ну і діти - виростають. що не означає, що з ними стає "легше" по всіх фронтах, але означає, що відкриваються нові можливості на нові потреби. *сказала я після чергового нападу паніки, що скоро пологи і їх буде четверо вже у іншому форматі .
@cjomcjomka ,це тому що "нєкаториє" бабусі люблять ,щоб діти :" сиділи тихо, дивились з ними телевізорі їли все ,що є в баняках..." І найголовніше--- не відкривали рота ! А коли ти говориш,що це нормально, що дитина гоне-питає-вищить і сміється голосно з радості і дуріння, то дивляться на тебе, як прибабахану і .."та то ти його розбааалувала, мої такі не були... ну та ясно--він такий вижданий.." А коли я починаю підхамлювати і питаю(хоч добре знаю відповідь) : " а які були ваші? " відповідь геніальна--" а де я знаю, я на роботу ходила.." П.С.морально готуюсь до відвідин на свята бабусі..
Ой, я не годна. Вони десь разом на таке вчаться. В нас "завжди готова" бабуся відвести, а коли треба конкретно, то "от завжди готова, а якраз сьогодні не можу".
бабусю треба за тиждень "замовляти", разів зо два нагадати протягом тижня, (обов'язково напередодні того дня, на який має приїхати). спрацьовує
мені так цікаво послухати досвід інших мам 2+ про те, які періоди видавалися складніші, які легші, особливості взаємодії дітей в різному віці... Мені перші 4-6 тижнів були дуже стресовими, далі кілька місяців - більш-менш ми комфортно пристосувались, а от зараз, останнім часом, з 5 міс меншого, то щось перебудовується, мабуть в нього "зубний" період, і вже мені якось не так воно все вдається. Тобто втома втомою, воно весь час +/- є, але зараз я просто помітила певні конкретні речі-маркери, як от вищезгадані мультики, чи те, що ми не читали пару днів поспіль і це не тішить( З цим у нас проблеми нема, як і з ревністю, але є одне але: я так помітила/зрозуміла, що моя старша дитина має підвищену вимогливість до уваги. І зараз мені її складно задовольнити. Фактично це моє відкриття після народження молодшого сина. До цього я сприймала це просто як особливості маленької дитини, як вікову норму, порівнювати дуже не маю з ким - ну так, кілька дітей друзів-знайомих, про характери яких можу скласти +- якесь враження, то всякі діти є, і такі, що закривають двері у свою кімнату і просять маму не заважати, і при тому молодші за мого, звісно, купа "планшетних" дітей є зараз, але стосовно мого сина, то вже це якось стали помічати-розуміти всі в родині у нас. У нас не працює оце "побудь з дитиною пів години, наповни його, і він побіжить собі гратися" Не побіжить. Він хоче бути постійно з кимось. Скільки мені зусиль вартує впросити/домовитись, щоб він дав мені вкласти немовля, і він не дає, звісно, щодві хвилини приходить, то поки менший таки засне - за 20-30 хв як мінімум отого просіння-ходіння-гупання дверима, то вже й спати залишається ще 15-20 хв...І то я намагаюсь ті 20 хвилин сну меншого таки присвятити цілковито йому, але, фактично, ми ніколи не можемо завершити початого, - ні дочитати, ні дограти, менший дуже мало спить. І коли не спить, то теж став дуже капризний, довше 10 хвилин не полежить - отож, постійно береш на руки-носиш-міняєш місце та іграшки, та й так у мене виходить якийсь такий дуже "засмиканий день" - постійно скачу між тими вкладаннями-намаганням щось таки зі старшим погратись+побутові речі, ну і собі хвилинку, зуби там хоч почисти), таке, тільки і жонглюю тими "хвилинками", і практично жодної справи я не можу завершити, щоб мені діти не почали нити і плакати( Я ще так подумала, що я маю на увазі під "не справляюсь" - то не свою втому чи засмиканість, не настрОй, бо я ту ситуацію приймаю, і стійка до рутини, мене не тисне, що я в "чотирьох стінах в кашках і підгузках", а те, що в підсумку дні якісь непродуктивні, те, що діти багато плачуть...
Я тебе читаю-читаю, і в голові постійно крутиться пісенька: "Я маленькая лошадка, и мне живется не сладко... Я маленькая лошадка, но стою очень много денег". Про "не сладко" ніц поганого не маю на увазі, просто пісня) але реально, скільки в грошовому еквіваленті коштує вся та робота, яку робить працююча мама 4-ох дітей?
