Обговорюємо пологи (2)

Ну я теж на кріслі недовго пробула і перебула вдома легкі перейми (очікувала болючіших), дочекалася відходження вод і приїхала в пб з повним відкриттям вже. Сама не очікувала. Але тим не менше, хоч все досить нормально пройшло, були декілька нюансів, де не дотримувалися протоколу природніх пологів.. Правда, я і не читала його тоді вперше і не обговорювала хід пологів з лікарем детально. Так в загальних рисах, лише про стимуляцію питала. Тому частково сама винна.
Цього разу теж боюся схожих переймів, що призводять до повного відкриття, щоб встигнути в пб. Ще й тепер добавився нюанс з старшою дитиною..

 

Аналогічно, щодо лікаря!
А боятися то чого? Я просто мрію про ті перейми і той самий сценарій, решта побажань підкоректуєм. Повне відкриття в приймальному - це щастя як на мене)

 

Я приїхала в пологовий з 3 см відкриття і пішла звідти геть круги намотувати навколо лікарні, дочекалась моменту коли перейми були дуже частими і терпіти вже було не сила, зайшла в пологовий, було вже повне відкриття

 

Боюся не приїхати в пб з повним (про таке повторення мрію), а боюся не встигнути при схожому сценарії при других пологах, бо вони часто бувають стрімкішими за перші.

 

І я такого боялася, в мене ще й різниця 1,7 між пологами і в мами були другі пологи стрімкі. Поїхала в пб з переймами 3-5хв, а відкриття було всього 1,5пальці

 

А при перших пологах при такому ж інтервалі теж було таке мале відкриття?

 

Коли ми з сестрою готувались до її пологів, то керувались ось цими підказками і взагалі дуже класний блог

Беременность Роды Материнство on Instagram: “Сегодня День знаний таки, или где? Полезной информации. Вот. Как узнать какое открытие? Для начала, я бы посоветовала вам определиться,…”

 

Не пам'ятаю, тоді перейми по наростаючій йшли, а тут одразу з інтервалом 3-5хв, тільки тривалість збільшувалась

 

В мене майже по всіх пунктах не можливо було б сказати, що відкриття вже чи от-от повне Я насправді проснулася від першого дзвіночка, схожого на перейму, і так цілий день просиділа, провалялася вдома на ліжку, дивилися фільми, лише під вечір на переймі почало хотітися стати на четвереньки і так перечекати, інтервал десь був 4-5 хв, але не дуже регулярні, вже через пару год в 21 відійшли води, я ще сиділа в туалеті і з чоловіком бавилися в онлайн танки) в пб приїхали в 22 і сказали повне. Але по відчуттях, болю, ніколи б не описала б то так, як в статті. Вже коли в пб чекала на потуги з капельницею фізрозчину (як мене запевнили) і після того, як лікар забрав оболонки, почалися жестякові перейми, які переросли в суцільну.

 

В мене теж так не було як в статті, я вже колись писала, що на переймах мені хотілось сидіти "в дитини на голові". А в сестри було так як за посиланням +-

 

От чим більше читаю обговорення пологів, тим більше сумую. Якщо пологи і будуть другі, але я геть нічого не можу сказати про те, як у мене починалося все першого разу, на якому терміні, в якій послідовності, з якими відчуттями і як тривало Перші були стимульовані з абсолютного 0

то окрема сумна історія того, що я "повелася" на "дистрес плоду"

спершу ламінарією, тоді 2 банками окситоцину. Стимуляція, потім пробивання вод. Тепер шкодую, що не записала те, що пам"ятала одразу (хоча б хронологію +-, бо зараз пам"ятаю лише що десь о20:00 поставили ламінарію, ніч я майже не спала, тинялася коридорами, бо не могла зрозуміти толком, що відбувається і то все вкласти в голові. О 9 ранку пробили води і перевели в родзал поставивши окситоцин + час від часу, здається, не лише перевірка відкриття, а й "допомагання" йому О 16:10 народився Влад. Як пройшли ті години з 9 до 16 - реально майже не пам"ятаю, пам"ятаю лише, що я була страшенно втомлена, дезорієнтована і нереально боліла поясниця, але попри те в туалет по-маленькому я совалася по стіночці щопівгодини

а муж совав за мною крапельницю

(чи то пила так багато, чи то та крапельниця так мене ганяла). Коли вже треба було тужитися я зрозуміла лише після 3 спроби медперсоналу мені то донести. Я не знаю що таке "тужить", бо тужилася на переймі, нічого мене нікуди не "перло".
Коротше, у мене таке враження, що ЯК би не було другого разу але я реально як "першородяща" знову буду. З "бонусів" - лише яке-неяке усвідомлення, що першого разу попри все якось вдалося то зробити. З мінусів (окрім тотальної стимуляції) я в підсумку мала розриви і "штопання" не лише зовні, а й всередині на шийці

то окремий жестяковий спогад, зашиваня ззовні - мєлочі жизні, а от коли ту шийку зашивали ооо, навіть не хочу описувати відчуття

. І щось якраз той внутрішній шов мене трохи озадачує, х.з. як він другого разу себе поведе

 

