То, певно, в них один зі способів "дотискати") в мене так само на перших пологах, після кількох годин пручання і відбивання від знеболюючого і стимулювання почалося:" Бачиш? Бачиш?! В твоєї дитини серцебиття падає! " А що я мала бачити і яке те серцебиття має бути, хз. Але лікар був змучений і знервований, тому, підозрюю, воно й " падало".
так, власне не "катастрофічне", а "сумнівне". В ЖК після щотижневого огляду і КТГ похитали головою, відправили додому, швиденько взяти з собою тапки і кружку і топати "на всяк випадок" в ПБ. Туди я потрапила після обіду, подивилися (народжувати організм не збирався ще навіть близько) записали, поклали в палату до дівчат що лежали на збереженні, завели на КТГ-не дуже хороше, показали лікарю, завели на УЗД і десь о 18:00 остаточний підсумок - посилайте мужа за ламінарією, десь до 20:00 її вже поставили. Тобто від "я просто йду на огляд в ЖК" і "народжуємо" пройшо якихось кілька годин.
Про Апгар. В малого пише у виписці 6/7...Я так досі і не зрозуміла чому так мало, хоч знаю, що дітей в значно гіршому стані після пологів, виписують з показами8/9. Мені теж щось таке про дистрес казали, але вже в залі. Я щось не перейнялась тоді, думала, що то щось звично-умовне. А воно виявляється от що...
Почитайте як формується оцінка. Ви самі зможете сказати правильно чи неправильно оцінили стан. Там ще показники дивні. От за плач дають два бали. А в мене ніхто не плакав ні в ПБ ні вдома. Прекрасні здорові діти.
теж не плакав, взагалі ні звуку не видав. Так аж до виписки(5днів) не плакав, не верещав. Хіба крякав трошки. Зате потім... Я читала про шкалу. Зрозуміла, що нічого не зрозуміла))) Тобто її практично-інформаційної складової не осилила.
я половині розповідей про природні пологи читала, що або не одразу, або дуже тихенько. Мої - три крикуни Сергійка чоловік чув з третього поверху ПБ на перший (тиха ніч), Вірусю чули сусіди. Дмитрик на своєму першому відео свариться на всіх з першої секунди --- дописи об"єднано, Feb 23, 2018 --- так, власне, за отим рефлексом "відштовхування" ногами, і за кольором "з ознаками ціанотичності" Дми і мав свої 7 Сергій і Віруся були червоні, як помідори
Ой, я теж такого боялась. І боялась закидів щодо маловоддя, бо води підтікають. Перший раз міряли ктг ще з відкриттям 1 см - було в межах 130-140. Не памятаю звідки, але я знала, що це добре. Другий раз міряли з відкриттям 7 см - то екрану не бачила, але сказали що все добре. І в пологовому я чітко розуміла, що в моєму втомленому, трохи наляканому стані, з усіма переживаннями і спробами відволіктись і зосередитись на пологах (в той день я мала подавати держ.інспектору документи на декретні, а перед тим ще деякі папірці дозбирати з податкової..., бо виявилось, що я приватний підприємець , і весь 2017 рік маю ще не сплачений єсв, але це окрема історія).. так от, в такому стані, якби лікарі сказали, що щось сумнівно - то я би наврядчи щось би протестувала адекватно. Слава Богу, все було в порядку, лікарі чекали. --- дописи об"єднано, Feb 23, 2018 --- У мене третій - як болгарський червоний перчик. У Ваших ця червоність ще зявлялась на протязі перших місяців, коли вони кричали?
Не наю я чи так натренувала інтуїцію, чи вона така була зразу. Але мені видніше ніж КТГ дистрес в дитини чи ні. Я не вірю, що лікар знає краще (крім як краще налякати). Дитина моя, в мене в животі, я знаю краще.
