Дуже правильно написано.Такі речі дійсно «організовує» Бог. Ми теж залітали)))причому обидва рази)))І тепер не надякуємось Йому)))
Мені от цікаво, як то можна без чоловіка залетіти). В мене у всьому завжди був винен він))). То так, риторичне питання... --- дописи об"єднано, Jan 13, 2019 --- @svoybox, зараз читаю книгу «Бог ніколи не моргає». І там є одна (ну насправді їх там дуже багато) дуже чудова порада про те, що життя надто коротке, щоб витрачати його на обрАзи. Давно це знаю, намагаюсь над цим працювати, бо маю в близькому оточенні таких людей, яких треба намагатись полюбити). І Вам раджу скористатись з цієї поради). Хоча б спробувати. А ще почитати ту книгу.
Ніяк. Я й сама дивуюся чому чоловіки, коли настає небажана вагітність, зляться і звинувачують жінку. Це ж зробив ти, вже як аж так по чесному то зробили разом. Але все рівно, знаю не мало випадків коли вигрібала з того жінка. Іноді сама
Шкода, що ви шкодуєте чоловіка, а не навпаки - він вас. Я в перші роки теж мала пару конфліктних ситуацій зі свекрухою. І коли то все сталося вперше , я реально дуже переживала, не знала як то воно далі буде. На зле я не хотіла, але реально мене зачепили ще й тим, що той конфлікт не лишився між нами, а свекруха почала щей трубити телефоном яка невихована невістка. Я просила чоловіка втрутитися. Згадала, що маємо в оточенні досить мудрого чоловіка, не набагато страшого від нас, просила порадитися з ним. На що він сказав моєму чоловіку, що то є його справа захищати свою дружину. І виявляється він сам пройшов подібне - його батьки не дуже вподобали його дружину, але він мусив їм сказати, що мають її поважати, бо то є його вибір, і він не дозволить нікому шось зле їй робити чи казати. Мій чоловік спершу все намагався зіпхати на мене - ну піди поговори з нею, та домовтеся якось, та шо ви гризетеся. Не знаю чи після спілкування з тим знайомим шось говорив своїй мамі, мені казав, що поговорив, але що і як не знаю і по нині. Ну і вже зовсім недавно чула від молодого чоловіка і водночас священика, що чоловік повинен захищати свою дружину і від своїх батьків і від її батьків (ну тобто коли виникають якісь ситуації такі). Якщо вам сумно і неприємно після спілкування зі свекрухою, то може треба саме ті емоції йому демонструвати. Типу повертаєтеся додому розбитою з того візиту - ну і демонструйте ту розбитість, тобто будьте в тому якийсь час, щоб і він побачив. Чи просто сумно і печально так сказати, що от мені від того так і так, і ще сумніше, що ти заперечуєш мої відчуття, не хочеш бути на моїй стороні , не хочеш поговорити з мамою про її ставлення до мене. Бо в пастці не чоловік, а ви - догоджувати йому тими візитами і далі себе мордувати чи псути стосунки з чоловіком , але не спілкуватися зі свекрухою. А як би він хотів для вас?
Я йому слово в слово сказала те саме, що ображаючи мене чи жаліючись на мене чоловіку свекруха автоматично не поважає і його, свого сина. Плакала, йшла з її дому, я навіть казала, що він в більшій мірі винен за наші погані стосунки, бо постійно мене туди тягне. Він вважає, що я придумую і ніяких проблем нема, що я занадто всерйоз сприймаю її слова, а треба пропускати мимо вух. В моєї свекрухи така манера спілкування зі всіма і тільки я посміла з нею сперечатись. Свекруха себе називає "справедливою", бо ріже правду-матку в очі, а те, що вона цим ображає ближніх її не хвилює. Моє небажання йти до неї до хати, чоловік розцінив як образу, він чомусь думає, що я не хочу, щоб і він спілкувався з мамою, навіть прозвучала фраза "ти мене з мамою не посвариш". Я напряму спитала, чи для нього буде краще, якщо я піду до хати і усміхатись ніби все прекрасно і нічого не сталося (це я про конкретну ситуацію зі службою Божою за бабою), він промовчав. Тому я спочатку і запитала, які є ще способи пояснити чоловіку, що я не маю бажання пересікатись з його мамою, при тому, не розлучатись з ним
Ну можете по голові стукнути, як вам кортить Але ви гнете своє далі,а він син своєї матері, він собі з нею порадить. Він так вважає - він і ходить, уявіть, ви ні разу нічого не зобовязані. Кажете це спокійно і хай це будуть ваші останні слова, хоче розводити срач - вийшли з хати. В буквальному сенсі. Закрили за собою двері з кам'яним лицем, прогуляйтесь пів години. Скочує розмову до тієї ж теми - то саме. Ви себе фізично відмежовуєте і фізично ставите кордон свій власний, де вам можна виїдати мозги, а де ні. Це допомагає. Разом так за п'ятим, 10, 20. Щоб дійшло раз і назавжди - не надійтесь
