Мені воно виглядає як певне дистанціювання і зверхність. Ніби він - Іванов, а вона не Іванова, а королева Англії. Або просто неІванова і "це багато чого міняє". І я ніколи не чула щоб чоловіки так про своїх жінок казали. Моя Іванова ))) Але мене це не дратує, просто дивує. А як сім'ї це підходить, то хай як завгодно називають один одного. Це явно не найбільша проблема в житті.
Мої не в курсі про 90% дитячих сопель/кашлів/температури, а також про кашлюк, перелом руки, підозру на струс мозку. Але інколи дітей розгрібає на очах в бабусі - і власне тут починається. Так було і вчора, бо чоловік розтемпературився перед батьком і розказав, що то мала зі школи грип принесла. І панєслааась. Мої ніби не шукають винних, але дуже акцентують на тому, як їм шкодить хвороба дитини. "Я цілу ніч не спала і думала", "Ой що мені снилося", "В мене тиск аж піднявся", "Я вже собі таке надумала". Або дитині: "Не кашляй! Бо я буду плакати!" От реально дратує, ніби я чи дитина винна, що захворіла і ми винні в їхніх переживаннях. Про поради я теж просто пропускаю повз вуха, бо "я вичитала в Земної" чи "Дивися, я тут в фейсбуці знайшла, як то лікувати" - то в порядку речей. А, і не забудь давати їм часник щодня.
А мене навпаки дратує, що бабусі-дідусі ніколи ніяких порад не дають. З обох сторін, роби як знаєш, тобі краще видніше, зараз вже все не так, як колись було)))) а в наші часи так не хворіли, ми вже і не пам’ятаємо, що то потрібно робити. У мене інколи такий стан, що просто хочеться, щоб тебе хтось вислухав, сказав добре слово, ніби і не перший рік мама, але все ж.
В нашому з чоловіком випадку, а також у випадках наших родичів і знайомих, які це практикують - це люди, які вчилися разом в школі або виші. Більше того, дехто з нас звертаються один до одного навіть не на прізвище, а студентським чи шкільним прізвиськом Тобто жодної зверхності, дистанціювання, недостатньої поваги чи власності як писали тут вище. Просто звичка з шкільних/студентських років. Навіть є коліжанки, які досі Марчучка, Палійка, Поліщучка і т.д.
точно) - ми теж в одній групі вчилися навпаки - з велиикою гордістю це промовляю! бо таки маю в чому ними пишатися
@Cheburulja ого!ну нічого собіЩе про викладачів і студентів чула історії, а щоб вчителька і учень, то ні.
в мене зараз те саме з моєю мамою. Я набралася наглості і спитала: чи вона навмисно мене застудила і "причіпила" мені хвороби, що я в дитинстві з лікарняних не вилазила?! ангіни, внаслідок чого підрізані мигдалки, неправильне харчування, аритмії і тд і тп. Трохи жорстоко, але подіяло. Я вже не "простудила" дітей, а самі "надихалися" зимним. Принаймі, в мене це діє. Знаю таку "парочку". Направду, так і є - зверхність! В нас з групи вийшло 3 сімейні пари, то вони досі одне другого по прізвиськах кличуть: Осьдик, Гулічка і тд... Але там зверхності ні образливості ані грамульки!
Дуже дратує, коли люди у соцмережах поширюють всякі бздури та давно неактуальну інформацію. Таке враження, що навіть не читають текст того, що репостять! На дату, відповідно, теж не дивляться... І дивує, що за 4 роки війни більшість користувачів інтернету так і не навчилися перевіряти інформацію
Мене то швидше повеселило, але й дратує теж Днями ТЦ Роксолана, дівчинка пропонує стіки з парфумами зі словами: "жіночко, для Вас парфуми". Ну не йо... і на що вони розраховують? Промоутер-студентка, явно ні на що, просто відробляє свої години, але ж їх мали би трохи проінструктувати з власного досвіду студентської роботи кажу перед тим як в люди випускати. Бо якщо звертання "жіночко" в черзі на аналізи в поліклініці я ще якось "скріпя зубами", може, переживу , то на парфуми (навіть при страшному дефіциті) після такого звертання не гляну ні за що, навіть в глибоко пенсійному віці
Дратує, коли вимкнуті світлофори і ніхто не пропустить. Сьогодні їхала майже годину те, що зазвичай займає 20-25 хвилин. І це через ті світлофори. А ще дратує здоровенні ямища.
Не дратує, бо не маю сили вже дратуватися. Але дуже дивує - а надідька підіймати трубку, якщо ти зайнята??!! Це про бюрократію. Я уже натренувалася на раз-два-три. Раз - добрийдень, чиможетеговорити. Два - я такато. Три - чітко сформульоване запитання. І тут мені - я зайнята, передзвоніть завтра. Може то я питання нецікаві задаю.
