Ооось вона істина. Бо це саме Вам і не тільки Вам, а й нам всім важливо Тут немає єдиного рецепту типу виховати пофігізм чи робити все і примушувати/просити чоловіка, чи шукати помічників. Потрібно чесно собі дати відповідь: МЕНІ це важливо? Мені важливо, щоб вдома було чисто. Я складаю все, прибираю, пилосошу, мию (щоденне прибирання) Я почуваюсь виснаженою, коли в мене в хаті ср@ч. Поприбираю і прям відчуваю, як мене наповнює енергія. Я це роблю ДЛЯ СЕБЕ. Я не завжди маю час на це, а щоб прибрати ідеально всю хату - часу не маю ніколи. Для чоловіка це важливо. Він оплачує помічницю, яка приходить і прибирає всю хату. Мені важливо, щоб чоловік після роботи (9-10 вечора) їхав додому, а не за покупками. Тому за покупками я їжджу сама. Це моє рішення. Я це роблю для себе. Мені важливо, щоб старший приїжджав в садок до початку занять, а не коли вийде. Тому я встаю раніше, готую всім сніданок, збираю молодшого і веземо в садок старшого (з місяця молодшого в нас такий графік) Важливо зрозуміти, що дійсно робиш для себе, а що "бо так треба". Не очікувати від інших, що вони відповідатимуть моїм сподіванням і тоді не буде зайвих образ --- дописи об"єднано, 2 Квітень 2018 --- І ще. Я не повірю, що є хоч один чоловік, що для нього настільки важлива та чистота в хаті ідеальна, вечері завжди щойноприготовані з трьох страв, але дружина при тому змучена, зла і не добра. Хіба би він свою дружину не любив.
Можливо до народження дітей у вас були партнерські стосунки, на рівних у фінансовому плані? Тоді це дуже розповсюджена ситуація. Чоловіки приміряючи ситуацію на себе, щиро вважають, що жінці важлива кар'єра, що вона вдома чахне і страждає від нереалізованості, як чахнули б вони самі. Ну, і по друге: самостійна і фінансово незалежна дружина це дуже зручно. Особливо, якщо вона при цьому ще й не нехтує домашнім господарством, а продовжує робити традиційну жіночу роботу. Багато чоловіків, які це спробували, стараються повернутися до такої моделі. але вони ніколи не зізнаються в істинних мотивах) Якщо ж у вас від початку був розподіл мамонт-дім, то можливо зараз чоловік відчуває, що фінансово не тягне. Або не зможе тягнути ближчим часом і таким чином ненав'язливо просить підставити плече. Бо в теперішній економічній ситуації справді важко одному забезпечувати всі сім'ю, особливо якщо є потреба в якихось великих покупках або потрібно виплачувати кредит
Навіяно прочитаним. От я не люблю свята. Різдво, Великдень. Мама з бабцею завжди упахувались в хлам перед святами. Не скажу, що в нас аж так багато готували, ну але трохи готували. Це ж все потрібно за день-два перед святами і все на раз. Ясне діло, що втомлювались. Не завжди були в доброму гуморі від втоми. "А ми ж от для вас всіх, бо то ж свята, бо це ж так треба" А кому треба? А нас спитали чи нам то треба? А може нам не треба стільки? Чи може нам зовсім не те треба? Отаке то
чесно скажу. Не до мистецтва бути дружиною, але до вимог до порядку тощо... В мене з появою дітей підвищились вимоги до чистоти. Одна справа, коли просто брудна підлога, а інша справа - коли вона брудна і по ній повзає солодка ляля. Одна справа, якщо переш раз на тиждень і скидаєш суху білизну десь горою, а інша справа коли переш щодва дні - тоді розібрати гору треба швидко, інакше не буде де жити Я пишаюсь собою, що навчилась доглядати за взуттям, і вмію гарно чистити його і непогано зберігати. З дітьми всі швидкості більші. Але я власне вчилась бути "трохи господинею" вже будучи мамою. Ну і у мене повністю відсутнє "що люди скажуть", я не прибираю і не готую "для гостей", не справляю спеціально ні на кого враження. Щоб було зручно. Щоб було поїсти. Щоб нешкідливо. Щоб були звички до нешкідливого. Щоб було почуття міри. Якось так. --- дописи об"єднано, 2 Квітень 2018 --- а у сім'ї моїх батьків їх не святкували. Тому мені цікаво було побачити, як це. Побути в самій гущі традицій. Побачити, що для когось ці всі приготування є логічною частиною проживання Підготовки до Свята. А одного разу я подумала, що можу спекти паску. І у мене получилось. З тих пір печу. Якщо спитати головне - для чого? В мене два пункти: 1) я люблю її їсти. 2) вона для мене символізує подолання стереотипу, що паску можуть пекти лише ті, хто є носієм традиції. Я не є. Але я печу, і вони у мене дуже смачні. Ну і ще час такий - ходиш в гості, що взяти? Пасочку. Пасочка як спосіб спілкування. Між іншим, пасочка і пляцок або сирник - максимум. Я не роблю м'ясного і не наварюю на тиждень. Все - тільки те, чого хочу я.
