я от вас читаю, і пробую уявити що мене чекає) мій теж з тих дітей, хто притягає увагу до себе, і говорить голосніше в колективі, і тд. але мені наразі в голову не приходило його обмежувати і присікати, оскільки ми досить багато попрацювали над мовленням, воно нам не далося просто так ну і все більше моїх сумнівів, щодо школи з 6 чи 7 років розсіюються, для нашого випадку принаймі, бо я розумію що є випадки коли просто не варіант ще рік чекати
А розкажіть мені про «не варіант». Колись всі йшли в 7 років і якось не було «варіантів». Старша дитина більше себе може контролювати. Мамі, звісно, може й легше - на 5 годин вона має спокій. Але у всього є ціна. І емоційно него такі діти можуть ще більші коники викидати з перестимуляції, а потім відключатись (директорка дуже просила не давати дітей в «майже шість», бо засинають на уроках).
малий зараз ходить на підготовку. і спробуємо ще в одну школу, бо може такий вчитель попався, бо то капець потім в хаті....я розумію, що за пів року раптом він може стати готовий, але зараз він не готовий до підготовки в школі
А що значить капець, і що за підготовка? Я в таких випадках не пробую новий гурток-розвивайки-підготовки, а відкочуюсь назад в щасливе бездумне дитинство. Поїв-поспав-покакав - от і молодець.
А я читала трохи в інстаграмі різних прийомних мам. Такого аду нікому б не побажала. Це просто мегависнажлива щоденна праця. Прийомні діти часто таке творять, що "на голову не налазить". І виправлення їх триває роками. Ці мами теж і виснажуються і вигорають. Завела ритуали і добре. Вони працюють. Притримуйся і не думай віриш в це чи ні. Обійми дуже помічні для заспокоєння. Я своїх стараюсь обіймати, особливо тоді коли дуже мене бісять. Ще добре знайти спільне заняття яке буде подобатись в першу чергу тобі. В нас мені подобається читати дітям, деякі настольні ігри, розмальовки разом.
Година. В будокані. 2 рази в тиждень. Гризе пальці так, що кров капає. Сказала, що ходити буде тільки раз в тиждень, і ттепер то норм. Ліпше я його в ті дні на співи і малювання відведу, він хоть потім в хаті щось з того витворяє.
Ми от місяць тут таки пішли на "гурток" (типу підготовка до школи, яка ще й хвалиться що "у нас майже програма 1-го класу" ) я вважаю що то наф*г не потрібне, два рази в 1 класі вчитися, але варіантів не густо було Займаються по 3 год - письмо, читання, малювання, пісні, якась англійська і ще щось-там (в різні дні в різному поєднанні). Влад довольний як слоньо - мучає всіх вдома ввечері "звуковими схемами слів" (вгадайте, що то за слово я намалював)і т.д. Щось-там на занятті йому не виходило з пластиліну ліпити - то плакав і психував, але, наче, дала вчителька собі з ним раду, коли всі читають склади - йому дозволили читати іншу книжку в цей час бо вже читає досить бігло. Ясно, що то 3 уроки а не 5, і не щодня, але я реально не уявляю чим то ще рік з ним займатися вдома щоб не йти в школу в "майже 6" Можна сказати, утвердилася наразі в своїй думці. Бо ті дні, що ходить в обід на гурток - значно спокійніше проходять йому потім ввечері (ну і мені ясно ). Я злосна мама і те, що мені не подобається категорично - не граюся взагалі. Якщо просить гратися з ним машинками - максимум сидячи на дивані можу йому придумати маршрут для тих машинок чи що їм треба побудувати - гараж-заправку-гору, але повзати-їздити - нє-нє-нє Тому в нас є настольні ігри, карти-енциклопедії, пазли, розмальовки, клепання листівок всім бабусям до всіх свят, нарізання вінегрету і т.д
Ну ти вважай, щоб потім не шкодувала. Мій Дімон активний, шустрий, колективний. Всюди швидко прилаштується. Я мала сумніви чи віддавати його в школу в 6 років. І чесно, трохи шкодую. Він власне емоційно дуже виснажується, особливо після п"яти уроків. І я ледь не щодня від нього вигрібаю поки він випустить пар. Мені з ним дуже складно з народження. В нього неможливо вияснити, що сталось і що йому не так поки він не викричиться до втрати голосу. І ніякі психологічні прийоми, проговорення і вияснення на нього не діяли і не діють.
