Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Я з цієї ситуації побачила лише один вихід = готувати щось таке, на що не йде півдня. Бо воно все одно хлоп! - і зникає

те саме, і сьогодні вже практично нічого з вчора зробленого не помітно.

Я дуже хочу спати. Відтоді як минулого тижня Мураха захворіла і я ніч не спала зовсім, компенсувати це не вдалося ніяк. А кожних недоспаних півгодини падали на накопичувальний "рахунок". І я зайшла в той небезпечний стан, коли спати хочеш - заснути не можеш. Вчора за кермом вже відчула, що треба щось робити. Сергійко сказав: "Мам, ми не туди їдемо" - і я влупила аварійку і постояла for a while, бо якби ми справді не туди їхали, то було би краще викликати якогось працівника служби "тверезий водій" чи що... але виявилось, що їдемо - туди. Тож дистанція 50, швидкість 50 і добрались потихеньку.

Неділя. Трохи попрацюю, щоб завтра поступовіше входити в робочий тиждень. Мої гуляють в дворі з компанією. Тож спішно звільняю батареї, бо коли прийдуть ,то сушити треба буде все, до трусів. Але скільки там того снігу.. Я їм так і кажу: маєте стільки-то часу, робіть що хочете. От, будують замки зі сніжних кульок, які роблять сніжколіпами. Водою поливають. Добре, що я цього не бачу

Врочистість - моя система поправки здоров'я
Проза - ті всі сердечки навколо. Нічого, переживу день Валентина.

 

дитина засмаркана і ми вже два дні не гуляємо, маємо суто домашній час.
І я намагаюся боротися зі своїм вагітним лінивством і хоч щось робити. А власне таки шось десь наготувала, попрала, а на дитину шось часу малувато. Хоча бувають дні, коли я майже ніц домашнього не роблю, хіба з нею тусю весь час. А з тою їжею то ціла окрема історія - здається з настанням вагітності я чи то розівчилась готувати, чи всі смаки втратила. Найгірше з першим - бульйон і борщ ше так-сяк, а як якусь зупку треба, то в мене катастрофа планетерного масштабу. Що би не зварила якесь воно мені не таке, якось дивно пахне і смакує
Кашель ще мене мордує, до рекомендованого лора негодна записатися, запис починається в пятницю о 12 год, я подзвонила аж в 14, вже місць не було.

Іноді в мене прокидається смак до кави, і ми минулого тижня навіть зайшли з малою разок на нашу каву (після майже 2 міс. перерви). Виявляється власник вже продав цей бізнес, дівчатка на прилавком ті самі, а власник інший. Мені аж захотілося вигукнути - ну шо ж ви нам не сказали! ми б таке купили, я би таким займалася. Ну але потім подумала, шо таки да, я навіть ціни не знаю на такі штуки

Шось так пишу-пишу, шукаю врочистість і незнаю... мабуть вона аж завтра - маю заплановану приємну зустріч суто для себе.

@Rodionochka і чим скінчилася (чи ще не скінчилася) історія з тим хлопчиною?

я такі історії вже чула, часом вони закінчувалися якимсь розводом. Але я колись подібно мала - ходив хлопчина по хатах пару років тому. Теж якось там особисті обставини неблагополучні, казав, що хотів би роботу. То була зима, дуже просив чогось теплого перекусити і теплого одягу. Ну в таких випадках якось хочеться вірити, що людина все ж добра і порядна

 

@Retaret, все як завжди))). В той ранок чоловік дав гроші, а потім зібрали теплі речі, рогалики, цукерки, і він поїхав його шукати до Пороховоі, там безкоштовні обіди. А той вже п'яний, не втримався. Мав йти ночувати в ту нічліжку, як зрозумів чоловік, він там все і всіх знає. Документи йому там зробили. Сказав, що йому б мобільний, для зв'язку. Купив чоловік такий кнопочний, б/ушний. Пішов занести, а його вже там і нема. Питав тих бомжів, не знають хто і що. От і сьогодні ходив - не було. Якось так.