Чисто теоретично цікаво...В чому полягає проблема, якщо по брудній підлозі повзає ляля? Мій повзав і повзає. Підлогу мию...еее...рідко.
залежить, що значить - брудна. У мене нема передпокою, і площа дуже маленька, однокімнатна квартира. Фактично, якщо не прибирати часто, то все із взуття дуже швидко опиниться у ліжку. Якби я з лялею жила сама в такій квартирі - це одне. А нас більше - і це зовсім інша ситуація. Крім того, одна моя ляля мала стрептококову інфекцію шкіри і потребувала догляду. Інша - атопічний дерматит і потребувала чистоти і свіжості. Так я і навчилась до щоденного пилососа і максимум раз на два дні миття підлоги.
100% --- дописи об"єднано, 2 Квітень 2018 --- Мене чоловік віжпрпвляє на годину спати, коли я А така я з другого триместру вагітності і дотепер (малому 2 місяці). Періодично відправляє
Ну не партнерські, але на себе я заробляла. При тому в мене було дуже багато вільного часу вдома. Сім’ю забезпечувати важко, ми в процесі покупки нової квартири і т.д. Але я не думаю, що чоловік розраховує на мене як на фінансового партнера) Не те, щоб я в себе не вірила, але таку зарплату як він я додому не принесу. Над цим він трудився 15 років безперервно. От швидше в якійсь такій площині. Можливо я відчуваю себе нереалізованою, можливо я іноді в неправильному світлі про це говорю. Але ми неодноразово обговорювали, що мені потрібен час. Меншій лише 2,5...В мене ще офіційний декрет не закінчився. А він мені в приклад, дуже делікатно, але все ж, наводить одну нашу куму, в якої дітей нема, іншу взагалі неодружену, або нашу коліжанку, яка живе з свекрухою і догляд за одною дитиною там з перших днів більше на свекрусі, ніж на мамі. Це несправедливо. Це ніби знецінює останніх 6 років мого життя. А насправді, я роблю добрий шмат роботи. І значною мірою через те, що я роблю мій чоловік повністю зосереджений на роботі і його ніхто не смикає, коли дітей треба возити, коли діти хворіють і т.д. Як і повністю всілякі господарські справи. Він від цього вільний. Я якось не сподівалася, що він не зрозуміє завдяки чому, чи не побачить в цьому партнерства. Давніше я почула від нашого знайомого прекрасну рецензію на зайнятість його жінки, вона домогосподарка : « В нас великий дім, двоє дітей, школа, репетитори, заняття, весь час щось треба купити, вирішити, придумати. Наша мама як електровіник, я не знаю що би ми без неї робили». А оте типу шкодування мене з боку чоловіка мені не приємне. Я цього не потребую і мене це зачіпає.
І вам ніхто не вичитує про споживацьке суспільство, коли ви спитаєтеся (не попросите, не подзвоните після закупів, а завчасно, бо інакше ніззя), чи міг би чоловік вам допомогти після закупок? Не розказує, що вам не треба купляти такими обємами, а кожен день ходити на базар. А потім коли ти кожен день ходиш на базар, кадуть, що я витрачаю забагато часу, мені треба відпочивати вдома (я не в курсі сильного відпочинку на самоті з 2 дітьми, подільться, в мене хіба 15хв чаю у ванній), і увага на базар не ходити так часто, а купляти тільки раз. Це коли дзвониш за 2,5год до потрібної години в снігопад до чоловіка - зможеш забрати нас з гуртка, щоб ми самі пішки годину не верталися втрьох? І шикарна відповідь - нє, я не встигну, УВАГА, ти мене не попередала. Звичайно, нащо змінювати маршрут поїздки, нащо вийти на 15хв скорше з роботи, маючи таку можливість, і взагалі, на його час, як до часу бабусь, записуватися треба в чергу. І вообше, то що дитина хоче на гурток, не рахується, його б воля - не ходив би, лишній час витрачати, лишні гроші.
