О, а я цикл про Смерть вже закінчила, взялася за Міську варту. Дуже подобається Пратчетт. Взагалі британський гумор люблю. Скачала собі схему "правильного читання" його книжок, почитую помаленьку з перервами, розбавляючи іншими, щоб не набрид.
Ця манера мене зацікавила. Хочу ще щось почитати цього автора. А що то за схема правильного читання? Бо цю книжку мені чоловік купив, щоб я не нудьгувала, коли лежала з сином в інфекційці. Він не заморочувався з вибором, взяв перше-ліпше, що в око впало.
Прачетт написав серію книг про Плаский світ, їх біля 50. Серія поділена на цикли. Хтось десь радив починати зі Смерті, а потім вже рухатися далі доверху чи донизу. Всі книги, які я досі прочитала є у вільному доступі. Скачала собі на телефон і почитую потрохи.
Ого, дякую. Я читала Люко Дашвар і Анджея Сапковського по даті написання творів в Вікіпедії. До речі, у Анджея Сапковського серія книг про відьмака - це теж фентезі. На основі його книг була створена комп‘ютерна гра з однойменною назвою. Теж цікаво почитати.
Дякую, що нагадали. Все руки до нього не доходять. Фентезі люблю, правда більше міське. Колись Лада Лузіна почала серію Київські відьми. Перші дві книги були дуже цікавими. І сам сюжет, і тому що про Київ, з реальними фактами, персонажами, відомими міськими легендами... Тобто мав би бути масштабний проект, але потім вона швидко здулася, замість повноцінного продовження почала розпорошуватися на якісь брошурки по 100 сторінок. Ну Лузіна все-таки журналіст, а не письменниця. Подати цікаво інформацію вміє, але масштабні роботи - це не її, вона звикла до коротких статей, есе. От її збірник оповідань "Я-відьма" - супер. "Секс і місто Київ", "Заміж в 30 років" - теж, хоч це вже і не фентезі. Легко, цікаво, з гумором і самоіронією. Рекомендую, якщо хочеться щось таке не загружаюче. Люко Дашвар мені не зайшла, якщо чесно. Якась вона чорнушна, всі герої з гнильцею: і типу позитивні, і негативні. Причому тотально, в кожному романі. Осад неприємний залишається... Правда я всю її бібліографію не читала, але з відгуків до того що не читала, зрозуміла, що там все те саме. І не те, щоб я категорично не любила "шокуючих" книжок. Просто не в такій кількості. Ну і в її виконанні це мені дуже нагадує фільми часів перебудови і постперебудови. Тоді така сама манера подачі була в моді: навмисна трешовість, гіпертрофована гнітючість, безвихідь, всьоплохо, і сонце ...баний фанарь... Хоча вона себе позиціонує мінімум як артхаус... Але між ними така сама різниця як між продуманою елегантною "небрежностью" (перепрошую, щось не можу правильне слово підібрати українською) і реальним нехлюйством. Серіального сценариста з себе так просто не витравиш. Така моя скромна думка.
Дякую, дуже влучно про неї написали, як на менеАле я її читала більше зі спортивного інтересу. Раз почала, то хотіла добити до кінця
Читаю ШОКОЛАД Вже вдруге ( давно маю цю книгу) Як же тепло і шоколадно від неї! Особливо в осінню дощову погоду...
"Правда про справу Гаррі Квеберта". Чудовий детектив. 700 сторінок за 2 дні. Чекаю на нову книгу Діккера.
Нарешті я знайшла книжку, де погляди автора співпадають з моїми. «Таємна опора» Людмила Петрановська. Нарешті я зрозуміла ті деталі, які залишаються десь у підсвідомості, які не пояснюють, про які не говорять, але які лежать в основі щасливої, психологічно здорової і сильної особистості. Я визначилася, що справді важливо на нелегкій стежині «виховання дитини». Усвідомила, яких помилок вже припустилася, а головне - взялася їх виправляти. Все ж таки відкрию основну ідею книжки - це прив’язаність і все що з нею пов’язано. В кожної дитини є «свої дорослі» (батьки, бабусі/дідусі тощо), яким вона довіряє, яких слухає, випробовує і просто любить... Насправді коротко передати суть книжки мені не вийде, тому раджу просто прочитати самому.
«Покинь, якщо кохаєш» Коллін Гувер. Назва, звичайно, така собі. Як на мою думку, змісту не відповідає. А сам сюжет книжки досить цікавий. Зачеплена досить серйозна тема - домашнє насилля. І в той же час історія дуже романтична, сповнена любові і ніжних почуттів. Ідеально для релаксу за чашкою кави на вихідних.
"Тисяча сяючих сонць" Халед Хоссейні. під враженням від цієї книги. історія Афганістану крізь призму життя звичайних афганських жінок. навіть не уявляла як там жили і досі живуть люди. яке становище жінки. як війна "пройшлася" по цій країні і її жителях. "Соловей" Крістін Генна. Друга світова війна. Франція. злочини фашистів. мужній опір французів. дуже вражена. місцями плакала. важка, але правдива книга.
Я от теж останню Соловей прочитала і чи не вперше нічого мені після неї не йде з художніх. Ніяк. Мені вона вкрай важка була...
Даніель Яцек "Ляля". Дуже сподобалось. Яцек чудовий оповідач. Дуже атмосферна книга. Доля маленької людини у вирі великих подій. --- дописи об"єднано, Oct 6, 2018 --- Інші книги його читали?
+1 за Хоссейні. Теж була під враженням від сонць. І від " Бегущий за ветром". Важкі загалом історії життя. Без сліз і не прочитаєш. Дуже проникливі і захоплюючі водночас.
Погоджуюсь , "Гора між нами" мені теж сподобалась, дуже....в кінці плакала як мала дитина( і ще довго зодила під враженням)))) Чи дивились фільм)? Бо я розчарована(((
Ой, а мені ця книга не дуже пішла. Хоча згідна розповідь онука про бабусю досить цікава, але те що мало стати родзинкою -справжня клаптикова ковдра, для мене стала перепоною...Віддала до бібліотеки - хай люди читають. З 3-х книг Хосейні мені найбільше сподобалась "тысяча сияющих солнц" (здється українською ще не переклали), можливо тому, що там розповідається про долі двох жінок. Теж не бачила цю авторку в українському перекладі. Чимаманда Нгозі Адічі "Американка" Історія чорношкірої дівчини, яка через багато років повертається з Америки на батьківщину до Африки. Чому вона опинилась в Америці, яким її життя було дома, що змінилось по переїзді до світу "білих". Дуже гарна книга в якій є дуже зворушлива історія кохання, соціальні та расові питання .
"Половина жовтого сонця" читала. Треба пошукати й інші книги цієї авторки. А мені "Лови повітрчного змія". Можна через те, що це перша прочитана мною книга цього автора.
