А як тоді бути з цитованим ап. Павлом? Поки Бог явно не вказав йому, що є правдою, він теж вважав, що служить Йому через переслідування Христа. І таких було багато. І ті люди були побожними, виконували Заповіді і приписи, а все одно щось пішло не так.
О, яка стаття! Стаття англійською. Не про дітей. Читати з коментарями. Marriage Advice for Wives - Sunshyne Gray Christian Counseling
Трішки оффтопу: Я б порадила кожній сім’ї мати свого духівника. Який вів би цю сім’ю, допомагав би у вирішенні спірних питань і т.п. У свій час нашим провідником був о. Самуїл із Михайлівського монастиря. Я ще знаю його відколи у Зарваниці служив. Дуже шкода, що відійшов у вічність. Його поради були безцінними. Вчив жити по Євангеліє. Бо не завжди ми самі правильно трактуємо. Не всі чоловіки, знаю, люблять бігати за порадами до духівників. Мій теж із таких. Тому, радилась завжди я, а він вже дотримувався приписів, так сказати.
@Freedom UK ,хай дуже примітивно, але мені свого часу ,допомогло заспокоїти душу. Ми всі діти Божі, і Він не хоче для нас чогось непосильного, або того, що нас зруйнує. Ну ви ж не будете примушувати свою дитину у 3 роки носити цеглу і мурувати стіни вашого спільного дому.Бо це йому не є під силу. І ви це знаєте, і дитя це відчуває.Тобто не дитина ухиляється від мурівки, вона робить посильну їй роботу - навіть,коли споглядає як ви муруєте дім. Споглядає і радіє.
шикарне трихвилинне відео про планування дітей під кутом «яка є поважна причина, щоб не мати більше дітей» Англійською. (Всіх люблю, але не маю часу перекладати письмово, якщо цікаво може запишу швиденько відео.) @Freedom UK @Haidee @Siania @Багіра @nibysh
коментарів не читала про те, що чоловіку треба бути ведучим в сім'ї вже не раз собі думала. Але не пойму наразі як то зробити на практиці. Задалась питанням і навіть не можу наразі чітко окреслити сама собі в яких же питаннях я занадто лізу вперед. І відповідно наступне питання - як то раптом перестати то робити і віддати в руки чоловіку? Я так розумію, що то все буде супроводжуватися таким непростим (невідомої тривалості) перехідним періодом, коли мені можливо буде дуже несолодко від його переймання справ і вирішення невідомо як (ну бо дуже ймовірно, що не так, як зазвичай роблю я).
От власне в коментарях був дуже показовий приклад на цю тему. Я думаю що варіантів є багато. Або поступово передавати відповідальність без оголошення, пр потребі проханням, або «лягти на диван», з мого досвіду лягти на диван зручно після народження дитини, воно виходить природно і чоловік дуже схильний підтягнутися. Ну і тут така справа в більшості сучасних сімей лідерство просто жінка має передати в своїй голові, забути приказку про шию, не вважати, що вона поїла всі розуми і знає як краще, і питати поради/думки чоловіка, або й просто сказати «я не знаю, давай ти подумаєш і приймеш рішення». А потім головне прийняти його рішення. І цілком може бути, що у вас все добре і є. Це нормально коли поділені сфери відповідальності і ви краще знаєте яку капусту на голубці брати.
@Orman, про капусту - сильно! Помічаю ,останнім часом, що багато дівчат не конче проти впасти в" інфантильність" ( чому в лапках?- тому,що перекошену). Тобто : "а що? , хай знає"...."а подивіться, як я свого дресанула.."....." ну я ж дєфачка". І їм не є важливо,що до цього вони жили собі добренько....Головне - "соотвєцтвовать". І то ніц, що крики-сварки-образи і т.д. в хаті поселились.Головне ж результат ! Тільки от чи таким він вийде, як вони собі навізуалізували ? Це питання, бо чоловіки ж теж не ликом шиті, вони також візуалізатори ще ті .
до речі, це якась повальна хвороба неповаги до чоловіка. Тут на форумі багато прикладів. І взаємної неповаги теж. Головне, самі ж вибирали. Хоч з лапками, хоч без лапок, а нездорова це річ. це дууууже зручно. І дуже спокусливо (в сенсі для жінки є велика спокуса впасти в дитинство). та як воно вийде без поваги і без любові. В нас ще велика проблема, що чоловіки мають мало прикладів як бути лідером в сім'ї. Дружини часто на початку шлюбу теж дуже прокачують тему рівноправності, а потім настають діти, і чоловіки тичуть тією рівноправністю в них (тичуть дуже вибірково). Така прєлєсть. --- дописи об"єднано, Nov 7, 2018 --- повторюємо як мантру "Інакше не значить гірше", я часто аж підскакую, так хочеться дати корисну вказівку, але мовчу з усіх сил.
Я щось не можу в даний момент такої інформації сприймати. Бо має бути рівність в правах, імхо. Але то кожен по-своєму трактує. Коліжанка колись розказувала, як її колега готує їсти, бо чоловік вважає, що готує той, хто менше заробляє. Занавєс. Діти, хата, кухня, а рахуємо все в долярах. Для мене рівноправність трошки інакше має значення, швидше з юридичної і суспільної т.з., ніж з т.з. релігії чи сімейного укладу.
Може тобі зараз цього не треба. Сприймати таку інформацію. Я написала цілу плахту, але стерла. Може я якось не так пишу. В голові все чітко, а викладення якесь кострубате виходить.
на минулому тижні довелось мені багато говорити про рівноправ*я в сім*ї. Багато - тому,що "аудиторія" мене кажись не розуміла і опонувала якимись "базарними" аргументами. Тому я мусіла намалювати картинку, "наглядний матеріал" так сказать. Сім*я (для мене) - це як тандемний велосипед. Якщо крутять з однаковою швидкістю обоє - дістаються мети доволі швидко. Якщо почергово -то помаліше, але відчуття "використовуваності" нема. Якщо один з партнерів може ,але "ачотоямаю", то до цілі також дійдуть, але присмак вже не той.... Цілком ймовірно,що за кілька поїздок тандем продадуть і куплять 2 окремих велосипеди..
В мене сім‘я не так виглядає. Тандем передбачає прикладання однакових зусиль в однакових сферах. Не може ваш чоловік прикладати зусилля по годуванні грудьми дітей, чи їх виношування і народження. Мені більше імпонує ідея паротяга і вагона з вугіллям. Без вугілля паротяг далеко не заїде, і без паротяга вагон з вугіллям буде стояти на місці.
@Orman, ми всі різні і нам імпонують різні речі. Пра суть від цього не дуже міняється....велосипед-поїзд-літак-тачка... Зусилля - це те, що об*єднує і є рушійною силою.