Якщо і у вас таке було, значить, у нас все ок Згадалось "перше правило молодої мами": ніколи, ніколи, ніколи не порівнювати свою дитину з іншими дітьми . А взагалі, по темі. Розкажу історій, щоб було що почитнути на форумі Народжувала в районному центрі в Київській області. Я в пологовому пробула 6 днів (неадекватна педіатр, яка ще планувала тримати дитину декілька днів, бо жовтушка і втрата ваги (при цьому принижуючи мене як маму як тільки можна: і на рахунок "невдалого експерименту з гв", і те що у Львові народжувала (де ніхто нічого не робить і нікого не слухає, бо дуже розумні), і на рахунок імені (прокоментувала "ужас какой!" І т.д. перли з неї аж перли ) Але я зберігала на обличчі нірвану, інколи шось нейтральне відповідала. А їй аж хотілось якийсь диспут почати... Лікувала, як тільки могла, навіть клізму призначила на 4й день нормально функціонуючій в тому плані дитині.) Добре, що медсестри були адекватні, робили тільки необхідні рухи і пояснювали мені, що реально відбувається - педіатр хотіла подяки (навіть дізналась, що у педіатра кредит на 35000 ). А інші дитячі "проблеми" були в межах норм. Тому, в 6й день я викликала чоловіка визволяти нас . То педіатр, побачивши авто, при виписці навіть сама задзвонила нашому сільському фельдшеру, чи той згоден прийняти дитину на облік і їй не потрібен був документ (?! Не знаю, як зараз в країні, але тут треба для виписки чоловікові/родичу принести від дільничного/за пропискою довідку про те, що він не проти прийняти дитину... Без цього і без флюрографії не виписують. Флюрографію робити - це залишати дитину, поруч одяг на вулицю, зібрати всі речі, речі виносять, ти біжиш/йдеш 500 м до поліклініки на рентген з правом без черги (в мене і так черги не було і якимось дивом педіатр любязно двері поліклініки відкривала.. до останнього хотіла подяки), потім повертаєшся до пологового, всередину вже не впускають, даєш папірець з данними флюрографії - через 5 звилин тобі виносять дитину). Отакий брєд. Краще б узд матки робили...Під розписку, мене педіатр жалісливо відпустила. Гінекологи до мене претензій не мали ще з 2го дня. Щодня приходили зранку вітались, розважали хвилинною історією, втішали щодо неадекватності педіатра. Своїй бригаді віддячували кавою-чаєм-тортом-300грн в день виписки Пологовий собою являє поверх в районній лікарні, має окремий вхід. На одному кінці коридору: предродові кімнати 2 шт, родзал 1 шт, душ і туалет 1 шт, далі палат 6, одна палата на 6 місць для зберігань, кабінети медперсоналу, другий кінець коридору - операційна, спільна з хірургією. Стан гарний. Пологів 0-2 в добу. Під час мого перебування в пологовому, в одну з ночей поступила молода жіночка. Все йшло своїм порядком, аж поки вона не опинилась вже на кріслі в родзалі. ... пройшло майже 2 години, як на кріслі. За цей час її і вмовляли, і мотивували, і кричали, і погрожували, і чоловіка впустили (а карантин же), і той бесіди вів, і всяко... А жіночка кричала: "я не можу! Я не можу тужитись, мені боляче". Я не знаю, як саме дитинку дістали, і чому ця жінка не могла... Але я памятаю в себе в голові оцю думку, будучи на кріслі, що і я не зможу, а потім перебила її думкою про дитину. Що заради дитини навіть розірвані органи і просто процесуальні родові неприємності - то єрунда. Головне - народити дитину. Дитинка цієї жінки 2 дні пролежала під лампами та іншими приборами - потім перевели в обласний охмадит. Ще була одна якась неблагополучна. Попадає вона в родзал глибоко вночі. І тут акушерка волає: "тут відслойка!!", бігом починається рух, шум, каталки, з одного кінця коридору везуть ту жінку в інший, в операційну. І поки везуть, вона кричить... ну, я би молилась..чи там наполягала, щоб більше за дитиною дивились, ніж за мною, чи щоб скоренько дитину якось на мене поклали... А вона кричала: "труби! Зашийте мені труби!". Отаке воно неблагополуччя. За півдоби до мого поступлення - в пологовий прибула моя знайома, одногодка і вже мама третьої дітки . А з нею - її однокласниця з терміном 39 тижнів. Знайома попереймалась - і народила . А в її однокласниці перейми вщухли - і поклали її на збереження. Знайому виписали на 3й день, ми з нею в одній палаті були, а однокласницю - в день зі мною, ще вагітну. Сказали, щоб їхала до чоловіка і чекала ще на перейми. Вже з терміном трохи за 40. Народила вона ближче до 42 тижня, без крапельниць . І я помітила, що змін чергових - три. І видно завідуючий (а він був в бригаді на моїх пологах) приділяє увагу оцим моментам природності, свободи рухам, ланцюжку контакту з дитиною. Причому, це якесь нововведення, бо при мені, поки я тужилась, він нагадував всім що за чим має відбуватись, як народиться дитя (згідно кращих традицій природніх пологів).
хтозна, яка там була ситуація... Але я теж була свідком подібного. В 2013 лежала в палаті навпроти родзалу. І жіночка там кричала так, що ми з сусідкою по палаті не могли заснути. Згадали ту жіночку у вечірній молитві та й якось (не знаю, як) заснули, десь по 01.00 було. Прокинулись 07:00, нам термометри дали. Лежимо, розмовляємо, - і тут розуміємо, що та жінка і далі кричить, тільки вже так захрипла, що майже не чути. Визирнули з палати - чоловік під дверима родзалу в сльозах, лікарів ціла купа, всі дуже схвильовані. Казали, що повне відкриття в неї було ще опівночі... також не знаю, чим то все закінчилось. Якось то все... страшно так.. Згадалось. коли мене вкладали на стіл на другий КР, я кричала "тільки не чіпайте труби!" (потім операційна сестра казала, що тексту було більше насправді ). І після того, як прокинулась, спитала 1) "Де Сергійчик", 2) чи лишили мені труби. цікаво так... мені було значно легше тужитись, ніж не тужитись. От стримувати потуги - так, я думала, що просто помру. А тужитись - це було боляче, але якось дуже позитивно.
