Я була в такій ситуаціі з малою, просилась до дорослого окуліста, якось вговорила подивитись, бо також не хотів. Поліклініка на Виговського. У нас дитячий окуліст один по півдня і ще в якийсь день його нема, бо по садочках на огляд ходить, попасти інколи нереально, але якось є такі місяці, що може бути і без черги, десь листопад-грудень.
Біжу до школи, в слінгу, з сумками, перед тим такий маршрут, що аж дупа горить від ходьби. Біля школи компаха знайомих, щойно забрали дітей і говорять між собою. Я привіталась і погнала, піднялась сходами, а там напис: зачинено. Тобто, відчинений боковий вхід. Що одначає - одні сходи вниз і одні - догори! В слінгу, з сумками. А вся компаха про це знала і ніхто не сказав. Та, дрібниця, але тоді це було останньою краплею. І ще - мене злить чомусь, коли питають "а в якій галузі айті працює твій чоловік?" Може, тому, що багато нових знайомих і дуже часто питають? Не знаю. але злить! ааааа, блііін, не працює він в айті, не працює! ну що, табличку вішати? Хоча, вже чула думку, що "та це ж круто - бути подібною на жінку айтішника". ггг
@cjomcjomka bystander effect або просто байдужість. Мене не те щоб нервують такі ситуації, просто деколи руки опускаються від такої дрібнички і хочеться розплакатись, самій смішно з "розплакатись", але в той момент... Пару днів назад я біжу на поїзд. Двері ще відкриті. І той, контролер, що відповідає за двері, стоїть ще на платформі. Він бачить, що мені 2 секунди - 2 кроки, щоб зайти в вагон. Але за тих 2 секунди встає на сходинку, махає прапорцем закрити двері і вони зачиняються в мене перед носом. Блін, мені так образливо стало. Поїзд ще з 10-15 секунд стояв на станції з зачиненими дверима, але він мене так і не впустив. Сказав мені через вікно, що наступний буде за 20 хв.
а чому я маю бути обов'язково дружиною когось крутого, а не сама працювати в крутій галузі? От де головне питання Бо насправді зараз контракт з айті маю саме я, але про мене такого питання не виникає. btw, про крутого суддю і не лише Нещодавно чула класну ідею про те, як відповідати, коли в школі чи ВНЗ в учня-студента допитуються, де працюють батьки. Почати відповідь з вуйка, який "працює в прокуратурі" Геніально, я вважаю. --- дописи об"єднано, Oct 9, 2018 --- в мене зріст дозволяє, практикую
Не те, щоб забила, але по рукам би точно надавала тим людям, які у громадському транспорті висловлюють своє прохання передати за проїзд стусанами по спині, руках або плечах тих, хто стоїть/сидить попереду. Я не розумію: невже вдарити легше, ніж відкрити рот і попросити? Причому зараз мова не про легенькі доторки, хоча у більшості випадків можна обійтися і без них. Сьогодні в маршрутці зробила зауваження з цього приводу одній юній пасажирці, то у відповідь почула, що я "якась неадекватна жінка, бо всі так роблять, і вона буде робити". І неважливо, що це неприємно, а нерідко ще й боляче, головне - "всі так роблять".
та, напевно, всіх дратує передавати за проїзд. але легкі стусани, то виправдано. бо та маршрутка тарахкотить, люди як шпроти, а ще багато хто в навушниках. тому елементарне "передайте" просто не чуєш, або думаєш, що не до тебе.
Ключове слово - легкі. І коли транспорт битком набитий, тоді по-іншому справді ніяк. Але, наприклад, сьогодні я робила зауваження в напівпорожній маршрутці. А сказати голосніше не можна? Повірте, навіть в навушниках люди чують, що робиться навколо.
Я завжди говорила раз, другий, якщо людина не чула, тоді могла легенько доторкнутись. Мене теж бісити ті тикання пальцями в спину, особливо, коли того не очікуєш! А ще бісили жіночки, які пробивались в автобус пхаючи інших пасажирів ліктями по спині
В мене ще досі не пройшли синці після поїздки в трамваї більше тижня тому. Трамвай був переповнений, і одна дівчина гострим кутом сумки падала весь час на мене. Тепер маю конкретні такі гематоми. Після тих маршруток і трамваїв можна взагалі побої йти знімати
Ой, то точно. А ще я в тих маршрутках позбулася не одних колготок. Ніби й усі рівні у правах, ну але оці "ранкові -пташки" бабульки/дідульки з своїми торбами...добратися на роботу у пристойному вигляді-це ще той квест, вже не кажу, що колготки тепер коштують як мінімум гривень 80. Соррі, за офтоп, але справлі "накипіло"
Краще уникати громадського транспорту й ходити пішки. Тоді і настрій впродовж дня на висоті і тіло треноване.
@Cholovik особливо коли до роботи 15 км в одну сторону... В мене на одній роботі був мужчина, який їздив на велосипеді (приблизно 20 км на роботу). І до речі душу в нас не було, переодягнутися теж... Тому не факт, що краще... Особливо влітку іншим колегам в одному кабінеті.
Знайомої чоловік так і їздить. З собою чистий одяг везе. Каже, що людиною себе чує, принаймі в теплу пору, порівняно з маршруткою, де спітнілих/випивших їде валом щораз.
І мій брат двоюрідний їздить на роботу (через все місто) велосипедом, теж зі змінним одягом. Але, я б не ризикнула, не в нашому місті (з проваленими люками), не з нашими водіями (де масово купують права).
Привозив одного разу посилочку велокур'єр, так від нього так потом пахло, що то був капець )) Так що чистий одяг треба, то точно )) --- дописи об"єднано, Oct 9, 2018 --- Я так вчора приїхала в порваному жилеті Шкода, був гарний. Мусіла зняти, нести в руках і мерзнути. А в гарному одязі взагалі страшно в маршрутки заходити, там затопчуть, порвуть, витискаєшся звідти і втікаєш ))
