От здається до нас прийшла така криза. Дуже хочу послухати, чи в ваших сімях вже та криза пережита, як проходила і головне - як пережити її жінці. Думаю, в нас вона спровокована вагітністю новою, бо багато планів приходиться змінити. Чоловікова поведінка дуже змінилася, все як в психологічних статтях. Я стараюся ставитися з розумінням, але деколи вже важко. Як ви діяли під час кризи, скільки вона тривала...
Пережити кризу може тільки той в кого криза. Допомогти особливо ніяк не можна. Хіба в деяких не принципових місцях бути більш поблажливою. Я взагалі не прихильник бавлення чоловіків, вони справляються, чесно. Якщо він мучить вас, то так і сказати, що ви його кризу розумієте і поважаєте і навіть місцями співчуваєте, але хай тримає себе в руках. Або не тримає: в нас є клуби з рукопашного бою, чоловік звідти приходить щасливий і ще підлогу миє.
це все залежить від характеру людини, тобто чоловіка. Якщо він "знамя ввєрх і впєрьод", то так - допомога буде лиш дратувати, але якщо людина має характер - " дивись в мене тут така фігня сталась..тре з тим щось вирішувати" , то слова - "коханий, це - твоя криза і тобі з нею боротись" - можуть дати ефект, але зоовсім не такий , як ви очікували. Приклад - в мене час до часу стаються "усякі фігні". Я з ними намагаюсь справлятись. І якщо би в цей час чоловік почав бігати навколо мене і махати крилами і здмухувати пилинки, і пропонувати полежати, поки він все владнає --я би мала велике бажання тупнути на нього, щоб не відволікав мене. Але якщо я вже не можу дати собі ради, то кажу-- "чуєш , тре мені помогти,бо кажись я не справляюсь". Якось так у нас.
А що обов'язково на чолі прибивати "коханий, це твоя криза..."? Але перетворювати особистісну кризу в сімейну? Чоловіки - не жінки і порівнювати "всяки фі.ні" чоловічі і жіночі - непродуктивно. Бо шляхи виходу з кризи будуть відрізнятись як погода на Марсі і Венері.
ні, обовязковим не є. повірте, для якоїсь кількості сімей саме так і є. І не тому, що вони"погані"чи "неправильні" ...просто різні. про прівняння - томи тут усі лиш цим і займаємось . І приклад був наведений для "наглядносіт ".Ну не можу ж я писати від чоловічого імені. Про чоловічу кризу - мені цікаво, бо чоловіка мого вона ще не зачепила. А я - я з неї , певно, ніколи й не виходила. Заглянеш так в середину себе - а там криз..до вибору до кольору.
Ми в процесі. Років півтора, мабуть. Можливо і раніше почалося, але він проживав її в собі. Думаю, вже йде на спад. Як дію? Спочатку регулярно хотілося його прибити) І мені це було дивно, бо ми вже знаходилися на такому етапі подружнього життя, коли інтуїтивно відчуваєш один-одного. Але потім навчилася з тим справлятися і ставитися філософськи. Як сказав один розумний священник (не мені, але про цю ситуацію): треба усвідомити і змиритися, що в сім'ї тимчасово з'явилась ще одна дитина - підліток. І діяти відповідно. До речі, психологічні книги і статті для батьків про взаємодію з дітьми-підлітками дуже помічні в цей період. З деякими поправками Дуже важливо не втратити довіру. Обізнаний - значить озброєний. Бо несподіванки можуть бути найнесподіваніші, вибачте за тавтологію. Ну і крім того, так само як і з підлітками: якщо він не знайде розуміння в сім'ї, буде шукати його деінде. Тривати може кілька років, до цього теж треба бути готовою. В будь-якому разі, якщо це справді вона, то не мине за місяць. Не знаю, у всіх знайомих чоловіків, які пережили/переживають кризу середнього віку, сім'ї зачепило рикошетом. Бо чоловік це не друг/родич з яким можеш зустрітися час від часу і розбігтися по своїх справах. Ти живеш з людиною 24/7, маєш спільний побут, дітей, встановлений устрій, плани на майбутнє... Звичайно, що її рішення чи поведінка так чи інакше зачіпають сім'ю. Якщо ковбасить одного, ковбасить всіх.
Не знаю, чи в мого вже "воно" але буває)). Я так і кажу "Ага, зрозуміло, тато сьодні не є". І все. Дію подібно до того, як зі мною треба поводитись в ПМС. Якщо криза передбачає щось інше, тоді в нас ще все буде)). Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
@Online та про мене Семене, я вважаю що чоловіки яких застала криза середнього віку (а не догнала непережита підліткова), цілком здатні пережити її екологічно, з мінімальними втратами для решти сім'ї. Але я розумію звідки ноги ростуть. У нас взагалі прийнято трактувати чоловіків як дітей. І не в нас теж. Інфантилізм зашкалює. Звиняйте за хвилинку філософії.