Мені здавалося, що найважчий період був перший місяць, я була ніби в паралельному світі, дальше воріт не виходила, не чесалась і зуби не чистила, вічно зла і все мене дратувало. Зараз найбільше шкода старшої дитини вона плакала, хотіла уваги, а я тільки нервувалась і хотіла, щоб вона дала мені спокій, а їй було тільки 1,7, манюня. Потім стало легше, як менший почав повзати, я нарешті змогла займатись своїми справами, вишивала, дивилась серіали. Зараз мені здається, що я мама-лузер, вийти на вулицю - годину зборів, одне вдягну, поки вдягаю друге, перше вже роздінеться до трусів, смішно, але в той момент я готова їх поприбивати і той одяг скотчем приклеїти. Про те, щоб я йшла кудись на певну годину взагалі не може і мови бути, бо я ніколи не знаю в кого який буде настрій, а у них ще й капризи заразні. Тому я не знаю, коли важче, а коли легше і чи взагалі з дітьми може бути легко, думаю, все від ставлення до ситуації залежить, надіюсь в мене весняна хандра і чоловік на свята дасть мені пару "вихідних" годин хоча би. Для мене зараз навіть похід до стоматолога - це свято, не так - СВЯТО!
Читаю тебе і мені вже лячно) Те, що як ти описуєш свого старшого, дуже мені нагадує Данила. Він теж дуже вимагає уваги, може сам бавитися, але зазвичай хоче, щоб хтось спостерігав, дивився, що і як він робить, коментував. От він навіть на тата "дується", злиться спочатку, як тільки він приходить з роботи, підозрюю через те, що той ходить на роботу. Бо як декілька днів підряд вдома і приділяє увагу, то все норм. І мультиків в нас зараз ой як багато... Він ж не ходить гуляти взагалі. А мене ніяк не вистарчає зранку до пізнього вечора на продуктивні забави нонстоп без ковтка свіжого повітря, особливо в першому триместрі( І то одна дитина, а що буде з двома, ще й ті перші місяці-півроку припадуть на осінньо-зимову хандру і негуляння... Надіслано від мого TRT-LX1, використовуючи Tapatalk
Народ, ви що серйозно тут почали порівнювати побут і логістику з 2-ма дітьми і з 4-ма? Я поки не знаю як воно навіть з 2, але точно розумію, що ті що з 3-4 справляються ще й без садка і бабусь - просто супервумен (без жодних перебільшень ). Я коли до @Orman в гості приходжу на годинку-другу то її 3 + мій 1 дорівнює 4, щоразу вчергове переконуюся, що я поки геть не годжуся до багатодітності Потім коли додому вертаюся розумію, що навіть якщо рахувати гіперрозмовність і шумність Влада одразу за 2 дітей, то у мене все одно вдома ще довго буде курорт. Бо 3-4 навіть (припустимо) спокійних дітей - їх же більше ніж вільних рук, і вух і взагалі більше ніж будь-яких доступних каналів зв"язку (ну якщо одночасно одного слухати, другого гладити, третього тримати, а на четвертого дивитися), зазвичай більше ніж вільних кімнат (ну щоб у разі конфлікту всіх розсадити-розвести-вкласти окремо), про переміщення по місту (навіть на маленькі дистанції) такої кількості дітей я взагалі мовчу...
Хе-хе як мало ви знаєте добрих фей. За тиждень замовили - "я подумаю" За чотири дні - "я ще не знаю" За три і за два - "завтра скажу" За день - "завжди можу, завтра не можу"
На вихідні я золота мама - навіть встигаю заскучити за ними коли чоловік їх вивозить (він завжди їх десь забирає на кілька годин). Тобто не все так страшно, якщо мати час без мамкання. Тільки серед тижня його нема де взяти. І вагітність дуже додає до тотальної перевтоми. Ну маю я часом вільних півгодини - мені хочеться впасти і відключитись, а не бігти хвости підтягувати по господарству. Сьогодні вночі старші щось розмовляли, пили водичку, просто копошились. А коли вони поснули, прокинулась Мафія. Малюк в животі вирішив пострибати, а потім Ядвіга почала під ранок ногами совати. Перехід від 1 до 2 і далі завжди якось досить спокійно давався, щойно я збагнула, що не будуть наступні діти мати такої розкоші лягти і спати дві години. Або слінг, або перебіжками по тридцять хвилин як вийде. Бо старших дітей неможливо змусити сидіти тихо (в силу малого віку). Зараз буде видно з четвертим, бо старші вже не спали вдень на момент народження наступної дитини, а Ядвіга ще спить. Ну і просвіток однозначно є - вони таки бавлять один одного - і це дуже мило і корисно для мами.
я тут сиділа тихенько, в силу своєї однодітності, але в січні мала досвід 2-х дітей одразу (5.6років і 9міс.). То ті 2 дні, коли я залишалась лиш з манюсиком, були капецові. Він реально в мене з рук не злазив. Я це називаю --"вспомніть всьо", бо мій був такий самий. Якщо не встигла зранку вмитись, бо тре було всім решту зібратись, то --фсьооо ,ходиш така до 15год. Але коли дітей було двоє- я встигала і зварити і трохи прибрати. Владко реально гарно з манюсиком бавився... Я навіть каву пила і в вайбері черканути щось могла !!! Хоча поєднати їх в побуті не конче легко, але це через те, що ---"стрибати-співати-реготати іт.д."не можна...А мій таких обмежень дома не має.
