Я не знаю що таке РАС, і напевно це на краще. І ні психолог ні психотерапевт (якого я в очі не бачила) не є для мене безумовним авторитетом. Серед них теж є такі як педіатри, які в перший день соплів виписують АБ.
Так, звісно, що у віці 3-х років, то ще не є толком ні дружба, ні гра разом. Але от йдемо ми гуляти і синок одразу запитує: чи буде Петрик, чи буде Іринка (наші знайомі дітки, з якими ми раніше майже завжди разом гуляли). Кажу, що не буде, він засмучується, ще декілька раз запитує чи вони будуть гуляти, чому не будуть і т. д. Приходимо на майданчик, синочок трохи бавиться/гойдається, тоді знову запитує за дітьми. Як є старші діти на майданчику, то все добре, спостерігає за ними, згодом може спробувати вклинитись до їхньої забави. Як є менші дітки, то не охоче буде бавитись з ними, далі буде запитувати, хто і коли ще прийде гуляти, буде кликати на інший майданчик. При цьому я захочую його до якоїсь гри, бігаю з ним з м'ячем, роблю з ним пасочки. Правда і відволікаюсь, бо ще є менший річний синок. Тобто я не просто прийшла, сіла і чекаю поки моя дитина буде бавитись, а тим часом йому нудно він чекає на інших дітей. Попри нашу гру разом він все рівно час від часу буде запитувати про Петрика чи Іринку. Я розумію, що він з ними ще не класично дружить, але чого ж стільки питає про них і засмучується, що вони не прийдуть гуляти. І ще, він чує, що ті дітки ходять у садок і каже, що теж хоче у садок, питає коли він піде у садок. Звісно, він не уявляє толком, що таке садок. Але отак в мені посіялися сумніви.
Існує багато розвиваючих занять для 3 річних дітей, англійська мова,малювання, танці тощо, раз чи два рази в тиждень буде ходити ненадовго, і контакт з дітьми, і менший ризик інфікування.
ну от вирішила запитати в психолога поради, а вона мені каже, що за 4 міс. до народження нової дитини , вже запізно цю віддавати в садок. А потім треба мінімум 6-8 міс. ще не давати в садок. Сиджу і розбираюся в собі - з одного боку розумію, що загальна "дресирування" якось тай вплине на мою дитину, може і чогось справді корисного навчиться за компанію з іншими дітками. Але так по правді здається, що то на мене більше тисне якась зовнішня установка, що рано чи пізно дитину треба давати в садок. Послухала ще пару лекцій в психолога - зрозуміла, що купа всього корисного розвивається в дитині зовсім не завдяки садку (попри розповсюджений стереотип про комунікабельність, звикання до людей/дітей і т.п.). Ну те, що з двома буде складніше, то однозначно. На скільки - ще не знаю, і розумію, що ніхто мені не скаже, бо то багато від чого залежить, наперед не вгадаєш. Треба помало збирати якісь лайфхаки на той період.
В нас така ж ситуація, як у Вас. Єдине, я зовсім не сумніваюся у своєму рішенні і впевнена, що моїй дитині за даних умов садок буде лише в мінус. Тому можу лише підтримати в "клубі". Налаштовуймося на позитив
Не знаю я Варвару не віддала в садок рано чи пізно. Соціальні навички в неї кращі ніж в більшості однолітків, як садочкових так і не садочкових.
Моя сестра пішла в садок після 3х, з довгою адаптацією по 2 год, потім по пів дня. сиділа в куточку на стільчику і ні з ким не говорила. Зараз їй 13, в школі вона теж не надто друзів має, сама по собі якось. Той садок нічого в соц плані їй не дав. Мій малий пішов в 1 рік, так обставини склалися, тут дуже складно НЕ працювати. Але він ДУЖЕ комунікабельний, любить компанію, будь- де біжить до дітей, всім на вулиці дає привіт- папа. В садочку він все і всіх знає, навіть на кухні вже всі знають його, бігає деколи туди перекус дістати. І це йому півтора) атмосфера в сім'ї, оточення звісно впливають на соціальні навички, але темперамент і гени певно переважають. І про "коли" в садок. Я свою сестру ніколи б не давала, в приватні гуртки лише. А малого в рік давала- серце країлось, але він не плакав, веселий був, біжить туди з радістю, все ок. Для кожної дитини є свій правильний варіант, виходячи з її особливостей.
