Здоровий і адекватний чоловік має тунельний зір, тому він може перерити і не на зло. Це не значить що ви маєте складати ще раз. Якщо якась робота дає вам відчуття служниці, то з цим треба щось робити. Або з роботою, або з головою. Вам видніше. --- дописи об"єднано, 16 Лютий 2018 --- Головне - ВДАЛО вийти заміж (народна мудрість. Жінка повинна служити своєму ДОСТОЙНОМУ чоловікові (Веди). Жінка повинна коритися чоловіку який її ЛЮБИТЬ, і ДБАЄ про неї (Біблія). Якщо правильно розставити акценти, то не такий страшний той "заміж".
Ой. Я не люблю щось таке на публіку виносити. Але в нас якась чи то криза, чи що за біда. Ну ми то справимося, не вперше, але я маю останнім часом таке стрьомне відчуття, що якби я заробляла, як мій чоловік на даний момент, то на..г мені то все треба. Ну бо так виходить, що на мені все, що стосується нашої сім'ї, крім фінансів. А він має відчуття, що всі його фінансові успіхи ніц не варті, якщо не буде для кого це робити. Тому в ті моменти, коли між нами настає льодовийковий період, залежність одне від одного тримає на плаву. Поганеньке становище, але, зрештою, я не знаю подружніх пар, в яких все завжди гладко. І якраз ті пари, де обоє такі капець незалежні і самодостатні, перші приречені. Короч, я би не хотіла заробляти стільки, скільки чоловік. Або хотіла б, при умові, що він бере на себе половину обов'язків по дому і пов'язаних з дітьми. А він того не буде робити ні-ко-ли. Тож поки я розганяю свої емоційні таракани, дуже добре, що є чим повитикати одне одному на тему "куди ти дінешся з підводного човна". Писи: тарілок не б'ємо, гадостей не говоримо. З таким взагалі не знаю, як жити.
та не страшний, але все ж опція а не "всі мусять". Відповідальний вибір. ну це ти чисто загнула --- дописи об"єднано, 16 Лютий 2018 --- я собі так думаю, що це круте відчуття. Таке в сторону стосунків усе ж. твоїй меншій малюсі 2р, вірно? Я голосую за кризу. не поганеньке. Визначене. Думаю, тобі в першу чергу треба дати собі відповідь на запитання: для чого ти хочеш заробляти? від чого тобі потрібна незалежність (і чи потрібна)? і що конкретно тебе зараз напрягає найбільше? Частину допомоги можна купити, якщо тобі таке підходить (няня, хатня допомога, готова їжа тощо) --- дописи об"єднано, 16 Лютий 2018 --- не до твого допису, але страшенно злить оцей стереотип - якщо в сім'ї кілька дітей, то жінка мусить терпіти все що завгодно, бо ж не дасть собі раду самостійно.
Дівчата, не в образу, але ми тут хвалимось характерами, чи як? На мою думку, в ситуації, яку форумлянка мала мужність винести на загал (не від доброго життя, мабуть) хвацькі слова жінок, які в подібних ситуаціях (дякувати Богу) не були, навряд чи допоможуть. Хіба ще більше можуть вселити невпевненість в собі, бо ж як же, он в інших би тарілки летіли в такого чоловіка, а вона ще досі з ним... Я б не писала, але моя близька людина теж головою розуміє, що непорядок. Але ставить логічні питання: от якщо прямо сьогодні зібрати речі і забрати дитину, то: 1. Де ночувати сьогодні? - ну ок, в друзів. 2. Скільки конкретно часу навіть найкращі друзі будуть готові надавати, як мінімум, ліжкомісце мамі з дитиною? 3. Чим нагодувати дитину і себе завтра, післязавтра і в найближчий місяць? 4. Як заробити на базові потреби, з річною дитиною на руках? (оренда квартири, комунальні, дитсадок/няня, харчі, побутова хімія, весняний одяг/взуття дитині, тощо). Який має бути дохід, щоб оплатити базові потреби? 5. Що робити, якщо дитина захворіє? 6. Як захистити себе і дитину від фізичної агресії чоловіка як реакції на таке кардинальне рішення? (так, жінка боїться власного чоловіка). Дуже прошу Вас, не треба ще більше вганяти в депресію людину, яка поділилася наболілим. Вона не винна ні в чому. От ні в чому. І не безхарактерна. Вона просто опинилася у важкій ситуації. В яку її поставив чоловік - людина, яка б мала бути опорою, але натомість виміщує на ній злість за свої комплекси. Ми не були в такій ситуації, отже, не можемо на 100% уявити собі на місці форумлянки. Тож будьмо толерантними.
