Та нє! В тому що дозволяє з собою так поводитися і в тому, що дозволяє собі реагувати так болісно на інфантильну і плоску поведінку чоловіка. @HOPIC, а скажіть будь ласка, ваш тато тихий, покладистий, сімейний чоловік? Вони з мамою такі спокійні партнери, але з перевагою мами?
та є, є, непрямо. А чого ти його не розбудила? А як можна прийти додому- а там зла і недобра дружина? Тобто сказати, що він безвідплвідальний, бо вивернув руль у автопотоці, коли в машині діти, ні-ні, не можна? А він що зробив для того, щоб дружина радісна зустріла чоловіка з роботи? мені власне оце - його не навчили, в нього так не прийнято було в сім"ї , порядком вже втомили. Я не про ДП кажу, така ситуація всюди. Чомусь жінка без нагадування готує їсти і миє дупи дітям. А чоловіки як з космосу, блін.
Та не питання, що жінка винна. Хоч винен не буває в конфлікті лише один, обидва винні. Питання в тому, наскільки ці обидва готові брати відповідальність і вирішувати проблеми. Один не вирішить. Може хтось один зробити перший крок, але не вирішити за двох. І це така сумна правда з більшістю чоловіків. Можна щось просити, щоб узгодити плани і т.д. і це нормально, можна попросити і чоловік зрозуміє, що для жінки це важливо і буде пропонувати якісь варіанти. Але просити очевидні речі, особливо неодноразово, і ще отримувати якісь неадекватні відповіді, це сумно. Такий собі нездоровий інфантилізм. В якому ростуть діти і сприймають таку модель відносин. Нічого б не радила. Приміряючи на себе, я б почала з роботи над собою. Досягти рівноваги і комфорту, побороти внутрішню незадоволеність і агресію. Це складно полюбити себе, але потрібно починати з дрібничок.
вина жертви в тому, що вона жертва? Аж ніяк не чоловіка, в даному випадку? Ви знаєте, оце твердження, про дозволяє, вже давно рознесли в пух і прах. Ним знімається, по суті, вся відповідальність аб"юзера- бо вона сама така, не хотіла б, не жила ітд. --- дописи об"єднано, 3 Квітень 2018 --- може, тому, що вона людина і їй боляче?
Ну щоб вони сварилися...то так рідко, але воркотіти можуть і поодинці, і разом, але терпеніє і труд всьо зводять на ок. І так, мама має перевагу в більшості питань - в сторону соціуму, здоровя, внутрішньосімейних...тато не втручається, поки його не зачіпає ситуація.
Не повірите)). Колись спілкувалась з спеціалістом, просто приватна розмова жінка vsжінка, от, як ми тут, і вона так і сказала "... з космосу". Нещодавно знайома психолог (також говорили про житіє), те саме "... вони всі з однієї планети, іншої")). Це ніяк не означає, що їм за це яуісь привілеї але маленька скидка, бо інакше, хіба -. Щодо ролі жертви- я таки бачу деяку різницю між жертвами напр. ґвалтіника/вбивці і ролі жертви- жінки в шлюбі з коханим чоловіком.
Хто? Зайвий раз переконуюся, що можна всього багато написати, тобі багато всього нарадять і можна вже завтра йти подавати на розлучення. Бо ж айайай, я така вся красіва молодість профукую з деспотом, тираном, тлумком інфантильним. @HOPIC я з тих запальних людей. Я б теж з тріском висадила тебе з машини, якби щось отаке подібне сталося. Знаєш чому? Бо я вже собі в голові намалювала, що нарешті зроблю близькій людині приємно - підвезу куди треба, а на мене ще й нагарчали. Винна буду я, бо нема чого малювати всякі дурниці в голові і взагалі приємне треба частіше робити. Але в той конкретний момент мною буде керувати образа, а оскільки я трошки психована, то отак погано відреагую. І потім буду думати, чи пропонувати якусь приємність ще раз. Ти ще питала, як в когось. От наприклад в мене. Я сьогодні весь післяобід приглядалася до чоловіка, коли ж він почне нарешті бурчати і критикувати (начитаєшся тут вас). Дочекалася. Дитині закотилася іграшка під машину. Муж вечеряв на другому поверсі і збирався вже їхати назад в місто. Я сіла за кермо та й переставляю машину. Тут з хати вилітає чоловік з криком: "Хто тобі дозволив туди сісти? І чого ти замість прибрати миски зі столу бавишся тут машиною?" Увага, питання. Як реагувати? І друге питання: мій чоловік моральний тиран і мені треба від нього тікати? Я сьогодні в доброму гуморі. Сказала, що нічий дозвіл мені не потрібен для кермування. А їжу не прибрала, бо взагалі-то ще не всі діти повечеряли. Була б зла, вже би погаркалися.
Вас почитати, то чоловік має бути або ідеальний, або ніякий. Ваш текст схиляє автора розійтись, і жити щасливо. Тільки знаєте, що найсумніше, історія швидше за все повториться... Так, від сім‘ї, в якій чоловік зростав залежить 80%, решта 20% від жінки. Якщо жінка самодостатня, впевнена в собі, чоловік не зможе себе так поводити, і ті 20% різко переростуть у більшість. І про мурликнути я писала. Це називається, жіноча хитрість, ніжність. Я теж люблю щоб мене просили про щось гарно, а не приказовим тоном.
