Десь в тому ж дусі виглядав мій звичайний день після народження другої дитини, от прямо дуже схоже на Ваш опис. Я собі надвимог не ставила, в першу чергу діти, попри дітей прості побутові справи - зварила кашу/розклала купу чистого одягу/закинула прання - то вже молодець. Про те, щоб виділяти окремий час собі, то я одразу розуміла, що його не буде, та я ще і досі не особливо можу на таке розраховувати: вдень це просто неможливо (хіба зовсім невеличка "перерва на каву", бо молодший мій мало спить, ну і не в тиші, а хіба під мультики старшого, а ввечері після вкладання дітей я вже переважно не маю жодних амбіцій для якогось ресурсного заняття, а часто і син не дуже дасть він нього відійти, бігаю щодвадцять хвилин... Але все-одно, з часом якось трохи легше стало з побутовими справами, десь поміж все затесалося трохи читання-вишивання - мізер, звичайно, ну але такий період. Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
В мене десь так і виглядає. Єдине, ми сплюхи ще ті. І, зазвичай, швидше 10-11 не встаємо. Тому гуляти завжди ходимо після обіду. До того часу паралельно з збиранням і бавленням з старшим стараюся теж щось закинути-розвішати-поскладати-зварити зупу. Як було тепло, то вечеря в нас пізно робилася, вже з чоловіком. А зараз скоротився час прогулянки, то впринципі можна орісля щось приготувати. Але в мене чоловік, як приходить з роботи, їсть зупу і різне до неї. Тому мені головне, щоб була зупа, а далі по ситуації, як виходить. Інколи теж важко і старшого нагодувати, і менший хоче їсти після сну у візку. Але стараюся швиденько щось зварити/нагріти і дати старшому і тоді іти годувати меншого. В нас ще й немає денного сну, тому весь час паралельно ще треба бавитися Найгірший час, коли нічого не встигаю в нас після 19-20, бо треба помити/переодягти/зуби почистити/побавитися/поскладати іграшки, ще й самій приготуватися до сну. Але то вже хоч чоловік є, то частково щось перебирає на себе. А менший якраз ввечері найбільше гуляє і вкладаються обоє теж пізно +- біля опівночі. Тому після того вже нічого не хочеться робити, або в ліжку в телефоні або читаю ще з годинку-дві книжку. Але я якось і не задумувалася сумувати через такі дні. Була шикарна погода, то релаксували на прогулянках. А холодна похмура осінь ще не встигла загнати в депресію) Надіслано від мого TRT-LX1, використовуючи Tapatalk
Багато що робиться одною рукою: засипати гречку варити, подати на стіл, прибрати. Дітей напрягаю трохи помпгати. Ще поки в слінгу намагаюся довго не носити, але ще якийсь тиждень-два і не буду з нього вилазити. Але гормони спали в мене і вже бачу, що не висипляюся. Мені навіть 7 год мало.
Дівчата, я зі своєю одною дитиною ледве шось встигаю, а ви то з двома і більше! І в мене ще чоловік дома працює, то помагає її носити, так взагалі не знаю як би справлялася. Ну може то в мене така доня з характером ( чи ще чимось), що від народження багато плаче в мало спить. Зараз справді єдине, що добре - може спати до 10-11 ранку, ну і я з нею. Але засинає біля опівночі, і тоді вже мусить бути тишина в кімнаті і я мушу з нею лежати. Але деколи то заколисування на ніч починається пів 11 і може тривати пару годин) Ну і нічні прокидання по 5 разів. І при тому ніч мені здається відносно легкою, бо прокинеться, поїсть, трохи покрутиться, засне і так по колу. А вдень то ж треба її бавити!) Просто так лежати вона може дуже рідко, ну на розвиваючому коврик потягає іграшки пів години і надоїдає. Вдень спить довго тільки на вулиці. Раніше ходили гуляти по 2 рази на день, а зараз з такою погодою буде важко (. Тому без вулиці може поспати 30 хвилин раз чи два рази на день і все. Далі плачі, хникання, якщо її не брати на руки. Та й на руках може плакати. Тому про якийсь час на себе я забула і забила) Ну можу почитати книжку, поки вона спить, чи поки сама бавиться.Можу поїсти, хоч переважно то їм швидко) Можу шось приготувати , якщо чоловік з нею сидить. І все) А ну ще можемо дивитися серіали, поки її носимо, бавимо, але по-трошки )Тому здається, що ми просто не справляємося, і чекаємо, що як доня буде старша, то буде легше.)