Не сумуйте. Хронологія перших Вам ні до чого, вони ж і так стимульовані з нуля. Відповідно Ваші природні могли бути не відомо якими.
А тепер просто вивчайте інфо про природу пологів, періоди, читайте протокол, історії природніх пологів, певні нюанси з якими можна стикнутися в наших пб і складайте в голові картину, а на папері план своїх бажаних пологів
Зараз є і група в фб, де щодня обговорюють щось цікаве, і багато кваліфікованих доул, з якими можна зустрітися і все обговорити, а можна і на пологи з собою взяти. Тому забудьте про негативний досвід перших і зосередьтеся на майбутніх

 

Я і першого разу читала багато і, наче, готова була до всяких варіантів з "вітамінками" і т.д), але той раптом "дистрес плоду" (замала частота серцебиття) був абсолютною несподіванкою і отак з бухти-барахти коли все вирішилося менш ніж за пів дня я не встигла вже нічого прочитати-розузнати Зараз розумію, що можна було просто лежати в пологовому і спостерігатися, просто щодня по кілька разів КТГ робити. А тоді мене так вдало настрашили і інших варіантів окрім стимуляції не запропонували. Пізніше читала, що при дійсно серйозних випадках дистресу в протоколі показаний лише КР...

 

в мене показ до першого КР - дистрес плода в пологах. Довели бідного Дмитрика до 7 Апгар. Це справді серйозні речі, і в тих обставинах Ви зробили все якнайкраще.

Бувають такі пологи, коли не "тужить". Взагалі. І це не з розряду "правильно-неправильно". Просто - ось так.

а після пологів були ерозії, запалення, щось таке? Якщо ні - то нічого не має озадачувати. Нажаль, шов на шийці - розповсюджена річ після перших пологів.

.

 

Наче ні. Я сама не бачила що там тепер твориться але всі гінекологи, які дивилися чогось перше що казали "ага, зашивали". Чи вони то всім кажуть, чи там якось по-особливому нашили - х.з. Я тоді вагітність не планувала, тому не дуже й уточняла.

 

просто будова шийки є такою, що зашивання лишає більше слідів, ніж розрив.Це просто слід, зміна форми. Якщо не було ерозій з лікуваннями, припіканнями тощо, - то точно нема про що в цьому плані переживати.

 

Ну це така штука дуже суб'єктивна.
На момент "не сила терпіти" і "неможливо ходити" в перших і других пологах в мене було 5см відкриття. На третіх підозрюю теж.

 

Що ви маєте на увазі? І як ви дізналися?
Бо в мене Яна теж була 7 по Апгар, про жодний дистрес плода мені ніхто не казав. "Дезадаптаційний синдром" у виписці побачила вже вдома. Але то не одне і те саме, правда ж?
Хіба 7 по Апгар - це погано? Я всюди читала, що 7-10 - це норма.

 

маю на увазі цілий день під стимуляцією, від якої в дитини почало падати серцебиття. КР зробили за реальними показами страждання плода
7 - це непогано, хоча для нього це була лише цифра, виглядав він гірше (бачила відео з операції, яке для мене зняла лікар-інтерн).

--- дописи об"єднано, 23 Лютий 2018 ---

в мене "неможливість" була на ще меншому відкритті, а 5-7 було "я помираю" Зате 7-повне відбулось до півгодинки часу

 

От дивно в них якось з тим рішенням стимулювати. Бо там, наче, норма серцебиття 110-170. Я зараз можу помилятися, бо купа часу пройшло, але у Влада було щось у проміжку 100-110. Для КР показ, здається близько 70. При не критично низьких показниках стимулюючи пологи вони ж ризикують більше, ніж просто спостерігаючи якийсь час? У мене такий показник був всього 1 день (прийшла на звичний огляд в ЖК), в той же день мене з ЖК відправили в ПБ, там ще на узд наробили трохи кіпішу "багатоводдя" (хоча в протоколах щодо КТГ як погана тенденція згадується якраз навпаки маловоддя), щось там з плацентою, бла-бла

хоч плацента в підсумку була ціленька і красивенька

і за кілька годин увечері вже нафарширували мене ламінарією. В родзалі серцебиття міряли досить регулярно (щогодини чи навіть частіше), вже наприкінці стало гіршим, всі чекали побачити синю дитину, але він родився цілком собі ок-рожевенький. Апгар, доречі, мені не сказали і в записах я його не пам"ятаю. Коротше страшенно незрозуміла для мене досі ситуація. Як треба було правильно вчинити - наполягати на спостереженні хоч кілька днів? Бо формально мене запитували: "всьо погано, всьо погано, то що - стимулюємо? даєш згоду?", але чи дійсно у мене тоді був вибір я не знаю.
Копаюся тепер в тому не для того щоб вчергове розстроїтися , а щоб наступного разу бути таки більш підготованою. Бо серед раніше прочитаних розповідей про стимульовані пологи було всяке: "вже пора 40 тижнів", "води відійшли N-годин тому", "вже довго чекаємо" і т.д. а от слово "дистрес плоду" і все супутнє тоді як причина до стимуляції стали для мене абсолютною несподіванкою і я реально розгубилася.