От чи то лижі не їдуть, чи я настільки псіхована і "виведена з психічної рівноваги", що реагую на будь-який подразник з сторони мами? Я найгірша непослушна дитина, мені треба себе "перехрестити" на кожному кроці, ібо "в мене дідько вселився". В мене в хаті вічний срач, бо я не вмію порядку підтримувати... А як можна реагувати на людину, яка не те що не поважає твою думку, яка просто тебе не те що слухати, а чути не хоче те, що ти говориш? і ремонт ми не такий вдома зробити, сірого забагато, і шафи не функціональні, і речі не на тих місцях і не так розкладені і тд і тп. Вибачайте, то я замість жилетки... І в перукарню мені не треба, і на манікюр, і фарбуватися. Нашо тобі? А й дійсно... нашо?
А от по останньому пункту якраз навпаки - треба в перукарню! Ібо красива зачіска сприяє гарному настрою і навіть може заспокоїти нерви. Простіть всіх і полюбіть себе. Знаю, не просто, особливо в кризові моменти...
@Zaychenya, віспакойся...ти - велика дівчинка.. хочеш- навіть цьотка... ,тому ти сама буш вирішувати - срач, чи ні в тебе в хаті і т.д. Мама має право на свою думку? Має. То хай так і буде. ЇЇ думка ж не = твоїй. Чи то в тебе мала такаю перфекціоністкою вдалася?
А, може, запропонувати мамі піти разом? я б навіть, якщо відмовиться раз(це може бути срийнято дуже не дуже, але не означати те саме фу), пропонувала завжди. Моя мама має звичку питати, "як"? Наприклад: зробили ремонт, вона своє сказала, ок.Приїхали хтось в гості, мама питає щоразу "Ну, як?Їм/їй/йому сподобалось? Що казали?". В мене завжди! одна й та ж відповідь "Не знаю, не питала думки.Спитаєш собі сама". То є направду так, мене не цікавить думка когось про моє, я для себе роблю. Без нервів, я просто приймаю її таку, з тими всіма цікавинками і вчу її приймати мене.
Я не в курсі ситуації, але якщо ви маєте якусь фінансову залежність від батьків: дали частину грошей на хату, на ремонт, час від часу допомагають фінансово - то таке досить розповсюджене. Інвестор натякає на нецільове використання коштів... І тут нічого не вдієш. Поки залежність є, доти будуть повчання і втручання. Якщо ж немає, то пропускайте повз вуха і робіть спокійно своє. Зараз всі накручені і мамина тривожність може виливатися в такій от формі. Крім того, з віком деякі риси характеру загострюються і гіпертрофуються. Я не тільки по старших, а вже й по собі це бачу і своїх однолітках. Ще невідомо що наші діти через пару десятків років будуть про нас на форумах виписувати, ггг))
--- дописи об"єднано, Dec 4, 2018 --- Батьки - це наші найрідніші люди... навіть якщо нам здається, що нас виховали трішки неправильно, це не повинно серйозно вплинути на наше відношення до них ...
розкажіть це тим, кому батьки поламали життя в прямому та переносному сенсі. А таких людей дуже багато
Мм.. батьків треба поважати - ось в цьому я переконана. Прощати, допомагати при можливості та згідно своїх можливостей. У кого свої нюанси: батьки-маніпулятори чи інша форма нездорових відносин - що заважає, при усвідомленні відхилень, - поступати мудро? Знаю, відсутність терпіння, образи, нерви і т.п. Наприклад, наробили батьки зауважень - 1. Прокоментувати нейтрально, типу: "Так теж можна думати" 2. Зробити комплімент. 3. Якщо довірливі відносини - попросити/повідомити, що такі зауваження завдають шкоди самооцінці. 4. Проспівати в голові "ляляля" і просто перечекати потік зауважень та критики. Простити маму.