Тут в фокусі саме момент, коли тебе зафіксували в кріслі, і от зараз почнеться конкретна праця - отут думка зявлялась . Ну і просто під час туження чи болю - то напевно грає роль "ой як себе шкода", може лінь - в своєрідному пауер прояві. Це як буває перед іспитом чи якоюсь вагомою подією в житті. Коли хочеться розвернутися і сказати: давайте без мене . На мою думку.
Я вже думала, що я одна така, що в пологах відчувала стан дитини. Моя донька так жваво рухалась, здавалось, що ногами відштовхується від дна матки. Я і на хвилину не засумнівалась, що з дитиною проблеми, бо відчувала її важку роботу так яскраво. Вона крутилась, лізла то вперед то назад, і я чітко пам'ятаю, як вона допомагала собі. В основному найбільша праця була в неї - я не тужилась.
Я не тільки про пологи. Я і з Михайлом сиділа 56 годин "без вод", в без перейм, бо я знала, що все добре, і головне, що ще рано. Щодо того чого жінка не може народити при повному відкритті. Тут багато чого може бути. І перше я б її ставила вертикально. Бо в мене з тим же Михайликом потуги відчувались на кріслі в 10 разів слабше. Може жінка не пускати, бо так, їй боляче. І вже не так просто, а тваринно, коли інстинкт самозбереження все стирає, але пологи нікуди не ділись і її в дві протилежні сторони одночасно тягне з неймовірною силою. В мене в Жовкві теж за стіною була така Ліда. Її мама працювала в ПБ чи що. Бо їй всі дуже помагали. Ну так напомагали, що потім годину шили. Я дуже спокійно до Лід ставлюсь, помолилась, так слухала собі. Ліди на мама була на пологах і дуже Ліді заважала. Ліда гралась в маленьку дівчинку, і це їй дуже шкодило. Один раз вона сильно перелякалась і в неї дівчинка виключилась моментально, голос навіть помінявся. інстинкти - страшна сила. Якщо не заважати, то увімкнуться ті що треба.
Система зробила своє: за 6 днів я була згідна і на цей квест. Малий півдня спав переривчасто, то ж на момент виписки висипався. Знайому коли виписували - то я її малого підколихувала хвилин 15. У мене флюо було зроблено в травні (буквально за 2 тижні до вагітності лежала з старшим в лікарні), але не могли знайти то вдома. Скандалити не було сил, я в режимі енергозбереження і так навислуховувалась від педіатра..
Це знущання якесь. Після пологів є дуже багато чим зайняти голову і руки, а вони якісь додаткові перепони влаштовують. І ще ж не законно. Свинство то все!
На 3й день я ще крутила в голові тези, що в обмінці має бути запис про мою флюро, що я напишу розписку, що ганяти під час епідемій грипукору в поліклінічний розсадник...., що хворі на туберкульоз як раз в чергах на флюро і стоЯть... Але на 6й день мені вже хотілося, щоб від нас відстали. В мене вже на 2й день лежання дитини під лампою (вигрівався 4й, 5й день і півгодинки на 6й, бо не хотів спати, а може просто протестував . Лампа була над ліжечком, біля мого ліжка) - напала галюцинація якась. Вдень заходжу в душ, мене накриває дикий озноб, поливаю себе гарячою водою і не можу зігрітись, трусить. Дивлюсь на ноги - а вони жовті як жовток...Потім розумію, що то якась нісенітниця, починаю слідкувати за диханням, думати про позитивне, через пару хвилин все внормувалось. Ай, мене тодв так вимотало ось це педіатричне, що все пропало, що мені має бути шкода своєї дитини, що я її так занепастила тим своїм невдалим експериментом з гв (вага 3850, втрата на 2й день 400 (лікар певна, що саме воно спричинило жовтяницю), білірубін був 348, потім 240, потім 102. Вагу до виписки набрав аж 50 гр. Дівчата, я з медсестрами важила дитину приблизно 20 разів на добу (до і після годувань, після зміни памперсу, в одязі і без, це все треба було фіксувати і ще відповідати про кількість зїдженого. Грудного молока. . Причому, під вечір дитина наїдала ваг близько 100, а зранку - всьо зщезало . То і медсестри казали, що таке все норм (пісяє, какає чудово), а педіатр вже в реанімацію готувала, таке враження. Ну і мене кудись до нєвмєняємих.... За 2 тижні вдома набрав 700. Ще трохи обличчя з жовтими віддінками. Сховаю в офтоп
Треба на другий день було забирати під розписку. Або до головного лікаря йти. Я так зробила в районному ПБ діє як чари.