от так прям поіменно, не назву) Якщо копнути глибше про гнасилля в сім"ї, то лейтмотивом буде- жінка не винна в тому, що вона жертва.
де я таке писала? Чоловік не має бути аб"юзером в сім"ї. Крапка. скільки залежить від чоловіка? 0 по Вашій викладці? знову ж таке, де я таке писала? Я не знаю, на що мій текст схиляє Вас, в кожного своє.
Якщо мова йде про насилля. Я не думаю, що в цій ситуації є власне насилля, навіть моральне. То якась така інфантильна гра з обох боків: він мене не чує - ну то й я йому нічого пояснювати не буду, він забув щось зробити - я не нагадаю, він відмовляється - а я все одно буду на зло йому старатися. Ну і чоловік так само десь поводиться. Правду Юля каже - та візьміть вже хтось відповідальність на себе хоча б за щось, але по-справжньому.
ну от звідки Ви знаєте? Це якшо чоловік жінку б"є, то навіть не варто рипатися йти від нього, бо другий буде такий самий? Ну, знаєте.... --- дописи об"єднано, 3 Квітень 2018 --- я вже скоріше власне з цієї ситуації перейшла на ситуацію насилля в сім"ї в цілому. А взагалі, виходжу з дискусії, бо вже починають читати мої тексти між рядків.
В ситуаціях насильства є "швидка допомога", а є стратегія. Рятувати своє життя і здоров'я - обов'язково. Але дуже бажано, щоб між завершенням одних стосунків та початком інших зміни (одужання) відбулося всередині. В собі. Це якщо взагалі сімейних стосунків після того захочеться.
Ну для чого Ви так перебільшуєте? Він ж не б‘є. Він має свої таракани, як і кожна людина. З ними треба або змиритись, або розходитись. Якщо форумлянка живе з цим чоловіком, родить дітей, отже її щось тримає біля нього. Тут дають поради, як покращити сприйняття отих тараканів. --- дописи об"єднано, 3 Квітень 2018 --- Дитинство чоловіка - це і є він. От чому жінка в цій ситуації є не впевнена в собі, не самодостатня? Теж, мабуть, корені з дитинства.
@shparynka б‘є, насилля, тиран. Цього всього я в дописах @HOPIC не побачила, тому ми з вами говоримо про різні речі. @HOPIC ваш чоловік грає на вашій слабинці. Я не знаю навіщо він таке робить, може дійсно в ньому є якась жорстокість. Я не знаю як правильно донести свою думку і щоб тапками не закидали) але почніть сприймати чоловіка таким і не чекайте що він завтра з бухти- барахти стане іншим. Замість того щоб чекати від нього того чого він вам не дасть і ображатися як відмінниця в старших класах, думайте, що він вам дати може. І ше одне - нотації читають лише тим хто їх слухає і сприймає. Людині якій по барабану ніхто того говорити не буде. Бо смислу нема. А ваш чоловік бачить що то на вас впливає. Можу вам побажати лише впевненості і незалежності душі.
Скільки років а все одне й те саме... бо так нам з тим добре, і маємо що маємо. Довго думала як на ту ситуацію відреагувати. Воно звично сумно, коли чоловік онтак кидається на людину бо вона сіла за кермо... АЛЕ може це у нього було сказано з сарказмом? Є така риса у багатьох. А може він настрашився, що жінка зараз як крутане рулем і поїде геть і лишить йому дітей. Ги...ги...ги... Звісно, що оправдуватись в тому випадку не треба було, бо це і є так зване дозволяння на поведінку, але он не знаю чи я б стрималась аби не відповісти так смачно аби знав. Я вважаю, що не повинно бути таких випадків в сімейному житті, бо один одному мають довіряти і якщо я серед ночі сіла за руль і кудись поїхала, то мені так треба було; і якщо він зробив щось не ахті то і йому треба довіряти. А он дозволяти/не дозволяти то це дуже велика правда. Поки ми діти ми не можемо припинити знущання, бо абюзер сильніший, а от коли ми вже дорослі то інша справа. Тут ми вже щось можемо зробити. І якщо не робимо, то або зі страху або з ліні, бо зміни то важко. Зміни то дуже важко.
Як на мене, то реально вирішити цю проблему можна з психологом. Кожен з нас бачить якусь свою проекцію, пише як вчинив би він. А слухати треба в першу чергу себе. Чого хочу я? Від чоловіка. Від заміжжя?. Від стосунків. Я, наприклад, все теж дуже гостро сприймаю. Чоловік побурчить і забуде, а я себе можу накручувати ще пів дня. А тепер вчусь казати собі стоп. Це його думка, я так не вважаю. Це не є глобальною проблемою. Чого я парюсь? Може в нього настрій був поганий? Не сподобався мій тон? І мені не завжди його подобається. Але він знає собі ціну, а я свою часто забувала.
В подібних ситуаціях моя коліжанка каже « секс? Поїв, поспав, покакав, то єдине що бракує» Ясне діло, що то стьоб з приводу безпричинної роздратованості. Безглузда реакція на безглузду поведінку
