Ні-ні, ти все зрозуміло пишеш. То власне причина в тому, що Але я часом задумаюся, чому так багато речей, які обговорюються на християнських платформах як обов'язкові для християн, мені не відгукуються. Образливо якось, чи що.
А хто що вкладає в поняття поваги? Мені з дитинства батьки товкмачили, що я їх не поважаю, тепер чоловік теж те саме каже. А я в розгубленні, я не знаю що це. Ну ок, в чоловіка спитала, що він в це вкладає, то він назвав лише одну річ - не підвищувати голос на нього. Хочу почути ще вашу думку. Бо ж і в Бібліі написано, що дружини мусять саме поважати своїх чоловіків. Що таке повага?
от я прямо заявила чоловіку, що я не можу його поважати от просто тільки за те, що він такий от мій чоловік. любити по-різному можу, поважати - ні. вибач. повага до певно особи взаємозалежна, і від ставлення тої особи до тебе і до сторонніх і до справ, які вона виконує, і думок, які вона висловлює, і до того, як та людина ставиться критино/поблажливо до себе. напевно це той варіант, який можна напрацювати, але сам по собі він не станеться.
а як ви внутрішньо з тим справляєтеся? та ж є ситуації , коли ви собі думаєте, що ваш варіант рішення був би кращим/продуктивнішим/просто мудрішим - то що ви тоді? приймаєте його рішення чи все таки пробуєте свої бачення якось просунути? Чи може ви просто маєте на стільки чітко поділені сфери відповідальності між собою? якщо так, то імовірно тоді дійсно легше не пхатися один до одного зі своїми варіантами рішень. І як то взагалі ділити? ми ніколи так чітко про то не балакали, типу давай то тобі, а то мені. Я іноді перестаю лізти в якісь питання, бо бачу, що то ніц не дає, він вперто робить по своєму, може не найгірше, але мені здається, що я знаю ліпший варіант. Просто втомлююся воювати і вчуся з тим жити. після цієї В я справді лежала багато перший тиждень, реально мені тоді так було треба. Але як чоловікові закінчилася відпустка, а я окріпла, то здається все вернулося назад. .
звісно, що є такі ситуації. Глибоко дихаю і приймаю (дуже стараюсь) його рішення, бо раз він це робить, значить на це була причина. Бачення я своє можу просунути у 80% випадків, але чи треба? І чоловік дуже часто мене дивує в позитивному значенні, після того як я перестала "знати краще" в кожному випадку. щось є поділене, а решту ситуативно. в нас якось склалось історично, але дещо я просила прямим текстом, от як про те що я не хочу займатись комунальними платежами.
краще за словник не скажеш . Почуття шани, прихильне ставлення, що ґрунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось, чогось. З радості стара як оп'яніла. Їй уперше на віку довелося побачити таку повагу до себе від людей (Панас Мирний, I, 1949, 358); Як чоловік і ремісник, він мав велику повагу не тільки в своїм селі, але й широко в окрузі (Іван Франко, I, 1955, 11); Мене захопило Кайтове геройство, я проймаюсь до нього ще більшою повагою (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 60); В батальйоні позаочі Кармазина частіше величали просто Іваном Антоновичем, може, з поваги до його педагогічного минулого (Олесь Гончар, III, 1959, 198); // Вияв цього почуття. Кожне слово, що говорив я вам, я говорив з найбільшою повагою (Ольга Кобилянська, III, 1956, 235); Кожен рух його був сповнений поваги (Максим Рильський, II, 1960, 237); // діал. Авторитет. За той час він.. привик глядіти на сина, як на силу, як на якусь повагу, котрої суд мусить мати велику вагу в його ділах (Іван Франко, III, 1950, 77).
