Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. вірю і в гени теж, але ще наука не дійшла до того аби сказати що ось ця дитина виросте така-то і така-то тому варто більше думати про виховання, а не про чужі гени як наші рідні гени вплинуть на рідну дитину ми теж не дуже знаємо, імхо я думаю що значення любові і виховання не можна применшувати
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. так , але так всиновила б , але нас у двушці 4-ро , дома буваю дуже мало , себто це зараз булоб безвідповідально , але не відкидаю цієї можливості в майбутньому , хто там знає що мене чекає завтра
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Я чоловік, писав з точки зору чоловіка. Чоловіку чужу дитину - не його , нема бажання виховувати ...
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. А у вас вже є досвід сімейного життя, виховування дитини... І особливо розуміння батьківських інстинктів.
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Лiля, я так само. Я чоловiковi завжди кажу, що якщо ми будем у станi прогодувати i дати нормальне життя ще однiй дитинi (пiсля всiх наших що я погоджусь народити) то я б хотiла всиновити дитину. Я б хотiла з України чи Вiрменiї (i особливо з Вiрменiї хлопчика якщо б у нас не було сина, але надiюсь що буде свiй) Якщо "совiти" будуть пагато патикiв в колеса ставити, то можна з iншої країни, звiдки легше. Мiй чоловiк теж консервативний на той рахунок, але думаю що вiн би погодився. Отже моя вiдповiдь - однозначно ТАК.
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. я би всиновлювала, якби була безплідна. і власне новонароджених, щоб з перших днів виховувати по-своєму, з любов'ю. але маю вже власних двох, тож не буду цього робити з двох причин: 1) боюсь, що не полюблю, як власних і цим буду завдавати шкоду невинній дитинці (хоча так їй однозначно було би краще, ніж в сиротинці); 2) з суто матеріальних причин. виключенням були би такі 2 варіанти: 1) щось сталось (не дай Боже) з кимось з рідних та близьких або друзів. і я єдина, хто міг би опікуватися дитиною; 2) якщо стала би багата до надлишків, зробила би приватний дитячий будинок, де стала би мамою стільком дітям, скільки б подужала морально. адже насправді дуже люблю дітей та маю педагогічний талант.
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Оце точно нi. Тим бiльше пiсля того що я маю свою власну дитину. Як це, виносити, народити i вiддати? Нєа! I ще хочу додати я б не всиновлювала новонароджену дитину, а може так 9+ мiсяцiв, а може i старшу трошка.
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Я колись в молодості мріяла працювати в інтернаті зі знадоленими дітьми. Але так і не вийшло. А от про всиновлення чужих дітей, то ТЕПЕР однозначно можу сказати, що НІ! А чому? А тому, що ви всі, хто пище, що ТАК, спочатку виховайте от 4-ро своїх, а тоді я проведу от таке опитування. Додано через 7 хвилин Мені подобаються тут такі foster homes. От такий я навіть думала відкрити.
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. я зрозуміла. своє право на метринство я ще не реалізувала. поки що. а-от право на свободу слова та світогляду ніхто не відміняв. тому я і висловлююсь так, як відчуваю. крім того те, що я ще не стала мамою, не позбавляє мене думки, що виховання дітей - нормальне явище, це - радість, а не ряд складнощів і перепон. вже тисячоліттями люди живуть - а отже, народжують і виховують діток. усиновити людину - це прояв любові. чим винні ті дітки, що їх полишили обабіч суспільства, що від них відмовились, які сплять по 5 чоловік на старезних ліжках в холодних кімнатах дитбудинків? для них усиновлення - це ніби нове життя. говорити, що все буде погано і складно, виправдовуватись генними штуками - це просто латентний егоїзм.
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. львів, вулиця таджицька... сиротинець номер 1.... коли вас можна очікувати?..
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. На данному етапі мого життя мені вистарчає 5-ти що маю. 4-ро народжених мною і одне народжене свекрухою. Тому відповідь МОЖЛИВО! Не відкидаю думку що могла б всиновити дитину чужу, але радше з маленького віку, до 2-3 років. Бо дитина формується до 5 років отже якщо брати старшу дитину треба бути готовим що ви часто і густо будете підтасовуватись під нього/неї а не він/вона під вас. Але якщо б склалась така ситуація в житті і я б постала перед вибором що робити з дитинкою яка залишилась сама, то без сумніву забрала б до себе і старалась поставити на ноги. Але це дуже тяжко.
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. в Києві також є. дайте трохи підросту і зароблятиму і заміж вийду. а там - ні від чого не зарікаюсь. чи "чи ВСИНОВИТЕ ви дитину?" Додано через 46 секунд а якщо заміж не вийду, то точно всиновлю.
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Я всиновлю, якщо своїх дітей не буде. Давно це вирішила. Чоловік не має однозначної думки про це, він щиро вірить в те, що в нас будуть свої діти. А в мене є страх, ніби в мене не буде дітей, або щось не вдасться.. І взагалі мені страшно родити і бути вагітною.. Я до цього ще не готова ні морально, ні матеріально. Але дітей дуже хочу і дуже люблю Якщо таки буду всиновлювати, то все таки новонароджених, щоб виховувати дитинку від народження. Для когось я б не родила і в когось би не просила народити мені дитину.
