Тобто попередні всі поради про те як зробити так щоб чоловік робив компліменти - фтопку? Ну раз залежність від думки оточуючих - це погано. Хоча всі залежні. Як соціальні істоти. Але головне потім не забути в жилетці написати, що от я вся така талановита і працьовита, а підвищили Ганьку, яка нічого не знає, бо вона вміла себе похвалити... То якийсь такий грубий совок в голові. Не хвалитись і не висовуватись. Можна робити щось класне не для того щоб потім похвалитись. Тобто мотивація внутрішня, але чому потім не можна продемонструвати і наголосити на результаті я не розумію. Ну от зварила жінка шалено смачний борщ. Не для похвали варила, а щоб їли. А вийшов шедевр. І як вона скаже подаючи, що "їжте люба сім'я сьогодні в нас шедевр", то вона залежна і виставляє своє "я" на показ?! --- дописи об"єднано, 27 Лютий 2018 --- Я вас прошу половина Інстаграму завалена першим вашим прикладом і тисячі фоловерів. Нікого нічого не коробить. А як жінка чоловіку себе похвалить, то вже все - виставляє себе на показ і чого вчить дитину.
Себе хвалити - то взагалі перше діло. І не значить же, що чоловік сякий-такий, а просто так. Я часто не можу втриматися, коли бачу себе в дзеркало бо в мене і се, і те прикольно І все одно, хто що каже. От що важливо - Сергійко (6 р) робить компліменти Вірусі (4,5 р). У когось же він того вчиться
Вчить цінувати свою працю і віддавати собі належне заохочувати докладання зусиль, а це найголовніше у вихованні (крім любові)
Віддавати собі належне і обєктивно себе оцінювати, хвалити, коли треба - то важливо) Але і перегинати палку не варто. Маю знайому, бачимося рідко, але коли вже зустрінемося десь то вся розмова зводиться до її реплік: Йой, яка в мене фігура чудова, та в мене розмір білизни S, я така худишечка, як то хтось штани М, Л носить, я така красуня. Реально, я все рада вислухати особисті рефлексії, але закрадається весь час думка - що в неї серйозні комплекси, і бідна дівчина так пробує їх подолати.
це вже нездорово, коли людина не має інших тем для розмов крім себе похваляння, але мова починалась не про такі патологічні випадки.
Сьогодні нет знову приніс статтю психолога жінки, яка вважає, що саме жінка розвиває стосунки і відповідальна за всю кашу. Інколи вже піддістає ота відповідальність за все. І хоч якийсь би толк був - раз відповідаєш, значить приймаєш рішення, такі, які вважаєш за потрібне. А не відповідаєш і приймаєш уже прийняті рішення, або не приймаєш рішення, банально, стосовно свого розпорядку дня, якщо не "доложиш" "начальству". А відповідальність все одно на тобі....
А чому Ви це приймаєте? Ви несете відповідальність, що погоджуєтесь на таке відношення. Ну що, він Вас вб'є, якщо Ви не до докладете про свій розпорядок дня, чи зробите, так як вважаєте за потрібне?
Вам подобається щоденне моралізаторство в хаті? "Я хочу як краще, а ти вважаєш, що я тебе контролюю?" Соус "почувай себе винною" "і вже через голову скачу, лиш би тобі догодити" йде вперемішку. Слухати тяжко. Не знаю, у всіх чоловіки якщо 2×2 години побудуть з дітьми на своїх законних вихідних, теж потім витикають? Вимоги високі, там де він не зміг, від мене прямо вимагає зробити на 5, бо "від тебе і вимагається більше, ти можеш".
Не те, щоб витикають, але дзвонять десять раз, і питають «ну де ти так довго». А, і ще як йду, то завжди має бути «тільки швиденько». Дратує страшно! Але я сама винна, бо в тому плані слабша за чоловіка. Мені легше взяти з собою, ніж ото вислуховувати.
Я вчора чула в адресу свою та мами, що деякі господарки роблять нераціонально деякі операції. І не завжди все встигають. І взагалі, знаєте що, "коли у жінки закінчуються аргументи чому вона не встигає все по хаті зробити - жінка завжди використовує "причину" - *діти відволікають чи потребують уваги*" Не від чоловіка я то чула, але тим не менш. І ще він гонорово говорив, що якщо він день пробуде на кухні - він і наготує, і прибере так як треба - типу щоб для мене не було фантастикою, що порядок на кухні може бути ідеальним. Я тоді натякнула, що і за дітьми понаглядай - тоді і почула про "останній псевдоаргумент". Так що, з цього висновок що я лінива і не зовсім розумна. Бо діти (5р, 2.5р, 2 місяці) не відволікають жінку апріорі. У мене ще є псевдоаргумент - у мене закінчується доба і починаються мікросни, коли виключає мозок на кілька секунд, хвилин)).
Для таких найкраще випадків жінці найкраще на тиждень усунутися від виконання своїх обов`язків взагалі. Хай спробує)))
Не пригадую, може вже писала колись але це працює)). Моя братова з двома вдама; чоловік замучений з роботи, стандарні закидони типу "Та вдома сидиш ...." Одного прекрасного дня, вона зовсім нічого за весь день не прибирала за дітьми, а вони бавились всім)), меньший з прихожої всі капцани вигрібав на підлогу, акурат перед вхідними дверима). Заходить татко до хати, а двері ніяк не відкрити. Коли побачив причину- "Що за нафіґ?!!!" От, любий, я нічогісько не роблю цілими днями. Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Дівчата, а в мене навпаки, чоловік нічого не каже, але власна совість мучить. Що десь не доробила, могла більше, краще і т.д. Поставила сама собі таку височену планку, що тягнуся-тягнуся і ніяк не дотягнуся! Ще й чоловіка під ню хочу підігнати. Чоловік підтримує, мовчить, нічого не притикає. Хочеш - роби, не хочеш - не роби. Зате я , сама себе з'їдаю наніц! Деколи аж до психосоматики доходить. Можу дійсно якісно відпочити, коли хворію і просто не можу нічого робити... З останіх досягнень в цьому питанні - усвідомила сам процес. А от вирішення ніяк не знайду.
Взагалі слова не скаже. Але в хаті за пів дня тата і трьох дітей буде гора посуду, пройти нема як, діти самі собі їсти шукають (якщо залишене мамою закінчилося) - дуже весела картинка. Але мені поки норм такий стан речей, лиш би нерви на місці в обох. Про обов'язки. Пішла я вчора читати ввечері і так і заснула. На кухні залишила все, як було після готування вечері - гора посуду, неприбраний стіл, мийка і т.д. Муж сидів допізна на кухні. Зранку заходжу - на сміттєвому відрі стоїть така керамічна форма для запікання з залишками їжі питаю: "Чоловіче, що то за інсталяція?" "Ну як? Воно стояло на плиті, а мені там треба було чайник поставити. А в мийці місця нема". "А помити те, що в мийці, не пробував?" І тут, в кого діти дивляться свинку Пеппу, то знають, як там в класі Пеппи діти реагують на якусь дивовижну штуку - такий довгий захоплений вигук "Оооооу!" Так і мій чоловік: "Помити? Ооооу!". Ну чисто ніби я йому відкрила очі на те, що посуд можна мити, а не відразу викидати в смітник
