лишається за старшого. Я їх вожу, лікую, гуляю, навчаю, годую, вдягаю, купаю, слідкую за балансом що кому треба. Знаю їхні плани на завтра і що треба на наступний місяць. Купую додому продукти і готую. Перу і прибираю. Слідкую за комунальними. Часто знаю що потрібно купити моєму чоловікові набагато краще аніж він. Ще я відповідаю за комунікацію з родиною, моєю і його. Все, що я перерахувала вище мій чоловік робить раз в п`ять років в порядку виключення. І він має простір і можливість розвернутися, озирнутися , помітити мамонта, спланувати як краще до нього підібратися, з якої позиції в в яку точку цілити. А потім піти в зал на дві годинки і розім’ятися. Перекласти на нього якусь частину - автоматично зменшити кількість робочих годин. А я, при всьому бажанні, стільки не зароблю. Окрім того мені ще хочеться встигати жити поза роллю дружини і мами. Тому, коли мене питають : « Щоб ти без нього робила?», є такі мега коректні кадри, я відповідаю : « а що б він робив без мене?»
та тьху ти з тими банкінгами і паролями і доступами! Я зачиталась темою і критичну кількість разів залажала свій пароль до рахунку. І тут було би добре, якби хтось крім мене його знав але ж ні - мої помічники тепер гаряча лінія. Так що новий погляд на доступи і підглядання відкрився мені Ото настільки ж дивне, як хтось рахує чужих дітей. Ну не хочеш сидіти на шиї - не сиди. Яке кому діло, що роблять інші?
@marianast, та власне, що я теж оте все роблю. Але часом чомусь таргани в голові вирішують влаштувати сеанс психоаналізу)
Я так розумію, що якщо є вроджені домогосподарки (ой, богині, нє берегині), то це я. Мене нічого з домашнього не аж так мучить крім шуму. На роботу я не хочу, на закупи я не ходжу, люблю пити чай і читати книжку. Прибираю я так собі, готую добре, але рідко виготовлюю. Ресурс мій мене не тисне. Маю зараз переклад, який мене теж не тисне, а мав би. Тарганам все одно, що це не я заробила на їхню крейду. Моя улюблена професія - бібліотекарка, бажано в бібліотеці іноземної літератури (туди ніхто не ходить). Сидиш весь день і п‘єш чай з книжками. Заробляють вони так якраз на крейду для тарганів. --- дописи об"єднано, 23 Січень 2019 --- Якраз на ніч заходимо. Актуально, так би мовити. Но в мене переклад. Ех.
Спробуйте ретельніше приглянусь до свої т.с. коліжанок. Ваші слова наводять на думку, що вони вам заздрять і прагнуть помінятися із вами становищем. Цей період дуже короткий, і вийшовши на роботу уже не навздоженете тих можливостей яких нині не можете оцінити. Задоволення від життя не залежить від зовнішніх обставин чи оточення, а від внутрішнього сприймання себе.
Мене домогосподарство теж не тисне... І на роботу не хочу... І навіть шум не заважає. Якби ще не ті таргани з їх крейдою...
Спробуйте ретельніше вибирати, які давати поради. Ці мої т.з. коліжанки приїжджали вночі, коли мені треба було посидіти з дитиною, щоб поїхати в пологовий по нову дитину, летіли з другого кінця Європи, щоб охрестити ту дитину, коли рідні морозилися, захищали мого чоловіка, коли він робив речі явно не на користь сім'ї, я в них могла пережити скандали моєї мами і ще мільйон всього. І їм нема чому заздрити, бо в них свої прекрасні сім'ї, а в декого ще й не менш прекрасна кар'єра чи просто справа життя. Вони це радять, бо я з ними раджуся (в т.ч. і тому, що в них є досвід виходів з декрету в нові сфери діяльності). А стосовно "задовольнятися, чим є", то я в великій мірі вже "набулася" з дітьми (молодшій вже 3 роки), тому й є відчуття, що життя незбалансоване. Ну не можу я бути щаслива від речей, які роблять щасливою, наприклад, @Orman . В мене основна філософія життя - що люди різні і це не треба лікувати.
