Психологія харчування

Ну, до молодець мені дуже далеко. Я коли була в декреті, також не переїдала. Постійно була в русі, не було часу нудьгувати і щось жувати. А як вийшла на роботу, то почався жор.
Тут ще потрібно додати, що я, так як і ви, завжди була худою. В їжі себе не обмежувала, завжди вага була до 49 кг. В школі, інституті я навіть комплексувала через свою худорлявість. Тому можливо легше кг скидати. Для мене головне виробити правильні привички у харчуванні. Зараз уже не можу їсти і не поправлятись. Все таки уже за 30(

 

А якщо встановити для себе "вихідний день" - один раз в тиждень дозволяти собі згамати щось таке недозволене, щоб не почуватися обділеною? Може воно стимулюватиме в інші дні бути більш совісною?

 

Може)
Але також дуже добре вплине на метаболізм) зробить йому "встряску" і трохи активізує.

Надіслано від мого Redmi Note 3, використовуючи Tapatalk

 

Тут все індивідуально, думаю, якщо вмієте харчуватися інтуїтивно і не зриватися з подальшого здорового харчування, то такі "вихідні дні" особливої шкоди не принесуть. От я не вмію і для мене ефективніше і простіше взагалі виключити певні продукти з раціону. А для того щоб виключити, доводиться взагалі забути про їх існування на довший час (кілька місяців чи пів року) і чекати поки не очистяться смакові рецептори (тоді якщо і спробую, то "заборонені" продукти зовсім іншими видаються на смак). Мене взагалі по доброму дивують люди, які точно знають що хочуть з'їсти в даний момент. Наприклад любить колега солодке і сьогодні має його в зоні досяжності, бо в когось з колег день народження, але не хоче і не їсть. А завтра, приміром, захоче і побіжить за смаколиками не зважаючи на погану погоду.
А я от абсолютно всеядна і якщо сама собі не встановлю якісь заборони на певні продукти, то їстиму саме те, що є в так званій зоні досяжності в певний момент і абсолютно не замислююся чого хочу. Наприклад можу їсти гречку щодня (бо так треба, бо вона "дозволена", корисна, безглютенова) і вона мені не зовсім не проїдається, але я не знаю чи люблю її. От в дитинстві точно не любила ні гречки, ні домашнього сиру.
Нещодавно бачила фрагмент якоїсь передачі по ТВ, то там розповідали про психологічну дієту. Визначали психологічну причину зайвої ваги кожному учаснику (страх, тривога, бажання все контролювати) і встановлювали кожному окрему "дієту". А я взагалі худну тільки в стані спокою (от влаштувалася на нову роботу, вже рік балансую в стані тривоги з приводу справляюся/не справляюся/втратила навички і т.д. і +7 кг забезпечено. Зрозуміла, що в мене певний набір страхів і тривог і перестати контролювати все (в тому числі і власний раціон) я не можу. Тут вже до абсурду дходить, бо таке враження що якщо я сама не встановлю собі певні рамки в харчуванні, то побіжу і напхаюся всяких заборонених смаколиків, наче мале дитя. Але то вже мені, певно, в тему про психосоматику пора.

 

Я собі постановила, що нe вживаю картоплі, вжe місяць нe ім, якось взяла ложeчку п’юрe до рота - і воно дійсно вжe мeні нe смачнe. Алe з цукeрками та домашньою випічкою цeй номeр нe проходить - всeодно смакують. Нe уявляю навіть місяця бeз солодкоі поблажки, а пів року взагалі...

Якщо ви пропрацювали вжe цілий рік - то точно з усім справляєтeся. Можeтe бути впeвнeні

 

Я так і живу) В суботу-неділю дозволяю собі шматок раю, навіть по активності фудфото в інсті пік саме на вихідні. Але коли ти в системі, тобто, здорове харчування є стилем твого життя і ти смакуєш даними продуктами через те, що тобі це подобається, то заборонених і не захочеться настільки багато, що на понеділок вийдеш в плюс. Із таких у мене-солодка домашня випічка і море чорного шоколаду.
Я на Великдень в плюс не вийшла))М'яса не їм, із солодощів пасочка, брауні з чорного шоколаду і домашні трюфельні цукерки)

 

Ох ті пасочки. Я за свята поправилась на 1 кг і все завдяки пасочкам. Їла все в міру, а от з пасками вийшов перебір. Сама пекла сама їла, ну не можу я спокійно жити якщо знаю, що на кухні стоїть паска. Вони моя слабість.

