Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

просто очі в очі і говорила,що я не можу до нього говорити по 5-10 раз. Мені це не підходить і такі речі мене дратують. А коли я дратуюсь, то роблюся зла..а злою і сердитою я бути не хочу... тому давай домовимось- якщо тобі щось не підходить, то ти кажеш.А не випробовуєш моє терпіння.
Ну якось так...пройшло швидко.Але я вцілому багато з ним говорю. До садочку ще більше говорила, він балакуча дитина.Рот закривається лиш тоді,як спить. І йому можна пояснити буденні життєві речі.

 

Такс, воно мене реально дістало. Хто що робить зі сраками-піськами і рештою "ругатєльних" чи просто противних слів? Я коливаюся від ігнору і пояснень, що краще вибрати інше слово (бо це не подобається ні мені ні оточуючим) до трикратного попередження і таки ляскання по губах - це коли Влад реально починає дуріти і назло мені або й не на зло а так, від нічого робити кривляється і видає 10-хвилинні імпровізації на кшталт "піські-піські-ппппппіські-ля-ля-ля". Слова і знання того що їх проспівування то "прикольно" і "весело", ясне діло, з садочка принесено. Як на то реагувати "по хорошому"?

 

Я напишу теоретично як би я робила (і іноді таки роблю, якщо не дуже роздратована): кажу просто "люди таких слів не вживають, так не ввічливо". Він же бачить, що вас то дратує, тому і дражниться. Можливо варто сказати щось типу "мені не приємно таке слухати" і вийти з кімнати.

 

Я не реагувала. От зовсім. Стиснула зуби і мовчала. Ну, тобто раз чи двічі сказала, що так говорити не гарно, і все... Йому перейде, якщо побачить, що ви не реагуєте.

 

Квартира замаленька Кажу "йди щоб я не чула" або сама виходжу, так він сяде в коридорі перед дзеркалом і сам з собою ще півгодини продовжує, а я трохи псих зараз і всеодно ж чую...

Поки не дуже щось виходить . Я так думаю, тому що інші (як от діти в садку чи чоловік) поки все ж реагують

 

мій малий теж оте "п...ська" приніс з садочку, а ще язика навчився показувати. І то ми ще рідко ходимо. Називається "віддай дитину в садок, нехай соціалізується"...

 

Язика - то дрібниці. Мій часом ціле шоу тепер з закочуванням очей, пусканням слюни, роздиранням рота руками і т.д. влаштовує Приходить питається чи смішно. Я кажу "ні, не смішно, гидко і дивно, що така розумна дитина такі гадості робить". Влад каже "гадості ги-ги-ги" і йде далі тренуватися перед дзеркалом

 

я недавно приходила забирати малого, ну і присіла в коридорі, чекала поки всіх зберуть на прогулянку, щоб не виходити, бо вони б за мною повискакували. Ну от поки я сиділа, мені було запропоновано дітьми: двічі - козявки з носа, один раз намагались попри моє бажання запхати мені до рота обгортку від цукерка, один раз мене було "застрелено" з пістолета прямо в око, причім пістолет конкретно так мені було запхано в очі. Також було почуто від дітей - придурок, ідіот(то вони між собою, не до мене)...Школа жизні...

 

Не на виправдання садків,але мій приніс усі ці "круті" слова від сусідського хлопця.... А тоді в свою чергу навчив їх іншого сусідського , меншого, хлопця... Тому - садок, чи не садок , а наші діти знати їх будуть. А от навчити їх не вживати "када нєнадь" мусимо ми.
Я не ігнорувала, але й не зривалась криком. Пра він їх періодично забував, певно як не було подразника....
В якийсь день пояснила, що ці слова знають усі люди. І усі ці частини тіла мають, але ж ніхто не викрикує про це... і що це те саме, що зняти трусики і показати усім людям, що в тебе є . Ну бо люди ж думають, що ти їм оголошення робиш...
Якось помогло. Я думаю,що між собою вони навперебій ці слова й далі говорять, але привселюдно малий більше не повторював.