Дитина ще дуже мала - все налагодиться трохи пізніше. Плюсуюсь до однієї руки. Багато чого робиться з дитиною на циці. «Треба гнати на прогулянку» - в мене такого пункту нема. І сенсі «треба». Кому треба? Ми гуляємо, але коли мені зручно їх виводити. Трирічна дитина багато чого може робити сама (для себе) і ще помагати молодшу розважити 10хв. Тато приходить ввечері і питає, чи є щось їсти. Якщо нема, то робить собі сам. Закидання і розвішування прання, миття підлоги і посуду - робить тато. Вночі. Я маю час для себе у вигляді 30хв на біг, і ввечері як діти заснуть 20-30 - 22-00). Ну і межи дощ - читаю книжку (на тостер ставлю) нарізаючи щось, телефоном бавлюся, коли млинці перевертаю. В слінгу ношу вдома дуже мало і рідко. Ще нескромне питання, а які такі ранкові процедури займають годину зранку? Я школярку збираю з сніданком за 30хв. І це з розчесуванням кучерів до пояса. І де чоловік в цей час? Хай обходить дитину, чи готує сніданок, ну якось поділитися обов‘язками. Коли заходите з прогулянки і молодша дитина прокидається, то зразу плаче? Може пройде варіант посадити-покласти обох на ліжко хай воркочуть, а ви будете обід готувати? Якщо хоче мами, тоді слінг, так. Але мене це дуже нервувало. --- дописи об"єднано, Oct 24, 2018 --- Ви справляєтесь. В мене перша дитина жила тільки на грудях до півроку. Які там півгодини на коврику.
Ах точно, напівфабрикати рулять. Зовсім не парюся щодо готування їжі. Сніданок: бутери, сир з йогуртом, пластівці з молоком. Обід намагаюся мати теплий, наприклад рис з замороженими овочами — для мене повноцінна їжа. Старші у мене не вдома, але на то є причина — скоро буду працювати з дому, тому не хочу їм режим збивати. Але це спрощує життя лише щодо приготування обіду, але завести-забрати в певній конкретній годині, то трохи додає стресу. Орман — мій кумир! Саме так: чому гнати на прогулянку і тд, якщо нікуди реально не треба — взагалі цілий день на годинник не дивлюся. Часу для себе поки нема. Почитую книжку або інтернет, коли найменша на мені спить.
В нас досі так само))) До речі, помітила, якщо швидше вкладати, то ще гірше. Краще ту годинку походити, побавитись, а потім за 5 хв. засинає дитина. А якщо я пробую таки вкласти, а вона ще не хоче спати, от тоді істерики...Більше таким не займаюсь))) Дівчата, але хіба приготувати їсти - то час для себе? Коли доця була такою маленькою, я готувала ввечері, коли приходив чоловік і брав її. Інакше - це було нереально. А час для себе з'явився десь після 6-8 місяців, до того мама - цілодобово працює, який там час на себе))) Ну хіба, є бабусі, дідусі чи інші помічники)
@Orman взагалі нема такого поняття "треба" щодо прогулянки. Це говорить людина, яка просиділа майже всю осінь-зиму вдома, бо дворічка відмовлявся гуляти в холода Але коли погода класна, то гуляти одне задоволення. Рятує від одноманітності і забавляти не треба і енергія виходить. Бо як посидить вдома, то на вечір ніяк не вигониться і пізно іде спати) ото вчора такий день був і то ми на годинку виходили. Вже чекаю весни) Надіслано від мого TRT-LX1, використовуючи Tapatalk