 

Тут глухо, а попередні допис явно не по темі. Ох-ох, важко бути інтуїтивним їдцем в світі дієт.

Це я так, тему піднімаю. Раптом комусь треба. Мені треба.

 

Зараз взагалі важко, і самій харчуватись, і дітей годувати. Бо все не так і все не то, молоко зле, біла мука зле. Ну просто чарівні боби лиш істи...

 

Це точно )))

 

Та ну?
Чарівні боби - зле. Як Вам така інформація?


Не знаю, наскільки то інтуітивно, але стараюсь наперед готувати їжу в порціях, бо інакше не рахую і не перебираю сильно... Якось треба постійно памятати, що їжею маю смакувати, повільно.

 

То буде наступна хвиля я чесно спробувала той знаменитий чіа пудинг... хм, що вам сказати. от такий облом і я не розумію, з чого така шуміха навколо того всього. Воно хіба фотогенічне усе, ну але то якраз тренд, фуд блогери і так далі...

 

Я тут ще побуду адвокатом янгола (хто ж мене вижене), почистити пропоную голову. В найкращому сенсі цього слова. Я в дзені не переїдаю, і їм що хочу (тобто організм дуже чітко каже що йому зараз треба).

--- дописи об"єднано, Dec 18, 2018 ---

Та то все мода і маркетинг.

Та чіа росте в Мексиці, може в Мексиці воно ще нічого, а поки до нас допливає через океан, то вже таке чіа, як я дівка. Краще з‘їсти миску гречки і будеш чіа чічка.

--- дописи об"єднано, Dec 18, 2018 ---

Як казав мій знайомий - «головне щоб ти здоровенька була», якщо вам допомагає більш вдумливо харчуватись, то готуйте в порціях.

 

Ото ти в яблучко!
Я-то думаю ,що пишу в -60 Голову помию ззовні - і візьмуся чистити

По темі. в дзені не переїдаю навіть я.
але є ще інша крайність - коли від напрягу їсти не можу взагалі.
В ту стєпь теж не хочу
Миколай принесе мені термос для їжі, і ми з Лідією будемо носити на роботу страшно корисний обід На завтра вже варганимо гарбузовий суп-пюре.

 

Поговоріть зі мною.
В мене порушення харчової поведінки, і я сама не можу дати з тим ради.
Далі буде багато тексту, ховаю під тег.

Згрубша, я схильна до повноти, мене то парить, і я скільки себе пам"ятаю, стараюсь слідкувати за своїм харчуванням (плюс постійно займаюсь спортом з років 18).
На дієтах ніколи не сиділа.
В юності мені дуже легко заходило просто не їсти після 18 (умовно, не наїдатися на ніч). Тоді графік роботи і навчання цьому сприяв. + спортзал + шалений ритм життя.
Коли змінила роботу на 9-18, не вечеряти вдома стало нереально (я пробувала носити вечерю в лоточках і таке подібне, але по факту майже ніколи не вдавалося виділити час хоча б 10-15 хв спокійних. А похапцем за 3 хв запихатися - ну такоє... задоволення не для мене).
Але я обмежувала солодке, мучне. Смажене і всяке копчене не вживаю в принципі. І було мені якось менш-більш норм (вдавалося утримувати комфортну вагу і якість тіла). Спорт зал і ритм шаленої білки нікуди не поділися.
Але весь цей час в мене бували якісь неконтрольовані переїдання. Я їм, коли мені нудно, коли я в стресі (часом на роботі видається нервовий день, то я прям сиджу і візуалізую, як прийду додому і накладу собі повну креманку морозива і то заточу).
І часом бувало (і досі буває), що я вже мозгами розумію, що мені забагато, але (наприклад, коли видається цілий вихідний без вилазок кудись, а вдома є всякі смаколики) пакую доти, доки в шлунку не з"явиться відчуття каменю, а в душі - провини вперемішку з соромом.
Мені тут порадили почитати про інтуїтивне харчування, я ковтнула пів блогу Світлани Броннікової, і стала пробувати впроваджувати зняття блоків в своїх мізках.

