Я за "руку" не впіймала. Офіційно - в кіно і погуляти. Все інше мої припущення В мене саме для них окрема постіль і рушники
Погоджуюсь. Я б нікому не давала ключі від своєї хати. Коли я вдома, і в мене є гості - то одне, а коли хтось туди йде коли я не вкурсі, це вже дуже дуже занадто!
Бляха, я таки злобна зараза, бо після кількох сюрпризів з родичами без мого відома- скандал. Тепер якось всі знають без проблем, коли приїдуть і я попереджена не "ой, забув- там десь вже доїзджають". Про залишання ключів від хати для побачень- ноу коментс. Жесть! Я б порвала))). Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
А якщо дівчина завагітніє? Як її батьки будуть на власників цієї квартири дивитися? І як їм у очі? Навіть якщо всі породичаються, все-одно "осадочек залишиться".
Та вона може завагітніти не обов'язково на хаті)), їм просто комфортніше там.Але, тоді ж не лізьте на ліжко, нє? А як не лізти, як тут і постелька готова і всі зручності. Стимул придбати кусок дивана/розкладного ліжка
Ото вас, люди, пре Я шось після тих всіх коментів аж захотіла того чоловікового брата почати захищати - йому 25, дівчина трохи молодша. Вони живуть разом. Я з дому вже поїхала, брат попросив у чоловіка ключі, бо він перший раз ще вранці мав справи у місті, а другий - не знав чи зможе добратись вночі після концерту додому за 120 км. Мені було кинути все і гнати додому? Відправити чоловіка назад тих 120 км. забирати ключі? Корчити з себе бабуську на лавці, яке все про всіх знає і доводити, що то не все так просто? Волати нехай чаю поп"є і валять спати на вокзал?
Мене такі батьки завжди "уміляли". Типу їхню доньку весь час непритомну грають, а вона взагалі ніпричому))
Тільки не кажіть, що нарвано з контексту Це ж форум, і писати треба "або", "або" сама переконувалась не раз
А Ви пробували чоловіка зустрічати в білизні? От зробіть йому кілька таких сюрпризів і думаю він почне говорити завчасно за брата Надіслано від мого F5122, використовуючи Tapatalk
Думаю пані мала на увазі, що між @MISS SCARLET і її чоловіком є якась прогалина в комунікації і її треба заповнити?)) А то хтось ще подумає, що можна всі проблеми в відносинах вирішити так. Звичайно, якщо приділити чоловікові більше уваги, хоч романтикою, хоч чим ще, тоді він, може, згадає, що дружина - жива людина зі своїми почуттями і бажаннями... А проблеми все одно не побачить. Тому краще всього говорити прямо про все, що турбує. А якщо чоловік не йде на контакт, не хоче шукати компромісу - ну то вже інше питання....
Я маю на увазі, щоб чоловік розумів, що брат може натрапити на жінку в білизні, якщо не попередить Звичайно одною романтикою такої проблеми не вирішиш Надіслано від мого F5122, використовуючи Tapatalk
А що ви збираєтесь робити із цим? Невже ви збираєтесь просто терпіти? Останнім часом я помічаю за своїм чоловіком подібні проблеми. При тому, ми разом не так давно - усього два роки. Йому наче по-трохи стає все більше байдуже на мене, мою думку. І мене це злить, не можу без розуміння і я не знаю, доведеться це зовсім припинити.
Я особисто? Якби в мене була така проблема. Я б сказала, що то мені не приємно, я від того в стресі і мені не подобається так почуватися поруч із своїм чоловіком. І якщо, йому наплювати на мої почуття, то для чого я з ним живу? Або він щось робить, або йде лісом Але звичайно впершу чергу, спробувала б змінити своє відношення до того і якщо б дійшла до висновку, що я того терпіти не можу, тоді до чоловіка на розмову Надіслано від мого F5122, використовуючи Tapatalk
Не допомагає нічого. Розумію, що люблю його, постійно згадую, як було колись. Поговорила із ним, серйозно, сказала, що піду. Він сказав, що зміниться, що старатиметься, пару днів був наче підірваний, бігав за мною, а потім охолов. та я й не хочу, щоб бігав, хочу, щоб любив як колись. Я бачила, що він старався, але щось не так і не хочу його кидати. У когось тут було таке?
