Для майбутніх мам (13)

Так, 4 липня о 4 год. 40 хв народилась моя друга доня. Всі подробиці згодом у відповідній темі.
Завтра йдемо у поліклініку писати заяву.
Thebestnata, єдине можу додати, що чекання пологів мене дуже виснажило. І морально і фізично. Я навіть думала, що Ви мене випередите. Народжувати було нелегко (порівнюючи з першим разом)...

 

Подобаються такі цифри . Мій старший народився 16 жовтня в 16:16

А в жк знали про Ваші наміри народжувати вдома?

 

Математика, вітаю і чекаю розповідь!

Я до Вася філософським питанням: чому під час вагітності є стільки речей, які ускладнюють життя? (Відповідь "а що вам важко постраждати заради дитини" не приймається)
Суглоби, які клинить, важко дихати-лежати-сидіти, нудота, печія, набряки. І це я не говорю про ускладнення! Навіщо мама має страждати, очікуючи малюка? І так не легко психологічно (особливо якщо старші діти є)

 

Для того, щоб потім отримати винагороду у беззубій посмішці, у тому погляді, коли ти розумієш, що для цієї маленької людинки ти цілий всесвіт. Тут можна багато писати, думаю, що суть Ви вхопили). Колись мені глибоко запала думка про те, що для того, щоб отримати щось дійсно хороше, треба прикласти не малі зусилля. Тут якраз той випадок. Бо те, що легко дається, дуже часто зовсім не цінується.

 

Хочеться, якщо не поплакати, то понити точно
Знову сьогодні з самого ранку дзвонили з ЖК.На мою відповідь, що я ще не в лікарні, і з понеділка ляжу, почула "ой, ой, та як ж це. Як ж це вас не поклали, то вже ж 41 тиждень!" Я сказала, що рухи добре чую, себе теж добре почуваю. Заявила лікарка з жк, що те, що я себе добре почуваю не означає, що і дитинка себе добре почуває! Я сказала, що слухаю навіть серцебиття через стетоскоп від тонометра. Заперечила вона , що такого не може бути, що то я або своє серце чую, або артерію, щоб якщо маю як, то рахувати удари за хвилину, бо якщо менше 100, то точно моя артерія, бо то просто нереально почути! ну лягла послухала, точно більше ніж 130, бо не встигаю аж рахувати Та й чую тільки в одному місці в низу живота зліва, і чоловік вухом чує, значить таки серце
І так вже мене те чекання виснажує, вже сил немає ні шось робити, ні десь ходити. Та й лежати важко, сидіти важко
І причин народжувати покищо нема, ну тобто причина є - термін підійшов Але ні живіт ще не опустився, ні перейм навіть тренувальних нема. Ну відходить вже 3-й день пробка по-трохи, але ж то від огляду. І періоду "гніздування" в мене не було
Ну хоча б вже три ночі сплю нормально (прокидання, щоб сходити в туалет не рахую). Бо перед тим надзвичайно сильно товклася дитинка, зараз вже менше. Ну рухи чую і протягом дня, і ввечері, чи вночі, але вже не так шалені.
Дівчата, @Aylin , @Зорянівонька , ви ще серед вагітних? Як себе почуваєте?)

 

вона або має на меті вас залякати, або АБСОЛЮТНО не компетентна

 

Та та та. А в лікарів з жк просто дар, бо вони через трубку слухають і чують

--- дописи об"єднано, Jul 6, 2018 ---

В мене першого разу не було тренувальних, обидва рази не відходила пробка, не опускався живіт і не було гніздування

 

Тв-та, це славнозвісне фінальне "Я завжди буду вагітна"
Ви взагалі молодець - серцебиття перевіряєте). Ви маєте право не відповідати лікарці з жк. Навіть на смс не зазирайте, щоб не відчувати тиску того морального. Тримайте контакт з пологовим лікарем при потребі. Тримайте контакт з собою і діткою.
Ви гарна мама, дочекайтесь доню

 

Щось не так всеодно. Особливо якщо вагітність не планована, то з усіма цими фізичними ускладненнями можна в таку депресію залетіти.
Воно і так не легко: набір ваги і пологи неминучі, обмеження себе в деяких речах. Мені щось занадто.

