Тема "жаління" мене колись доконає. От чому когось жаліють за найменшу неприємність, а я завжди получаю - ну ти ж сама вибрала такий шлях...Може це я просто на тому зациклена, але блін, як мінімум неприємно, коли ти прямим текстом кажеш - то-то, пожалійте мене. А у відповідь - а хто тебе просив то робити?
не знаю. Просто 2 тижні тому пожалілась друзям на одну ситуацію - отримала описану відповідь, схожа ситуація склалась з іншою нашою знайомою - вже третій день всі її жаліють, яка ж вона бідна.
Може тому, що ви собі створили імідж незалежної і самодостатньої. Нікому не прийде в голову жаліти. Максимум, можуть поплескати по плечу і сказати: ти справишся, я в тебе вірю. А може ваші успіхи, розмови про них чи спосіб життя тих людей трохи дратують. І це таке приховане..... не скажу, що зловтішання, але щось типу.
Відсутність культури обслуговування в касах банку. Ніхто не знає про порядок, який передбачає, що клієнт в черзі не може підходити до каси і поточного клієнта ближче ніж на два метри!Якщо комусь починаєш пояснювати, то всі дивляться на тебе як на ненормальну, задрота... "Та де то таке є? хахаха". А я тим часом хочу себе нормально почувати, перераховуючи велику кількість готівки і при тому перевіряючи суми в калькуляторі на смартфоні і не переживати, що мені зараз щось пропаде між питаннями прохожих "А є двісті доларів? А комунальні приймаєте?" і т.д. А ще коли в касі затримуєшся довше, одразу починають шипіти. Скільки ще? Чого так довго? Ви вже там дві години! (по факту хвилин 15). Блін, я що не маю права обслуговуватись в касі, бо мені треба трохи більше часу! Сама не раз в черзі можу просидіти півгодини і більше, і ніколи нікому не роблю зауваження. Бо розумію, що здача і перерахування готівки може забрати часу та й інші операції також... Люди мають право на це!!! Але ні, як тільки ти комусь приносиш незручності, одразу треба сваритись і нарікати, щоб усі чули!!! Дарма, що пенсіонери не раз приходять з карткою до каси, щоб зняти пенсію, замість того, щоб це зробити через банкомат... Маршрутки. Коли маршрутка забита і кілька людей виходять з неї, щоб пропустити тих, хто справді виходять, а нові люди починають пхатись, не пропустивши тих, то вже їхав раніше і ще не знайшов... Джунглі! У виграші ті, хто більш наглий! Мене не гребе чи ти їхав і чи будеш їхати, головне щоб їхав Я!
я тоді (після пояснення) зупиняю всю свою діяльність, повертаюся і показую очима на лінію - доходить. як вони при цьому на мене дивляться мене мало цікавить, бо переплюнути як я на них дивлюся це все одно не може.
Про банки підписуюся під кожним словом. Приват ще не так, а от Ощад - то взагалі капці. Іноді знімаю для бабці пенсію в банкоматі за пам'ятником королю Данилу. То щоразу якась цьотка мусить зі мною влізти прямо під козирьок того банкомату "бо їй сонце світить" і нависати через плече. Завжди питаюся чи може вона перший раз і не знає як користуватися банкоматом. Незадоволені відходять, але насміхатися не намагаються.
Коли стоїш за лінією, обов'язково хтося за спиною скаже "Та підходьте ближче", тоді я так багатозначним поглядрм показую лінію перед собою -здивуванню нема меж, але ще ніхто не пікнув.
А це десь є прописано? Бо в мене теж часто така ж ситуація. Одного разу жіночка підійшла справа, я їй, щоб відійшла, а вона тоді зліва пристроїлася. --- дописи об"єднано, Oct 17, 2018 --- В наших районних відділеннях банків щось я не помічала таких ліній
Не знаю де прописано, але де нема лінії я повертаюся і прошу відійти на два метри. Пояснюю, якщо питають чому. До речі я таке і в магазинах роблю, коли треба вводити пін-код. Правда відстань не вказую. Просто прошу відступити.
Власне у тому банку, що я ходжу, лінії нема взагалі, там каса розташована так, що підійти можна лише зліва, а навпроти каси одразу за метр туалет ))), але це не заважає людям впихуватися у той прохід або до віконечка каси з питаннями... Ніякого розуміння, що касир зайнятий іншою операцією, рахує гроші, створює платіжку, люди біля каси теж рахують гроші... У більш порядних банках лінії є, в Укрексімі, якщо не помиляюсь, власне була і лінія, і велике роз"янювальне оголошення з посиланням на порядок обслуговування, що заходити за лінію заборонено, якщо біля каси вже є клієнт... Ось там і був найбільш культурний контингент, але і комісія в них немала...