 

Проза мамська. Манюня хвора, через закладений ніс не спить і не їсть. Проходжу експеримент - скільки доросла людина може не спати. Дві ночі пройшло, я хіба сидячи передрімала з малою на руках пару раз. Ще жива і навіть маю трохи сили). Більше втомлена морально. Ухххх, ненавиджу, коли діти хворіють!
Врочистість чи не врочистість, але дожила до того, що старше чудо (10 років) закохався. Поніс сьогодні подарунок на день Валентина своїй обраниці, так серйозно до того віднісся. Нас з чоловіком підключив, все продумував до дрібниць. І коли він встиг вирости?

 

За вікном сніг!!! А за моїми старими студентськими повірями день має видатись гарним А ще я випадково зустріла старого знайомого, який також приносив удачу в день коли зустрілись

нє, не думайте що я вже остаточно зійшла з розуму. Якось вчора вночі нахлинули студентські спогади. Наговорилась з одногрупницями. Згадали, як ми ішли на екзамен і надіялись що буде падати сніг і буде іти той хлопчик, і завжди як то ставалось, ми здавали екзамен на максимум

Роботи дуже багато, а щось робити взагалі не хочеться (то в мене вже стандартно). Зараз напало страшне бажання готувати. Вчора цілий день провела біля плити, а тепер думаю кому то все згодувати? Навіть студіки порозїжджались. Щось придумаємо
Ну і в мене ще одна проблема

надіюсь ніхто не закидає тапками

. Як поправитись? Я за останні 2 місяці скинула 8 кг, і то вже не смішно

при моїх то колишніх 50

. Їсти взагалі не хочу, інколи доходить до того, що їжу просто запиваю як таблетку.

 

@Hermi треба перестати все пропускати через себе. Станьте трохи пофігісткою, тим більше у вас зараз не простий період, але треба вчитися до всього ставитися простіше. Я, зрештою, така сама, люблю перейматися. На будь яку ситуацію я вже продумують 150 варіантів, і вже вже переживаю як то буде. Чоловік мені все каже " як то важко бути тобою" ))) але я стараюся, і, знаєте трохи помагає )))
Ну і ще, давно хотіла Вас запитати, ну але якось не нанаважувалася. А ви не розглядаєте примирення з тим хлопцем? Просто Ви писали, що маєте сумніви чи добре зробили, Вам, звичайно, видніше, але я знаю пари які зійшлися навіть через кілька років після розлучення і все в них добре. Тут важливо щоб на ваше рішення не впливали посторонні думки, щоб Ви не переймалися що там скаже кум, сват, брат. Можна ж не жити разом, а знову почати спілкуватися, якось зробити спробу налагодити стосунки. Просто слухайте себе.

 

спасибі Вам! Я не одна і від цього легше

То Ви зараз важите 42? Нічого собі... але враховуючи ті переживання, про які Ви писали в блозі... так буває. Вагу окремо від всього іншого нормалізувати вдасться навряд

Насправді не те щоб я лінтюх. Просто вийшла з дому 07:45, завела дітей в садок, потім ще сходила в поліклініку

(відколи стою на обліку - ходжу туди як на роботу і жартую, що в мене знову дві роботи. Тільки на одній заробляю гроші, а на іншу витрачаю. Ну але то таке)

Потім знову документи-документи, транспорт, моніторення роботи віддалено. Потім тепленьке робоче місце - і ось тут важливо взяти себе в руки і працювати, а не заснути. Вчора я заснула. Вдома, за компом. Бідний Дмитрик не додзвонився в домофон мені, його впустили інші люди і він гримав у двері аж поки не розбудив мене.
Врочистість - для допомоги в моїх бюрократичних справах знайшовся ще один янгол. Точніше - одна янгол Це чарівна дівчина і я не знаю, що робила би без неї.
Діти ліплять сніжки і їдять їх. Правильно, а мама потім бігай за ними і відпоюй мінералочкою з ложечки. Чи то - горло загартовують?

сказала - переживу. Значить, переживу
А хто святкує - святкуйте як слід

 

Пригадую, як мені було років 14, я була настільки перевтомлена, що заснула в 8 вечора, не витягнувши ключі з дверей. Пізно ввечері приїхала моя баба додому. Дзвонила-дзвонила, відкривала-відкривала, та й пішла ночувати до сусідки). А в 6 ранку я проснулась від мінімального стуку в двері.

