мій складав, але ж то на 7 хвилин роботи) а так - то хатні справи разом - пральку завантажувати-розвішувати, підлогу мити, дуже син любив переливати воду в різні ємності, я дозволяла бавитись крупами на підлозі - насипав-возив, дозволяла все із шаф витягати - кухонних, і з одягом, то витягав і складав рядочками банки, каструльки, замість пірамідок і кубиків а ще лазив всюди з табуреточкою) Та, прибирання з тим бааагато.
В нас у фаворі тоді був конструктор з дерев'яних брусочків - дорослий складає вежу, він з реготом валить: ). Але там треба дивитись аби було нормальне якесь дерево, наші кубики погриз, висохли і як нові, а в знайомих вони розслоїлись, хоч їхні були дорожчі, а наші 60 грн. за відерко як з морозива. Ще стелила каремат на кухні під ящиком з каструлями і купа роботи. І не на плитці сидить, і емаль не відбивається з баняків Ще мали бізібоард, то нам допоміг відучитись від резеток, бо ж мав свою на дошці, міг пхати скільки хотів Надіслано від мого LG-P715, використовуючи Tapatalk
Мами гіперговорящіх дітей, поговоріть зі мною Я все життя вважала себе екстравертом, але ввечері я готова прибити Влада а якщо точніше стукнути легенько по тім"ячку щоб він вирубився хоч на хвилинку-другу якщо він скаже ще хоч слово. Мене взагалі зараз дьоргає (гормони чи що) і буквально через півдня аж підкидати починає, от на носі 4 вихідних і я вже аж трясуся, я не знаю як маю то пережити. А-а-а! Його тааак багато, він говорить весь час і весь час щось коментує, а як не говорить то якісь дурнуваті пісеньки по колу співає, в мене голова розривається від того фонового шуму. Втікаю на кухню, лишаю з мультиками, нє, приходить "я тут буду гратися" і як не "мам, дивися" що 30 секунд то "тишь-тишь-бам-бам" якесь співається. Я хочу тииииші То можна якось виховати? Щоб дитина помовчала 10 хвилин? Топ 3 моїх фраз тепер: "Влад, тебе забагато", "Влад помовчи хвилинку", "Влад, я сама хочу побути 5 хвилин". Я обожнюю садок, зі всіма його мінусами лише за те, що він на півдня позбавляє мене від того нав"язливого спілкування. Влад таким був завжди, практично з народження, я реально не пам"ятаю щоб він був хоч трохи тихенько, не видаючи ніяких звуків і не говорячи. Але раніше я сподівалася, що з часом то якось втрясеться-минеться, але ж ні, тільки вдосконалюється
Хм, не знаю, що сказати. Мій молодший, але з 2 років аналогічна ситуація. Але. Мені то навпаки в кайф, люблю коли він щось коментує, вигадує, мені якісь казки розказує, питає весь час і по 100 раз одне і те саме. Не напрягає зовсім. А якщо сам бавиться і коментує то, то взагалі люкс. І то я з ним зранку до ночі
@Akina моєму 8р.- патякає/бурчить/диринчить/гуде/мамкає кожних 30 сек. Карочі-розрадила))). пи.си. мій вже сам каже "як я піду до школи, то Ти будеш без мене відпочивати?" Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Мене теж не дуже напрягало, в рік прикольно було, в два. А зараз - не знаю... Не дуже. Точніше рідко коли прикольно. Чи то я нервово занадто реагую, чи що... Але то вже не весело - ота безперервна в основному беззмістовна або малозмістовна балаканина мені вже "ту мач". Я коли в ванну тікаю на 10 хвилин ввечері то по-перше 5 разів стукає перепитує щось, а потім, не встигну я вийти, прямо на порозі питає: "ну, що, ти вже добре від мене відпочила?"
