Кожен захищає свою "дзвіницю"))) Ті, що ходять на роботу агітуватимуть за працю поза домом. Ті, що вдома(тимчасово, вимушено, добровільно) - захищають свою позицію. Ну це нормально. Я четвертий місяць на роботі. По свіжих слідах, "так сказать", можу порівняти. Перестали лізти дурні думки в голову, встигаю майже все те саме, що в декреті. Додаткові обов'язки додали прискорення і стимулу. Перестала гризти мужа(немає часу тепер, або ситуації бачаться під іншим кутом). Ну але в мене одна дитина і є допомога трохи.
важливо взагалі розуміти важелі впливу. Робота впливає на що? Сама по собі? На ставлення - ніяк. От вважає мене хтось один негарною. Піду я і попрошу 100 людей сказати мені, що я гарна. Чи це вплине на того одного? Ні. В багатьох ситуаціях нам здається: що більше я докладу зусиль, то більшого результату маю сподіватись. А от чи пов'язане хоч якимось чином зусилля з площиною, де лежить бажаний результат - діло десяте на перший погляд і вирішальне по факту. Про самооцінку і професійну діяльність. Оскільки "абсолютної компетентності" в професійному плані не існує, то на роботі доводиться переживати немало випробувальних ситуацій, і немало буде приводів засумніватись у собі. Будь що нове потребує окремої вмотивованості ще і на це.
ви все правильно пишете, дехто у декреті більше розвивається, ніж хто виконує монотонну роботу роками, я не про це *Якщо собаці постійно казати, що він свиня, за якись час він зарохкає*. Якщо жінці чоловік постійно дає зрозуміти, що вона ніц не варта, а коло спілкування - 80% чоловік, то треба розширити коло спілкування, бо рано чи пізно вона в це повірить Я так зрозуміла, що на няню чоловік грошей не дасть, так само як на якісь вилазки форумлянки, тому раджу роботу Знаєте, є категорія рагулів, які вищестоячим по посаді чи багатшим за себе будуть черевики облизувати, а до бідніших/простіших фукати? Форумлянка писала, що відношення змінилось з її декретом, типу тепер *я начальник, ти дурак*, тому можна спробувати відкрутити все назад. Гірше навряд чи буде
Про себе - Так само почуваюсь. Я взагалі краще почуваюсь не заробляючи гроші, але хто вже в таке повірить.
подружжя протягом років будує щось. Хтось будує щось хороше. Хтось будує щось окреме. Хтось будує піпець. В умовах, де всі одружуються і живуть разом з власної волі, відповідальність ДВОХ за результат є обов'язковою, що б не збудували.
Повірить. Якщо чоловік нормальний, то так і має бути. А якщо в чоловіка треба гроші випрошувати - то жах, самооцінка зразу падає до 0
в кого падає самооцінка - в жінки? ну не знаю...в мене самооцінка не залежить ні від грошей чоловікових, ні від його настрою-вибриків-компліментів і т.д. Самооцінка вона на те і "само", що ви собі самі її крутите як хочете. Ну або не хочете. Що кому...
з "має бути" починаються порівняння себе з "ідеалами" а що далі - можна здогадатись. Має бути так, як людина обирає і їй самій комфортно. Мені некомфортно коли я не заробляю - не "кишенькові", а достатню для моїх потреб і впевненості суму. Але я не скажу, що мені тяжко, бо я "змушена забезпечувати себе". Тому що це мій особистий вибір. В @Orman свій формат особистого вибору. Часто цитують Вольтера - (не дослівно): байдуже, наскільки Ваша думка відрізняється від моєї; головне - щоб ця думка у Вас була. Так от важливо, щоб ВИБІР особистий доросла людина робила. Що обере - її справа і відповідальність.
Є ведична теорія, зо в жінки нема САМОоцінки - вона завжди залежить від оточення. Тому для жінки життєво важливо дуже докладно вибирати своє оточення. Якщо що я не підтримую цю думку на всі 100, але хороше оточення ще нікому не пошкодило.
а ще є думка, що до певного віку ми можемо побачити в оточенні своє віддзеркалення... тож обирати - це добре, а формувати варто і зсередини себе. ааа, оп'ять відповідальність! Я ж старалась, щоб без неї
Правильно, бо ми всі різні, ну не може бути у всіх однаково. П.с. Дівки, сьогодні Чистий Четвер, давайте трохи до роботи, почистим хату, а заодно і голови трохи, бо з тою читаниною-писаниною, точно ніхто нічого не встигне.
веди також говорять що самооцінку найкраще опустити може чоловік і він же може іі підняти. і якщо чоловік не збирається цього робити то сидіти жінці під плінтусом поки рак на горі не свисне або все життя. я в цій істоіі взагалі все менше шось починаю розуміти. і закрадається думка що чоловік з самого початку таким був.
Якщо від початку таким був і всі прапорці за роки спільного життя давно розставлені, то вірогідність щось змінити прямує до нуля, НМСД.
і так, я за те щоб знайти в собі сили, посадити на кухні і сказати : закрий рота ! рівно 5 хв буду говорити я! і реально взяла би пательню до рук. в нас була давно така криза в житті. може криза розмовного жанру чи що, де мого чоловіка несло триндіти, і годі було слово сказати. все закінчилось одного вечора, повстав в мені мій Марс і встані афекту вліпила куди бачила і навіть шось там розбила. мене почули , і втихомирились. по сьогодні згадує вже купу років. бо розхитити мою рівновагу складно, але горе тому хто це зробить.
А мені деякі фрази дуже відгукнулися. В нас була затяжна криза, під час якої було схоже. Принаймні, мої почуття були дуже схожі на те, що пише @HOPIC Як ми вигребли - не знаю. Збиралися до психолога - так і не пішли... Був період, що вже без вагань була налаштована на розлучення, але потім якось вляглися пристрасті. Ну таке. Чужа сім*я - темний ліс. В нас бувало і 99 зі 100; бував і "піпець". І то - ще не фініш, думаю, наступних 10 років, як дасть Бог, будуть не менш веселими. Чесно скажу, моя самооцінка від наявності чи відсутності роботи взагалі не залежить. В нас я - скупердяйка, а чоловік - транжира (трохи гіперболізую).
То все ж хто кого більше своїми цінностями по голові? З тим би здалося дорозібратися. Мене ще про вік дуже потішило. Мені 30, чоловіку 40, і навіть з такою різницею я не відчуваю, що мені можна диктувати свої правила, бо я "мале та й дурне". Скільки в вас різниці?
Та мова не про якісь тимчасові кризи, вони - нормальне явище. Скоріше характери, спосіб взаємодії. Ну і я геть не прихильник концепції, що шлюб - це щоденний подвиг. Компроміс - так, але якщо шлюб замість союзу стає тяжкою працею, мені це виглядає геть не здорово. Хоча, кожному своє, звісно.