@HOPIC, а чоловік вас завжди виховував чи це з якогось моменту почалося? Знаєте причини? Слова чоловіка вас зачіпатимуть доти, доки ви намагатиметесь відповідати його стандартам. Бо він весь час підніматиме планку. Так мені здається. Дозвольте собі бути неідеальною, сприйміть це як норму і отримуйте задоволення. Гроші ваші спільні, тому не ведіться на звинувачення у витратах. Чоловік не допомагає з дітьми чи по господарству - найміть няню, прибиральницю, купляйте щось готове, що не встигаєте - забийте. Дорікає цим? Так він же не може допомогти, а ви не шестирукий Шива. Не може забрати з гуртка - візьміть таксі. Дорікає покупками - вручіть список, хай купує сам. Якщо купуєте самі - робіть як вважаєте за потрібне. Споживацьке суспільство? Так ви жінка - тринкання у нас в крові). Якщо не відчувати вини, не нервувати, а відповідати на закиди легко і невимушено, вони припиняться, ЯМЗ.
@HOPIC в мене враження, що ви в сім'ї взагалі не розмовляєте. Щодо тої фрази про "відпочивати з дітками" - я не знаю, як на це вплинути. В мене не від чоловіка, але регулярно такі початк-завершення розмов "Ну, відпочивай там з діточками". То злить, але я вже значно краще справляюсь і через раз ржу. А ще раджу подумати, чи не робиш ти чогось "бо треба". Я, наприклад, не розумію, нащо ходити на закупи навіть раз на пару днів. Але я готую по мінімуму, дуже мінімальному. Тому що дуже сумно - це робити щось "бо треба", чекати вдячності (а її не буде), потім ображатись, що вдячності нема і не говорити на цю тему, а накопичувати обрАзи. Робити з останніх сил можна лише те, що дуже хочеться робити, на мою думку. В ситуації коли чоловік не погодився підвезти з гуртка - якщо я була би на забезпеченні чоловіка, то взяла би таксі спокійненько і приїхала додому, а потім сказала йому "шкода, що ти не зміг нас підвезти, бо таксі коштувало стільки-то". Якщо він прагне економити, то замислився би. І однозначно, якби до виходу з дому бачила, що ситуація з погодою нефайна, ніхто не підвезе тощо, - ніде би не йшла відпочатково. --- дописи об"єднано, 2 Квітень 2018 --- Знову ж, не дуже до сімейних справ, але мені було важливо налагодити свої справи так, щоб абсолютно все, що я роблю, було настільки потрібно мені самій, що мене не цікавило б, чи це потрібно комусь іншому. Якщо мені щось важко - нащо я це роблю? Якщо для себе і за власним бажанням, - я знайду спосіб це оптимізувати і нікого не звинувачувати. В цьому є "мінус" - в моїх складнощах ніхто ніколи не винен крім самої мене. Але це дрібниці в порівнянні з почуттям рівноваги..
А щось добре в ньому є? (Я сильно надіюсь.) --- дописи об"єднано, 2 Квітень 2018 --- Згідна з першою частиною, друга просто мені не дуже зрозуміла. Про таксі б нічого не коментувала. Я не бачу для чого. Я виходжу з того, що чоловік дбає про мій комфорт, тому раз не міг сам буде радий, що ми комфортно добрались. Раз на кілька днів (два рази в тиждень) в чоловіка закупи, бо холодильник малий, а їдять в нас знатно і тільки вдома (не вдома хіба раз в місяць). Про відпочити з діточками - смішно, да.
@HOPIC я читаю Вас, і мені так шкода, що ви так себе поставили, бо вам же некомфортно в такому спільному житті. Я не знаю, чи то він не чує вас, чи ви не говорите, чи немає з ким говорити, але мені по-жіночому чомусь шкода. Я як почитаю, які всякі штуки ви виготовлюєте, з дітьми займаєтесь, і т.д., то в мене цензурні слова закінчуються. Може вам якось з ним обговорити ситуацію? В мене в чоловіка свої приколи, як і у всіх, але в загальному, "якщо їсти подати в чулках, то підуть і сирі пельмені" . І він возить дитину в садок і забирає, і гуляє-бавиться, і читає і майструє йому всякі штуки - будиночки, дошки розвивайки, і в хаті може прибирати, і продукти купує, і малому одяг і собі теж. Деколи і мені, якщо щось гарне побачить. Прання закидає-розвішує. Їсти готує рідко, і посуд миє теж рідко. То моя сфера. Але я чисто не розумію, як то просити батька дітей провести з дітьми час. Та він природно має то хотіти, хіба ні? А як хоче, але не має можливості (часу), то нехай забезпечить догляд за дитиною в той час, коли дружині потрібно відлучитися чи то раз на місяць, чи то 3 рази в тиждень. Все напевно можна обговорити, якщо говорити...
