Ох, решта статті, дякувати Богу , мені не. актуальна, але зацитований шматок просто в точку... Наразі шальки моїх внутрішніх терезів все більше схиляються до 'сама, ну то вже зовсім сама' бо з мистецтвом в мене туго а оті не виправдані сподівання і очікування забирають щось аж надто багато ресурсу...
не знаю, мене чомусь взагалі тіпає від думки про те, щоб дорікати тим, що "ти щось обіцяв" ("ти щось обіцяла"). Для мене - якщо вже доходить до цього, то shit has ALREADY happened. --- дописи об"єднано, 16 Лютий 2018 --- головне - не винуватити себе в тому.
Я мала на увазі, що якби хтось із співробітників не зробив чогось, то, певно, чоловік би компа чи ксерокса, чи ще чогось не трощив...
Давав))) Любити і цінувати мене, що з його слів він і робить, надзвичайно мене любить і цінує. --- дописи об"єднано, 16 Лютий 2018 --- Для чого? Ну з останніх його "перлів" про те що я багато витрачаю. І від тепер ми будемо скидатись ПОРІВНУ на дітей, їжу і т.д. Говорю йому, це ж не справедливо, я буду віддавати 80% своєї зарплати а ти тільки 20%. На що була геніальна відповідь, то заробляй більше.
@cjomcjomka - ну чому зразу дорікати? Об*єктивно оцінювати ситуацію. Шлюб це двоє дорослих. А жінка не мама. І не рабиня, не прислуга. --- дописи об"єднано, 16 Лютий 2018 --- колись один тренер запропонував відповідь на таку вимогу - "звісно коханий, обов*язково, після того, як наступну нашу дитину ти виносиш і народиш".
Та ні, потім він купив рівно стільки тарілок, скільки побив. І записав це у витрати в спільний бюджет. --- дописи об"єднано, 16 Лютий 2018 --- Так і було вже. старший син почав говорити словами батька.
Прикольно тепер треба Вам щось побити) і теж в спільний бюджет записати. А якщо серйозно, то, мабуть, ви якось узгоджували сімейні стосунки, чи всі зміни залежать від настрою чоловіка?
Ой, з дітьми то таке - як виявилося, не всі чоловіки вважають стан вагітності і подальші дитячі теми чимось АЖ ТАКИМ (навіть не говорю про подвиги ). ''Ну а що тут такого - звичайний собі фізіологічний процес, ( якщо й не зовсім як в туалет по маленькому сходити, то максимум з 3 - денним запором справитися чи з грипом тиждень повалятися, буває...), родили -вагітніти і до тебе, якось справлялися і не жалілись ''
Я по іншому відповіла, якщо я буду забезпечувати сама себе, одну дитину, то і другу зможу сама забезпечити. Так що гуляй.
Між іншим - це негативний фактор. Працювати з дому значно важче. Не виправдовує поведінки, звісно, але може великою мірою спричиняти агресію
А якщо до фізичного насильства справа не дійшла, але всі прояви психологічного - у всій красі? При чому сім"я, в якій це все відбувається, мені дуже близька і мене дуже болить. Чоловіка знаю, і не можу повірити в те, що про нього говорить його дружина. Але його дружина - ми з нею з пелюшок разом. Вона, напевно, і так не договорює багато. Бо вона з тих, які здатні винести на своїх плечах пів світу. І жаліється тільки тоді, коли вже просто несила терпіти. При цьому жаліється дозовано. Наразі від мене вимагалося тільки вислухати і забути. Але якщо колись (не приведи Боже) мені доведеться обирати сторону, я однозначно буду на стороні жінки. Добре, що моєї думки вона поки не питає, бо, опираючись на власний досвід, я би гнала в шию. А вона поки надіється зберегти сім"ю і батька дитині.
Та чого чоловіки, коли й жінки теж так вважають. Ну але то тема глибока. Чоловік в принципі не може, тому цінність мала б бути очевидною . Але в разі , якщо конкретно цьому чоловіку від конкретно цієї жінки ці діти не дуже то й треба, то відповідно й цінності немає. --- дописи об"єднано, 16 Лютий 2018 --- Власне. Не виправдовує. --- дописи об"єднано, 16 Лютий 2018 --- Ви можете щось робити з собою тільки. іншим - можете бути поруч, запропонувати, але не нав*язувати, бо "благими намірами вимощена дорога в пекло".
Тому що є багато але, спільне майно, двоє дітей. Тай не терплю я уже, пройшло пів року як я сказала йому що я так більше не можу. ну не можу я з ним жити. Після цих слів його просто розпирала злість, як я можу так? що я дітей батька лишаю (це з його слів) І що тепер війна, все ділимо пополам. Живу ці пів року як в тумані. Змінити можна, коли я повністю його слухаюсь, заглядаю в очі, і живу так як він вважає правильним. Все гуд. А як тільки я щось зроблю не так по його міркам, все КАПЕЦ. --- дописи об"єднано, 16 Лютий 2018 --- Я в цій красі прожила 11 років. Повірте я психічно і психологічно зламана людина.
Ваш чоловік тиран, він незадоволений собою і життям. Така тиранія - психологічна - дуже важкий випадок - бо ніби і все добре, особливо для сторонніх людей, а насправді - неможливо жити. І я не вірю, що це можна змінити. Бо для знім потрібне бажання двох. А чоловіку якщо сказати, що щось не так - новий скандал і купа звинувачень і принижень. Тут важко радити, бо перше що хочеться сказати - втікайте від чоловіка. Але зробити так важко через фінансові питання.
