Зрештою, для чого особисто я В ДОМІ - також не маю уявлення. От для чого я в світі - (розправляючи спину) - місія, візія, цінності - здогадуюсь. І це не маячня насправді. Бо якщо він "в домі" не хрестоматійний господар, але має свою роль в світі загалом, то все "рішабельно".
Якщо забути про любов, тоді правильно, ні для чого. Але хіба хтось виходить заміж, щоб чоловік гайки вдома закручував???
Та, я за те-маєш час,бажання,можливість-зроби. За вираз "ти повинна" можу грюкнути дверима і піти назавжди. Тому і сама цей вираз не використовую. Тобто все у свідомості та совісті кожного. Точніше-все у любові до свого ближнього))Коли все без напрягу. Ви те,що в лапках у виділеному вами тексті, прочитали?)
Люто плюсую! Якщо в чоловіка руки заточені під іншу сферу діяльності(гроші наприклад заробляти ), то крутіть собі гайки на здоров'я
В нас з тим тьху, тьху, нема проблем. Так, я вмію міняти лампочки, але якось не горю бажанням це робити))) Але мене і не трафляє, якщо ці лампочки кілька днів не поміняні. Якби трафляло - сама б замінила)) Чоловіка не трафляє, якщо йому треба приготувати вечерю. Ми якось робимо все по мірі необхідності, а не по правилах з книжки.
Не зовсім до теми, але згадала ситуацію з серіалу "Друзі". Там теж сперечалися чи то про роботу, яку можуть робити чоловіки, чи жінки, чи про посаду. І дівчата кажуть, що хай герой Джої назве хоч одну посаду, яку б не могла займати жінка. Ну він і каже, що жінка не може бути - корольом)) Ну напевно про королеву забув)) Я дома наприклад не мию посуду, миє чоловік. Деколи навіть пилюку може повитирати (я то зараз кажу, що змучена після роботи, ще й вагітністю прикриваюся) Як я шось готую, то може мені допомогти, хоч я більше люблю готувати сама, щоб нікого в той момент на кухні не було) Ну зате, як в мене не працює ноутбук,чи висить і глючить - то кажу, щоб виправляв, бо я взагалі-то не такий ноутбук хотіла А раз він порадив, і купив, то хай сам з ним і розбирається) А якщо серйозно, то краще робити те, що вмієш, і краще довірити ремонт чогось складного майстру. Бо деколи може піти багато часу, нервів, а все б могло легше вирішитися з допомогою спеціаліста. Хоч чоловіки деколи хочуть побути чоловіками, і можуть таки ремонтувати той кран 2 години, а потім таки його доламати, і аж тоді кликати майстра) Ще згадала приклад, коли коліжанка заставляла чоловіка взяти вихідний, щоб він поїхав на Шувар купити картоплю. А він сказав, що краще хай вона купить картоплю дорожче, але під домом, а він в той час на роботі більше грошей заробить. Бо якщо порахувати економію 50 грн. на картоплі, але його потрачений час в 3-4 години, то він би міг заробити набагато більше.
Всі тут про серйозне, а я каксігда- про своє але для розрядки, так би мовити)).Просто, маю досвід в порівнянні Мені краще, щоб чоловік таки мав хоч зелене поняття в "чоловічих" справах/роботах. От, мій чоловік вміє все так мені виглядає і це прекрасно для всіх нас. Колись до було без того- напрягало, що до хати треба було завжди когось запрошувати, щоб чогось там елементарного підремонтувати і т.п майстер/друг/брат/сват. Я і праску справляла але ж ніііі, я ж не хочу і не мушу.Тому було так, що хтось але не він, бо ніхт не до того, навіть самого елементарного. Так, якщо всіх влаштовує, то немає проблем і шукати не варто, це не ті речі ,що є базуючими в стосунках.
