Ви жертва - він тиран. Ви маленька дівчинка - він такий собі дорослий татусь. Змініть свою роль. Підніміть свою самоцінність, не для когось, для себе
Я от згадую... і в мене чоловік і ревнощами "займався" в легкій формі, і оці нічні розмови до бестями (один раз боса з хати тікала, а другий до крові зжимала руки, бо не було вже сил то вислуховувати...це був шок, зо розмови можуть так виснажувати), і оця надміру самовпевненність, грубість (типу чоловічі риси характеру), а ще ізюминка - національно-патріотичний вишкіл (в мене мама російськомовна і добрєйшей души людина, яка взагалі далека від політики. А чоловік її тоді уособлював просто з ворогом народу і не гідною взагалі сидіти за одним столом. Я не мала права говорити російською по телефону зі знайомими чи родичами, мамою - якщо він це чув, то волав "говоримо українською" і штрукав мене в спину; а коли малий почав говорити, і говорив "да" замість "так"... При чому про маму виговорював мені, бо, коли мій батько про ці настрої почув - чоловіка поставив на місце, і при батьках тематика не піднімалась). У нього була така манера: розповідаючи про чиїсь косяки - у мене був повний стереоефект, що це нібито про мене. Я навіщо ці епізоди виставляю. Це все було в перші 2 роки шлюбу. Так от, вже 6 років шлюбу, і нас спасло (точніше, змінило чоловіка, його пріорітети, бачення, відношення і коригується до сих пір) - як раз Слово Боже і Біблія. Ну і телевізор ми з хати виставили - стало в рази спокійніше. І я згадую з Біблії "по плодам їх впізнаєте". Які плоди людина чи сімя має: від Бога чи від когось іншого? Є плоди духу (любов, мир, довготерпіння, милосердя, віра...), а є плоди плоті (ненависть, роздратування, сварки, гнів тощо). Себе я втішала, в тому числі, тим, що жінка своїм прикладом має показувати, як можна жити в мирі та спокої. Разом починали читати притчі Соломона. Розмірковували. Вислуховувала гнівні коментарі. А потім з часом починав чоловік то все сприймати серцем. То плоди...чим же живе чоловік unsure, що в нього такі свої плоди? До речі, моєю низькою самооцінкою чоловік колись вдало маніпулював, виставляв як мою провину. А згодом і сам її підняв і підтримує. Бо з любовю. То за це все подяка Богу, що він не тільки дав кохання колись ще в часи до шлюбу (а зустрічались ми лічені дні, і якщо чоловік мене "прочитав", то мені було багато що невідоме) і вивів це кохання з понівеченого стану. Я не знаю що порадити. В цілому, мені імпонує концепція, що шлюб - один назавжди. Тільки це не хрест. Бо з хрестом не домовишся, у хреста не змінюються обставини, настрої і Бог до серця хреста не достукається. Ось це поняття щастя, воно таке бажане. Є де жити, є що їсти, дітки є. Нема любові. Я вище писала - повторюсь: в моєму випадку мене спасало поняття прикладу. І що важке це пройде (с)
@unsure , Чи вірно я розумію що у нього присутній якийсь нездоровий релігійний фанатизм? Такий що не дуже адекватний і шкідливий? І чи є в нього якийсь священник якому він довіряє, тобто авторитет?
Все вірно ви зрозуміли. Він на роботу не влаштовувався в офіс з 9 до 18 (аргументує це тим що він фрілансер тільки тому що він не хоче працювати на дядю), щоб мати можливість у всі регілійні свята ходити до церкви (багато з них випадає і на будні дні), коли піст останній тиждень перед Пасхою, щодня. Пости він тримає виключно монашеські і багато іншого. Так є наставник, так він на деякий час міняється після розмови з ним. Про що я вже йому і говорила, що не може тебе він вести все життя, а коли отець помре то що? В нього одне бачення, якщо я не живу з Богом (а це життя виключно по Євангеліє і послух) то я не живу з ним. І що він переступить через мене і дітей і піде за Богом. Це якщо ми нечемні і не живемо за законами Божими.
Тут певно і проблема. В нього в голові якась неправильна установка. Може вам разом піти до того наставника і поговорити?
А про любов до ближнього він не чув часом? Якого треба любити, як самого себе? Надіслано від мого SM-G360H, використовуючи Tapatalk
Були і разом. Міняється, але через деякий час знову все по новій. В тому і вся проблема. --- дописи об"єднано, Feb 17, 2018 --- Я вже про це писала, з його слів він мене не то що любить а просто обожнює, і що ще більше любити він просто невзмозі.
Співчуваю. З тираном легше боротись(психологи з тим справляються) як з фанатиком, тут хоч кіл теши. Навіть і не знаю що радити.
Але ж любити - то не означає душити своєю любов'ю. Я справді вірю, що він Вас любить, але не вміє любити нічого не вимагаючи натомість. Кожного разу хіба нагадувати йому, що ображаючи Вас, він ображає в першу чергу себе і розбиває сім' ю саме він. Але то треба мати шалене терпіння. Хіба йти тим шляхом, що й він. Лекції, цитати з Біблії, тощо
В мене просто враження, що тиран знайшов собі чудову ідеологічну базу, та й все. Я не бачу в ставленні до дружини ні любові, ні турботи, ні опіки - нічого що християнство передбачає. Казати "я тебе люблю", а потім фригідною обзивати, чи миски бити, і послуху вимагати - такого в Біблії нема точно. Побожна людина своїм духовним ростом займається розуміючи, що вона в гріхах як собака в реп'яхах, а не бігає за дружиною і тикає її носом в "шкоду".
@unsure тирани зазвичай дружать з релігією. Я би наполягала на зміні наставника. Або на двох наставниках. Або цей наставник не достатньо вникає, або не усвідомлює проблеми вашого чоловіка, або не знає як з цим дати раду. Шукайте людину з глибоким розумінням, а не з стандартним церковним підходом.
Якщо в двох словах, то людина вважає себе праведною не за своїми діями, вчинками, а за власним переконанням, яке часто базується на вирваних з контексту місцях в Евангеліях. Навіть оце "що він переступить через мене і дітей і піде за Богом" - тому підтвердження. Схоже, той чоловік себе жертвою вважаю в таких обставинах... І ці слова щодо дітей - ой який гарний показник божої людини. Своїм прикладом вчити - і діти йдуть з тобою до Бога. Це ж що в нього в серці, що такі слова пробиваються?..
а це було до одруження, чи десь зараз з'явилось? Бо нащо ж він так ускладнював собі життя, щоб тепер переступати? Дуже співчуваю Вам..
Наставник дуже хороша людина, повірте. Коли я ходила до нього на розмови, він не раз говорив що дуже мені співчуває так як знає який в чоловіка важкий характер. Він про нього знає багато. Дату він може дати, підказати йому, тому чоловік на деякий час міняється, потім по новій. Ну не бити ж наставнику його)))) Якраз віра передбачає чітке виконання канонів і законів Божих. Тому один на все життя. Є один вихід, якщо без нього то тільки самій до кінця життя, тільки в такому випадку я спасусь. Якось так. --- дописи об"єднано, Feb 17, 2018 --- Ні не було, був зовсім далеким від релігії. Це відбулось тоді коли в нас була перша велика криза, про яку я вже писала. Коли я ходила до психологів, от тоді він кардинально змінив свій шлях на праведний. І це все збільшується в прогресії щороку, от що мені страшно. Не раз були розмови до нього, що я боюсь цього, що за років 10-15 він скаже, все, все лишаємо їдемо жити в ліс, дальше від цивілізації. Бо тут один гріх, куди не подивись.