Справді самодостатні люди дуже цікаві і комфортні в спілкуванні. Хоча не завжди - в кашу собі плюнути не дадуть, хамства терпіти не будуть і або мовчки припинять спілкування, або цілком дохідливо дадуть зрозуміти, що так -не варто з ними. І часто готові багато працювати над стосунками, за умови, що партнер робить те саме, коли є любов і повага. А ті, що "самодостатні" в "", показово, і "лиш би не залежати ні від кого" - тут погоджусь.
Єс. Ну бо я маю потенціал і нічого з ним не роблю. А я з тих людей, які вважають, що якщо можна на чомусь заробити, то треба на тому заробити. В мене немає потреби в грошах як такої. Чоловік мене не обмежує і не притикає. Але все ж гроші його (ну таке в мене відчуття, нічого з тим не зробиш) і якщо він за раз чи два не погоджується на якусь мою захцянку, то в мене пропадає бажання вмовляти і просити і я думаю: "що за ...? Я можу і сама на це заробити" З останнього - це питання авто для мене. Бо це була його ідея - жити за містом, і весна-літо-осінь ми вже більшість часу там, тому я якби обґрунтувала, що авто мені просто необхідне, на що муж видав, що ще не час, та скільки там тої дороги, та візьми таксі. І я якось не маю того стержня справжньої вмілої дружини, щоб пустити сльозу, одягнути пенюар)) і таки добитися свого. Хоббі - це було після першої дитини, а потім після другої))) зараз я вже точно знаю, в котрий мені бік. В мене немає проблеми з зацикленням, я не хочу ховати голову в хоббі чи каву з коліжанками. Юля добре "прощупала" - дитині 2 роки, вона потрохи "відліплюється" і я вже не чую себе такою незамінною мамою, я в першу чергу чую себе жінкою, якій треба місце ще десь, окрім сім'ї.
скажу Вам з досвіду - деякі чоловіки то роблять не спеціально. Говорю про свого. Точно знаю, що не на зло, але коли шукає якусь річ, робить бардак такий, що мамадарагая. При чому, в бардаку вміє навмання з першого разу витягнути потрібну футболку. Вихід для себе знайшла наступний: окрема полиця для його одягу + окремий ящик для білизни, шкарпеток і т.п. Сам своє складає, сам звідти все бере. Не дратуватися. Коли його речі починають вивалюватися на мої полиці , без наїзду звернути на це його увагу. Пи.Си. не вимахуюсь, бо я теж не зразу така мудра стала.
Пеньюар і сльози - це така сила! Уявляєш, чоловік приходить додому а ти вся в пеньюарі точно плачеш в ліжку. (Світло не вимикай.) в нього відбирає мову а ти в той час сльозливим театралізованим голосом із картинним заламуванням рук говориш, що без машини не жисть. Потім ти звичайно почнеш ржати, і він теж. Але забути пеньюар вже не зможе. Два три сеанси мають зробити свою справу.
хоббі можна заробляти теж. ну але ви мабуть вже знаєте чого хочете. просто не до кінця сформулювалось в голові..
@Orman ви так гарно описали і прорекламували пеньюар. Переключайтесь з футболок на пеньюари))) Пеньюар "на авто", пеньюар "на Мальдіви", пеньюар "на ланцюжок від Тіффані" і т.д.Я б теж собі щось таке прикупила. Тільки боюсь, що я вмру від сміху ще на стадії одягання.
