То залежить від сприйняття жінки. Якщо жінці таке до вподоби, то ігрища. Якщо ні, і вона про це сказала чоловікові, а він проігнорив прохання і далі робить своє, то це явна неповага. А взагалі з новим "цікавим"законом про інтимні відносини, за оте ляскання вже можна й притягнути до певної відповідальності.
про горнятко мені все одно, хто з нього п'є, в мене посудомийка миє при 70 градусах На роботі я не стикалась, щоб хтось моє брав. А от коли, приміром, йшли пити свячену водицю з колегами, то пили всі з одного і було норм. Напевно, я просто на цьому не зациклююсь
Я уявила це у всій красі! Як я регочу, просто валяюсь! --- дописи об"єднано, Jan 23, 2019 --- А якщо свідки були (в людному місці ця феєрія відбувається), але непомітно ляснув? Або наодинці, але жінка розцінює це як те що її розглядають тільки як об‘єкт для етого? Це я демонструю дрімучість дєбрів. --- дописи об"єднано, Jan 23, 2019 --- Це не питання гігієни. Це питання «хто пив з моєї чашечки і зсунув її з місця?!»
В тих дебрях, в кожного свої дебрі, а своїх дебрях -дебрі родом звідти і т.д.))) Так трошки є). В мене з тим питання :рушник, шкарпетки і т.п. , навіть тряпочка до підлоги- моє недотиркане. Про моє тіло/його частини))- мовчу.
Тому що потім ложечки знайдуться, а осад в чоловіка залишиться. Якщо маю потребу в такій терапії, то обговорюю це з іншою подругою. Ми сприймаємо це інакше, ніж чоловіки. Може тому, що знаємо своїх подруг з різних сторін і різні пазлики їх характеру, причинно-наслідкові зв'язки поведінки. Може тому, що краще розуміємо жіночу психологію загалом. Але мені простіше так, ніж він наклеїть подумки на когось ярлик, а мені його потім відклеювати)) Розказую тільки те, що не впливає на вже сформовану позитивну оцінку. Всі мої коліжанки порядні, хороші і зайчики)
В мене от є глибоко всередині (я навіть недокінця собі признаюся), що все ж таки якщо заробив чоловік - то гроші більше його, ніж мої. Ну вони ніби й спільні, але 100% морального права розпоряджатися ними в мене нема. Якісь такі мухи в голові. З тієї ж причини я не знаю точно, скільки чоловік заробляє. При тому доступ до рахунків в нас рівноправний і навіть картки фізично в мене часто живуть. Але щоб я вигребла гроші з кишені чи зробила дорогу покупку і не попередила - я так не можу. Чоловіка вашого можу зрозуміти. Але в мене є ще один пунктик: хочеш знати, чому мені стільки грошей йде на продукти чи одяг, прошу дуже - осьо тобі торба, базар і магазини через дорогу, список в торбі. Ціни на одяг прошу подивитися в інтнрнеті і заодно зробити замовлення. Для нього то непосильна робота, тому ніякої побутової дріб'язковості в нкс нема.
Думаю, якби я брала гроші в чоловіка, то про великі покупки казала б йому обов'язково. Але не для звітування, а для того, щоб він розумів значимість свого внеску в сім'ю. --- дописи об"єднано, Jan 23, 2019 --- а клас це справді інше @Kroshka Enot я під стіл сповзаю від сміху. Думала, таке тільки в фільмах буває
А в кого ж їх тоді брати? Уточню, що акцент не на тому, хто в сім'ї "мамонта носить", а на тому, що чоловік на рівні з іншими користується перевагами корисної їжі, техніки, меблів і комунальних вигод. Тому я навіть якби сама могла оплатити то й же порохотяг, я би все одно брала гроші в чоловіка. Не так: давай 50% вартості порохотяга, а якось так: нам треба новий порохотяг, тому я візьму трохи більше, ніж минулого разу.
Дик якщо він заробляє на всіх, то напевно вже розуміє значимість внеску. Я чесно не розумію ОСОБЛИВОГО режиму охорони (турботи, догоджання) годувальника. Так ніби це щось надзвичайне. І так, я питаю чоловіка про можливість великої покупки, але чисто з прагматичного боку, бо він розпоряджається фінансами і може в цей момент наш бюджет не витримає польоту моєї фантазії.
Та шо там заглядати, поки візьмеш ту лопату в руки то вже тищу раз побачив що там пише(якщо зір добрий ) А займає то мілісекунду.
Теоретично так. Але значно краще розуміти значимість, коли її можна помацати в якихось речах. Це я по собі суджу і на інших переношу, так
Аж приємно стало, дякую в нас просто чоловік не дуже надається до розподілу ресурсів, та й йому не цікаво, на що саме я витрачаю ту частину коштів, які використовую з його зп. Але так склалося, що щомісяця це приблизно однакова сума. Ну і якщо треба щось позапланове і дороге, то я попереджаю за місяць і вже тоді не роблю з того якоїсь події. "Це ти сьогодні витратила суму N з карточки?". "Так, я замовила новий порохотяг. Я казала минулого місяця". "Ага, ну добре". А загалом в мене є думка, що рветься там, де тонко. Якщо в когось тяжко йде обговорення фінансових справ, то є або їх недостаток, або просто нема ясності в тому, хто і що має право робити. Якщо постійні проблеми з побутом - то це проблемна і нерозподілена зона. В нас я загалом знаю, де сім'ї не вистачає ресурсу і через що можливі непорозуміння. І справитися з тим нелегко.
