я, власне, наразі навіть пропонувати не планую. Бо мої поради базувалися б на моєму досвіді, а він кардинально інший хоча б тим, що я на сьогодні здатна забезпечити всі свої базові (і не тільки) потреби і в мене нема дітей.
Пішла я гуглити про обітниці, послух і т.д. Красномовне трактування, повертаючись до питання інших жінок , які щось там роблять *краще/більше ніж дружина*
Ви все вірно написали, для сторонніх людей він просто ідеальний. Щонеділі і по всіх церковних святах до церкви, з дітьми гуляє. А коли дома, це зовсім інша історія. І я це все вирішила розірвати коли до мене нарешті ДІЙШЛО що змінити це вже не можливо. Так скандал, і коли я плачу і питаюсь: не вже у всьому винна я, відповідь завжди ствердна. ТАК У ВСЬОМУ ВИННА ТИ. І знову ви праві, не втікала тільки з тих причин, що фінансово від нього залежна.
Думаю, @unsure потрібні консультації фахівців. Юрист, психолог... Думаю, якщо хтось з форумлянок в цій темі має на прикметі хороших спеціалістів або сам може надати піільгові послуги - було б добре допомогти Це не "конфлікт сім'ї", це вже складнощі підготовки і процесу розлучення. ну це аут, клініка. Нема про що говорити в принципі.
Щойно хотіла те саме написати. Причому у мене навіть холодний раціональний мозок не встиг би зреагувати, бо перша емоція летіла б з гіперзвуковою швидкістю. Мабуть, ніколи не зрозумію такої поведінки. Вважаю, що повне моральне право взагалі не мити посуд має лише фізично неповносправна людина. Всі інші - прошу дуже. Сказати, що то - злісна неповага до жінки, ще нічого не сказати. Якщо з миттям взагалі "журбинка" - міг би на ці дні найняти якусь робітницю.
Я звісно не спец по психології, та й не маю ще такого великого сімейного і життєвого досвіду. Проте якось журба бере, що жінки, котрі так завзято вже скільки десятиліть боряться за свій статус і права в суспільстві, переважно віддають себе в своєрідну жертву заради загального спокою. Ми чомусь не можемо з легкістю забути чи викинути з свого життя те що нас обтяжує і не дає йти вперед. Ми з острахом відносимся до думки "а як я без нього". Можливо треба зціпивши зуби все ж розривати це коло. Давати собі "копняка" до пошуку кращої роботи, умов життя і т.д., щоб більше ніколи не відчувати ось цю фінансову залежність. Колись читала статтю в якій робили аналіз оплати праці жінок і чоловіків одного фаху- чомусь у чоловіків зарплата була в рази вища. Це все так - загальні думки. Щось трохи затянуло у філософію))
або людина, яка купила посудомийну машину знайома поїхала в село з дітьми на 3 тижні. Приїхала, а чоловік мало того що не пилососив і посуд не мив, ще і туалет не мив. Мені вже нецікаво в такому випадку стає на обов'язки, я просто все мимоволі приміряю на себе. От я вдома, і раптом перестаю себе обслуговувати взагалі... і в мене нема чистої білизни, і туалет мій як громадський... я ж захворію від такого стану речей. Ну і відколи в мене троє дітей, я час від часу думаю: а що такого прибирати вдома, живучи деякий час самому? але все це, звісно, "досужие домыслы" "жінка повинна" в неконтрактних стосунках - це якось дуже жахливо.
Повірте, це так важко коли є діти. Я от, наприклад, вирішила трохи змінити спеціалізацію - а для того потрібно було багато вчитися. І що сказати - навіть поки не працювала - вдень стільки всякої роботи знаходиться (по дому, з дітьми ітд) що важко знайти час. А вночі - вже просто нема сил. А треба врахувати, що конкурувати доводиться з чоловіками, які мають непорівнянно більше часу, які не втрачали час на декрети, лікарняні...
А в глаз лопаткою. на мою нескромну думку якраз пора перестати собі давати копняки. Тоді буде легше йти від недостойних і легше вимагати справедливості, і багато чого буде легше. І так закопані. Жінка не йде від чоловіка не тому що фінанси, а тому що їй вбили в голову фінанси, і що хто її схоче, і самій тягнути. Ніби вона зараз не сама тягне ще плюс дорослого мужика, який нерви виїдає ложечкою. Як тільки перестануть кров з неї пити, то гляди і ресурс на "заробити більше" з'явиться. Найважче не фінанси, а розірвати коло психологічної затравленості. Повірте, ті тирани, такі спеціалісти. --- дописи об"єднано, 16 Лютий 2018 --- або я бугага хоча що вже, це колись так було. Тепер часом мию.
