Давно нічого не писала, але таки мушу десь виговоритися. Краще тут, бо, наче, "дорогої родини" поки менше ніж у ФБ . Бачили рекламу "маленьке звірятко загортає шоколад у фольгу"? Так от в мене, виявляється, живуть такі звірятка - посуд миють, їсти варять, меншу дитину вигулюють (і бавлять, бо спить вона не довше як 30 хв за раз...), а страшу з садка забирають і 3 рази на тиждень тратять півдня щоб його на гурток завезти... Ну і так по-мєлочі: пилососять під настрій, унітаз миють, дітей купають, нігті їм стрижуть, лєго складають, прання розвішують, продукти купують, сміття викидають... Аааа, а зараз оно ще й всі речі пакуватимуть для переїзду, звичайно, теж вони - чарівні звірятка А знаєте чого? Правильно. Бо я цілий день у фейсбуці сиджу "Мені родичі кажуть, що ти завжди онлайн в фейсбуці, а їм ніколи не подзвониш"Всьо, культурні слова скінчилися. І то мені заявляє людина, якої навіть на вихідних вдома не буває, і яка за скоро 4 місяці, АЖ один раз візок везла (і то я поряд йшла), 1 раз пилососила і десь тричі їсти варила. Отаке, будете знати, як мати в ноуті кілька вкладок на раз відкритих і лінуватися вимикати-вмикати його туди-сюди коли не користуєтеся ... Піду, певно, зі звірятками "на брудершафт" винця вип"ю, ну а чо
І в мене таке звірятко живе. Його тоже ніхто ніколи не бачив. Щоб чоловік його побачив, треба його хоча б на добу самого з дітьми і пустим холодильником залишити.
Я в п'ятницю захворіла (так конкретно, прям з ліжка встати проблема). Довелося мужу взяти вихідний. План на день був: старша до школи, готувати обід і вечерю, гуляти з меншими, забрати старшу зі школи, завезти середню до стоматолога, купити пару дрібниць. Чоловіка вистачило на завезти старшу до школи і посмажити картоплю. Біднятко ліг пляцком. Забирати старшу поїхав колєга, він з меншими до вечора втік за місто відпочивати від тяжкого дня але хитрюга, каже: "Але ж я, коли хворий, не кажу, щоб ти виконувала мої обов'язки". Ну ок, наступного разу буде в нього температура 37,5, то я поїду бавитися з серверами на їх круту компанію Була в Свинці Пеппі серія, де дві сестри (трудоголічка і домогосподаркв) мінялися ролями і до вечора обоє практично здохли)))
до речі, ідея люкс! завжди є компанія на винце. Але я певно свою компаху звірят не кликатиму, бо в мене орда їх така, що на них бухла не напасешся Забилам би оті всі питання про те, чи це мій чоловік мене влаштував на роботу. І чи це він оплатив мені навчання (хоча про це не питають, бо це "саме собою" в їхній голові. А я, на хвилиночку, сама поступила і вчилась на державному, закінчила бакалавра на звичайний диплом, а вищу на червоний. Так, мені це болить і не треба мене лікувати, а треба похвалити за успіхи в навчанні та роботі).
тобі треба міняти коло спілкування. І то давно. І будуть нормальні люди хвалити за успіхи. І нічого страшного не бачу в тому щоб чоловік тобі щось оплатив. Чоловікам це корисно. я б з своїм чоловіком не хотіла помінятись.
Я вважаю своїм досягненням свою освіту, роботу, самостійність. І дратуюся, що мені так часто кажуть, що я точно "на забезпеченні". Я не вважаю, що це в принципі погано - бути на забезпеченні. кожному своє. Але стереотипи...уф. "Сонечко, а в тебе що, є освіта? В тебе ж четверо дітей". Цитата. Тидищ
То не про "взаємозамінність" йдеться. Швидше про те, що люди схильні применшувати старання інших людей "зі своєї вежі". Чоловіки жінок звинувачують в тому, що вони "і так в декреті сидять цілий день вдома", жінки - що чоловік "хіба на роботу ходить і допомоги не дочекаєшся". По факту і те, і друге вимагає купу зусиль фізичних і емоційних.
в мене одне питання: де ти їх знаходиш? Отих цитатників. і правильно. Я не про те. Я про те що треба відсікати людей, які ставлять тебе під сумнів. --- дописи об"єднано, Oct 15, 2018 --- я дослівно це мала на увазі. Тільки його сфера відповідальності мені виглядає непідйомною.
В житті відсікаю але часом тут пишу. Цитатники - лікарі, наприклад, коли заповнюють мої документи "Ти підприємець??? А що, комусь щось треба було на тебе оформити?" З лікарем, який такого не говорить, я підписала декларацію
я дивлюся на речі ширше я в принципі ні з ким ніколи не хотіла б помінятись. Ні тілами, ні життям, ні дітьми Я дуже багато зробила для того, щоб моє життя було таким, яким воно є зараз. Тому, ні, нізащо --- дописи об"єднано, Oct 15, 2018 --- я от слухаючи, всяке таке несприятливе, бачу для себе чітку вказівку: хвалити інших. От для мене очевидно, що мама однієї маленької дитини, непрацююча нормальна мама в декреті - це не нероба. А молодець. І я ніколи не пошкодую доброго слова їй, бо щиро вважаю за потрібне похвалити. "Передай далі добре, зупини на собі погане" - моє нове гасло, (по ходу, не плагіат).