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. коли моїй Настінці було місяців 2, ми ходили з нею до лікаря у лікарню. той лікар приймав прямо таки у відділенні де лежали хворі дітки. там, між тими чергами бігав хлопчик, рочків трьох. одягнутий у якусь бідненьку піжамку. найбільше вирізняла його з-поміж інших його агресивність. він бігав, штовхав всіх дітей, забирав пляшечки, бив їх. і от щось до моєї почав приставати. сіпав її за шапочку, і кожного разу, коли медсестра кричала на нього, він сіпав сильніше і сильніше. я попросила його лагідно не бити дівчинку. пояснила, що вона ще дуже маленька, і тут, на подив всім він Настю поцілував.побачивши це, лікарка крикнула на нього, і він знову сіпнув. потім мені розповіли, що цей хлопчик з сиротинця. до чого я веду, може гени й відіграють роль якусь там в формуванні особистості, але маленькі діти - це як дзеркало, відображають все, що наколо нас. я б однозначно всиновила дитину, якби мала можливість.
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. О, мій мес не пройшов =( Завтра по ТСН 19-30 - 20-00 буде сюжет на тему: "Чому українці не хочуть всиновлювати дітей"
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Я знаю що всиновлю точно. А почалося все з того що в міжнародному аеропорті Бориспіль я побачила брошурку з фото маленьких покинутих ше у лікарні дітей, всі віком від 3х до 14 днів. Лежали собі в залізних кювезиках і, напевно, чекали що зараз їх візьме на руки мама. Взагалі ідеально було б взяти таке дитинча і вигодувати грудьми, але, нажаль, чоловік мене не зрозуміє. Тоді я вирішила що коли мої дітки підростуть я зроблю все щоб взяти в сім"ю таку покинуту дитинку і дати їй все що дала своїм дітям. Думаю Бог мені в цьому допоможе.
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Зiрка, я вам аплодую! Я лише можу сказати що 70% впевнена що таки втiлю цей крок. Якщо у мене не буде сина свого особистого то скорiш всього 95% що втiлю (бо чоловiк може запротестувати). Але бажання у мене є на всi 100%.
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Почну здалеку. Майже всі хочуть мати дітей (про егоїстів ми тут говорити не будемо), але не всі можуть. Є два варіанти: 1. Витратити шалену суму грошей, пройти через моральні і фізичні тортури, але народити дитину з пробірки, яка насправді буде вдалим завершенням низки розчарувань (максимум 8-10 спроб і практично ніколи не вдається з першого разу і вже ніколи не вдасться після 10-го) 2. Всиновити дитину, яка вже існує, яка хочете, щоб її любили. Вона не винна у тому, що її покинули. Така дитинка спрагнена любові і готова любити. Хоче тепла, догляду, турботи. Вона вже існує! Така маленька, беззахисна, така нічия…Так, це буде не просто, так, мабуть не обійдеться без хабарів, але зате який вияв істинно християнської любові і скільки щастя для одинокого покинутого сердечка. Висновки кожен робить сам і вибір теж. Я вибрала би друге. Якщо би стояло таке питання, то вибір був би однозначний. Не буду вдаватись до «вітєєватих резюмірованій», на тему генетики і т.д., тому що мало хто може впевнено сказати про генофонд власної родини, про те що дрімає в генах наших предків і коли воно себе проявить. Всі хочуть бути багатими і здоровими, але що ж тоді робити з бідними і хворими? Глибоко поважаю тих людей, які взяли на себе відповідальність і прийняли до своєї сім»ї і свого серця дитинку-сироту. Надзвичайно поважаю також тих людей, які не замикаються у своєму добробуті і матеріальних благах, зупиняючись на одній дитині, а народжують 3-4 дитинки. Кому ж як не їм мати багато дітей? Додано через 1 хвилину Низький Вам уклін. Я Вами просто захоплююсь!!! Щиро, від душі!!!!! Додано через 3 хвилини Я думаю, що тут радше йдеться про тих хто неможе мати власних дітей. Додано через 8 хвилин Не змогла би, мабуть працювати у такому місці. Певно добами би плакала від жалю і безсилля. Додано через 11 хвилин Жаль можна тільки раз плюса поставити.
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Так думаю, що я теж. Особливо гірко, що там не дозволяють діток голубити. А як же їх не голубити, там такі очка промовисті... Але наші сиротинці - то не сиротинці, то сміттєзвалища. Дітки такі, що після походу в такий будинок, хочеться бігти додому до ванни. І тут не справа того, що бридишся. Там все на купу, і біль, і розпач, все на тебе насідає і хочеться якось забути, що ти це все бачив... Якби ж можна було якось їх забрати зі собою, кудись... І коли було відомо, що на день на таку дитину Кучма виділяв лише дві гривні, а сам їздив на курорти в інші країни, то доводилося добряче себе стримувати, аби не побажати йому чогось недоброго... Нелюди!