Знайшла у іншій темі форуму http://posydenky.lvivport.com/threads/scho-mene-dratuje.44156/page-115#post-2623213 ваше повідомлення, що ви з чоловіком перейшли через це. Скажіть, будь ласка, як? Дуже потрібно. Прошу, допоможіть!
Не буде як колись. Може і Ви не така, як колись, він ж не йде через це. Життя змінюється, світ змінюється, стосунки теж. Займіться більше собою, розвиивайте себе, я впевнена, і чоловік по-іншому на Вас гляне. Мій чоловік такий, що з-під палки б не міг нічого робити, бо це буде не з його волі, а бо так сказали, а це не природньо. Тому, я нічого від нього не очікую, і тоді він знову стає дуже турботливим)) Можливо, Вам допоможе, пробуйте.
З одного боку, це правильний підхід — щастя і злагода примусово не будуються. Треба щоб чоловік сам відчував і знав, що від нього теж залежить настрій вдома, щоб хотів щось міняти або підтримувати... Вимогами в одну сторону далеко не заїдеш) Але не треба плутати вимоги і просто обмеження своїх кордонів. Якщо є щось неприйнятне, щось дратує — говорити треба зразу і чітко. То я, дурна, колись думала, що можу хитрощами і терпінням, де треба, побудувати щасливу сім'ю. А потім виявилось. що то мої "маніпуляції", обман і взагалі злагоди в нас ніколи не було, бо я "ніколи не слухала і не говорила". А в своїй голові я, звичайно, чуть не сірим кардиналом сім'ї була, бо вміла десь змовчати, десь правильно підказати, ніколи не переходила на крик і вимоги... --- дописи об"єднано, Nov 26, 2018 --- Як не дивно, помогло те, що закінчилось терпіння. Як виявилось, чоловік весь цей час, що я нервувалась, відчував себе абсолютно в комфорті. Я ж сама створила таку атмосферу вдома, для нього старалась... Це в нас з вами, дівчата, вже по п'ятдесятому колу в голові крутиться проблема. А в нього все було добре, а потім прийшла жінка і почала виливати тонну якогось негативу..) Мені особисто дуже поміг психолог — ходила сама до нього, заспокоїлась, вернула собі лице. Потім вже говорила з чоловіком. Спочатку в упор не розумів, але коли побачив, що замість стомленої і невпевненої жінки перед ним стоїть його парнер, що зі мною треба говорити на рівних, від мене залежить цілісність комфорту, до якого він звик — почав "роздуплятись") Тепер все обговорюємо, більше поважає, турбується... І я відповідаю тим самим, звичайно)
Дякую...я хотіла побачити, що не у мене однієї такі проблеми є, що це може бути і не тільки у мені одній проблема. Чоловік, коли я йому це вилила так само сказав, що думав, що все нормально. Що просто люди приживаються і почуття переходять на інший рівень. То що саме вам допомогло?Терпіння закінчилось, а що саме робити я не розумію. Якщо психолог, то порадьте, я ніколи не була у них, не сильно довіряю, але спробувати, думаю, готова.
Ой, всі відносини різні, але у всіх є проблеми, не впадайте у відчай =)) Враховуйте, що психолог - це досить індивідуально. Потрібно знайти такого, котрому ви б сама довіряли. І не здавайтесь, якщо не дуже притираєтесь. Але точно не слухайте тих, хто каже, що саме мине і потрібно просто почекати. Я зверталася до Бессараба. Можете більше на сайті дізнатись Валерій Бессараб - психолог-психотерапевт у Львові, 13 років досвіду., або перейдемо в особисті. Телефон не думаю, що тут можна.