 

@Thebestnata ще вагітна, була сьогодні в лікаря, хоче мене у вівторок в патологію положити, ну бо треті роди, можу не доїхати або взагалі вдома народжу. А я так надіюсь, що в неділю чи понеділок народжу.

Завтра не хочу родити, бо Івана

Живіт мені вже таки добре заважає, сидіти тяжко, коли лежу то малявка товчеться так ніби пробиває собі дорогу на вихід, згинатися тяжко. Сплю я добре, навіть в туалет не встаю, а от прокидаюсь в 5 ранку і заснути вже не можу.
Тренувальні кожного дня, відкриття вже 2 тиждень 2 см, а шийка таки не готова.
Їм дуже багато цукерок, я за всю вагітність так їх не їла як за ці два тижні.

 

Можливо, щоб не мати багато дітей? В мене була тяжка вагітність, більше не хочу. Звісно, можу ще змінити свою думку...та все ж.
Уявіть, якби вагітність, пологи, перші роки дитини були легкими, нас було б значно більше на планеті))

 

а куди саме? ) бо я з понеділка маю на Джамбула бути)

ой, а мені все одно, лиш би родити) наступної п'ятниці взагалі 13 число, може моя доця чекає якогось такого дня

 

Теж туди, до Улашина, можливо побачимось

 

я до Рібун, але там навряд чи кожен лікар має тільки свої палати)) такшо можемо і сусідками бути))

 

Я прекрасно розумію це нестерпне очікування. Мої перші пологи самі розпочалися у 42,5. За цей час вже всі знайомі-родичі перезвонили, 1 раз із жк, а я просто чекала, рахували удари, молилася багато. Дуже хотіла природного початку. Ну, але морально витримати таку напругу нелегко. Чоловік взяв відпустку, оскільки мав бути зі мною на пологах, то вже і та відпустка закінчилась. І сміх, і гріх)

 

Звучить реалістично. Бо я від ще однієї дитини нк відмовляюсь, але від вагітності - відмовляюсь.

 

випробування - чи по силі дар
єдине, чим для себе то пояснюю.
Кажуть, що "народиш - і все забудеться", але я той стан дуже добре пам'ятаю.

І як наздоганяв страх за своє життя, і як кожен тиждень сприймали як "взяту висоту". І майже безперервний фізичний біль, в порівнянні з яким пологи не особливо різко відрізнялись.
Однозначно, малюся варта й того, і я життя за будь-кого з дітей готова віддати за потреби.
Але дуже багато разів підчас вагітності плакала від болю, а від нього - від відчуття безвиході, самотності, повної фізичної безпорадності. А потім повзла, вставала, йшла.
Після пологів трохи розкисла, бо не було такого, як після Віруні - встала і полетіла, натомість до більшості болючих відчуттів, які були підчас вагітності (ноги, спина, живіт, зайва вага), додалась ще солодка лялюся зі своїми потребами.
Потроху виповзаємо з того. Виповзете і Ви

 

Я опинилась в 1 палаті зі знайомою, моя дитина була молодша аж на півдоби від її хлопчика. Це зовсім інший рівень перебування, і моральна підтримка.

Ну і від неї я дізналась універсальну фразу щодо відмови щеплень: роблю після року за індивідуальним графіком)).
Бо якщо до мене педіатр докопалась з приводу недобору ваги, то до знайомої - щодо відмови від щеплень "Як так! Ви же сімейний лікар! І відмови?! Да хто як не Ви знаєте про....." А знайома отією фразою відповіла - і обличчя педіатра прояснилось. Я тільки повторила ту фразу, не вірячи, що і від мене відстануть . (У знайомої перша донька після щеплення в 3 місяці захворіла на анорексію. Купа доказів, переклад оригінальної інструкції вакцини, де вказано, що таке ускладнення може бути, дійшло майже до суду, а потім... поліклініка загубила медкартку дитини та пару листків з журналів обліку. Наразі дівчинці 7 років, закінчила 1 клас, сама дрібнонька з класу.)

 

Головне не в коридорі лежати, бо Мечникова закривають в неділю і тепер не знати чого чекати...

 

Та й ще боюся, щоб не пришвидшували перебування стимуляцією, через те, що нових пацієнтів треба класти, і відповідно звільнити місця.
Ну в такому випадку або додому буду проситися, або на Батальну.