Не заводься. За логікою форумлянки мені треба ретельніше вибирати чоловіка, бо він мені регулярно пропонує якийсь бізнес завести.
Він тобі заздрить Мені просто цікаво, як з того мого допису можна було розвинути тезу про коліжанок і мою пригнічегість. Перечитала кілька разів. Думаю, може дійсно якось неоднозначно написала. Нічого такого не помітила. Ну але ок, форум є форум, букви не здатні передати вираз обличчя і все таке. --- дописи об"єднано, 24 Січень 2019 --- Та шо ви це во, ходите туди-сюди. Залишайтеся. Я вчора так суп зварила, зараз буду млинці смажити. Калатайте тісто і приєднуйтеся
Мені треба підлоги помити, бо священник так застане хату не метену)). А, на тему когось на когось поміняти- я не радник. Я вже наміняла, мені більше не треба. Про заздрість- це для мене тема дуже сумна, її оминаю десятими дорогами.
І я - комфортно почуваюсь у перманентному нічогонеробленні. І мені (та й будь кому...він шалений генератор ідей) чоловік може "пропонувати" купу ідей .Я не є р*яною поборницею чистоти, вишуканих страв і щосекундноюопікункоюдитини. Я собі просто є. І дім з його мешканцями якось органічно підлаштувався під мене. Якісь з моїх тарганів не налазять комусь на голову...Та й не мають,бо вони - мої. Я їх теж оберігаю і час до часу підмарафєчую. Але це -мистецтво . @Haidee, скажіть.))
Як про мене сказано. Але і в чоловіка такі ж погляди. Одяг/взуття стараємось брати на сезонних розпродажах, за бренди не переплачуємо, але якщо раптом трапиться щось таке "ВАУ", і він бачить, як мені в тому гарно і подобається обом - витратить гроші не задумуючись, і таки так - з гордістю. що він МОЖЕ собі дозволити побалувати свою половинку .
По темі дім, діти і робота... Зараз я маю прийнятний для себе варіант: робота на півдня, поки діти в школі, і потім я "богиня" дому, як писала @Orman . Такий собі ДЗЕН для мене особисто. Робота скоріше, щоб не зовсім зациклитись на собі, бо на наш бюджет то впливає... ніяк, хіба заробляється пенсійний стаж (не сміятися, я оптимістка і таки сподіваюся хоча би на мінімальну пенсію, тим більше, якщо пенс.вік не піднімуть, пенсія мене застане, коли менша закінчуватиме 12 клас ггг). Дома я ЛЮБЛЮ бути, чи є там хто, чи я сама, але цілий день, то задуже навіть мені з моєю любов'ю до готування/печіння. Порядки робити не люблю, але бардак не люблю ще більше, тому доводиться потрохи "флаяти". Діти в основному пильную теж я. Вважаю що те, що я прикриваю тили тому, хто приносить "мамонта", вже є достатнім , щоб спокійно приймати участь в розподілі "Здобичі", і мої таракани наразі можуть собі кіпішувати хіба з якихось інших причин.
Оці породні дороговартісні таракани зараз якраз бушуютб в моїй голові. А що робити - терплю, свої, домашні. Десь було у фб - всі радять вийти з зони комфорту, а я хочу туди зайти спочатку. Отаке і я. Я так хочу, і навіть боюся думати і рухатися, бо мій перфекціоніст взвиє, якщо я опинюся потім в лікарні від виснаження і з недоробленими завданнями. Я , наприклад, знаю, що мені ніхто тил не прикриє, і відповідно розраховувати хіба на себе. Від мого графіку за останні місяці люди шаленіли, ну типу де сидіння в декоеті
хто там що сьогодні варить? Бо в мене нова тема: чи можна перехвалити чоловіка? От він щось добре зробив - його похвалили - і тут... 1) він пройнявся і старається ще більше 2) він загордився і розлінувався в мене суп