Для тієї категорії населення, яка не осилить пеньюар можна зробити оверсайз футболки. Інструкція з використання: одягнути на голе тіло і червоні туфлі на каблуку (ходити в них не треба буде), на футболці напис In desperate need of a new car. Під час заламування рук футболка має спадати з плеча - поправляти так щоб спадала відразу знову.
А ніхто й не звинувачує. Просто деякі дописувачі щиро дивуються, як так можна. Якраз тому що не були в такій ситуації. Якби були - то не дивувалися б. От я, наприклад, не вірю, що чоловік до одруження був ідеальним, а одразу після став тираном. Тим більше, що автор допису пише, що живе в шлюбі 11 років. Це досить пристойний термін. Не рік, не два. Під час зустрічань, перших років у шлюбі, до того як з"явились діти - чи все було гаразд? Дана ситуація - це закономірний результат багаторічного "перетерплю", "не звертатиму уваги", "та вже зроблю, як він каже - швидше відчепиться". У такій ситуації просто взяти та опинитися неможливо - вона, скоріше за все, такою і була. Просто менш інтенсивно проявлялась. А з часом вся ця, вибачте, гидота почала прогресувати і досягла майже критичної точки. Толерантною була сама форумлянка. І от бачимо результат тієї толерантності. І дівчата тут не характерами мірялись, а намагались сказати, що така поведінка чоловіка - ненормальна. І що у більшості так не є. Бо є такі жінки, які кажуть - та он у всіх так, нічого страшного. А це руйнуюча точка зору. Ті питання - куди дітей, за що жити, де спати - вони складні. І за 10 хвилин вирішити їх неможливо. Але що натомість? Чекати, поки бити почне? Діти подорослішають ще трохи і почнуть копіювати батька, зневажаючи матір. Повірте - це буде ще гірше. Бо після того вже навряд чи можна буде їх забрати і піти. Зараз є центри допомоги жінкам, яким нема куди піти з дітьми, які втекли від чоловіка-тирана. Якщо нема родичів, які могли б допомогти хоча б на перший час. Деякі жінки соромляться зізнатись родичам, що є такі серйозні проблеми. І продовжують вдавати, ніби все нормально. А життя тим часом руйнується. І тут не депресувати треба (на це часу взагалі нема), а скоренько розробляти стратегію, як втекти і забезпечувати себе і дітей самостійно. Безвихідних ситуацій не буває. Тому сподіваюсь, що, з Божою допомогою, у форумлянки буде все гаразд і вона знайде найкращий вихід.
Я валяюся Якщо ти такі зробиш, то я в тебе куплю. Але разом з відео-інструкцією))) Сподіваюся, це без докору написано. Ніхто не заважає, я зараз в процесі обдумування, як організувати побут сім'ї на час своєї відсутності. А також підраховую, в скільки це влетить нашому бюджету (тобто моєму чоловіку) на початках, бо діти мають бути в цей час доглянуті, вечеря зварена і т.п. @Orman зробить для мене футболку "In desperate need of all your salary for the next 6 months".
