Якщо отак перешарпувати а що ти зробив, а що я зробила, то нічого доброго з того не вийде. Тут все просто. Мене не влаштовує ситуація. Я можу змінити свого чоловіка? - ні. Я можу змінити свою реакцію на/відношення до... - так. Міняю свою реакцію/відношення. Жити стає легше і веселіше. в мене б було просто : ти що, офігів?
направду теж про це думала. зараз коліжанки донька попала в схожу ситуацію. не б'є , але поруч з ним бути важко. почали з нею розбирати ситуацію - там таке виховання. мама виховала тиранчика для невістки , і сама ту невістку не жалує. ну а синочок 37 років звісно найкращий. задовбує слухати з кожного чайника про те що винна в усьому жінка. важко перевиховати тих "інопланетян" які звикли що мама - кінь, бик, баба і хлоп . а по темі @HOPIC , я не буду захищати і оправдовувати вашого чоловіка. Відчутно що ви змучена від егоізму, холодності, нехтування. ви жінка яка мріє про елементарні речі у відносинах , чи хочаб про спокій . але чоловік ваш так добре зафіксувався на троні "цербера" що зрушити його звідти не так просто. я не вірю що можна виправити будь яку людину . в любому випадку нарощуйте своі плюси але для себе. цікаво яким він був коли познайомились?
еее, ні, чекайте. Не перешарпувати і не зводити рахунки. То як з сексом, що секс починається зранку. Хочеш добру, привітну дружину? Знач, будь добрий, неси теж відповідальність. А не лищай її з дітьми в завірюху на вулиці. просто фейспалм. А спробувати змінити, так, щоб ситуація повторювалась з меншою вірогідністю? Так не підходить? Я не про форумлянку, я в цілому. --- дописи об"єднано, 4 Квітень 2018 --- а Ви знаєте, як майстерно мімікрують чоловіки? Ви знаєте, як майстерно моральний садист вміє обкручувати свою майбутню жертву? наше суспільство взагалі дуже мізогеністичне. І жінки в тому числі, одна до одної. Це дуже печально, коли замість підтримки чи хоча б одного доброго слова автоматом включається самавинна.
насильно не в наших традиціях ). але по дурості - саме те. вона значно молодша від нього, дурніша, мама дуже просила не зв'язуватись . але ж любов.... поки не народилась дитина. все вилізло і дітей не шкодує .
1000% отак пишу і думаю як так в загальному на жінці відповідальність, то вона спочатку народить і виростить "інопланетянена" а потім від нього і страждає.
ну так, поки вона відволіклась на пологи, болячки дітей і все решта то от і прогавила той момент коли вилізли на голову.
як на жінці відповідальність, знач, вона головна в сім"ї. І як вона скаже, так і має бути. Ну ж логічно, правда? А нє, спочатку навісили всьо шо можна, а потім під плінтус заганяють.
ну але якщо в тему мистецтва, то жінка типу - сірий кардинал. не головна. має використовувати всякі різні вміння і фокуси щоб вертіти шию короля. але не кожен , ой не кожен є королем. а часто взагалі поганка отруйна.
Це при умові, що "лічильники" обнуляються щодня. А корінь проблеми може бути огого як далеко і тут ще треба добре розібратись хто перший почав. Що конкретно можна змінити, щоб ситуація повторювалась з меншою вірогідністю? Наприклад? Наприклад змінити чоловіка? Знаю А що таке підтримка? "Ой якиииий же він казьооол, а ти свята жінка"? Кому від того легше? Що це змінить до кращого? А добрих слів і порад тут написали на ого скільки сторінок. --- дописи об"єднано, 4 Квітень 2018 --- Печально це все --- дописи об"єднано, 4 Квітень 2018 --- А відповідальність може бути лиш на комусь одному?
