Оце точно. Я на перших пологах порвалась. Лікар сказав, що не сильно, що малесенький шовчик. Хоча мені по відчуттях було таке враження, що там все в клоччя. Тим не менше через тиждень я вже могла спокійно сидіти. А на других все ок. То так, як і казала Ваша лікарка, встала і поскакала.
бо Ви тужились обличчям. Це ж ніхто не розказує, як правильно треба тиснутись, що ніби в туалет по-великому хочеш. А екстренно в пологах якось не до навчання, тому і так виходить. ахах)))) я ще місяць ходила напівзігнута. Вродь нічого, думаю, о, так мені добре, піду щось їсти зварю. А на півдорозі до кухні так хоп- і по стіночці назад у ліжко. Так що поскакала то трохи закруто сказано.
Погоджуюсь, під час перших родів, найкраще пам'ятаю як мені кричали "какай-какай" і нічим добрим це нембуло, бо як на мене то працювали зовсім інші м'язи, і окрім геморою з того какання нічого не отримаєш. Наступні пологи я вже знала як краще робити, то ті їх крики про ка... На мене не діяли.
ну от мені при тому, що в мене сильний варикоз, вдалося уникнути геморою власне завдяки тому, що тужилась туди, куди треба. Хоч потуги і були відносно довгими, і з докладанням великих зусиль. --- дописи об"єднано, Mar 29, 2018 --- коли чула ті крики з пологової зали навпроти палати, мені було страшенно цікаво, чи хтось з них пробував пока... лежачи на спині
я під час перших родів після стількох годин мук, мабуть якби кричали ка.. ротом, по мабуть і так би робила. Хоча я була впевнена, що таки спочатку правильно робила, але потім мене зовсім збили з пантелику, і я робила як могла і як чула оті їх крики.
Рекомендую до читання Владислава Карпенко on Instagram: “"Чего ты плачешь, тебе же ещё рожать?"; "Радуйся, пока не родила"; "РОДИШЬ - поймёшь"; и список этот можно продолжать бесконечно. Мама…” Владислава Карпенко on Instagram: “Все таки Инста-запор, это не про меня как я не пыталась отложить телефон в сторону и о т д ы х а т ь , ничего не выходит, и навязчивые…”
Між іншим, дуже цікава штука. Коли у мене починаються сильні тренувальні перейми, то сходить набряк з промежини. І з ніг більшість набряклості - також. А якщо ще піти у ванну чи хоча б теплий душ - відчуття, що тканини розм'якшуються і стають такими, що віриться у нетравматичні пологи. бо той стан "водяного матраса" мене лякав дуже, я в принципі не розуміла, як можна в такому стані тужитись. А природа мудріша, трансформації настають вже у процесі...
При вільному виборі положення ви відчуєте самі. При не вільному - можете ніяк не відчути, і що б тут не написали не допоможе. Якщо є самостійні потуги, то потуга сама підказує куди їй помагати. Мене з першою дитиною прекрасно тужило в положенні на боку, а насидячи на кріслі далеко не так прекрасно, але я вже тоді збагнула куди зусилля спрямовувати. Хоча на боку зусилля взагалі не треба було прикладати, все саме.
Мені з першою дитиною хотілося в родзалі зайняти таке положення, акушерка не дозволяла. Найгірше, що було під час пологів - лежати на спині і дуситися власним животом.
жах, навіть не уявляю. Я би свідомість втратила. в мене цікаві такі речі - коли починаються тренувальні перейми, сходить набряк з промежини. А зазвичай в мене від талії і до пальців на ногах все як "надуте". Думаю, підчас справжніх пологів цей механізм трансформацій спрацює для нас.
почитала і задумалась - я шось не пам'ятаю шо і як мені кричали, але здається казала, щоб не тужилась обличчям (ну але принаймі це я ітак знала, мені на тому дуже залежало через очі, тому попередили мене про то давно). І ще пригадую, що тужитись прийшлося якось так не дуже й довго, а як воно всьо скінчилося, то шось і не згадаю (ну власне своїх відчуттів). Положення точно було на спині, але на скільки припіднято чи опущено теж не памятаю. Короч якісь в мене суцільні провали в пам'яті з тими пологами, тепер від других і незнати чого чекати...
Я начитувалась тими всіма книгами (Пологи без страху etc), запамятовувала природні етапи (з усіма характеристиками, описами відчуттів) пологів, рекомендації що робити на кожному етапі. І коли вже були пологи, то аналізувала що зі мною відбувається та співставляла з інформацією, яку запамятала щодо природніх пологів. Мозок був відносно ясний, бо не було стимуляції, але все рівно якісь косяки були (типу слухаатись лікаря, а не свої тіло та дитинку). У мене була норм вагітність, то ж фактори ризику були мінімальні. І для мене вищий пілотаж - домашні пологи, бо, по-перше, на це треба наважитись. А це вже для мене робота . А по-друге, навчитись чи зосередитись слухати не тільки своє тіло, а в цілому дитину та себе. І бути свпевненою в відчуттях та побажаннях.
ну, домашні пологи, нажаль, не означає автоматично "пологи без розривів" Ситуації бувають різні, і часом дитині треба вийти швидше, мама це відчуває і рветься майже свідомо Молочниць, стану тканин, генетики тощо - також ніхто не відміняв. От вагу дитини і розмір голівки в домашніх пологах значно легше "обіграти". Все-таки якщо брати діаметр, - то різниця між маленькою і великою_добре_конфігурованою голівками буде в лічені сантиметри. Які чудово компенсуються позицією. Лежачі позиції зменшують і сповільнюють можливість відкритись передній частині вульви. Через це більшість роботи акушерки в пологовому (захист промежини) зводиться до того, щоб потягнути задню стінку і промежину замість всього "кола". Реально важка робота, і не кожна промежина витримує таке навантаження.
слухати тіла достатньо - воно вже в курсі як краще дитині. і напевно є різниця між домашніми соло і з акушеркою. Бо я відповідальність взяла в руки і дуже хотіла її на когось навішати, але не було на кого.
цікаво так.. мені навпаки всі були зайві. І дуже підходило, що чоловік абсолютно не розумівся в пологах. Таки боюсь я розривів, от що. Але боюсь наразі якось конструктивно, ггг Теплої ванни як ванни чомусь не хочеться - то наливаю собі на саме дно теплої води і так пересиджую тренувальні або просто після дня на ногах 10 хв так "гріюся". В "тих місцях" все одразу стає дуже м'яке, і мені здається, що якщо хоча би частину перейм так відмокнути, то все буде ОК.