Хоча, я така перестрашена, що якби мої діти зараз так закрились, то я би вже двері вибивала)

 

В нас цей тиждень якийсь такий концертно-театральний) В неділю були на концерті в філармонії, послухали музику Голлівуду. Навіть витягнули з собою тата, хоч довго прийшлося вмовляти) Сказав, що треба час від часу ходити на концерти, щоб музиканти могли отримувати зарплату)) Історія з браслетом (хто читав в іншій темі) добре закінчилася, тому можна і далі ходити в філармонію)
А вчора були в оперному на романтичному вечері. Теж дуже класно було! Оркестр, виконавці - всі виклалися на 100%. Теж водили тата) Ну і дитинку)) Вона пів концерту так мене лоскотала. Ще таких рухів сильних не відчуваю, але те лоскотання таке конкретне) Значить їй теж така музика сподобалася, ну принаймні сподіваюся.
Сьогоднішній день (ще вчора вночі) почався з цукерок) Саме свято день Валентина не дуже люблю, але якщо хтось радіє йому, то і це добре. Чоловік сказав, що він на дієті, тому всі цукерки будуть тільки мої Навіть ті рафаелки, що подаровані мною) Ну хоч я тільки недавно свої цукерки від Миколая доїла, ну ці може теж розтягну десь до 8 березня)
Ну і основна врочистість - ми були сьогодні на УЗД. Дуже переживала перед ним (я завжди переживаю перед якимось лікарями, оглядами, чи процедурами). Ну на щастя все добре. Нам в принципі не мало значення кого ми чекаємо, але сказали, що у нас буде дівчинка!Тому якась така радісна і щаслива теепр, ну вже хоча б від того, що знаємо Тепер треба думати над іменами, хоч до липня ще є час)
Чоловік сказав, що якщо десь через років 14-15 не полисіє, то точно посивіє) Ну бо за донечку буде переживати більше (там ж кавалери будуть, як їх підпускати?)
Всіх вітаю (хто святкує і хто не святкує) зі святом! Для нас сьогодні свято, то хай всім цей день приносить тільки радісні і приємні сюрпризи і новини!
Ще подумала, що так класно буде вибирати і купляти сукеночки, лялічки і інші іграшки для нашої донечки Минулого тижня вибирала подарунок ля маленької дівчинки на день народження, то аж очі розбігалися від різноманіття Класно, що в скоро і мене таке чекає)

 

Основна проза останніх тижнів - зуби та їх лікування. Почалось все десь від Нового року. Головні болі, незначне підвищення тиску, погане самопочуття. Так і думала, що то пов'язано з зубами, але тягнула до останнього. Ну але вже нарешті на відносній фінішній прямій, ще трошки і зубки будуть поліковані. Ніколи не думала, що здоровий на вигляд зуб, може мати запалені нерви, і як наслідок - за відсутності очевидної зубної болі, створювати жахливий дискомфорт загалом. Самопочуття після лікування перфектне, так, що я вже "біла людина"))))Правда гаманець постраждав, і плани на нову сумку і гаманець накрились мідним тазом.
Вже котрий день планую купити гному сніжколіп і щось мене спиняє. Не можу себе пересилити, не розумію того. СНІЖКОЛІП??? А руки для чого? Я напевно ретроград...
Врочистості ніякої, попри день Святої Алєвтіни, який ми, як і всі неромантичні пари, провели однаково - тобто ніяк. Ввечері, "для прілічія" намагалась вияснити у чоловіка, де мій плюшевий ведмедик. На що отримала відповідь - там же й, де його подарунок на іменини, які були пару днів тому. На тому й завершили.