Мама дорвалась до ФБ і до незрозумілої якості контенту типу "10 причин чому..." От тепер посипає мене посиланнями на щось типу "Чому чоловіки розлучаються з емансипованими жінками", "Справжня жіночність - це не 50 кг" тощо І типу думає, що це такий прям тонкий-тонкий натяк і що я нарешті візьмуся за розум. І так вже купу років мені дають "останній шанс", і так воно задовбало...
Я одночасно співчуваю і уявляю як би я сміялась. Моя мама часом може давати такі «завуальовані» поради сестрі при мені, з виглядом «Марійка мене підтримує». Марійка каже, що вони самі розберуться. Мені може теж щось радить, але мій мозок цього не фіксує. Але моя мама квіточка-пелюсточка конфліктів у нас не буває, тому це виглядає як милі недоречні жарти.
Вибач за реготучого смайла, але я реально ржу))) моя така сама, тільки контент інший. Від зрадоньки і рецептів настоянок від всіх болячок за 10 гривень до перепостів супер сильних молитв, які особливо будуть вислухані. Нема в неї ніякого фільтру, вірить всьому, як бабці в селах новинам тсн.
Дівчата, в мене в стрічці стільки такого по 10 грн)). І, це не мама фух, з тим все ок, а молоді люди. А листи "щастя"! Я з тим вже пройшла всі стадії від здивування до пофіг.
В мене хресна любителька надсилати "листи щастя", мене то часом дратує, але сказати не знаю як, бо може образитися. А так як в мене з нею гарні відносини і більше нічим вона мене не нервує і життю мене не повчає , то просто не звертаю уваги.
того я й не додаю маму в друзі на ФБ. Хоч тут простір буде мій особистий, хоч на трохи. о так, колись говлрила з мамою про фемінізм, а вона- ти така феміністка, вони ненавидять чоловіків і розлучаються з ними. Що тут скажеш? Я зробила фейспалм і закрила свій ротик)))
@Apelsynka в мене декілька тіток таких - спамлять всякими листами, посиланням і тд в пп. Просто ігнорую... Навіть не читаю...
Коли мені приходить енний лист щастя від когось, то просто тих ен листів відправляю тій людині. З 2го разу доходить. Wysłane z mojego SM-G935F przy użyciu Tapatalka
Щодо мам.Читала попередні дописи і зрозуміла,що мабуть гіршої ситуаціїї ніж в мене немає.Мої батьки вважають,що мають повне юридичне право прийти і забрати мою старшу дитину (11років) на прогулянку,в музей,в цирк (такі походи.поїзки придумуються щовихідних).Ніби нічого поганого,але під час тих "походів"моя мама рахує,що має право розповідати дитині про моє особисте життя (наприклад скільки разів я була заміжня,який придурок був її біологічний батько (я заміжня 3 раз 4роки і виховує мою доньку мій чоловік і саме його вона вважає татом).Потім ще такі поради дитині типу "ти не така як твоя мама"-"ти краща,бо твоя мама так пізно вийшла заміж(аж в 21 рік,бо мама вже доколупала,сказала,що даремно мене народила),зовсім не цікавилась хлопцями" А я переживаю за свою донечку,щоб не сприйняла ці поради як зелене світло на стосунки з хлопцями,зараз не ті бабусині часи,коли за ручки тримались.А якщо я їм спокійно відповідаю "Дитина не піде з вами".Починають :"А чому?То вона так сказала?"Відповідаю "ні то я так сказала.давайте не починати розборки."Вони починають принижувати типу діти з тобою світа Божого не бачуть (я в декреті з малим),а ми мол добро хочем зробити.Як з таким добром не послати?А Ви кажете ще підтримувати з'вязок.Причому мій чоловік.щоб не було конфлікту,брав мене і дітей і ми йшли до них.Їх не влаштовують такі побачення під наглядом!Їм треба на одинці.Що робити?Це вже продовжується 2,5 роки,як я тільки народила малого,вони собі вирішили.що будуть опікуватися старшою дитиною.Підстерігають її після школи.щоб дати якусь дурничку цукерочку,лашку,браслетик.Хочеться виїхати за кордон.щоб не дістали.Але думаю і там би дістали.