Щодо питання грошей, то мій чоловік записує всі свої доходи: зарплату, премію, додатковий заробіток, і мої 860 грн. в табличку) Він любить всі ті таблички, графіки, списки. Як і з паролями, так є і футбольні таблички, списки фільмів, серіалів, які ми дивимося, які серії треба скачати на майбутнє) Але витрати не контролює. Та й мої ті дитячі 860 грн., та й моя зарплата залишається в мене на карточці.) І так я з чоловіком можу обговорити практично все і всіх. Так склалося, що в мене нема багато коліжанок, а в нього друзів. Тому ми як найкращі друзі. Він може мені пів години розповідати про те, як хтось там програв в теніс, як хтось цікаво грав в більярд) Колись вчив мене імена тенісистів, а я йому про свої серіали розповідала, і актрис. Є звісно речі, які не кажу. Ну деколи, бо йому ті подробиці ні до чого, деколи , щоб інші люди ( про яких могла би розповісти) мали право на секрет. Хоч в загальному жалітися на когось, на ситуацію, обговорити чому хтось зі знайомих, друзів зробив шось - це запросто можу з ним. Щодо покупок, то чоловік взагалі нічого собі не купує, щоб перед тим не сказати мені, чи порадитися, чи просто повідомити. Навіть кабель до компа) Я звісно собі купляю одяг і косметику, без узгодження. Хоч потім можу показати, але до косметики йому точно всерівно. Великі покупки ми обговорюємо і вибираємо разом. Я без проблем можу взяти його гаманець, бо сам дає, як кажу. Ну хоч може тому, що працює дома, рідко десь їздить сам, щоб мати час, чи можливість купити шось без мене. А про горнятка і мою тарілку - о, це моє!) Чоловік може їсти з моєї тарілки ( тобто може пробувати, але я нервуюся), тому ці спроби такі ризикові. Я маю свої горнятка: для кави і чаю, рідко п'ю з інших, і дуже не люблю, як хтось бере мої)
Таааак, про повагу поговорили, про гроші поговорили, про підтримку годувальника поговорили, горнятка поділили, побіжно зачепили ігрища, що ще лишилось? @Haidee вже певно суп зварила. Піду я щось в хаті більшого зроблю.
йой, так останні два дні тут пишуть, шо я ледь встигаю читати, а писати то взагалі... але так круто тема перетікає з питання в питання )) от про гроші мені актуальне питання. Я теж постійно маю відчуття, що зароблені чоловіком гроші то таки більше його, ніж наші. Хоча він від самого початку дав мені доступ до них, бо вважає, що то одне з питань, де подружжя часто конфліктує (і то нічо, шо в нас сто інших нагод до конфлікту, головне шо не через гроші ). Хоча таки ні - гроші в нас більше тринькає він, а я скупак ше той, ну тобто економна я . Ну правда, я вважаю купу його покупок недоцільними, і ще він схильніший до імпульсивних покупок, типу захотів - от і купив собі. А я так не можу, особливо якщо мова про трохи більшу суму. Тому про занадто великі витрати вдома бурчу я. В нього ж позиція - краще думати як заробити більше, ніж паритися тим як витратити поменше. Ну а я то називаю плануванням бюджету і контролем своїх захцянок. Я пробувала вести якісь бюджети, таблички, але воно ніяк не приживалося, бо часом нема часу-бажання ввечері то заповняти, а за день-два потім не пам'ятаєш вже всіх тих витрат. А чоловік взагалі не намагався пильнувати те діло. За роки спільного життя я таки трохи попустилася того контролю, але іноді гризу себе за марнотратність. От навіть та ж кава на прогулянці з дітьми - воно йде 30-50 грн за один раз. Частота тих походів різна, але один-два рази в тиждень то мінімум. І я тим часом гризуся, бо як зібрати докупи то немало йде, і я знаю, що не так багато хто може собі дозволити спускати ту суму отак не думаючи. З іншого боку , стараюся розбудити в собі почуття вдячності чоловіку за те, що таки маю нагоду то тринькати, без критичного ущербу для бюджету і не отримую за то ніякої критики чи сварок. Останній раз як "затарилася" в магазині з трохи дорожчою косметикою, то побачила, що чоловік сам собою пишається, що може дозволити своїй жінці купувати собі шось доволі дороге - ну треба якось підтримувати в ньому той вогник. Ну але я не вмію витрачати на себе захмарні суми і тащитися від тих покупок. І я останнім часом задаюсь питанням чи зі мною дуже шось не так. Ну бо я не куплю собі наприклад тої ж сумки, якщо вона на мій погляд надто дорога (скажімо вартість значно вища середньої на ринку на сумки). Навіщо купувати якісь брендові речі, де купу грошей платиш лиш за назву, я взагалі не розумію. І так з усім. Минулої зими треба було новий верхній зимовий одяг, і чоловік (і мама підшіптувала) що от купи собі гарну дублянку чи навіть шубу. А мені не треба. Ну правда - куди я в тому буду ходити - в неділю до церкви чи на майданчик гуляти? Короч я сама не знаю чого воно в мене так і чи треба шось з тим робити. Але недавно тут всі писали про дорогі подарунки від чоловіка і всяке таке, а я шось не вмію в особливий спосіб тішитися подарунком саме через його вартість.