Дівчата, а які ознаки класичної "кризи середнього віку"? Не з інтернету, а реальні? Мені страшно, бо мого чоловіка періодично підкриває з минулого літа, але я думала, що знаю причину. з того періоду він через стан здоров"я не може виконувати деяку "суто чоловічу" на його думку, роботу. Наприклад, я (а не він) ношу торби з супермаркету. "Ношу" - голосно сказано. Насправді, переставляю з візка в багажник. А він того не годен пережити чомусь, і виливається то в агресію, часом погано контрольовану. То вже криза, чи ше нє? Бо якщо після оцього ще прийде ота страшна криза, то я (або він) переїду жити на килимок біля вхідних дверей.
Вже кілька років триває. При чому, в нас нашарувалося купу різних криз В чоловіка криза середнього віку. В мене теж криза (можливо, чуть ранувато ) ), при чому ще й яскраво виражена ))) В шлюбі ми 11 років, що теж є кризовим )) Вроді, йшло вже на спад, але в січні померла свекруха і "вдарило" новою силою. Мусимо з того вилізти. Я і його розумію, і самій непросто зі своїми "тараканами". Перестала звертати увагу на влізання інших в мої справи (що дуже підливає масла в вогонь) і значно полегшало.
Не має відношення до кризи, але дуже близька мені людина була в глибокій депресії власне через проблеми зі здоров’ям і фізичну неспроможність виконувати те, що раніше завжди робила. Він був таким собі охоронцем і помічником все життя, таким людям дуже важко змиритися з тим, що тепер вони самі потребують допомоги. Говоріть з ним про це, якщо можете, покажіть йому що він, незважаючи на певні проблеми, є для вас сильною підтримкою. Насправді така дрібниця як торби може заставити його суùніватися в своїй потрібності і "корисності".
чоловіки поводяться так, як би їм сказали, що жити залишилося рік максимум - хочуть встигнути все що не встигли. Незадоволені досягнутим, і всі навколо все роблять не так, всі винні. Ну і плюс починають займатися спортом і здоровЯм, дієтами ітд
@Зорянівонька а, ну то в мого теж тоді криза. Аналізи погані (які тоді в мене?), дієта, спорт, мільйон планів в голові, розпиляється на мільйон цілей, і весь світ винен, якщо щось не виходить. Я не знала, що то криза) хаха, буду уважніша) Це життя таке. Ну і частина з того списку, дуже навіть не зле. Дружно їмо здоровішу їжу, дбаємо про себе і помагаєм реалізувати плани)
ну це не смішно. Якщо людина різко повністю змінюється, то зовсім інше. І так, є багато позитиву для чоловіка, але для сімЇ то не дуже весело
@Зорянівонька, дякую за характеристику.Знатиму що чекати. І справді - бо ті сім*ї , про які я писала вище, не пережили його (своєї) кризи. Виглядало це так ...... - ми розлучились. - ого, я не знала.. - ага, криза середнього віку. Після таких,чи приблизно таких слів, я не мала сміливості питати: "татищо...таякжетек..а яка то вона криза.." Було просто сумно і щкода людей.
Ситуація 1 в 1. На щастя, я вже до цього дійшла. І в нас (ттт) ситуація наразі стабілізовується. Багато говорили. Він прийняв ситуацію, я стала обережніша в висловлюваннях. Просто на перших порах я не могла зрозуміти, що це робиЦЦя з моїм (с) Майже ідеальним.
Я б сказала, бути чуйною до чоловіка і приймати зміни, шукати в тому позитив, і надто не загострювати увагу на тому, що то КРИЗА. Я ті кризи сприймає сприймаю як новий етап розвитку стосунків, можна пережити. І якщо то надто негативно впливає на сім'ю (з того, що @Зорянівонька написала, я особисто нічого критично негативного не бачу), то вирішувати. Бо в жінок теж кризи бувають, напевно, але ж далі живем, відносно неруйнівну поведінку маєм в ті кризи, та й все. Я в кризи, через які розходяться, і які не пережили разом, не вірю. То проблеми в стосунках, а не особисті кризи
Недавно зустрічались з хорошими друзями, чоловіки наші - ровесники. І от подруга питає чи в мого ще нема кризи, бо її чоловіка вже криє). Та кажу, що ніби не звертала увагу, може й є). А вона каже, що якби була, то я б помітила. І я почала приглядатися). І вже мені щось тою кризою підмерещується))). Але то в нас періодично, я більше на весну списую, на авітаміноз))). Хоча, можливо, то ще не воно, і тому я того не сприймаю надто серйозно. А може то я така несерйозна). І погоджуюсь зі словами @Oleksandrochka, що проблеми в стосунках, а не в кризі, якщо люди розходяться.