Ніби рушилась скала, вже казав, щоб ми більше на ту тему не говорили. Всім дуже дякую за коментарі, насправді інколи треба просто виговоритись, щоб не вибухнути від емоцій
Незнаю чи в цю тему пишу ,але не знаю як то бути правильною дружиною ,щоб чоловік і свекруха були задоволені,бо жевемо з старшим поколінням . Чоловік хоче щоб я з його мамою жила душа в душу і навіть коли та оббріхує мене і коли я їй це в очі кажу при чоловікові він кричить би я промовчала (то я вже взагалі "зїжджаю з котушок"-я кричу а він на мене а вона стоїть і усміхається) Напр.чол.на роботі а вона багато повчає і зовсім не рахується з моєю думкою я крізь силу мовчу але коли доходить до абсурду напр приходить і біля мене до 8 місячної дитини каже не хочеш пити тої сивої поганної водички та най би мама щось туди додала коли я переповіла чоловіку вона каже що такого не казала щей робить з мене дурну та як вода може бути сивою? Або ще раніше коли в дитини були коліки наполягала би я їла капусту і виноград а я культурно терплче пояснювала що переживаю за дитину і ще трошки потерплю . Вона наводить мені такий приклад що якась мама дає ще беззубій дитині качан кукурудзи гризти і ось таким мамам що не сильно переймаються дітьми таким і треба родити я це сприймаю як камінь в свій город.А зараз дитина має схильність до алергії дитину душить я попросила не давти ароматизованих кукурудзяних паличок вона очі завернула надулась а свекор прийшов і матюком що знов чогось не можна?зараз в дитини бронхіт і чоловік зробив зауважкння що не можна дитині дихати тютюновим димом то вона сказала то може і горівки коло дитини пити не можна я втрутилась і почалась дискусія на підвищених тонах чоловік криком сказав би я помовчала і почалась сварка чоловік вигнав мене з дому а свекруха ще й побажала мені здохнути хоч я нікого не обзивала. Я пішла але вернулась до дитини бо без неї не проживу Чоловік зі свекрухою мило спілкуються а до мене говорить як до пса але зараз трохи вже краще .Підкажіть люди добрі як провчити чоловіка і бути мудрішою зі свекрухою
Титул поганної невістки мами і жінки.А задоволена щоб їїсин тішився що нам так добре з нею і ми жевемо під одним дахом Чоловік дуже болісно реагує коли в мене зі свекрухою якісь перепалки і завжди на її боці бо вона емоційно сильніша (ніколи не покаже що їй не сподобалось а "сподтішка"відімстить дуже вже вона хитра знає слабкі сторони мене і чоловіка) А в мене часом всі емоції по обличчі прочитати можна
Справа в тому що він каже що боїться йти жити окремо бо я істеричка і що мені буде ще важче з дитиною окремо самій .Не планує
За те що в різдвяні свята розлучили маму з дитиною.Дитина плакала за мамою,важко мені це пережити я вирішила стати лагідною ,покірною,, терпеливою ,найнижчою(хоч не знаю як то буде получатись).АЛЕ от так думаю на кінець може то розкрутити мужа на дорогий подарок за моє приниження і тим самим полоскотати нерви свекрусі,чи може не варто ?А як думаєте ви?
Чоловік вас вигнав з хати? Без грудної дитини? Фізично випхав і закрив двері на ключ? Чи ви самі пішли і лишили дитину? І тепер думаєте про дорогий подарунок? Чим ви керувалися, коли приймали рішення про заміжжя?
Не дуже зрозуміла описану ситуацію. То у вас дитину забрали, чи яку дитину з ким розлучили? Подарунок навряд чи вирішить проблеми. Якщо один одному все на зло робити, то нічого доброго з того не вийде.
Дитина вже не грудна виганяв мене вже і негайно без дитини я ледве вмовила його ще разом зїздити до лікарки бо було запоановано бо переживала а коли йшда мова про заміжжя і де будем жити то зразу попередила що не терпітиму свекрусі
Попередили, що не будете терпіти, але терпити? Чи ви надіялися, що спочатку поживете зі свекрухою, а потім переїдете? І то вперше чоловік вигнав, чи бували вже такі випадки? Що ж там такого мало статися, щоб вигнати на різдвяні свята з дому(
Багато в цій розповіді залишилося за кадром... @REdRose, з свекрами треба роз'їжджатися, бо діла не буде. Щоб чоловік на це погодився, потрібно перестати "поводитися як істеричка" в його розумінні. Інакших варіантів я не бачу. Це якщо ви хочете з ним надалі жити. Бо особисто в мене купа запитань... Думаю, що скоріше за все хтось з форуму анонімно вирішив поділитися.