Дівки, от читаю вас і розумію, що таки різниця у віці має величезне значення. В мене з моїми 3-ма якась розслабуха), особливо якщо старші не в школі. Колись пригадую, як меншому було десь пів року, час від часу спілкувалась з мамою 3 малюків. І мене реально дивувало, що вона посміхалась)))). Я готова була своїх двох прибити, а вона з 3-ма була усміхнена. Тепер я пойняла - весь секрет був у старшій доні, вони бавились з середнім, і мама мала час на меншого. З двома реально мені було важче. І совість гризла за багато всього. Зараз моя совість мене не гризе))), то певно вікове. І я на тих своїх старших при любій можливості спихую доню. Готова все дома робити, лиш би нянчили. А взагалі отой період - він минучий, мене ця думка у важкі моменти дуже тішить).
В мене є один лайфхак. Називається "бо мама так сказала". Дуже помічне. Не тільки мамі, але й дитині, яка буде точно знати, що є ситуації, коли з нею щось обговорюють, бо вона вже має слово в той момент, а є ситуації, з якими їй доведеться змиритися, навіть якщо дуже не хочеться. Допомагає дитині мати відчуття реального світу. До прикладу, народження меншого члена сім'ї з нею не обговорюють, "чи хочеш сестричку" не питають. Так само не питають, чи може дитина побавитися сама, поки мама зайнята молодшою. Ясно, що вона не може і не хоче. Але з часом буде, навіть якщо потім треба багато прибирати. Так само дитина буде їхати з мамою, коли більше нема кому забрати старшу зі школи, навіть якщо доведеться силою запхати її в візок чи машину. Жахлива мама, ні?))) Ще один момент, в якому мене добряче попустило десь так після другої дитини. Хто сказав, що я щодня маю з дитиною читати, бавитися в ігри чи пасочки будувати? Я вам скажу, хто: всякі мудрі книжки, психологи після 3-місячних курсів і незнайомі мами в фб. Зі мною в дитинстві не прочитали жодної книжки (то є сумно, але так було), а я читати люблю і не з-під палки. Я люблю читати дітям, коли маю настрій. І не дуже люблю перечитувати одну книжку по кілька разів. І коли не хочу читати, то так і кажу: "Зараз не хочу". Бавитися взагалі не люблю. В меморі люблю грати з середньою, хоч вона постійно виграє, а менша в той час розкидає карточки))) Я то все жо того, що треба визначитися, чого мама справді соромиться: того, що дитині не вистачить тої книжки непрочитаної, чи того, що вона не відповідає критеріям "хорошої мами 2018 року". От колись були критерії: дати їсти, помити раз в тиждень; ще колись давніше: взяти з собою в поле, а не лишити в колисці з куском хліба в шматині.
Чоловік повіз старших на заняття, а я гуляла з Ядвігою. Та то курорт! При цьому коли в мене була тільки одна дитина, і я була невагітна, то я тріпалася в десять разів більше. Тому виходить так що одна дитина - це курорт, тільки коли їх в тебе вже не одна. А так якісь дурні вимоги до себе виставляєш (хоч я з тих єхиднистих мам).
Йдеться про те, що домовлятися за тиждень, а напередодні (і якийсь день перед тим) просто нагадати. вже немає питання, чи може, а просто поміж розмову - тож чекаю на Вас тоді-то. Навіть якщо в такому разі вона якось не зможе (або "не зможе"), домовлятися знову за тиждень. Зрештою, визначити один день (чи півдня) і "закріпити" його за бабцею - тоді нехай вона собі викреслить його для своїх справ, а живе тим днем тижня, коли набавиться і набудеться нарешті з своїми внуками ( ). Зрештою, нехай сама запропонує, який день їй найкраще для цього підходить, (тоді відмовку буде важче придумати) а ви вже підлаштуєтесь. Хіба що ви не дуже розглядаєте кандидатуру бабці на роль няні для своїх дітей, тоді інша справа.
Щодо заниження критеріїв. Мені тут подумалось що років так через два і більше я точно буду шкодувати що витрачала зараз занадто багато часу на прибирання-готування-сидіння на форумі-ютуб-фейсбук-розмови по телефону-непотрібний нафіг шопінг-якісь зустрічі з випадковими людьми і т д і т п. І точно ніколи не буду шкодувати - о! я таки забагато часу тоді проводила з дітьми ...
Не знаю, чи річ у вимогах. в мене був один Дмитрик і я була синя і холодна. Але це ще і через здоров'я його і через те, що я багато на що "велася" з порад і тисків. Зараз всім кажу, що клопоти зі здоровими дітьми - то не клопоти, а життя. А витрати на здорових дітей - це не "фінансові проблеми"