ой, щось то не стержень, а брєд якийсь а крім того, не знаю, як твоя ляля, а моя навколо 2 років стала дуже складна. Від цього все було в якомусь тумані і немов крізь скло. Зараз є перші якісь "проблиски", але то вже 4,5. Про екстремальні ситуації. це завжди важко, зі всіх сторін. Тому що якщо готуватись до цих змін заздалегідь, то чуєшся якось не дуже - ніби і в сім'ї живеш, і працюєш над тим, щоб з тої сім'ї піти. Як зробити це в один день - не уявляю. Але пригадую одну розмову, свідком якої я стала. Жінки жалілись на життя, і в підсумку єдиною, в кого нема опції "піти до мами" хоч на тиждень була лише я. В інших така опція була. Звичайно, повертатись до батьків - це жахлива і вбивча деградація. Але якщо там є можливість знайти дах над головою хоч на тиждень і якщо є план, що за цей тиждень змінити - це плюс. комісійні магазини, секонд-хенд. На маленьких дітей можна багато чого в хорошому стані купити з рук на інтернет-барахолках. Часом навіть і за безцінь. няня в екстремальній ситуації зводиться до "людини, з якою безпечно лишити дитину". Тут вже не вимагається особливий підхід, знання англійської тощо. Доцільно шукати серед студенток. Ідеальний варіант - але це має дуже пощастити - мама іншої маленької дитини, якій потрібні гроші не як основний дохід, а як підробіток. в екстремальній ситуації розглядаємо кімнати, малосімейки, гуртожиткові кімнати зі спільною кухнею. Якщо життя з чоловіком дозволяло жити в кількакімнатній квартирі з ремонтом, це буде удар, звичайно. Але там і інших ударів буде це все міняє і ускладнює. я уявлення не маю, що з цим робити. у всіх різні базові потреби, ну якщо винаймати якусь кімнатку - то не менше 6 тисяч грн на місяць бажано мати хоча б на перший час, щоб вижити. В ситуаціях, коли серед ночі опиняєшся на вулиці в холодну пору року місця, в яких можна знайти притулок - поліцейський відділок, храм. Вокзал не раджу: попри наявність крісел, дуже небезпечно. Зараз є цілодобові магазини та аптеки.
та який докір) ви що) починайте помалу і все буде. я просто з тих людей- які якщо щось хочуть роблять.. а якщо я щось не роблю. але хочу. значить не сильно хочу))
в процитованих мною дописах я побачила інше. Були і інші дописи. про те, що При цьому, я не з метою когось повчити. Просто не хочеться загострювати і так критичну ситуацію. Адже ми тут попишемо, як ми б тарілкою у відповідь жбурнули. А людина може начитатися, подумати "ну що я, безхарактерна, чи як?", жбурнути таки при наступному інциденті тарілкою, а агресор може і здачу віддати. Хто потім за це понесе відповідальність? Тут ж форум, можна вільно висловлювати свою думку, і далі по тексту. (Суничко, якщо що, то то не конкретно до Вас. Просто остатньо зауважую, що на ДП тролів, які всяку єрєсь виписують, чомусь часто толерують, а реальних людей інколи (не?) свідомо заганяють ще глибше під плінтус.)
А звідки Ви знаєте були чи не були? Дякувати Богу, Він мені якось дуже швидко відкривав натури ось таких агресорів (вони полюбляють розмовляти на підвищених тонах, якщо не можуть довести правоту, переходять на крик та нецензурщину, реагують надміру емоційно, не вміють контролювати свої емоції, а ще розказувати, які всі довкола погані і всі щось йому винні, а він білий і пухнастий, на емоціях гримають дверима, посудом, швиряються телефонами об стіну чи підлогу, часто проявляють словесну агресію до людей чи тварин, можуть копнути кішку чи собаку - це все вже дуже тривожні дзвіночки, які помітні навіть при спілкуванні і не вартує на це закривати очі) І А форумлянці можна лиш подякувати за цю відвертість, бо такі історії вчать ще незаміжніх дівчат дуже уважно приглядатися до майбутнього чоловіка. Ну але вже якщо склалася у неї така ситуація, то окрім співчуття, і щоб не переливати з пустого в порожнє, можна порадити звернутися в якісь кризові центри, щоб порадитися з кваліфікованими спеціалістами у цих питаннях. Бо то справа не одного дня, щоб вийти з такої ситуації крок за кроком і відносно спокійно. Ну знаєте, шановна, то вже якось по-хамськи, людей тролями називати...То ви на мене та Міс Скарлет натякаєте??? Бо саме наші повідомлення процитували...В подальшому, уважніше обирайте слова для дописів.[/OFF]
Та? Бо поки такі посили дивні мені -хай собі жінка біситься тихо чи не дуже, що ж поробиш, але робить всьо що повинна, ти тут ніпрічьом, то така порода. Вибачте, не втрималась.