Вдих-видих) дівчата, а коли ваші балакучі діти почали говорити слова/фрази? Малому півтора роки буде, він не змовкає ні на звилину аж поки не засне. Але змістовних слів в тому потоці - максимум 10. То мене теж таке чекає? Я думаю то ще замалий, щоб говорити слів більше. Але оте безперевне базікання... мене не напрягає, просто я мовчазна, і то трохи дивно для мене
Згадую себе, вагітною Катериною... аж тепер він навчився бавитися в гру мовчанку і ще я забиваю собі голову якоюсь пісенькою, щоб не чути його сильно. Але не можу через такий постійний фоновий шум тепер вже двох дітей слухати радіо чи перебувати на дитячому святі. Я почала ходити до сусідки в гості і там дитина спокійніша, така тиша деколи буває, тільки іграшки пілікають, якщо видати їм тарілку печива то можна принаймі попити каву без болю голови
в 1,5 говорив постійно фразами з 2-3 слів, в 2 пішов в садок, говорив реченнями і його в принципі розуміли навіть чужі люди. Угу, не канає, тепер моя фраза №1 коли Влад їсть: "Жуй моооовчки!" мало того що він і так погано жує - ковтає все як качка, то ще й триндить поміж тим. Єдиний вихід - знайти для нього вільні вуха (бо він як ті бабки-прилипали в маршрутках - тільки почує "слабину" то засяде на 1,5 години "о жизні" говорити). --- дописи об"єднано, Mar 7, 2018 --- Мій і уві сні говорить, по кілька разів за ніч - деколи навіть розібрати можна фрази
То, напевно, осінню 2013 так зірки стали А, якщо серйозно, то коли я вже "на грані" від того балакання, то згадую родичку, яка бігає по спеціалістах, щоб дитина хоч трохи стала говорити, і мене попускає
Зима теж туди включилася)))) з півтори роки фразами. Мені допомагає лише взяти навушники, такі невидимки)), тихенько на фоні ввімкнути музику. Якщо конче щось треба, то тягне за руку, щоб я увагу звернула, бо деколи заголосно зроблю
Сергійкові 6, і в останні півроку він все робить, примовляючи. Я часом дратуюсь, часом ні. Але перше "часом" частіше від другого раніше він чудово розумів, що, приміром, коли я заходжу додому і визуваюсь, то зможу побачити черговий "мам подивись!" лише за ці півхвилини, які потрібні на роздягання. А тепер прохання повторюється і повторюється. "Дай кашу" - і сто разів, поки я дістану кашу, залию молоком, помішаю, поставлю в мікрохвильову. Ще хіт - "вже готово?" "Зупа вже зварилась?" - побачивши, як щойно до банячка відправилась сира картопля. "Ну що, вже попрались мої м'які іграшки?" - сидячи коло пральної машинки і дивлячись, як вони там льотають в центрифузі. Так, не щоразу, але у випадках так 3 з 10 я таки кричу дурним негарним голосом: "Ти що, не бачиш????" Дивує не сам факт того примовляння і перепитування, а те, що друзям-знайомим, які на це жалілись в останні пару років, вже минає. А в нас якраз "прихід"
Мені би, напевно, так ще важче було. Довгий час мала таке, що перебування на кухні вдома чи в батьків чомусь дуже швидко спричиняло роздратування, причому таке неслабе. Дивно, що зрозуміла причину аж за кілька тижнів, але добре, що це взагалі сталося: там працював телевізор чи радіо, останнє тихенько, але було. І саме такий фон + мільйон "мам, подзвони татові", "мам, дивись", "ти ж мене не слухаєш", "а де моя...? "," мааам, а він /вона...." якось дуже напружувало і виснажувало. А щастя було так близько) зробила тишу - і відразу легше. Щодо говорунів, то в сина десь в від 5 до 6р був період, коли він говорив постійно, навіть чистячи зуби, не могла ніяк того змінити. Зараз теж звуку багато, але трошки більше взаємодії з сестрою, то трооошки вуха вільніші.
дуже розумію. Я відвикла від цього дуже, і коли потрапляю у "фон", мені здається, що я сходжу з розуму.
Нє, Влад теж "з вираженієм" - то плаче, то сміється, то свариться, але я зачасту не встигаю спросоння розібрати чітко. Я часом хочу таймером спробувати засікти скільки часу сумарно за день (з 8 до 22-23:00) він мовчить. Дууууже сумніваюся, що хоч година чи 40 хвилин назбирається... А, ну і то я не одна такий псих - бабусі внука не витримують довше як 3 год підряд. Спочатку дзвонять кажуть, що скучили, а як привезу (і навіть не лишаю тет-а-тет), то за годину-другу теж його просять "помовчи трохи" Чоловік лише сміється, що то малий в мене вдався (бо я, бачте, теж багато говорю а він помовчати хоче ) і допомоги з "розвантажування вух" від нього практично не має навіть на вихідних Ну і вік ще такий противний - в 2-3 роки Влад якось змістовніше говорив, а тепер як не повторення дурнуватих слів десь почутих "мама, смішне слово бяка?", "ні, мені не дуже смішне", "а мені смішне бяка, бяка, бяка (на різні лади з різним наголосом)га-га-га", то просто якесь зображання сцен бойовиків яких він не бачив? "вєєє", "бах", "тишь", то коментування безперервне банальних речей... От сидить надуває бульки мильні і кожну партію треба прокоментувати (кількість, розмір, "а купиш мені ще колись бульки?", куди полетіли, "а пам"ятаєш, я літом...", діалоги між бульками і баночкою, пісні "ля-ля-ля" ) і щоб я бажано теж прокоментувала хоч через раз, бо не відчепитьсяІ ота вся пацаняча любов до гімняшок всяких і кривляння Ой я дууууже надіюся, що друга дитина стане хоч часами ідеальним слухачем для того говоруна.
Ггг, так вони жодне не слухачі) просто говорять кожне своє, переважно одночасно, але я тоді часом можу вийти (буквально чи хоча б абстрагуватися), і є ймовірність, що вони не відразу це помітять) Мені ще дуже подобається, як доня зі своєю майже 90-річною прабабою балакає: баба не все з її лепету розуміє, та й слух вже не той, то підтримує розмову більше загальними фразами і словами типу "Та?", "Ну видиш... " тощо, а мале в свою чергу теж не дуже розуміє, та й не надто слухає, а щось своє розказує) а головне, що обидві при тому зацікавлені і щасливі Мої до малої: "Сю-сю, мі-мі, ляля-манюня, може, трошки лишишся з бабою?" Я: "Ок, але вона лише в комплекті з братом йде" Мої: "Еммм..."
Власне фон звуковий я люблю, а стопітсот раз мам мене вбиває. Навушники беру, коли мала сидить біля мене, як в іншій кімнаті з тим не ризикую.