 

У мене вже не вистачає нервів на істерики моєї дитини за чужими іграшками. Вона відбирає у всіх сусідських дітей іграшки з шаленим криком... На осінь підем в садок, боюсь навіть думати що дитина там робитиме і які концерти влаштовуватиме. Це така криза трьох років? Бо в неї все кругом її... Сьогодні взагалі забрала з вулиці під шалену істерику... Ще й охочих поговорити проте яка моя дитина погана криклива і т.д купа...

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

В нас аж так критично з небажаними словами не буває, бо ми їх не вживаємо, а постійного закріплення як в садку немає. Тому роблю як @Blondo4ka але без стиснутих зубів, бо мене не нервує аж так.

--- дописи об"єднано, Jun 18, 2018 ---

та ж мене колись тут ледь не забили як я казала, що позитивне батьківствро з садком погано поєднується.

 

Я думала, я одна така, яка не віддаю дітей в садок, бо вбачаю там більше мінусів ніж плюсів. Але тихо мовчу, бо однодумців практично не маю))) окрім чоловіка і батьків)

 

Якщо вона одна зі мною, у спірних питаннях виходить домовитись ... А от під час ігор з іншими дітьми це треш... Усе її... Останнім часом загострилось особливо. І чомусь не з усіма, а конкретно з сусідськими дітьми... Ніякі слова не діють. Хочу і все...

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

Рома теж такий був. наслухалась я всього різного. Тривало доти, поки хтось не забрав в нього його іграшку.

 

Чи це конкретно мені з садком пощастило? Ніколи нічого подібного, кривих слів діти не приносили, скоріше в дворі почують...
Так, діти зараз інакші, не тушуються перед дорослими, але як приводжу-забираю, то вітаються, можуть похвалитися новою сукнею, чи машиною, чи "дивіться, яку зачіску мені мама сьогодні зробила!"... Щоб хтось пістолетом тикав, чи щось подібне... ні, не було. Хлопчики машиною могли похвалитися, чи динозавром... як приводжу, подружки, що вже прийшли раніше - прибирають, зі мною вітаються, з малою обнімаються.
Чи то наші вихователі адекватні попались, чи взагалі політика закладу така, я вже десь писала, що зауважень саме до мого садка я не мала. Але від знайомих чую переважно не дуже схвально відгуки - не хоче йти, не цікаво, якийсь хлопчик ображає і т.д. І мені якось чудно так, аж не віриться, що саме нам пощастило... У нас в садку якраз позитивне виховання без покарань, якщо по темі, і наші виховательки здаються мені "нормальнішими" від деяких батьків.

 

Не знаю як вам, а я вважаю, що мені і моїй дитині з садком точно пощастило. В нас гарні адекватні вихователі і малюку дуже подобається ходити в садок. Жодних зауважень в мене немає і ексцесів з ображанням чи типу того в нас не було. А вищеописані мною випадки скоріше відносяться до казусів і я до них ставлюсь з гумором. Таке є усюди, просто не завжди ми помічаємочи акцентуємось.

 

ну і у вас дівчинка...я правильно зрозуміла? ви трохи по іншому сприймаєте це все. Ясно, що у вас "мімімі", сукеночки-феєчки і т.д. А в мене хлопчик - тому пістолети, піф-паф і т.д.))))

 

В нас з садка теж нічого такого не приносилось, ну, може десь там епізодично, вже й не згадаю. А от перший рік в школі став дуже "плідним" в тому плані. Малий так несміливо видає і дивиться на мене. То я зазвичай перший раз не реагую, якщо продовжує, кажу, що "нащо ти повторюєш? Я з першого разу почула, і я знаю таке слово, то нічого нового, і багато хто знає, але ж не говорить, правда? Ні тато, ні баба, ні дідо... То негарне слово і бридко його від тебе чути". То досі ще ніяке не закріпилося в нього, принаймні вдома не чую.