Ого, та у Вас царь голубих кровей))) Але дуже залежить, що чоловік робить для Вас. Є такі чоловіки, яким хочеться все подати. Але як починаємо подавати, вони перестають бути хорошими, чомусь
Бо це нереально після народження дитини, а тим більше кількох. Всюди в жінок зарплатня нижча, в усіх сферах. Добре ще, якщо дорослі люди розходяться мирно і колишній чоловік не перестає бути батьком своїм дітям і не відмовляється матеріально їх підтримувати. А якщо просто "викидає все, що його обтяжувало" - з дітьми включно - то що робити жінці? Зараз все, що стосується дітей, коштує великих грошей - навчання, гуртки,одяг, їжа, а щоб заробляти нормально і тягнути на собі весь побут, можливі хвороби дітей і пов'язані з тим пропуски роботи, а ще самій копита не відкинути - то це треба роботом бути. Перекваліфікація теж коштує грошей, та й ніде не будуть відразу платити багато, це казочки. Щоб досягти високих зп в будь-якій сфері, треба кілька років попотіти, часто понаднормово. Діти при тому нікуди не діваються. І так з мого досвіду спілкування - успіху фінансового і кар'єрного досягають або незаміжні жінки, або ті, для яких чоловік якраз є кам'яною стіною. Досягнути чогось наперекір значно важче.
Мені чомусь здається,що не не перестають бути хорошими,а просто звикають до певних речей і потім сприймають то як належне. Для прикладу,дві сімейні пари,в одній жінка ніколи не готовила особливо,все або замовляли або куплялось готове,тому коли вона сама зісмажить омлет,то її чоловік буде на 7 му небі від щастя і вона для нього буде найкраща,а в іншій,жінка,що постійно готує всякі смаколики,то з часом і навіть правильно приготовлена риба-фуга, викликатиме незадоволення чоловіка.
--- дописи об"єднано, 16 Лютий 2018 --- Для чого? Ну з останніх його "перлів" про те що я багато витрачаю. І від тепер ми будемо скидатись ПОРІВНУ на дітей, їжу і т.д. Говорю йому, це ж не справедливо, я буду віддавати 80% своєї зарплати а ти тільки 20%. На що була геніальна відповідь, то заробляй більше.[/QUOTE] Курва! Ото вже занадто. ( Хоч мій теж може щось в такому роді сказати. ) Але як то бути аж таким! - А як він більше з'їсть? То буде доплачувати? Чи черпак норма і юш?! Розізлило мене то дуже! Але надіємось, що у нього є інші хороші якості,які хоч частково це перекривають.
Це лажа, але не завжди чоловік і дружина працюють в одній галузі. Тож з життєвого досвіду - жінка цілком може бути в плюсі. Інша річ, коли заробляєш суттєво більше від чоловіка - це приносить свої складнощі, ще і такі несправедливі - бо ж "а що я такого зробила???". Тож заробляти +-порівну таки краще. інтуїтивні речі. В сім'ї, де дохід жінки і чоловіка приблизно однаковий, воно так і виходить саме собою. Рівна фінансова участь. Але коли хтось починає виставляти рахунки і до копійки підраховувати, хто скільки доклав... це, напевно, чистий жах. якщо термінова - то так. Я одну зі своїх професійних галузей здобувала сама повністю, з шкільного рівня знань і практикою. Безкоштовно, просто спочатку - майже безоплатною працею і великою кількістю зусиль. Це було дуже важко, враховуючи відносно маленьких дітей і відсутність допомоги з ними. Але реально. на мою думку і досвід - коли опиняєшся в обставинах, де іншого виходу крім дати собі раду - просто нема, - якраз легше досягнути. Але звісно, опинитись в тих обставинах - прикро в кожному разі. ну і так, весь мій допис - офтоп
Часом не завадить порахувати. Для себе спочатку. Коли жінка і “і швець, і жнець, і на дуді грець” і при цьому ще й винна кругом - може і рахунки варто виставити.
Я вам більше скажу - при тому що все поскладане і на одній полиці не більше трьох купок речей одного виду, то чоловік як бере щось ще умудряється деколи зробити бардак. Я колись просила так не робити, перескладувала, але то не цінується і я вже дала собі на спокій, хіба нову чисту партію завжди кладу поскладану. Ну не думаю,що здоровий, адекватний чоловік не може витягнути футболки, не переривши при цьому кілька інших. А якщо це робиться на зло,то не хочеться щоразу бути служанкою і перескладувати.
Так, і це теж. Важливо робити те, що ти хочеш і можеш робити. А як жінка не хоче подавати, значить і не треба. Я бачу, що чим більше жінки носяться з чоловіками як з яйцями фаберже, тим зневажливіше чоловік відноситься. А якщо жінка не впахує як проклята, любить себе, і робить по дому те що хоче/може, то і чоловік якось більше її цінує.
це багато в чому зумовлене суспільним налаштуванням. "Всі дівчата хочуть заміж", "головне - вдало вийти заміж", І т.д. Потім справді ті чоловіки як трофеї... Ну а згодом нерідко - як хрести, бо ж "треба терпіти"
