@Mika та вчителям простіше , що було так як є . звичайно, є й ті , хто чудово розуміє, що зміни потрібні, хто справді готовий вчитися працювати по-новому. але будемо відверті-більшість вчительок , на жаль, не змінити. в мене дочка закінчує перший клас за цією пілотною програмою , що планується запровадити з наступного року. можна описувати багато- але загалом враження позитивні. при тому , що 6 років їй виповнилося 7 жовтня. Я маю досить досвіду з школярами, оскільки це найменша, шоста наша дитина, власне ця ж вчителька була першою вчителькою старшого сина. якщо цікавить , потім про сам процес навчання можу написати більше.
Я чого питаю, моя одногрупниця (педагог, але не у молодших класах), останнім часом викладає в ФБ дуже багато фоток з відвідувань різних тренінгів. І видно, що там вчать креативно мислити вчителів. Дуже цікаво виглядає. Тому я і мала надію, що можливо справді навчать наших вчителів викладати в школах по-новому, і підхід до навчання дітей нарешті буде іншим, ніж як вчили нас. --- дописи об"єднано, Mar 21, 2018 --- дуже цікаво.
Тут, я думаю таке- хто хоче, той навчиться, а хто не хоче, той залишиться на місці. У нас вчителька вже старша, то впринципі можна говорити багато, але як тільки я зрозуміла що й до чого (це було десь за місяць навчання у першому класі), відразу прийняла рішення перевести малого в інший клас. Адже над вибором школи я думала добре, а от над вибором вчителя не надто, тобто до кого попали, до того й пішли, не було ще в мене досвіду і ніхто тоді не підказав... Тільки от син не поділив мого рішення і висловив бажання залишатися в тому класі, бо йому вчителька подобається, вже є друзі і т.п. Тому я вирішила таки не травмувати лишній раз дитину і залишила все як є. Для другого сина маю науку- вчителя вибирати дуже дотожно, бо які б не були зміни в кращу сторону, у нас залишаться вчителі старої закалки і їх ніяка система не вламає.
Мій закінчує 4 клас, йшли трохи більше, ніж в 6.5, бо в 5.5 то звичайно зарано. Розбіг віку дітей в класі був від неповних 6 до повних 7 . Реально не встигав, від слова "зовсім", всього один хлопчик, мав 6 років і реально був не готовий до школи, там бабуся як його забирала, то і вдягала, і взувала... То реально була дитина не до першого класу, але вже як захотіли дати, то так і тягнули... Може, то нам повезло, але не було супер важких завдань і школа не здавалось мені важкою, мій ті домашні робив на раз-два. Тому (вже колись обговорювали тут тему ) - треба дивитись по дитині . Чи вона готова психологічно і фізично, наскільки ладнає з однолітками. Ті, що були садочкові, то без проблем переключались на нових друзів. Ми змінили район, то в школі всі діти були нові - і все було о.к. Чесно, не така страшна та школа в 1 класі була при попередній програмі... Яка буде при новій - побачимо, малій в травні 6, ходить на адаптаційні - тащиться, сподіваюся у вересні мати першокласницю...
Мені теж в цілому дуже імпонує концепція НУШ, але з одним великим АЛЕ: це все треба було починати зі зменшення класів до 15 чоловік. Тобто розширення діючих шкіл, будівництво нових, збільшення штату вчителів... Інакше весь цей "індивідуальний підхід", "виховання особистості", "фінська система" і т.д. залишаться тільки на папері...
Під час адаптаційних занять для дітей в 7 школі проводяться лекції для батьків. Так от наголошували не давати зарано дітей в школу.