 

Ой купа часу пройшла..тиждень.Купа всього відбулась і трапилась , а ще якась купа не трапилась..
Мені, інколи , здається , що моє життя аж занадто переповнене діями в перемішку з патологічною лінню.
Ну але не бум впадати в філософію ! Отже - гості відгостились ( казали, що файно). Ялинка залишилась стояти майже неушкоджена . Я хоч і оголосила, що то музейний експонат, але "нєкоториє" все таки вже встигли свої лапки до неї простягнути....
Сніг чищу регулярно. Дитя в садок ходить не конче регулярно. Не подобається йому ця група.., та і мене не конче.
Але конче подобається катання на гірці, тому там ми часті гості. Вчора мої хлопці ходили на "дику" гірку , поки я бульбу на деруни чистила і ДП читала. Бо терти картопельку це малого обовязок. Отже вечеря дерунова була весела.
Нині знову пропускаємо садок. Причина поважна - ходили в церкву, свічку посвятили. Потім, звикло, чищення снігу і гірка на снігокаті ; обід і малюк сам бавиться . Я встигла доробити те, що почала зранку (робоче), тепер Дп читнула( ну куди ж без них), маю ще годинку роботи , а потім можне якесь печиво спечемо, щось пахне воно мені нині дуже. А вечір - на гірку. Тре ще наших сніговиків "підбілити", бо якась собака їх " "підфарбувала " в жовтий колір...Добре , що снігу вдоста - зима нагадалась.
Завтра маємо ще дитяче ДН --тому буде тусня . На вихідні ще планів нема. Мо на озеро підемо, лід випробуємо, якщо мороз буде триматись. Рибаків полякаємо , пікнік зимовий зробимо.
Веселих вам планів і планових веселощів. І перше і друге - є корисним .

 

Вже не жилєтка але ще не вихвалялка.
Маму прооперували, все нормально. Але забрали в реанімацію під нагляд "на всяк випадок". З мінусів, перед операцією приходив анастезіолог і сильно намікав "що його треба підтримати матеріально і наркоз купити в нього" (а вже був куплений в аптеці).
От кому ще так щастить мати 2 рази оперований апендикс? Але цього разу забрали вже все. Всім здоров"я! І дякую за молитви!

 

І так... Почався новий тиждень. Почався з походу на базар за продуктами. Дівчата я обалділа (то той пристойний варіант моїх емоцій). Ніби не так рідко ходжу за покупками, але таке враження, що ціни виросли різко і в геометричній прогресії. Буду переглядати бюджет на наступний місяць. Про заощадження вже давно мова не йде, та бачу, що і поточні витрати потребують вкорочення. Але ще трошки протриматися. Ще трошки і весна, буде легше.
Хотіла ще врочистість якусь згадати. Та щось нічого на думку не спадає...

 

@Happy Fiancee вчора в новинах попереджали, що на піст на ходові товари різко підскочать ціни. Особливо на перший тиждень, коли всі в піст вдаряються, потім попустить)
Проза останніх двох тижнів-хворі по черзі діти і моє самопочуття. Але самопочуття то проза вже давним-давно(
Врочистість - погода. Ну хіба не казковий нині день?

 

"Обнять і плакать". В нас зараз взагалі період: добре що є бульбочка, і я, скажена, накрутила закруток. От так і економимо. Та і сильно не наекономиш, як за 56 кв м платиш стільки по газу, скільки люди за особняк. Ггг.

дівчата, хто знає, де роздають безкоштовно паркетну дошку? , ну, або, хоча б ламінат. І обов"язково не б-у . Конче треба на підлогу... квадратиків так на 50

Врочистостей небагато... хоча, в мої батьків було Сапфірове весілля, теж не всім вдається його відсвяткувати.

от тут легка проза: я всі свої гроші виклала батькам на нову пральку... А мріяла про нові баняки і курс файного антицелюлітного масажу.

. Всі хеппі-хеппі, та і я не шкодую. Бо все ж таки, робити подарунки це набагато приємніше, аніж їх отримувати. Правда ж?

 

Однозначно, тим, хто вміє віддавати - обовязково приходить.
напишіть мені ввечері в пп щодо підлоги, щоб я не забула, маю контакти - можливо вам підійде по ціні, бо якість - неймовірна.