на таке ліку ні для кого немає, варто лише з гумором ставитись. По своїй професійні діяльності отримую таких фразочок в свою сторону дуже багато. Зараз вибрала шлях "гламурної блондинки", якщо щось треба по роботі обговорити з малознайомими людьми - рожевий піджак з бантиком, шпильки і гарний макіяж, і в бой. Дуже люблю спостерігати за людьми, які керуються стереотипами щодо зовнішності, інколи так весело буває. раз отак прийшла і один професор - ну з тобою все ясно...де твій науковий керівник? Я зі студентами не спілкуюсь! коли представилась, показала що маю і що треба. Професор кліпнув оченятами - ну ясно як ти то все отримала... Але в нас так не "катіт". І коли я їм ще розказала в деталях що мені треба...В них трішки оченята стали круглі і відразу фраза - це в тебе пам'ять хороша чи ти дійсно тим займаєшся...
я старий солдат.., тому погане, прошу дуже, зупиняється за три людини до мене. Да-да, живий щит, сама вибирала. Якщо добирається, то "проходимо далі по салону", отак бочком повертаєшся, щоб на ногу не наступило.
Юююля, ну ти чудо, чесслово. Ці всі люди - то просто кадри, які пролітають повз вікна твого поїзда. Вони не мають значення, вони навіть не входять в коло спілкування 10-го рівня віддаленості. Вони не можуть оцінити твоїх досягнень, бо вони тебе не знають і це, зрештою, не їх справа. А те, що триндять - ну то всі часом щось триндять. Аби не мовчати. Хоча здебільшого краще мовчати. А що ти відповіла на питання про приватного підприємця? Бо в мене є лайфхак (під настрій) говорити правду Я б сказала, що працюю в сфері, де типово бути пп, дуже люблю свою роботу, а ще я така молодець - знайшла роботу, яка дозволяє і дитиною займатися. Повір, це виносить мозок значно краще, ніж мовчання) а хвалити ми тебе можемо. Я тебе хвалю! Ти молодець, бо робиш те, що вважаєш за потрібне. А стереотипи є і будуть. Хочеш їх трошки "зрушити" - розкажи про альтернативу.
відповіла: ні в значенні, що це не "треба було оформити" ні! я працюю в сфері, де типово працювати по чорному, і я загралась вже з документами і податками, і нерозумінням мене зі сторони "чому ти не хочеш нормально як всі"
Дуже інформативно))) ні, я розумію, що витрачати свій час на якісь пояснення не хочеться, та й то не є обов'язковим, але тоді нема резону перейматися думкою тої лікарки. Про документи те ж. Ну дивно людям, що можна щось робити законно. Нашим людям взагалі багато чого дивно. Я довго вчила продавців в магазині під хатою не загортати мені молоко, сметану, банани в одноразові пакетики. Спочатку було "та йой, та то всі беруть", потім "та шо то один змінить", потім злилися, що ті пакети треба здирати, потім самі почали на пів ходу забирати, тепер вже кажуть: "я вам пакетик не даю". Насправді часом забувають і все одно дають, але рефлекс виробився))) Може то не дуже коректне порівняння, але якщо ти стопіццот разів спокійно в двох реченнях окреслиш свою позицію, тебк може й не будуть хвалити, але рахуватися з тою позицією почнуть. Я тебе лікую?
та рахуються, бо мусять. Я ще і впливова людина до всього, ггг А ще вмію захистити себе і своїх дітей, яким теж щось часом "підрозказують" вже про мене. власне, я не переймаюсь. Але йдеться не про одиночну думкою. Просто так було, що потрібно було багато всяких оформлень і документів, і при всіх зустрічах збір інформації починався з "четверо дітей... " і стереотипів про це. І я написала тут, щоб відволіктись. Бо насправді сьогодні тяжкий день в іншому плані, і хочеться підтримки щодо тих всіх дрібниць. щоб мати сили подужати те, що насправді нелегко.
О, я таке ж колись чула в свою адресу )) Між іншим, як кудись іду вперше, поки не скажу сама, всі думають, що в мене максимум одна дитина. Поміняла роботу, приходжу недавно перший день, а мене переплутали (завкафедри) зі студенткою. Коли оформлялася, спитали чи взагалі діти є. Про дві вищі люди чомусь в шоці. А в мене крім двох вищих ще і сертифікати є )) Я просто така, що не афішую цього всього. А всі чогось сильно дивуються. "В тебе 4 дітей???" "А коли ти встигла дві вищі з 4 дітьми?" ))) Правда, я другу вищу здобувала, коли старша була маленька. Далі вже всі мої "освіти" в деякій мірі "накрилися мідним тазом". Між іншим, часом трохи образливо таку реакцію чути/бачити Але я стараюся не зациклюватися. Мій свекор до нині вважає, що я цілими днями валяюся на дивані і плюю в потолок ))) Поняття не має, що я вже кілька місяців як вийшла на роботу, що крім цієї роботи я продовжую переклади. Для нього то все не робота. Відповідно, вважає як собі хоче. А мені часу в добі мало. Чи це досягнення я не знаю, але чужі люди мене поважають ))) А декотрі сусіди і свекор за компанію, батьки в школі вважають неробою вже за те, що я на роботі не повний робочий день і маю 4 діток. Так ніби я маю перед ними виправдовуватись ) А мені все одно Апріорі більшість вважають, що якщо багатодітна мама, то без освіти і т. д. Тут я з Юлею згідна. І точно як в Юлі, часом хочеться аби похвалили ) Я інших хвалю, слово хороше рада кожному сказати. Добро вертається. Але в багатьох людей в голові дивні ярлички, нажаль.