о, я останнім часом ношуся з подібними питаннями. Щоправда я технічного вдома робити ніц не вмію, в мене на то завжди були тато і брат. А от в чоловіка не було нікого, крім мами, ну і він сам за то ніколи не брався. Від одного близького родича чую, що чоловік завжди казав шось типу - нашо мені шось робити, до кожної справи є майстер, хай мені приходить і робить, я не буду напрягатися. Ну десь так воно в нас зараз і виглядає - сам не напрягається, але і майстрів не кличе. Багато чого переробив мій тато (причому іноді тато так просто зайде і відразу бачить шо десь шось не так і відразу за 15-30 хв робить). Ну часом шось нагальне чоловік таки робить, типу як злив забився чи кран тече, але ми за пару років вже надцять змішувачів поміняли, бо кожен раз він каже шо нема шо ремонтувати, відразу йде по новий. Ну і так само зараз гостріше стає з таким чисто господарським - прибрати, наготувати, шось просто порозкладати по місцях. Він всерйоз переймається тим, що мені треба найняти якусь кухарку чи прибиральницю, аби мені легше було. Я кажу - та краще ти мені поможи, багато ж не треба - пів години ввечері вистачить. Але йому влом чимсь займатися. От я собі думаю чи то тішитися, що чоловік не шкодує грошей на сторонню допомогу і готовий її фінансувати чи печалитися, що ніц не хоче робити.
Не дуже до теми, але про картоплю. Мої сусіди купували на зиму близько тонни картоплі. Ви собі уявіть як то ваша знайома сама ту картоплю в підвал заносить. Без чоловіка точнр не впорвтись. Wysłane z mojego SM-G935F przy użyciu Tapatalka
ну в них підвалу ніби нема, то не думаю,що так багато картоплі би купляли. І сама дівчина точно би ту картоплю не несла) суть була в тому,щоб не тратити багато часу,щоб їхати далеко, а купити ближче, хоч і дорожче. Може я не так висловилася: куплять картоплю разом ввечері після роботи, але він не буде відпрошуватися з роботи, щоб трохи зекономити. І доречі я дотримуюся думки, що жінка не має носити нічого важкого. Точно не мішки картоплі)
Ой. Ви спробуйте, для себе експериментально. А чоловік раптом може подумати, нащо йому жінка, яка зараз не справляється, якщо на таку то роботу йде така то сума. Мого просто розриває від цифр, нажаль. І від чужих людей в хаті. Нє, від просто ймовірності чужих людей в хаті. В нас пару раз була няня, ото вже рік пройшов, він тільки тепер заспокоївся,...здається. Як завжди, його ключова фраза, що все можна зробити самому. Але для мене важливим є ДІЄслово робити, а не брякнути і вмити руки, і не давати можливості це зробити комусь іншому. Бо чекати можна 2 роки, можна більше, залежить шо.
Тішитися, звичайно і найняти таки когось. Може чоловік хоче з Вами більше часу проводити. Але не з мітлою чи миткою в руках якщо фінанси дозволяють, то чому ні
ну в нас просто все точно навпаки - великий жмот в хаті то я. А чоловік - дуже щедрий )) Постійно мушу його стримувати від купівлі всеможливо потрібних речей для нас, дитини, дому... Не скажу, що мені то дуже добре вдається, але часом таки встигаю )) ну бо я таки трохи скупердяйка. Та і ми зараз в маленькій квартирі живемо, тут якщо на двох розбити, то не так і багато роботи виходить. Просто ж дитина тепер стала свою частку часу забирати. Але на носі ще одне маля і переїзд в суттєво більше житло, отоді мені то все відчутніше буде. Ну і про то для мене важко. Я собі всяко намагаюся уявити, але мені якось не комфортно від того. Наразі відчуваю, що максимум могла би когось на миття вікон запросити, а щоб отак постійно і по всій хаті.... ну не з тих я людей чи то просто не доросла ще до того...