Просто є такі люди, яким важко щось пояснити, або є люди яким важко щось пояснити). Ну ви мене зрозуміли)? На початках сімейного життя мені було важко донести до чоловіка якусь необхідність, пояснити чому і для чого, бо він мав на все своє бачення і був свято переконаний у правоті свого бачення. З часом я зрозуміла чому так (гени, від мами, в якої є два варіанти -її і невірний). То таке від народження в ньому сиділо), не могло раптово зникнути. Нервувало мене то страшенно, бо як не по його, то або ніяк, або шкандаль. А я не люблю шкандалів. З часом я стала мудрішати), і тепер я вмію добре пояснити чому саме так, але для того треба трохи хитрощів, трохи жартів, і трохи погляду на ситуацію зі сторони). Тобто, якщо раніше я ставила питання рубом), то зараз пропоную варіанти))). Типу «можна звичайно й так, але ...». Ну і інші варіанти. А взагалі найкращий спосіб вирішувати сімейні проблеми - говорити. Я колись того трохи боялась, бо не вміла добре пояснити і донести свою думку. Зараз теж так інколи буває. Тоді я не спішу, обдумаю, і тоді вже видаю. А ще дивлюсь на ситуацію очима чоловіка. Теж дуже помічне.
Ну от сьогодні вранці свіжа ситуація. Вчора питаюся - хто везе малого в садок? Мені би було легше, якби ти повіз, бо мені малий+мала+візок+трамвай, а тоді по своїх справах з малою в інший район львова і назад за малим, ну так собі, думаю, хоч щось собі легше зроблю. Чоловік каже, що то так може йому не вийти (щоб встигнути на роботу), бо малий пізно встає. Зранку встаю я, мала, малий, вдягаємся, їмо, в 9 виходить чоловік з ванни аніраз не вдягнутий - а це час виходити, якщо йому на роботу чи мені дітей везти трамваєм, і на моє питання що відбувається - ми вчора домовилися, що малого везеш ти, і взагалі, якщо ти хотіла щоб я його віз, то треба було мене розбудити скорше. Ну добре, викличу тобі таксі. Чекали ми то таксі, що якби ж він хотів, то і зібрався би, і вже б чверть дороги проїхали. Яку комунікацію треба, ну справді будити людину на роботу? Бо як сам, то на роботу може спізнюватися, бо це йому так виходить, а як з нами, то не може навіть уявити щоб спізнитися. Я так деколи сиджу , чекаю на рішення зверху, і думаю, що я роздуваю з мухи слона. Що може там треба сльози соплі і ще там щось, але в такі моменти мене от чогось на них не тягне. Мені тягне оцінити розумові здібності, послати за три моря і купити нову сковорідку. Але я дихаю, думаю, і йду робити свою роботу. Я не цілком адаптувалася до того, що етап слінгів закінчився, що я не така мобільна. Ну і псувати весь вечір ниттям і істериками, бо він хотів на айкідо - звичний розпорядок порушується лише хворобою..чи варто казати що коли температура спадає до варіанту можу ходити, питання чи завтра йдем на айкідо. Є, якщо дивитися збоку. Я довбаний рекомендований список склалала хороших якостей, вписано навіть вміння зварити макарон для дітей і записати на узд (ще б підстраховував з іншою дитиною в той час - воопше ідеальний чоловік). Прям тех характеристика. І он вже пару місяців згадую, оті метелики, що точно мали бути, коли одружуєшся. Ну принаймі всі так кажуть, і рекомендують шукати. А я не пам'ятаю.. От увагу почала звертати як старшому вже так до пів року доходило, чи до того було так само, чи так сильно, зараз важко сказати, я все-таки вагітна була, ну але і тоді трошка розказував, як має бути. А що спричинило, не знаю. Я своїх тараканів строю і рамки намагаюся ставити, і про дітей не забути, бо треба, поки добре йде, ловити хвилю, а в чужу голову лізти...
Ось тут і відповідь, не буду вникати в характер Вашого чоловіка, але він розкусив чи зрозумів, що Ви і так непогано справляється, не ниєте, його не строїте, а для повної картини ще й маніпулює Вами, роблячи Вас винуватою.
Я Вам скажу, що мій чоловік був геть не до розмов/вислуховувань)(із сім'ї "коженсампособі"). Та я така людина, що все абсолютно проговорюю/обговорюю, не бачу жодного сенсу носитись тихенько з думками, навіть заради якихось ефимерних благ(бо їх від недомовок нема). Навіть, коли знаю, що буде суперечка але є потреба щось вирішити- не змовчу. І от, тепер чоловік обговорює зі мною все, навіть те, що мене не цікавить(або не дуже і я часом йому можу так і сказати). Як сталось в нього отак не скажу але маю підозру, що зрозумів силу відвертого спілкування). Звичайно, кожен випадок окремо(десь на секунду я вірю, що є непробиваємі) але, якщо не комунікувати- зачємтакжить?(нмсд) Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