Я для себе розуміла це десь приблизно так - дати собі спакувати кіло морозива за раз, якщо хочеться. Стільки разів, щоб більше не хотілося. Це я так дуже спрощую, але я перестала дивитися на годинник і фільтрувати розмір порцій.

А міри в споживанні чомусь так і не прийшло
Потім я пересіла на авто, і в мене різко зменшилася кількість активності.

(Все ж таки добігати до маршрутки, потім висіти на поручнях, коли тобі інші пасажири роблять вібромасаж своїми сумками і парасолями, потім вийти на 5 зупинок раніше, зайти в супермаркет і з торбою харчів на підборах добігати до наступної маршрутки - то є добрий метод жироспалювання, я Вам скажу )

(Ну і авто з"явилося, як наслідок того багаторічного шаленого ритму. Коли зусилля почали давати плоди. Коли закінчився ремонт в хаті. Коли з"явилося бажання (і можливість) нарешті трохи перепочити від безперервної гонки. Коли, обираючи між "заробити пару рублів, розвозячи рибу вечорами після роботи", і " провести вечір з фільмом/вином" стали обирати останнє.

По факту, я вимкнула гальма в своєму мозку (на жаль, не отримавши очікуваного ефекту - помірності, як наслідку відсутності обмежень), і стала набагато менше рухатись. І от настав момент, коли, попри регулярні інтенсивні тренування в залі, вага помалу почала повзти догори, досягаючи некомфортних для мене параметрів.

І я говорю не про цифри, а про те, як став сидіти на мені улюблений одяг. Про біль в травмованому на лижах коліні, яке до збільшення ваги не давало про себе чути в звичайному житті. Про відображення в дзеркалі і про психологічне невдоволення власним виглядом.


Дякую всім, хто дочитав ту плахту.

Як підсумок:

Що могло стати причиною:
1. сильний дефіцит смаколиків в дитинстві (через що зараз я ніби від"їдаюся, ніби боюся, що в любий момент може не бути можливості купити собі щось краще за макарони або картоплю);
2. Установка з дитинства №1 "Тарілка має бути порожня. Інакше не підеш з-за столу",
3. Установка з дитинства №2 "Нема чого перебирати харчами. Їсти треба ВСЕ. Нудить від запаху шкварок? Захочеш на вулицю/до коліжанки - перенудить"
При цьому в мене, наскільки себе пам"ятаю, в дитинстві був хороший апетит, і список продуктів якими "я перебирала" складався з двох пунктів: сала (і похідних від нього) і сметани.

До чого я не хочу прийти: до утримування себе в комфортному стані (і вигляді) шляхом жорстких обмежень чи дієт (сюди ж і "-60", яка не є аж такою безобідною, як її позиціонують, на жаль).

Що я хочу:
1. Перестати свідомо переїдати (так, саме свідомо. Бо вже вловлюю той момент, коли наступна порція морозива зайва, але зупинитися не можу). Таке буває рідко, але кожного разу відчуття після таких періодів жахливіші від похмілля в алкоголіка.
2. Позбутися отого відчуття "Треба доїсти". "Не вставати з-за столу, поки тарілка не буде чиста". Сюди ж - "є щось смачненьке в зоні доступу? треба скоренько це виправити "
По суті, я не можу мати в морозилці кілограмову упаковку морозива без ризику в якийсь з вечорів зтрощити третину/половину.