ну і проблеми почали обговорювати)))) ну хіба то не дрібязок??! це все суто в голові (ну але як в обох то трудно) я теж не люблю, коли жінки чоловіками помикають, але при чому тут заклеєні крісла??!! яка взагалі різниця хто їх заклеює? варто йти трохи самореалізовуватись "в люди", а не тільки в хаті (переживаючим, хто має забити цвяшок) п.с. а з чого взагалі взяли що всякі шурупчики і заклеювання то чоловіча справа? бо то типу повязане з технікою і інструментами? апріорі зосереджену роботу жінка і робить краще, вишивання, гачкування, бісер.. та впринципі і решта все вимагає ретельності - якісне прибирання, акуратне готування їжі дійсно суто чоловіча домашня робота - це нести меблі чи побутову техніку, і то якщо здоровя позволяє
Хто як хоче - так і... веде домашнє господарство =) Не бачу жодних проблем. Головне - щоб оце все "моя робота - твоя робота" не провокувало конфлікти. Це ж як з інтимом. Щоб все відбувалося за взаємною згодою. Якщо ремонтуюча меблі жінка і миючий посуд чоловік не порушують своїми заняттями сімейної гармонії - то на здоров"я =) П.С. Ми зазвичай майстрів викликаємо. І шафу повісити (стіни в не дуже доброму стані, а хороший перфоратор чи шуруповерт - недешеві, щоб купляти для використання раз на 1-2 роки), і кран поміняти. Ремонт - само собою, тільки майстер. І не тому, що руки не звідтам. А тому, що шкода власного часу. Майстер - людина досвідчена, тому робить набагато швидше і якісніше. Два роки тому самостійно клеїли шпалери. Зараз вже повідставали на одній стіні. Бо треба було підготувати стіни добре - погрунтувати хоча б. А я просто пошпаклювала дірки, де були, і все. Довірили б роботу майстру - влетіло б у копієчку, зате зараз не чухали б потилицю, де шукати позапланові кошти на шпалери.
І мій так колись говорив про майстра, а з часом захотів вчитись всьому сам. І нічого з тим не зробиш, ну довго то, але ж як вийде як він від того преться. Щодо допомоги вдома, пораджу вам на власному прикладі, що краще візьміть. Нам не дуже позволяють фінанси, але от няні час від часу приходять, бо я просто вже виснажена) Краще не доводити себе до такого стану і шукати свою людину, поки є можливість вибирати і придивлятися) Ну і склалось таке враження, що деякі жінки, не розмовляють зі своїми чоловіками. Все ж схиляюся думки, що поділ обов‘язків, має бути таким, що влаштовує обох, а не чиїсь стандарти. І щоб то так було, треба про то щиро поговорити. А не гадати, хто на чию територію заліз чи не заліз?
Мій чоловік "живе" в тому часі, коли трамвай коштував 50 коп, хліб скількисьтам, і ніяке оновлення інфи не відбувається. Це не зовсім жмотство. По темі допомоги. Я б теж хотіла, що стали двоє, раздва зробили, або, хоча б, дітей погуляти взяв, поки я щось роблю. Але таке буває настільки рідко, що майже ніколи. І коли було зовсім зле, до мене приходили прибирати. Це не капець дуже дорого, і ти реально бачиш, що і ти це можеш зробити, тобто не в космос летіти, не напрягатися, а просто зробити, і це противно. Нє, я не фанат миття вікон. І не фанат щотижневого драяння люстр. Але оце переставляння твоїх речей, заглядання в кожен кутик на предмет бруду,.скажемо, таке собі відчуття, коли ти не допомагаєш прибирати. Але аоли стоїть питання чисто чи брудео, а сил ні на що нема, то воно саокійніше проходить. А про чоловіків майстрів на всі руки.,..це звичайно супер. Як донька такого тата і сестра тако ж брата кажу. Якщо ж не вміє і вчиться, бо хоче, це взагалі клас. А якщо робить бо треба, то ліпше ні. Ліпше майстра, чи зробити самій. Бо оце роблення "на тобі небоже, що мені не гоже", воно потім все одно зламається