Це і мене дуже зачіпає. І то не про крик навіть, а підвищення тону в звичайній розмові. Я кожного разу нагадую, що це як мінімум тупо і точно не допоможе знайти вирішення проблеми. Стишується відразу, бурмоче "я не говорив голосно" (ггг), "та то ти просто не слухаєш". І то так щоразу: я втрачаю інтерес до розмови, він типу шкодує, але зарубки на носі не ставить. А в мене алергія на розмови з підвищенням тону як аргументом. До ре, а що там з ситуацією навпаки? Чоловік має дружину поважати, чи досить її оберігати, шанувати, любити і все таке?
Словник каже, що шанувати і поважати - синоніми. Як він без поваги збирається її любити я не уявляю. Знайшла католицький сайт для чоловіків Press On: The Virtuous Power of Endurance (люди, в мене нездорова звичка шукати все англійською), як знаходите щось мудре українською приносьте, будь ласка!)
@Orman підкажи, де можна пошукати молитву за чоловіка? Бо я окрім коротенької Молитви на всякі потреби ніяких не знаю, а те що траплялося в інтернеті якось не відгукується. Просвітіть мене темну - можна взяти з кількох різних і скомбінувати своє? Чи так не правильно робити і мусить бути щось "канонічне"?
Зараз накидаю тобі в месенджер. --- дописи об"єднано, Nov 8, 2018 --- Старалася знайти молитви за чоловіка українською, але знаходжу молитви тільки за дружину/чоловіка, тобто універсальні, а воно трохи не те.
в той день - точно не стало краще. тепер так. я тішуся.я можу говорити. не така як зараз. інші люди, інші досягнення, інші якості.
Я знала, що ти так скажеш ))) Повторюсь - любити без поваги в моєму світі неможливо. Це тоді не любов, а навіть не знаю що. Тому зобов‘язаний поважати.
Дав мені колись отець на сповіді за покуту подивитись фільм "Військова кімната" (може, хто бачив). Там власне жінка вчиться молитися за свого чоловіка, своїми словами, дуже зворушливо.
То я маю таку звичку - кричати, але я завжди кажу, що я просто дуже емоційна, я не тільки до чоловіка і дітей кричу, я і до посторонніх можу, вони інколи аж підскакують від несподіванки, мені стає незручно, але як себе тримати в руках не дуже знаю. Чоловік зразу припиняє зі мною розмовляти, прошу пробачення
То не зовсім то. Я теж емоційна і люблю поверещати чоловік навпаки: глуха стіна. Малознайомі люди (особливо мої люди))) його через то навіть побоюються). Це той випадок, коли на мої спроби висловити альтернативну думку відразу змінюється тон. Аааа, що ти знаєш! Ти не в темі, я не знаю чому, просто тому, що я знаю точно-точно, а ти тут вигадуєш, тому я (я ж тут голова!) зараз гаркну і то аргумент. Та ніякий то не аргумент. Тому я не дарма питаю, чи має чоловік поважати мене з моїми думками чи достатньо просто до відома дружину поставити. Бо наради в нас формальні, якщо він вже вирішив. А я чомусь не можу приймати рішення, не порадившись чоловіком (не тому, що боюся відповідальності чи невпевнена - об'єктивно я рідко косячу - просто мені якраз впирається в повагу до його точки зору).
має-має нє ну можна і до відома: "Маріє, я заправив, помив і посипав трояндовими пелюстками твою машину" --- дописи об"єднано, Nov 8, 2018 --- не пойняв. Які інші люди. Я про чоловіка питаю. До шлюбу ти його поважала, а він тебе? Для мене повага - це не ситуативна штука. Ти сьогодні до мене добрий - поважаю, ми погиркались - не поважаю.
А я якось першочергово навіть поважаю, чи рівносильно. Злитись, можу і навіть дуже, але ніколи не відчувала зневаги, навіть, коли не згодна зовсім. Думаю, тому що не відчуваю цього до себе. а я далеко не Можна любити і не поважати? Як? Для мене, швидше навпаки- поважати і не любити можна.