у нас також були лекції для батьків, а ще індивідуальні розмови психолога з батьками окремих дітей - всіх, кому станом на вересень було щойно 6, і тих, хто викликав питання до себе поведінкою на заняттях (психолог ходила на заняття, спостерігала). Я була навіть здивована такою уважністю. у нас станом на перший клас був від неповних 6 до неповних 8
Мантру "дивитися виключно по дитині" вже певно всі вивчили. Вчора я впевнилася остаточно, що моїй рівненько в 6 років якраз був час йти до школи. В нас практикуються індивідуальні збори з вчителем, якраз вчора були. Багато цікавого дізналася про свою дитину з точки зору вчителя (99% позитивного), але особливо вона наголошувала, що дитина має цікавість і не боїться питатися по кілька разів, якщо нн розуміє матеріалу. В мене вчора було прямо піднесення від того, що таки вдалося донести їй важливість самого процесу навчання і комунікації зі старшими і мудрішими. Я цілком погоджуюся з дівчатам вище, що кадри в випадку реформи вирішують все (нарівні з наповненістю класів). Дізналася, що в ФБ вчителі створили групу, де обмінюються відповідями на питання тестів з тих курсів, які мають зараз пройти. Тобто просто списують. Притому, що питання такі, що можна в будь-який час перегялнути відео і все розібрати. І ніби розумію, що то не всі такі, але якось бридко від того, що самі не вірять в те, чого дітей вчать. Програму першого класу я би назвала важкою. Конкретно в моєї дитини проблем нема, але раптом чиясь швидко втомлюється чи недостатньо концентрує увагу, то краще чекати 7 років. Ми пропустили тиждень навчання через грип, то наздоганяли вдома ще тиждень, хоч поточне домашнє вони роблять в школі. Ну і завдання різні за складністю як на перший клас. З учителькою нам пощастило дуже. Я не знаю, як в 21 рік можна так дипломатично тримати в порядку 6-7- річок і їх батьків))) дуже тішуся, що маємо саме таку молоду прогресивну дівчину. І пояснює так, що мамі вже нема потреби "перепояснювати". Бо ще такий момент: дитина мене, як вчителя, взагалі не сприймає. Зі свіженького: робили додаткові завдання з математики, я їй два тижні пояснювала правило "Щоб знайти невідомий доданок, потрібно від суми відняти відомий доданок". Малювала малюнки, схеми, звірят, палички - не доходить і все. Приходить в понеділок зі школи і з порогу "Мама, ми вивчили таке класне правило! Щоб знайти невідомий доданок, треба від суми відняти відомий!" Кажу: "Я ж тобі тими самими словами два тижні то пояснюю!". "Ти незрозуміло пояснюєш, не так, як пані Оля"))) я не знаю, як то люди вчать дітей вдома. Якби нам трапилася вчителька, яка не має часу чи можливості пояснити кожній дитині в міру потреби, я би встерилася з таким навчанням.
У нас навпаки вихователі всі підтримують, що дитину не варто в 6 давати в школу, тому це, як в яких садочках. Ну і в школах є теж різні думки щодо готовності першачків. Тому я б краще прислухалася до себе і до дитини. Тільки вам вирішувати, коли йому йти.
В мене сестра спочатку також вагалася, хотіла в садочку залишати ще на рік, бо племінничці 6 буде в серпні. Але, поспілкувавшись з вчителями, і за їх порадою, віддає до школи. Бо, за словами вчителів, програма буде не така складна, як зараз.
У вас так цікаво, переважно в старшій групі залишають дітей повторно. Щодо "коли давати", то переживається, звичайно, і сотню разів то все передумується-перекручується в голові, думаєш, як зробити краще, не помилитися... Але ж малому ще не зараз йти до школи, за той час більш-менш буде видно, як з тою новою школою справа йде, і він може змінитися так, що ти вирішиш давати швидше, і тих інших дітей батьки можуть надумати таки залишити ще... Щодо радників, то мені дуже подобається вислів "Каждый мнит себя стратегом, / Видя бой со стороны") я так і кажу:"Та добре збоку дивитися і розказувати, як треба робити, коли наслідки вас не зачеплять, а "розгрібати" все одно нам доведеться. Ви мали свої ситуації, приймали власні рішення, не завжди добрі, тепер ми маємо свої. Порадити можна, але на мозок капати не треба. "
От і я була здивована, чому треба сказати вже. Андрійкові 4,5 роки, то про готовність, чи не готовність йти в школу говорити зараз взагалі важкувато... хоча я таки була налаштована більше за 7, ніж за 6, то прийшлось своє рішення підтвердити екстерном.
Вау, нарешті! Дивно, що до 1 вересня не дотягнули... Якраз вчора спілкувалася з батьками цьогорічних першачків, які задовбалися оббивати пороги шкіл у своєму районі - бо в одних "остаточного розподілу немає" і директори "нічого обіцяти не можуть", а в других "вже давно набрали перші класи" без всякого розподілу...
Щось мене ця карта не порадувала зовсім. А найсмішніше те що в 97-їй школі до якої ми "приписані" - було "вже давно набрали перші класи" ще в листопаді. Варвара ходить на адаптацію в 7-му школу. Там має бути інклюзивний клас з меншою кількістю учнів (і думаю меншою кількістю бажаючих), то сподіваюсь, що нам пощастить.
Ну так, хто ж захоче вчитися з "нетакими" дітьми...щоб дитина всякого такого не надивилася...я цього ніколи не зрозумію, чому у франції відкривають кафе, де працють люди з особливими потребами, а в нас інклюзивний клас, це вже щось з чимось
В нас сусіди мають сонячногохлопчика-то один з ліпших друзів мого Маркіяна. Мій малий не бачить в ньому чогось «особливого».любить його дуже,лише питає,чого Андрійко так рідко виходить бавитись.
