тут ще пару сторінок тому говорили про відповідальність. А мені незрозуміло, що поганого в тому, щоб мати відповідальність? Ну так, виглядає страшнувато, але якщо для дитини відповідальність - це тягар, то для дорослої людини - відповідальнсть=міра впливу на ситуацію. Уявіть собі, що дірєхтор завода каже: "Опачькі, тут стільки народу, а чому це я відповідаю тут за все?" Або - щоб ближче до сімейних реалій - партнерська фірма, двоє партнерів. І один або обидва тільки те й роблять, що очищують свої чесне ім'я від відповідальності за все, що робить компанія. Брр. А навіть і це не фантастика насправді.
Діти в пісочниці. Вибач, не стрималася. Що там вас відбувається, тут точно ніхто не розбере, але з описаного хочеться взяти прута в руки і обох в куток поставити. І мультики заборонити.
@Orman з того починалось Я статті не читала, просто згадала, що було про відповідальність. А далі усе решта... яке таки дуже пов'язане з відповідальністю
що-що ? В чоловіка загострився якийсь внутрішній діалог ( я це для себе називаю "містерФікс".з мультика "за 80днів навколо світу"). Який ? Це може знати лиш він і близька людина, якщо він їй скаже. Рішення , певно, доволі складне, бо затягнулась ця вся вистава. Можливо сам він його прийняти не може,або розібратись не може.А попросити про допомогу теж не може (чому? -тут довго можна список писати)... мучиться і вас мучить. Тим самим тішачи себе, що не одному йому так важко.... Вихід - хтось має взяти скальпель і то все вскрити. Наслідки -- не є відомими. Це як прогнозування операції ( вам @HOPIC це добре відомо..оті прогнози). Або маневрувати далі. Головне, щоб не було як в скоромовці--"караблі лавіровілі-лавіровалі, да нє вилавіровалі".
Цілком із Вами згідна. Додам ще, що я тепер теж не прислухаюся особливо до натяків. Кілька разів обпеклася, коли допомагала, а потім ще й зробили мене крайньою/винною. Тепер взагалі стараюся не лізти. Попросять - зроблю. І чоловікові говорю прямим текстом що треба. Якщо може допомогти мені з дітьми (як от сьогодні, мусить він забирати середущих зі школи, б омолодша захворіла, а я з неї їжджу за малими в школу маршрутками. Хвору ж дитину не повезу з собою і саму залишити не можу), то допомагає. Якщо ні, шукаємо спільно рішення. Напевно, не завжди це легко, але дуже важливо.
Настрочила багато, все стерла. Лишу 2 тези: На мою думку, якщо наявна любов або хоча б повага, використовувати людину не будеш, навіть якщо вона тобі це дозволяє. Ну і цитата (не пам"ятаю, хто сказав, але дуже влучно) "Ми самі формуємо звички людей, що нас оточують".
Тут не погоджусь. Це дуже індивідуально, і залежить взагалі від характеру обох. Мені це більше виглядає, що форумлянка дозволяє, щоб до неї так ставились(((
Я мабуть, по собі написала. Не уявляю просто, як можна близьку людину свідомо використовувати для забезпечення собі комфорту і зручності ціною дискомфорту і незручностей для цієї близької людини. То я не про "заїхати в магазин по дорозі з роботи", а про 3 страви і компот на обід, і везти дитину в садок трамваєм з візком, в якому сидить друга дитина (Надя, скільки Ви важите? 48 кг? як Ви взагалі це все витягуєте на своїх делікатних плечах?), коли можна відвезти на авто.
Такий тип..хм, по розповідях @НОРІС його поведінка схожа на поведінку аб'юзера... Тому порада лише працювати над своєю самооцінкою і впевненістю, його "лікувати" не вийде. Хіба, якщо не клінічний випадок, підтягнеться, якщо зрозуміє, що звиклі схеми не працюють. І то не про те, що жінка відповідальна за стосунки, а чоловік, хоч і такий-сякий, але його не рухати, а змінюватись самій (= в сенсі підлаштовуватися/старатися бути угодною). Так, самій, але зміни - це про душевне зцілення, віднайдення рівноваги, здорової самооцінки - але ж це для себе. Безвідносно до стосунків. Зцілити себе, а тоді свіжим і здоровим оком глянути на чоловіка, і на шлюб і чи бачиться майбутнє в тому. Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
хтось мені колись розказував, що донька прокинулась, коли два рази пчихнула а це може бути і ще в ліжку, і за столом і по дорозі вже в школу чи садок
- я маю до тебе розмову - грошей не дам - не давай, я маю. Посидь з дітьми, поки я на манікюр піду - а гроші де взяла? - ти мені даш Приблизна напівжартівлива розмова, ясно, що є такі речі, від яких він навідріз відмовляється і взагалі ми не приклад ідеальної сім'ї, але мені також ваша ситуація нездорово виглядає
То взагалі моральний тиран і далі по тексту. Тоді я живу з монстриком))) ну правда, багато чого вловлюю схожого з моїм чоловіком, єдина велика відмінність - мій переважно мовчить і робить (чи не робить) як вважає за потрібне. А потріпати нерви за дрібниці - любе діло. Причому він то робить так віртуозно, що одне речення замінить тисячі слів. Але ми скоро 12 років в шлюбі, я навчилася настільки абстраговуватися, що зазвичай просто не помічаю чергової критики. Недавно при нагоді спитала психолога, чи є якісь лайфхаки в спілкуванні з людиною такого типу. Вона та3 сумно похитала головою: "Це дуже важко" Так що я, можна сказати, експерт в тому ділі. І тут один з небагатьох моментів, що я повністю підтримую @cjomcjomka - робити лише те, що потрібно мені, що мені в даний момент хочеться і що можеться. А