@Натуля, а що психолог казав на передвересневій співбесіді? Не то , щоб я дуже довіряла шкільним психологам, але якесь зерно в тім є. Мій емоційний, але логічний. Я не вигрібаю після школи... Єдине, то він таки до вечора змучується. Бо ще до літа спав в обід. Тому засинає від 20.30-21.30. А так, то особливих змін в поведінці дома нема.
Він хоче вчитися, дуже голодни до нової інформації(якщо не давати "корисну їжу", то залпом пхає в себе все підряд - запам"ятовує всі реклами (і написані десь і раз почуті), вивчив знаки зодіаку з бабиного гороскопу і навчився їх малювати , цілі шматки мультиків з ютуб-каналу "цікава наука" цитує (хоч я вже дуже обмежую їх перегляд) а яку він шикарну псевдонаукову фігню-вінегрет потім з того видає - можна прямо вже відправляти БАДи впарювати "тут вступають в дію нейтрофіли, вони попадають в шлунок, змішуються з поясом Койпера і утворюють сполуки. Там працюють макрофаги і клітини рослин, а тоді створюють автомобілі ..." в недільну школу он тут пішов - теж радий, бо щось нове розказують... В мене фантазії не вистачає чим йому ще ту голову зайняти щоб не шкільною програмою
В Діми в загальному теж немає змін в поведінці. Лише після самої школи частенько влаштовує істерику. Викричиться і заспокоїться. Співбесід в школі не було. А шкільні психологи в нас мінялись і толку з них ніякого не було. Я мала надію, що може з Антоном мені допоможуть. Нє, не помогли
Не дусиш їх при тому)? Мені часто хочеться))). Але то так, по секрету. Якось давним давно мене зачепив вислів подруги. В неї досить яктивний був малюк, мій досить спокійний і покладистий. Чемний). І от вона каже: «не люблю дітей як тепле масло». Зараз маємо доньок. Ситуація обернена. Часто згадую ті її слова і хочеться спитати знову про її відношення до «теплого масла». Але поки не питаю.
Якщо він вже читає, то різні дитячі енциклопедії. Це не зашкодить, бо в молодших класах мало що з того і вчать.
Як щодо шахів? Такому кмітливому можуть сподобатися. Навіть на телефоні можна дати побавитися, якщо мамі вже голова від них пухне (як мені)
Душу канєшно.Я ще приговорюю "іди сюди, пообіймаю тебе бо маму дуже бісить твоя поведінка". Але насправді, дуже попускає після проговорення свого роздратування і обіймів.
Маємо ситуацію: найближчим часом мені треба буде повністю самій займатися дітьми. Старшого возити в школу (центр) ,потім в обід забирати, можливо, заводити на гуртки (залежно від дня тижня), ввечері додому (інколи дуже ввечері). Як би то все з 7-ми місячною дитиною організувати, щоб обом дітям було максимально комфортно? Знаю, що @cjomcjomka якось справляється з ще більшим навантаженням
Маємо гурток іноземної мови субота-неділя в старшої в центрі. Може Вам наш досвід знадобиться. Зранку мені треба на 30 хв більше збиратись, через молодшу (7 місяців). Отже, встаєте з запасом часу. В центр ми добираємось на маршрутках, тому слінг-шарф+слінгокурка+багаторазовий підгузник - наші помічники. Доки старша на заняттях, я йду в будь-яке кафе на каву, бо сидіти на одно місці в приміщенні гуртка малеча не хоче. В кафе, якщо вона спить, то рай. Насолоджуюсь капучіно. Якщо прокинулась, то більше 15 хв не витримає сидіти на моїх колінах. Може ссати груди, якщо голодна. Бувало в туалеті в кафе вдавалось її висиджувати, бо дуже вовтузиться, як хоче пісяти. Якщо є ще вільний час, то йдемо гуляти центром. Коли ми гуляємо вона спокійна, може заснути, основне мені потрібно ходити, рухатись, і зовсім не важливо, чи йти вулицею чи в магазині.
