Та нууу... Компанію можна вибирати і теми для розмов теж. Мої "мамські" теми для розмов якось дуууже розмаїті, про какашки я і на ДП напишу чи спитаю за потреби Звичайно геть-зовсім не згадати про дітей і їх болячки\досягнення\новини не вийде, але ті, з ким я спілкуюся, зазвичай абсолютно спокійно сприймуть прохання: "давайте, сьогодні не про зуби-какашки, а про сортування сміття, архітектуру чи колір помади поговоримо". а куди треба переключатися? То не від прогулянок\роботи залежить, а від Вас. Якщо Ви, йдучи на каву\шопінг\концерт... все одно думаєте 90%часу "як там дитина", то і на роботі буде аналогічно. Ну хіба би то була робота де Вам 1000%часу "грали" мізки начальство чи клієнти, але то тоді дуже такий сумнівний час для "власного задоволення"
я своєму потім ,після заспокоєння казала - "так, мене то так рознервували твої псіхи, я не стрималась,вибач. Давай намагатись не нервуватись.."і т.д. одного разу він мені сказав-"ну та..зі мною не так вже й легко. я знаю" Я й зараз щось подібне говорю,пра нервуюсь набагато менше,бо в порівнянні з 3роками, то в 6 - він золото. --- дописи об"єднано, Nov 10, 2018 --- ага, то точно! Головне, щоб дітиська мали "общєє дєло".
Я теж таке деколи кажу як не забуваю. О, і на каву я з дітлахами ходжу, малий ще у візку, доня зі сочком, а я кавую. Якось заперли у Вікторію гарден ( та нам не так і далеко) , малій було біля фонтана цікаво, а я пила каву, беру собі цю точку на замітку на зимнішу погоду і дощі. І власне тих пару хв наодинці з кавою то вже є файний час для себе. І так тепер знов воно цінується, бо поки не народився малий, то вже було трохи приїлося, а тут знову стало неоціненним. Про каки-соплі якось весь час хотілося говорити з першою дитиною, а тепер не хочу, якось мені ітак всьо ясно, ну і так - тут на форумі можна вияснити багато потрібного )) Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Гггг, я теж, але після такого походу я кожен-кожен-кожнісінький раз кажу, що це востаннє, десь за тиждень-два мене попускає і я знову готова десь вийти з дітьми
@Oleksandrochka, не ображаюсь . Мабуть і на роботі буду хвилюватись за дитину.Я з цієї сторони не думала. @Akina "То не від прогулянок\роботи залежить, а від Вас"- дуже точно написано. Прочитала Ваш допис і думаю, ну справді очевидно...Але до мене самостійно якось не доходило Корисно, отримати погляди зі сторони. Дівчата, будь ласка, скеруйте в якій темі можна запитати про логін/пароль. Не можу заходити на форум з телефона. Ввожу логін,пароль у вікні увійти і а залогінитись не можу. А з ноута безпроблем одразу логінюсь.
бувають і такі життєві уроки - вписати "невписуємоє". Перечитай ще раз - і побачиш, що все це - у твоїй голові. Ніхто від тебе цього не вимагає, це ти від себе вимагаєш. А потім дивуєшся, що нема можливості. Так ти ж сама собі її не даєш. Я би радила переписати цей абзац, використовуючи "я хочу", чи "я не хочу", а все "не можу" пояснити, закреслити вигадані обставини і ще раз переписати. Був би непоганий початок. Про час для себе і немовлятко. В мене нещодавно получилось дуже гарно зробити собі манікюрну чистку - я з інструментами сиділа на підлозі коло ліжка, Лідія лежала на ліжку і бачила мене. Я співала. По ходу з'ясувалося, що мій репертуар дуже слабонький, і дихалка теж Треба пригадати практику щоденних "розспівок" і слухати якусь хорошу музику. Я зрозуміла, що роками не слухаю музики, хіба уривками. І дуже мені її бракує. Ось так, здавалось би, манікюр гігієнічний. А скільки піднялося питань
Назріло у мене питання - "ранкові сторінки" з дітьми вдома це взагалі реально? То з Дж.Кемерон "Шлях митця". Не стільки для митця, як є сильна потреба кудись "каналізувати" надмір думок з голови... Пролема - якщо ввечері часом мені вдається не заснути швидше за всіх і почитати ще з годинку чи попити чаю в тиші і зжувати заникану цукерку , то вранці 20-30 хв тиші і самотності - то анріал. Ввечері писати не хочу - тоді точно ще довго не засну і прокручуватиму те все в голові. Вранці - одне мале влаштовує з 4-5 до 7 год зависання на грудях, а потім прокидається інше, то про ніяке писання вже мови бути не може - в мене мозок вибухне одночасно писати і реагувати на його мільйон реплік на хвилину (які не стихають ні на секунду аж до 22 год коли він назад вкладається ). Ні, я в курсі про те, що @cjomcjomka встає ні світ ні зоря і встигає купу всього, але я так поки не можу якщо точніше, то не хочу , а виписатися хочеться. Був варіант писати в телефоні під час отого ранкового цицемарафону, але від руки приємніше, та й взагалі днями телефон умудрилася розбити ... Може я десь упустила ще якісь варіанти ранкового усамітнення, поділіться як кому вдавалося виділити вранці "час для себе"? Чи не заморочуватися і правда спробувати писати ті сторінки вночі? з ліхтариком під ковдрою
А що в того Митця теж двоє дітей? І він годує їх грудьми? І сам (наразі) виховує їх? Ну і знаєш як триндять в соцмережах? Так ось в книжках ще більше триндять. По темі: спи. От коли ти перестанеш відрубуватись ввечері, тоді подумаєш як вставати вранці в 5 годині і під щебет ранкових пташок будеш писати «ранкові сторінки». Виписуйся, коли є нагода. І не чекай ідеального моменту «як в книжці». В мене зараз є «сторінки на тостері». Я спираю книжку, коли їсти готую...