Для мене вийти з дому - маст хев. Дуже важко сидіти в 4 стінах, я звикла до постійного руху, тому ні дощ, ні сніг, не були для мене перепоною для прогулянок Бувало таке, що за всю прогулянку нікого не бачила з візочком, одна я така крейзі в -10 виходила Але, для мене це перезавантаження, ковток свіжого повітря, а попити каву, і зїсти щось смачненьке, мабуть, це і був той час для мами
О, на початках, дуже навіть)) Я пригадую, як зі старшим я вперше готувала після його народження - це було десь в його 2 місяці, і це був бісквіт) так мені запам'яталося, я тоді так відпочила))) То без жартів, насправді до того не було можливості (ну і наглої необхідності теж, бо чоловік готував + мама передавала їжу). Та, чесно кажучи, я і зараз, як маю можливість готувати, коли мене не тримають діти за дві ноги, то радше відпочиваю, ніж втомлююсь, ну але я то люблю загалом, і, звісно, це не "час на себе" в чистому вигляді, але, якщо врахувати, що в той час ще щось можна дивитися/слухати - то, це все-таки розрядка в напруженому мамо-дні. Це я про готування, коли дітей бавить тато. Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
@Siania, просто буває, що деколи читаю якісь рецепти і аж слюнка тече А коли спекти, чи приготувати нема часу. Хоч звісно, то не час для себе. Але так то хоч якась би користь була. Я от часто в себе на районі бачу мамочку, яка кожного разу ходить з макіяжем, кожен раз в новому одязі і деколи з зачісками) І коли то вона встигає думаю я Бо якщо я маю час помити голову - то вже добре. ) Макіяж я б звісно кожен день не робила ( бо й раніше не робила). Але всеодно цікаво, як то мама має час на вимальовування себе, чи то просто в неї дитинка сама себе бавить. В мене одягання малої на вулицю переважно з її криками. Дуже не любить одягатися! Якщо б я ще перед тим, чи після того ще себе довго одягала, малювала кожен раз, то всі сусіди б напевно чули плач і крик малої)
Ну ти розказуєш про прогулянки з немовлям у візку, а я про тоддлера, який вже чітко знає, що хоче, а що ні. І ніякі вмовляння, заохочення не діяли. Купу нервів і часу ішло, а результат не завжди був. Мене то більше виснажувало, ніж сама відсутність прогулянок. І в нас "на районі" не було таких місць "для себе" посидіти, попити каву. Я не воджу машину. А часто організовувати поїздки кудись за межі теж не дуже весело. Але проблема була не в цьому, а в не бажанні дитини виходити з дому будь-куди. Я не з тих, хто "ламають" дітей. Надіслано від мого TRT-LX1, використовуючи Tapatalk
ого, а це як?? моїм треба, щоб від відкривання очей до виходу минула година. Тоді встигають не лише прокинутись, а і, вибачте, сходити в туалет. І то, кучері Вірусі - коротенькі
Ну я не вималювана, але там губи, вії встигаю намалювати. Але це зараз з чотирма. Коли була одна, я не встигала, без жартів. --- дописи об"єднано, Oct 24, 2018 --- Вона встає досить при свідомості, як і я. 10хв сніданок, 5 вмивання, 15 одягання чесання.