якщо то все щиро йде від мого серця і бажання, то навіть критика чоловіка типу "якісь пельмені недосолені" чи "нащо то купувати четверту пару мештів" мені глибоко в ... ну ви зрозуміли. Я хотіла ліпити ті пельмені і мені смакує, як є; я зотіла ті туфлі і мені фіолетово, що він думає, що мені вони зайві. Мене то не запічає. То його думка, він має на неї право, але це його думка, а не інструкція до того, як я маю жити і думати. І щодо тієї ванної злощасної. Чому так зачіпає підвищення тону з боку чоловіка? Це тільки на нього така реакція чи будь-яка чужа неадекватність списується на свій рахунок? То якийсь сюр: дружина боїться окликнути чоловіка в ванній, бо він (теоретично) може гаркнути "я знаю" (а може і не гаркнути) і потім (теоретично) буде їй говорити якісь неприємні речі. Бо я би вже у відповідь кричала "я рада, що ти знаєш, але на самих знаннях дитина в садок не заїде. І взагалі думай, яким тоном зі мною розмовляєш". Але я не боюся теоретичного скандалу, може тому їх в нас не буває. Чоловіка дуже добре приводить до тями фраза з розряду "зі мною таким тоном будеш говорити, коли мене тут не буде". Певно тому він навчився промовисто мовчати
100% Я собі завжди кажу - все, що робить, думає, говорить чоловік - то його, все, що моє - це те як я реагую чи не реагую на це. Мені шкода себе, своїх нервів, свого часу на отаке "всяке". Мені то треба? Звісно ні. Але я розумію, що то не моя заслуга. Просто гормонально-нейронний тип такий мені дістався(я про нервову систему). мій не мовчить. Але дуже промовисто зітхає. І то так театрально. Мені з того смішно.
1. Я не люблю як на мене кричать, коли нема за що. 2. Пару днів тому чоловіка попросила після роботи нас забрати. Це тупо по маршруту зупинитися, ми прийшли хвилина в хвилину. Малий нічого не розлив, до того чоловік по тел говорив нормальним голосом. Мені треба було ще в одне місце. І чоловік питає, тебе підвезти - я ні, я хочу пройтися( так, лишніх 15хв без дітей, дужедуже погана дорога), чоловік каже - я тебе підвезу. По запису з реєстратора, я відповіла то саме що і першого разу, але вже більш роздратованим тоном. Розказати про причини чого я хочу пройтися і що дорога не айс я не встигла, бо на хорошій швидкості руль вправо упора і гаркнулося чого я з ним так говорю. І це ж я навіть не сварилася, не кричала, не розкпзувала як їхати і як жити, ми тільки відїхали від місця зупинки. Мені не ок, така поведінка, але в машині діти, і хай собі просторікує про те яка я без поваги, хай везе в протилежну сторону і тд. Що може стрілити в голову як я буду кричати?
Тут вище писали, що історія триває вже довго. Я не знаю всієї картини, бо не читала від початку, а з кількох постів виглядає, що такі симптоми можуть бути в різних типів чоловіків. От маю перед очима два приклади близьких друзів сім'ї. Один такий трохи інфантильний егоїст, 35 річний хіпстер. Багато часу приділяє своїй роботі, своїм хоббі, взагалі дуже цікава і всебічно розвинута людина. Дітям з ним цікаво, вміє пояснити, любить гратися. Але побутова рутина його не цікавить. Як тільки дружина намагається повісити на нього якісь обов'язки, він або з'їжджає або робить так, щоб вдруге не просили) Ну і зауваження дружині теж робить, бо йому важливо, щоб вона тягнулася за ним, "зростала", розділяла його цінності. Дружину, яка тягне весь побут, вимоги ще кудись тягнутися звісно вибішують. Другий - чоловік-начальник. Він сам з "порядної галицької родини" і дуже палкий прихильник традиційної сім'ї. Вважає, що є робота суто жіноча, в т.ч. діти, і в житті не буде її робити. Але при тому всьому не віддає жіночу сферу в повне відання дружини, а завжди мусить проконтролювати чи правильно вона все робить. В майбутньому напевно буде таким собі головою родини, який завжди знає як краще жити його вже дорослим дітям... В сім'ї його слово не обговорюється, але жінка як "істинна традиційна галицька дружина", вміє бути шиєю. Тобто симптоми однакові, мотиви різні. Я то все до чого, треба розуміти причини, тоді можна виробляти якусь стратегію поведінки. Ну, але якщо це справді психологічне насилля - то стратегія одна. І вона всім відома.
А давайте бліц-опитування. Одним реченням, одна головна причина. Чому ви живете зі своїм чоловіком? крім "не знаю".
Я бачу принаймі 3. І жоден не сподобається моєму чоловіку, бо щирі розмови закінчуються нгтаціями. А я за те, щоби принаймі подобалося, що робиш.
Тут так багато залежить від виховання, оточення. Чоловік відзеркалює стосунки, в яких він зростав. А далі питання за жінкою, якщо їй таке не підходить - чоловік так не буде себе поводити. А форумлянка замовчує все в собі, старається відповідати його вимогам. Тільки його вимоги будуть постійно збільшуватись. Дуже раджу не паритись його невдоволенням, а робити так як вважаєте за потрібне (у сфері, де Ви профі). Побубнить трохи та й перестане, якщо не буде реакції.
Я не маю професійної діяльності. Чоловік в переважній більшості випадків не дуже задоволений тим, що я печу, варю, вишива, шию, мило робила, в решті випадків він просто не звертає увагу. Так, я чутлива до його слів. От ти щось робиш, спокійно, радісно, потім приходить чоловік і тидиш 1- 2 реченнями розбиває всьо радісно. Це не раз в рік. Це не чужа людина.