Що я роблю для цього:
1. Планую меню на цілий день і беру з собою на роботу в лоточках обід і 2 перекуси. Смачні і корисні.
2. Почала вести харчовий щоденний з приблизним підрахунком калорій (2 тижні вистачило, щоб я зрозуміла, що не так я мало їм, як мені здавалося. І що 4 цукерки "Зоряне сяйво" по калорійності = упаковці сиру камамбер = тарілці спагеті (з твердих сортів пшениці) з тунцем. А от по відчуттю ситості та по користі для організму три наведені продукти не порівнювані).
3. Перестала сидіти в телефоні/компі під час прийому їжі. (Не виходить поки дивитись фільм без тарілочки смаколиків).

 

Я за красиво.
Красива фарфорова тарілочка з улюбленою виделочкою , з тканинною серветочкою і страва притрушена пармезаном (починаємо з пів звичної порції макарошок і нормальної порції салату), жодних гаджетів і приємна розмова - і для мене це 100 % працює в наїданні. А ще як не я то подавала на стіл.. (момент подавання, а не готування, для мене критичний, зрпзу скачу як квочка і переїдаю)
Що порадити коли стрес- не знаю, бо я просто галопуючо набрала один розмір одягу за місяць.

 

дякую. Так і намагаюся. На роботі свіжонатертий пармезан - то трохи анріал, але я перестала їсти з лоточка. Перекладаю їжу в тарілку і дуже стараюсь по змозі відключати комп.
А вівсянка моя (єдиний хатній прийом їжі в будній день) - на гарній тарілочці, посипана родзинками.
А якщо серйозно, то в мене красивий посуд, стараюсь красиво викладати на нього страву, ніж-виделка, коханий муж навпроти. Тобто в домашніх прийомах їжі умова "красиво" виконується.

Ви така кришталево-тоненька, що, підозрюю, Вам один додатковий розмір точно не пошкодив?

 

Все кльово крім останнього пункту. Рахування - це шлях в нікуди. Туди ж носіння в лоточках (знаю-знаю, сорі). Тому що те що ви хочете і те що є в листочку може не співпадати, і захочеться догнатися.

З хорошого: отой момент коли ви розумієте, що вже ситі (навіть якщо далі їсте) - він безцінний. Можна спробувати торгуватись. Я сита, але хочу другу порцію, і я її з‘їм - через 5 хв. Потім спробувати відтягнути ще раз на 5хв. Якщо не відпустило - з‘їсти.

Про відмову від телефону під час їжі - це моя блакитна мрія. Ну тобто я рідко їм з телефоном, але хочеться часто.

І швидко не буде. 18 років вам встановлювали програму. Видалятись буде довго.

Броннікова мені місцями дуже суперечлива.

--- дописи об"єднано, Mar 11, 2019 ---

Я з телефона, цитувати незручно.
Коментую останній абзац.

Вам би спочатку розібратись з красиво-некрасиво «пошкодив-поміг кілограм/розмір».

 

Я ніколи не рахувала калорії до того, і це рахування - явище тимчасове. Воно свою функцію вже майже виконало.
Я вже усвідомила і поставила на шальки терезів ті ж умовні 4 зоряних сяйва і цілу грудку улюбленого сиру брі. Не знаю, чи надовго, але щось якось магазинних солодощів стало хотітися менше (включається "задня" думка).
Я зрозуміла, чому часом після обіду за годину знов дикий голод (бо в мій "робочий" лоточок вміщається 60 г гречки і 60 г риби, або 100 г гречки. Навіть з урахуванням салату, цього є замало для основного прийому їжі).

Мені дуже подобається ідея. Я від сьогодні це спробую впровадити.

мені теж нелегко дається. Але в цьому питанні прогрес справді є.

Мені б знайти підходящий для мене шлях. Щоб воно "зайшло" і не було при цьому відчуття, що я себе гвалтую.
бо по хорошому, я давно почала задумуватись над тим, що мене такий стан справ не задовільняє. І спроби видряпатись теж давно роблю.
Але все одно час від часу планка падає.

 

То мені?
Ходячий перфекціоніст гатішитися не може новій посуді. З миски емальованої нахлипуюся, з люмінарку наїдаюся, з фарфору смакую кожен шматочок.
Якщо діти не бють один одного, так взагалі супер, я сконцентрована на їжі, а не наборі калорій