"Людина може бути щасливішою - набагато щасливішою за птахів, дерева, зірки - тому що у людини є щось таке, чого немає у дерева, птахи, зірки. У людини є свідомість! Але якщо у вас є свідомість, можливі дві альтернативи: бути нещасним, або бути щасливим. Це ваш вибір!"(Ошо)
Ось приклад того, як написане може бути трактоване. Трооошки не так в силу того, що всі ми маємо різний досвід. Він не кидався. І то не був класичний крик (вереск, залякування чи що ще може ховатися під тим словом), бо мій чоловік на мене ніколи не підвищує голос. Ну майже ніколи. Під "крик" я тут мала на увазі просто більш емоційну мову, ніж в стандартній ситуації. От я не можу то описати так, як би мало бути. Щоб зрозуміліше, то тон був не з тих, що ображають. Це було сказано з роздратуванням, бо жінка сама посміла крутити ключик в його лапочці, квіточці, улюбленій іграшці - його машиииинці (машинка справді його початково), яку він щойно бережливо ремонтував своїми руцями. То так, якби він без дозволу взяв мій крем за 50 ує і змастив завіси в дверях, щоб не скрипіли. Може тому, що я розумію мотиви, я не сприймаю багато речей як смертельну образу. Чого я тільки не вважаю. Але мала нагоду кілька разів бути присутньою в ситуації, де ідеальний чоловік, який у всьому допомагає, з жінкою радиться, на руках носить таким тоном давав їй прочуханки за розбитий бокал (чи щось типу того), що мені кров холола і я вже би або втікла, або дала пательнею по голові. Я тому й не ризикую робити висновків з написаного на форумі. А ще в мене непогана інтуїція
Був би в мене ПМС А знаєте, як закінчилося? Чоловік промимрив: "Ааа. Ну вже ніби всі поїли". Зібрав миски і на тому все.
Моя мама така класична обіжуля-воображуля і гордячка. Я навіть не помічала що була приблизно така сама, поки не вийшла заміж. Я собі уявляла яка має бути реакція чи поведінка мого чоловіка, а вона була не така і я ображалася мовчки, ставила йому ще один мінус до карми і мені себе було шкода... Аж поки я себе не зловила на тому, що я поводжу себе точнісінько так як моя мама.То було страшне відкриття для мене. Контролювати оте мовчазне обіжання і горде носіння все в собі на початках було дуже важко. Але я в контексті Надіної ситуації проаналізувала власну - я таки досягла в цьому багато, я не можу згадати коли ображалася на когось останній раз ))))) І шо я вам скажу - жити стало значно легше. Конкретно у моєму випадку більшість ситуацій не вартували того. І ще одне завжди страшно писати такі речі на ДП, тут всі такі зразково-показові мій чоловік може гаркнути на мене, а я можу гаркнути на нього, не важливо в якій послідовності. І роздратований тон теж присутній. То ніби клапан відкрився, негатив спустився, клапан закрився. Скандалів в нас майже не буває, такі п’ятихвилинки дуже помічні. І додає відкритості в стосунках. Ну але в нас ніхто не ображається зазвичай
))) Якщо мене ображають, а я не захищаюсь- винна я. Вона дурна(сорі але див. вище), а винен отой чоловік?))) Знаєте, я впевнена, що в випадку, якщо чоловік не був таким ще на самих початках і отой "надлом/перелом" стався пізніше в стосунках, то жінка 100% знає, де і коли, чому так сталось.Питання, що вона не знає, як з цього вийти, як мінімум- повернути, як було. І так, то дуже болісні і важкі кроки/рішення. Коли переламати кістку і залишити той перелом на самотік, він так собі зростеться криво. І так хтось може жити з тою кривою кісткою, показувати її час до часу комусь і жалітись, що он криве. А хтось, для того, щоб виправити, ще раз перетерпить біль(повернеться до того моменту перелому) і захоче, щоб та кістка була здорова. Можливо, аналогія така собі та вона моя і для мене є зрозумілою.
@cjomcjomka все залежить від того хто і чим ображає. Як виявилося мене не ображають. Щоденна рутина вона така всяка буває, а емоції мають виходити- кожен має на це право, в межах розумного. І це право спочатку треба розуміти, потім поважати. В ситуаціях про які писала Надя, я особисто ображання теж не побачила. Але я в подібних випадках не несла би той тягар мовчки, а виполоскала би чоловіка вздовж і поперек. Ймовірно, що він би виполоскав і мене. Але наступного разу вже було би інакше, це точно. P.S.А ви все витерли)))))
Ми можемо дуже багато розписувати який чоловік поганий, а форумлянка бідна нещасна, пітримувати, поплакати з нею. Тільки от мені цікаво, це їй допоможе? Ситуація вдома зміниться? Ой, не думаю..ну хіба погіршиться. А якщо форумлянка прислухається, і не буде впитувати як губка той негатив чоловіка, те бурчання - вона має всі шанси позбавитись від цього. Мій чоловік теж часом бурчить, я з нього ржу, що він як старий дідусь вурчун, і якось його попускає зразу)))