то як себе згадую . Мені ,яка в хаті і до появи дитини не звикла сидіти, ну дуже було б важко навіть 2-3 дні провести вдома безвилазно. Тому, мабуть, мені і дитинка "попалася", яка в хаті не уявляла свого сну. Вулиця- була наше "все". Дощ, сніг,вітер- я на вулиці. Інколи йшла по району одна, назустріч десь бігла наша дільнича, яка по викликам в той час працювала, то її слова : "О, нарешті хоч одну свідому мамочку бачу, яку не злякала сьогоднішня погода" з макіяжем пратично щодня , скільки себе пам ятаю. Тому народження дитини - не було вийнятком. То просто звичка . Ні, не вимальовувалося там хто-зна-що, але туш, олівчик, блиск чи помада- завжди. Ну і ВВ крем, бо без нього шкіра виглядала погано.Так само із зачіскою. Нічого особливого. Але якась мінімална укладка теж мала бути, бо по-іншому волосся стирчало, як завгодно. Перші три тижні, коли ще мала величезні проблеми з грудьми і т.д, якось на те "забила". Потім в пологовому, коли приїхала на процеури, зустріла свою лікарку. Вона мене трошки "отверезила"( ну бо до того бачила мене часто останні кілька місяців і тому "дисонанс" їй кинувся у очі . Потім якось в гості прийшла свекруха. І теж скептично на мене подивилася. Відповідно, зрозуміла, що я "до" пологів і "після"- починаю змінюватися і треба брати себе у руки . Малий був постійно на руках. Взагалі. Слінгів не було. Просто з часом я вже вловлювала, що хвилн 10 після годування він може полежати відносно спокійно, якщо я буду в його полі зору. От ті по 10-15 хвилин використовувала, щоб привести себе в порядок. На закупи - з візком на базарчик прогулятися в 3 зупинках від дому не було напряжно. Навпаки- йшла такими особнячними дальніми завуличками, заодно і прогулянка ще одна була. Готувати їсти- те, що можна було одною рукою- робила з ним. Де треба було 2+прибирання- коли чоловік був вдома. Час на себе- це після опівночі годинка( коли малий вже засинав, але ще не встигав уві сні роздуплитися, що мене поруч немає), або, коли чоловік був вдома- просто сама виходила на годину-дві інколи з хати. Навіть просто протинятися вуличками-магазинами ( навіть без покупок)-спокійно випити соку чи чаю не вдома. Ну і читання. Але тут просто навчилася, що йшли гуляти в парк- візок котила перед собою, а книжку тримала в руках. Інколи, якщо десь була можливість залізти в хащі, де нема людей ( бо від найменшого шуму той просинався), то могла спокійно хвилин 30-40 сісти і почитати в тишині.І то теж своєрідний релакс. Особливо, якщо взяти із собою каву чи чай в термосі
є ті, хто любить куховарити. Для них - цілком можливо, так. Я стараюсь не думати про куховарство, мені чимшвидше, щоб поїсти бігом - і геть з тієї кухні. А багато що з "для себе" в мене робиться з немовлятком. Я навіть коли просто маю можливість погодувати лежачи - це час для себе, солодкий такий. Це ж я насолоджуюсь А купатися разом.... ммм... Зачесуюся часто в слінгу. Колосок плету, приміром. Макіяж у мене раз в ніколи, але масаж і гімнастика для обличчя, і взагалі, я на ноги можу встати лише завдяки правильній фізкультурі. Тому все це для себе. І кава вранці теж - лише моя. В мене до неї і ложка морозива буде, або ложка вершків. Або капучіно собі зроблю з пінкою, і на пінці кавою собі зроблю квіточку. Але це до 6 години. Насправді - недовго, але дуже заряджає
Я можу спокійно вийти без макіяжу, якщо так хочеться. Але, зазвичай, збираю себе, поки менший спить, тоді треба старшого по максимуму зібрати, потім вже годую/одягаю меншого і швиденько під крики чи, якщо спокійно лежить, вдягаємося на вихід з старшим. І от одного разу ми вже були всі в дверях і я в дзеркало побачила, що не намалювалася (в мене то стандартно очі/брови, інколи губи). І я поклала у возик меншого і погнала вдягнута у ванну малюватися Тому по-різному буває) Надіслано від мого TRT-LX1, використовуючи Tapatalk
Я лінива малювальниця. Але губи малюю часто вже на вулиці з дітьми, дивлячись в дзеркальне скло на дверях.
мене від перенапруги рятував режим. вночі вже було заспокоєння нервів - і малювала, і читала і серіали дивилася, коли вже геть зле було. вдень я не могла навіть попити чаю - дитина будилася від звуку електричного чайника . і якщо комусь ок сидіти вдома - то супер, я за 3 тижні безвилазного сидження зазвичай йшла попри стіночку, бо зле було. ну і старша дитина організована має бути. бо інакше, коли вона точно не знає, що отримає маму в своє безроздільне користування в такій-то годині, розірве на кавалки