"абажаю" таке))) колись в неті бачила відеоролик, де двоє лише за допомогою поглядів вели між собою діалог, і глядачам все було зрозуміло. Було дуже смішно і красномовно(!!). Та то не тільки в банках. Усюди таке...Люди елементарно не вміють оформити словесно свої думки. Але мене то не дратує, бо то їхня проблема. Моє ж завдання коректно і ввічливо вказати їм на цю проблему)))
про банкомати крутий банкомат Кредобанку на Науковій. Там позаду сходинка вниз, ще і обгороджено. При всьому бажанні не станеш А збоку пандус. Можна стояти на ньому і мати дивний вигляд і це буде дуже незручно. А можна, як робить більшість нормальних людей, - стояти за пандусом. І це далеко.
Згадала і я про банк) Оформляла я якийсь договір в себе в Ощадбанку, і заходить в банк алкоголік. Таким перегаром було від нього чути, ще мало не впала. І підходить прямо до віконечка, де я стою і спирається на те підвіконня. Я зразу роблю зауваження, що зараз мене обслуговують , і щоб відійшов. Він не розуміє що я хочу і просить касира зняти йому 10 грн.) Вже і працівниця за віконечком йому пояснює, що зараз не може, а він далі своє. І так стоїть спираючись біля мене. Я реально думала дзвонити чоловіку , щоб прийшов до мене і витягнув того алкоголіка на вулицю. Але якось таки сам відійшов. Тобто тут навіть не про лінію йдеться . Ну може п'яним все можна, але думаю, що таке можуть практикувати не тільки вони.
В нашому відділенні нема. Там всього дві працівниці, які сидять за шклом, як в касах на вокзалі)то їх навіть не завжди чути, як вони говорять)
Про охоронців: якось за мною на пр. Свободи почав іти якийсь тип. Реально я настрашилася. Білий день. Я в магазин Гудзики - він за мною. Починає до мене щось булькати, хоче кавою пригощати. А від нього разить алкоголем і смородом. Я прошу його відійти від мене. Продовжую йти далі, заходжу в Брокарді, він за мною, я на другий поверх піднімаюся, він за мною. Я голосно до нього говорю, привертаю навмисне увагу персоналу. Прошу відійти, кажу що зараз покличуть охорону. Ага, охоронець стояв за метри чотири і просто дивився на нас. Я була шокована, що він не підійшов, не запитав чи все гаразд, не допоміг не, вивів того алкаша.
Навіть не знаю куди написати. Вчора мала дуже цікаву розмову з одним українським високопосадовцем серйозно, дуже приємно здивувала розмова, я ще досі під враженням від почутого, надзвичайно доброзичливо та приємно поспілкувались, і його фраза на прощання мене дуже вразила: "Ви ніби розумна людина, що ж Вас так угараздило в науку вляпатись. Я б з радістю ще якось з Вами зустрівся, тільки бажаю щоб ми перетнулись будь-де тільки не в Україні.". І якось стало обідно за долю нашої країни Побажання звісно логічні...але все якось було дуже песимістично.
Не знаю чому, але страшенно дратують питання свекрухи у малого "А що тобі привезла хресна? "А що готувала мама" або "А чи любиш ти бабусю" це до прикладу, бо є і ціла низка інших, на мою думку, ну зовсім не тактовних запитань. Це не то щоб я щось приховую, бо завжди щось дитині приносять і я готую вдома, просто це здається якимось випитуванням з метою почути шось цікавеньке, щоб потім це обговорювати з своїми сестрами (а таке має місце це точно), а питання на рахунок любові до найближчих мене дратують з мого дитинства, але зазвичай таке питали діти, а тут .... () Чи може в мене параноя і це нормально?
Та чого параноя, я теж не люблю розмов "аби поставити галочку, що щось в дитини спитала". Ще мене дуже дратує, коли мама по скайпу просить малих щось розказати, але не слухає їх Наприклад: "Юстинка! Як ти? Як школа?" Дитина починає розказувати щось, типу: "А ми їздили на екскурсію, а в мене був урок фортепіано", а мама мило усміхається, перериває її на пів слові: "Та, та... Ой ти моя маленька, ой як гарно розказуєш, ну давай хай ще мама мені щось скаже". Нащо то питати, якщо не збираєшся слухати? А потім дується, що дитина говорити не хоче. Розмови "вживу" проходять в дуже схожому сценарії.