ну от якщо ви собі відразу чітко знали "даю або не даю" то круто, бо я з тих трохи заблуканих... до появи дитини (та і навіть в перший рік її життя точно) мала собі одні уявлення про то все, а по ходу діла , як починаєш більше до того приглядатися-прислухатися (читати ДП на відповідні теми ), то кут зору геть змінюється. Ну і ще мені зараз здається, що моя дитина не буде аж дуже така соціальна/комунікабельна чи як воно там... таким мені видається її темперамент чи то якесь налаштування загалом (ну але то я ще маю питання до себе - розібратися ЩО реально я їй "транслюю") ну так от - то десь той варіант, коли в конфлікті інтуіція і "установка", яка ще донедавна здавалася цілком нормальною. А от саме зараз я не відчуваю, що то для мене добрий варіант йти в садок, хоч однозначно пояснити того не можу навіть сама собі, не те щоб відповідати шось второпне на закиди всіх навколо типу як то зле, пора в садок... ну от не відчуваю я зараз те ходження в садок - то наразі моє єдине пояснення
Це точно, хіба здається По поїй старшій явно було видно, що комунікації то її, але в садок пішла в 2,7. З двох збирались, то вітрянка, то погода, то соплі, то зірки. З меншою - в 1,5 почала шукати в який садок на перспективу, може в 2 спробуємо. Державний не розглядала взагалі, бо дитина звавалася така не дуже соціальна, як то кажуть. Я на роботі, не повний день, але робота, дитина, школа старшої, хвороби старшої (зламана рука, грип з ускладеннями на нирки, знову бронхіти) мене так трохи з рівноваги виводило. Я шукала варіанти полегшення собі, адже в кожного є якась причина. Знайшов варіант мені мій тато , але запропонував сходити прям вже, через кілька днів, ну в мене шок, як дитина в памперсах, не говорить, з мами не злазить, до людей чужих категорично не іде, але ж спробувати можна. Походили ми тиждень - я з дитиною лишалась на 30 хв і ми ішли до дому. Бо дитина і ніби ішла на контакт, але я мала бути в досяжності її руки. Ну ідея з садочком вже майже була закрита, але мені запропонували, щоб в садочок хтось інший приводив дитину на адаптацію. З понеділка повела моя мама і приходить без дитини, кажу як? Все просто - дала па-па і пішла в колектив. За 2 години я забрала абсолютно щасливу дитину. А мені як легко стало з додатковими 2-а годинами. А вкінці літа вона вже і на денний сон лишалась. Тож моя дитина вже рік як садочкова. Зараз не має значення хто її веде - дає па-па і в колектив. І її комунікації не заважає те, що вона не говорить, вона ж і так пояснить, що потрібно, і що трапилось, вона не є в мене вічно хвора, так хворіють обидвоє, але якось не катастрофа це і не постійно Тож це настільки індивідуально, і так залежить від вихователя, і від настрою мами, і одобрення і підтримки в сім'ї Ж чоловік я на дурнувату спершу дивився, але дуже швидко поміняв думку, як тільки почав водити Ну закиди завжди будуть, у нас були протилежні, але не довго. Мусите тільки по собі дивитися і не вішайте ярлики Мучить - спробуйте, дайте на гурток, ще кудись. Дивіться по собі і по дитині, щось не підходить, подайтеся кудись інде. Зараз ж море того всього . Бажаю успіху
Я буду трохи різка може, але, маючи трьох абсолютно різних за темпераментом дітей, я тепер маю переконання, що класичний садок років так до 5 не потрібен жодній дитині. Плюс я ще тепер прослухала курс лекцій з розвитку дитини до 6 років в хорошого психолога (хороший - бо має відповідну освіту в досвід саме в тій сфері, а не курси і блог в інтернеті), то ще й свою практику теорією підкріпила. І то не означає, що садок категорично протипоказаний всім, бо є такі обставини з боку дорослих (завжди з боку дорослих), коли або нема з ким дитину залишати, або мама мусить мати вільний від дитини час, щоб, знову ж таки, самій не поламатися від материнства. Ще я вважаю, що темперамент і те, як дитина в 3-4-5 років йде на контакт з іншими дітьми, абсолютно не є вирішальними в тому, як вона буде комунікувати в дорослому віці. Бо це є нормально не пускати незнайомих за свої межі і не лізти за чужі. І це є дуже добре, коли дитина саме від мами і тата переймає ті базові навички коректного поводження з іншими людьми, а не в колективі. Дружба як така з'являється вже в школі, хоча якраз інтровертні діти більш схильні прив'язуватися до іншої дитини в ранньому віці, якщо граються з пелюшок. Словом, всі навички комунікації мають йти з сім'ї, а садок, розвивайки, гуртки - це все класно і не шкодить, але це вже як додаток. В плані навчання теж цікаво. Моя старша з 3 років ходила в один мовний центр і аж до школи. В 5 читала, рахувала і т.