Повеселила Я ту книжку, чесно кажучи, навіть не читала тому й картинки "з соцмереж" не малюю. Просто згадала про саму ідею писанини і от кілька днів як намагаюся кудись її "втулити". Певно, то так і буде. Пишу часом уривками, але від того все одно легшає, от і подумала, що може, варто би внести якусь дещицю систематичності в моє розхлябане життя, а воно не сильно виходить поки Ну і то явно треба робити коли ніхто не бачить - я ж зараз живу в чужій квартирі і, чесно кажучи, не хочу зайвих запитань і пояснень на ту тему.
Теж був період, коли мала потребу виписуватись. Але в мене діти прокидаються під будильник. Тому ранкові сторінки підлаштувати не проблема. Просто прокидалась на пів години раніше. І так, на телефоні писати - це не те. Класно саме від руки. Може в цей час писати? Чи так не зручно буде? Ввечері чи вночі в мене якось сумбурно виходило, а от власне зранку виходить класно.
так от від руки якось не сильно в той час вийде, бо так хоч одним оком з малою дрімаємо, а як почну возюкатися в неї над головою з блокнотом - точно остаточно прокинеться Ну і то ще темно, треба якийсь ліхтарик чи лампу. Якщо ввечері від такого діти не прокидаються, то вранці повскакують від першого ж промінчика Ну от, оп"ять же, виходить, ніякого тобі особистого життя через те ГВ
Ггг, @Akina , я в туалет не можу піти зранку, чи просто стати з ліжка, щоб мала не проснулася)) Тому якщо вдасться , поки вона зранку ще спить, якось трохи відсунутися і почитати з телефону трохи - то вже добре. Але враховуючи, що в ті хвилини я ще без лінз, то те читання так важкувато дається. Я в щоденнику перестала писати за день чи два до пологів, до того пару разів на тиждень записувала чи то якісь події, чи свої думки, переживання. А зараз хібашо вагу і ріст малої записую, і деколи ( прям деколи) якісь моменти про неї . А паперову книжку нарешті дочитала ту, яку ще в жовтні почала читати))) З телефону на вулиці не завжди теж читаю, бо то дощ, то сніг йде, то холодно в руки, то там колискова грає , щоб мала спала) Раніше під час годування могла серіали дивитися, а зараз не виходить. По телефону я не говорю, бо якщо мала спить, то треба бути тихо. А як не спить, то в будь-який момент може почати нити, чи навіть кричати, то не до розмов) Тому, якщо я знаходжу час тут, чи в FB шось написати, почитати, поки вона лежить і бавиться - то є час для себе)
Нє, ну "все пізнається в порівнянні" Якщо я десь іду надвір лише з Яською в слінгу БЕЗ Влада - то майже теж час для себе бо я спокійно йду в зручному мені темпі, милуюся снігом, "куда хочу - туда лєчу" і насолоджуюся ТИШЕЮ (замість безперервного Владового бульботіння поряд, пояснювання йому по 3 рази нащо і куди ми йдемо і чого такою дорогою а не іншою, висмикування його з кучугур і піднімання з землі (він і досі падає на всіх сходах, порогах і т.д. бо не дивиться під ноги) ... А Бінго, то коли баба бере його з собою десь в магазин сходити чи в гості на годинку (таке буває десь раз в тиждень), - у мене практично "сам удома" виходить і я тащууусь (писати тоді теж виходить чудово), бо Яська постійним сидінням у мене на руках і своїми звуками мене поки напрягає мінімально (навіть в туалеті)
А я відпочиваю, коли кудись іду з найменшою в слінгу і лише однією старшою за руку — можна спокійно про щось поговорити, то є мій час для тієї дитини. Бо не треба розрулювати сварки старших постійно.
В мене тут на днях трапилось 2,5 години вдома на самоті. То перших півгодини я не могла повірити в це щастя і "металась" по квартирі, вирішуючи, що ж саме я маю зробити. Так нічого і не вирішивши, я прилягла поспати. Не спалось, вирішила просто полежати, але лежати ще дужче ніж я лежала не виходило)))) Встала, згадала про шоколадку. З'їла, не никаючись як завжди в ванній, а гонорово - на дивані. Так що 2,5години=1 шоколадці, а ну і плюс провела той час в ПОВНІЙ(!!!) тиші. Такоє, той ваш "час для себе"))))
Ойнємогу Як життєво У мене зазвичай вільний час - це година вночі, як діти заснуть. І то... це час, коли я в тиші роблю роботу тощо. А останні дні помітила, що роботу, господарські обовязки встигаю робити до нічного дитячого сну. І от настає тиша - і я стала цей свій час витрачати на ютуб . Якось то мені не подобається. Так, я відпочиваю, щось цікавеньке, але... зранку почуття провини чомусь. Краще повишивати. А ще, мій час - це читання книг. І книгу я давно в руки брала. Певно, місяць. До речі, зараз замовлю щось.. піду, почитаю, що дівчата там радять
Є вишивальний ютуб , і навіть декілька україномовних блогерів, і багато російськомовних та англомовних. Під вишивку - саме те.
ой мушу розказати. і в мене настав той чудовий "час для себе". вперше за 5,5 років 24 години без дітей. і нічого, що то робочі моменти - їздила в Київ на конференцію по роботі як сказала моя мама-"розвіятися"))) то ТАК незвично - доба повністю в моєму розпорядження(половина на добирання потягом туди-назад, але там я і читала, і в*язала, і спала і.т.д. словом робила що хотіла ггг зріє в мене підступний план "втечі" на тиждень влітку в табір для вчителів