 

Вчора ввечері була така холодрига, що блиск для губ за 10 хв набув консистенції желейної цукерки. За логікою здавалось, що ніч буде ще холоднішою, а вранці взагалі буде торба. Вже лежачи на ліжку я згадала про бурячок, який змерзне на балконі в мороз. Згадала, але встати не змогла. І Дмитра вигнати на балкон в такий дубак також не змогла. Вранці одягнула дітей в усе, що лише налізло, сама вбралась як капуста, - і вийшли з дому примружені, очікуючи страшенного морозу. А його... нема! М'який сніжок, майже нерухоме повітря.
З прози - скажу, що недобре це: лягати о 01.00, вставати 06:00. Треба зав'язувати і повертатись до нормального режиму.
Попри малу кількість сну, я нині метеор. Лікарняний забрала, ще в одне лігво бюрократії з'їздила, на нараду встигла. От зараз... обідаю? По факту, так, мені вже час Доїм - і біжу далі у справах, потім забираю дітей з садочка, потім щось зготую і попрацюю з дому, потім завезу Дми на айкідо - і ще одна невеличка нарадка. Потім заберу його, завезу додому, якщо пощастить - ще і повечеряю. А потім маю ще одну маленьку роботку, до 20:30. І тоді вже сяду під батарею і засну. В сні перепитаюсь, чи всі почистили зуби ,розповім щось типу надобранічної освітньої казки (останні теми в нас - зміна сезонів, льодовики, перші землероби ) - і поповзу на свою подушку.
Хай всі мої плани здійсняться. Ну, і ваші теж за компанію

 

Середа... а значить день дописів на ДП..
Я вчора зробила подвиг!
Хвалюся всім нині цілий день --я розморозила морозилку !! Просто ненавиджу це робити. І ніяка "флая лєдя" мене це робити не змогла змусити. Періодично це робить чоловік. Маячила вона мені надоїдливою мухою, ота морозилка, і казала--"розморозь мене..".Я відмахувалась, але вона була невблаганна..
А вчора коліжанка так з пристрастями розказала, що свою морозилочку і холодильник розморожує.. я постогнала, що я- паганка. Ну і вона, як справжня коліжанка , повіла : ну то виключи в чт. зранку, а ввечері як приїдем до тебе

(ага я буду мати гості і на цім остаточно оголошую святкування мого ДН цьогорічного - закритим)

, то все швиденько вимиємо.
І ввечері, після садочку здоровий глузд взяв верх над моїм "нехочу". Я товклась з тим холодильником цілісінький вечір.. навіть дитя цьомнула в лобик на кухні і не читала йому казки - сам вклався. Все закінчила десь перед 12 ночі... пра ще встигла нажерунькатись всяких врєдностєй.. .
Тому заснула в 1... встала в 6.20.., бо нині гонний день, який починався з садочку і лікарні, а голову тре було не лиш вимити, але і висушити..
Відгонила нині все . Навіть бачила 2-х форумлянок. Одна така мила і чарівна , а інша - сама досконалість і добрість.
Завтра мене чекає стоматолог... і чому ті дохтори так мене люблять ??
Хочу салатику з селери.. і для чогось купила дріжджі... Однозначно я скоро з*їм все , що бачу. Пошесть прям якась .
Дитя зліпило вчора пластилінових сніговиків(класно, як є білий пластелін) і я слухала розмови цих сніговиків , поки воювала з наростами льоду. Було цікаво.
А от відвідини аптеки нинішні - мене зовсім не потішили. Але це й не є дивним. Мало хто тішиться походу в аптеку, крім дітей, бо там є аскорбінка зі смаками. Тому я теж маю аж 2 шт---малинову і лимонну.
Решта все , як завжди - льодики-гірки-сніг до колін (дитяті).

в нас ранкові лекції про склад автомобілів-автобусів і їх охолоджувальну систему..
Нині якийсь молодий чоловік сказав, що він вже третій ранок чекає з нами маршрутку і багато нового собі почерпнув в будові автобуса. Питався- чи я працюю в конструкторськім бюро... Я сказала, що працюю мамою...
Приємного вам працювання, це завжди класно. А ще класно перемогти своє "нехочу" і отримати від цього задоволення!

 

мені точно треба поспати я уявила собі таке складське приміщення, де лежать автомобілі та автобуси, - і думаю: до чого там

вони ж не псуються?

 

і мені.... бо часами несу ахінєю. Головне "умноє ліцо" включити вчасно ..