п. Середню я щось пробувала водити, в 3 їй взагалі не пішло, цього року ми якось забили на то все, бо старша в 1 класі і мені лінь було ще кудись ходити з меншими. Середню я взагалі не пробувала вчити чомусь конкретно, але десь 2 місяці тому в неї прокинувся інтерес: вдома з'явилося десь 5 зошитів з математики для дошкільнят, прописи і т.п. За тих 2 місяці вона без жодного напрягу навчилася цифр, елементарного додавання в межах 5, фігур, букв і дуже любить книжку з логіки за перший клас. На днях гуляли, а вона мені починає розказувати, що якесь там слово починається на букву "л" (хоч "л" ще не вимовляє) І це в 4,5 роки. То я вже тепер не впевнена, що Юстині (старшій) так Розумничка помогла, може то просто природньо для дитини хотіти щось знати нове в кожному віці і треба просто дочекатися. Зате я бачу великий плюс, коли старша дитина росте біля немовляти-молодшої. То вже мені вчителька Юстини звернула увагу, я навіть не помічала ніколи того. Старша дуже уважна до потреб та інтересів інших. То не означає, що вона біжить їх задовольняти))), але загалом в неї дуже розвинене оте "може ти не виспалася і тому психуєш, йди відпочинь", або "моя сестра не любить ту цукерку, а тато не носить светр з таким вирізом". І то така шикарна навичка, вона дуже помагає не влізати в непотрібні конфлікти чи користати ситуацією на свою користь. З комунікацією в моїх дітей жодних проблем, хоч вони всі з тих, що "не знаю броду, то не лізу в воду". Молодша трохи активніша в тому плані, але то ще тільки 2,4 їй, це ще навіть не етап усвідомлення спілкування як такого.
а це курс он лайн? і кого? мій малий без садка навчився рахувати.знає укр і англ абетку. фігури.кольори. але от освоїти базові потреби- як сходити на горщик чи туалет йому влом. я чогось думала що садок в тому буде помічний.
Це офлайн, розрахований на мам. Ми вже про дітей поки зупинилися, далі буде цикл про стосунки чоловіка і дружини і як це впливає на дитину. Будете сміятися, але про горшок в нас була ціла тема Ви ото написали і я відразу провела паралелі, бо лекторка каже, що вміння ходити на горшок - це перший крок до самоконтролю, посидючості і відповідальності за взяте на себе. Було якраз про те, чому дитині важко піти на горшок і як це далі негативно впливає на її вміння тримати межі. І якраз, що в садку дитина то навчиться ходити на горшок (бо в 3-4 роки вже нормально працює голова, щоб провести аналогію "всі пісяють туди - а я чого не можу?"), але супутніх проблем не вирішить жоден садок.
ой та мені не смішно. бо привчаю давно. а толку нуль. він шарить що хоче пісяти какати. деколи каже. а от підітйи до горщика чи унітазу- впреться і все. як хоче какуляти- кричить памперс і бігає по хаті шукає..і що робити? не давати? боюсь щоб не тримав .. пісяє на підлогу а ще ті лекції будуть проводитись? в смислі тур 2.
як це оцінюється при відсутності перебування в соціумі? ну не глобально звісно, відсутність) чи є гуртки і інше? по чому порівнювати?
я навіть не знаю що сказати... Соціум — це: суспільство як цілісна соціальна система; людська спільність певного типу (родові і сімейно-споріднені, соціально-класові, національно-етнічні, територіально-поселенські спільності); соціальне оточення людини, сукупність форм діяльності людей, що історично склалися. садок - це не соціум. Це штучно створена група дітей одного віку, які працюють по зазадалегідь затвердженій програмі.
@Orman , звісно садок не соціум. В прямому значенні. Але не перебуваючи в колективі- як оцінити - соціальні навички є чи нема. нема з чим порівняти.
))) так будь-які контакти з людьми - це соціальні навички, дитина ж не в дикому лісі живе, як може виникати питання "як оцінити?" - дитина спілкується з іншими дітьми, дорослими, формує стосунки, поводиться певним чином, проявляє якісь риси, які розкриваються якраз у взаємодії з іншими...- так і оцінити. Чому в нас так поширений погляд, що садок - це прямо якийсь супер полігон для тренування всіх можливих соціальних навичок, а просто життя поміж різних людей - то ніщо, дитина росте дика( Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
Я не розумію презумпції садочку як колективу. Тим більше єдино можливого і щось показового. Що значить не перебуваючи в колективі? Та багато колективів є. Не тільки того світу що на восьму ранку в садок/школу/інститут/роботу на власний похорон. Тут тема все таки про те коли і чому ВІДДАВАТИ в садок, а то би я трохи пописала. Це з тієї ж опери, що реалізуватися можна тільки на роботі. А то станеш дика і в бігудях.