Мені теж періодично такі кадри трапляються, не бюрократи. -дд, Вам зручно говорити? -так -.....? -я зараз не можу говорити, наберу/наберіть пізніше. То якісь загублені люди ). Ми коли зимою важливим питанням займались, а нас по телефону бюджетники відфутболювали (хтось там вийшов, наберіть пізніше, я тим не займаюсь, це вам ніхто не скаже, особиста присутність....- ми гривень 200 на дозвони на міські номери викинули), то чоловік один раз, як взяли трубку - включив запис типу "Для покращення якості обслуговування розмова може бути записана" - питання було вирішено за 5 хвилин.
Мене дратує, коли курять на зупинці, де багато людей! От буває (часто навіть) чекаю на маршрутку чи трамвай, і чути звідкись димом. Обертаюся, а поруч будь-хто (молодий, старий, жінка, чоловік) випускають той тим прямо в натовп людей! Ну невже не можна відійти десь в сторону з тою сигаретою? От сьогодні біля Добробуту стояла, і дідок курив просто сидячи на зупинці на тій лавочці! Чому інші мають тим дихати? Переважно я так втікаю десь від таких курців, але буває, що стою в черзі на маршрутку і хтось починає курити в тій черзі! То втекти не сильно получиться) От просто цікаво, чи зупинка це теж громадське місце, чи ні? В нас курити в громадських місцях заборонено, то чи можна їм зауваження робити? Хоч думаю,що після зауважень можна нарватися на якийсь мат від них) Напевно легше зберегти своє здоров'я і нерви періодично переходячи з місця на місце на тих зупинках? Буває довгенько можу чекати на маршрутку, то обов'язково знайдеться якийсь любитель такого публічного куріння
Зупинка громадське місце. Я стояла якось з дітьми, один молодик курив, дим йшов на нас. Я чемно, але чітко нагадала йому про заборону паління в громадських місцях- мовчки відійшов подалі. Інші люди промовчали. Як сама - буває, що просто відійду, але тут були діти, а за дітей я порву любого (я така). А пошлють- не пошлють, то як повезе. Можливо, мене як мамашу і не було як послати, та й свідки були. І таки той молодик усвідомлював, що не правий ( з вигляду був адекватний). Якби був якийсь підозрілий тип і не було поряд інших людей - мабуть би "спасувала", бо інстинкт самозбереження...
Я вкрай рідко їжджу громадським транспортом до того ж є ввічливим та толерантним пасажиром,завжди дякуючи водієві чи пропускаючи повз вуха негативні репліки в мою адресу пасажирів (чомусь здебільшого від жінок), яким роблю коректне зауваження щодо твердих форм сумок,які обов'язково мають висіти на плечі та товкти мене в груди через мій невеликий зріст. Але це справді боляче, коли при маневрах транспорту та вимушених рухах власниць таких собі сумок-валіз на плечі, отримуєш ці неприємні гострі удари кутиками сумки. Основне, що таке положення тримання сумки - це трофей для злодіїв. Нема нічого легшого ніж відкрити тверду сумку,яка тримає форму та дістати гаманець, бо всередині все розкладено по поличках,без хаосу. Тому в плані безпеки для власника та оточуючих потрібно тримати сумку в руках,опустивши їх вниз. На тижні зробила зауваження водію, який палив в салоні під час руху. Весь дим йшов в салон. Так як стояла майже в кінці транспорту, отримала порцію здивованих пасажирів. От чому всі дружно повернулись на своїх сидіннях до мене? Дякую,що мовчки. В нас нова система оплати. Хто має картку тернополянина - їздить по 4 грн.,отримуючи квиток у водія через валідатор. Хто немає - оплачує готівкою 5 грн. і теж мав би отримувати квиток у водія через валідатор та його картку. Але для чого пасажиру проводити проїзд,якщо він платить готівкою? Одним словом-для чого фіксувати готівку, яку він отримав в руки? Пра?)). І от жоден пасажир! Жоден,що оплачував готівкою,не вимагав квитка. Своїм проханням я знову здивувала всіх:повертаючись ввечері(21.30)з тренування та,зайшовши в маршрутку, попросила 2 квитки(була з донькою) в обмін на оплачений проїзд, отримала порцію реготу від пасажирів "вона думає,що в такий час зайдуть контролери і будуть її перевіряти,гагагага" та порцію ввічливості від водія:" Тобі що,легше від того стало?". Так, я роблюсь глухою та німою, тому що шок блокує у мені все. Але є і позитив. Мужчини, особливо студентського віку, завжди поступаються місцем.