Якщо у вас є зауваження щодо догляду за дитиною, різняться на то погляди і хочете уникнути претензій, що вам вибавили дитину - найміть няню. Їй, як найманому працівнику, зможете пояснити свої вимоги. Не можу сказати, що такі випади то норма, але фактично, вона не зобов'язана сидіти з дитиною, а раз вже сидить, то вважає, що має право щось вирішувати. Складно все це...
Якось вирішиться, просто образливо, що вона мeнe сама так пeрeконувала а тeпeр нe визнає що ій важко а мeнe звинувачує.
А знову в декрет піти? До трьох років маєте право. А потім садочок, або знову маму просити, але чим старша дитина, тим легше.
Хотіла так само написати, але важко мабуть форумчанці зламати стереотип, що двічі по одній дитині в декрет не ходиться....
Та має право і взагалі не працювати Ну до чого тут права? Чи то просто порада, що можна назад в декрет? А вам потрібно, щоб визнала? Та звісно, що важко? Ви раніше вийшли на роботу бо що? Ви собі маєте задати це питання. Бо висока ЗП? - Поможіть фінансово мамі (можна шопінгом, продуктами) Дуже низька ЗП - подумайте чи вартує воно того? Можливість кар'єрного росту? коли? зможете перетерпіти? Бо просто скучно дома? Є безліч причин, але співставте, а може мама просто хоче, щоб ви її похвалили, а не втикали, що то не то і те не то. Як похвалите, то можна і про щось домовитись, і щось донести.
Стільки виявляється ситуацій буває конфліктних з батьками, можете на тому каналі подивитись відео на такі теми, там про різні ситуації говориться Марина Линдхолм
Яким чином донести до мами що вона може давати поради щодо але не виховання дитини, особливо в моїй присутності. Щодо харчування, одягання, режиму і тд. Сьогоднішня ситуація: малий співає "а-а-ааа", приклала до грудей. Висів хв 40. Не заснув. Знаю, що через 2 години точно засне. Моя мама хватає його, колише, він відповідно викручується і ниє. Мама приносить і каже:"ти що, не бачиш що хоче спати?". Думаю, вже промовчу і поступлюсь. Ще раз приклала. 20 хв повисів, почав кусатись, спання нема. Зато в істериці заходився хвилин 20 без перестанку. І вже 3 години минуло, а я не можу його вкласти: нервовий і неспокійний. Нагадую мамі, що її мама (бабця моя) ніколи не лізла з порадами (за кожною дією), а як щось хотіла сказати - то мама визвірювалась на неї. Вчора чоловік попросив не командувати у що я маю одягати дітей на прогулянку (бо то треба було шапки і куртки одягнути...) - то мама питала чого то він такий різкий і категоричний... Доведення до сліз старшої, бо вона МУСИТЬ вивчити чуть не пів молитвенника - "бо піде до школи а не буде знати молитв". І це при тому, що ми з чоловіком і дітьми щовечора молимося... То можна список на 100 сторінок написати... але як пояснити мамі?!
я так і пояснила. без підвищениз тонів, спокійно й чітко. Сказала, що в мене своя сім'я, і в своїй сім'ї буду сама вирішувати питання фінансові, такі й такі. Образилася, але пережила якось. Потім те перейшло) Вона все одно хоче мені давати поради (що є не поради, а якісь напалки на мене і вишукування, чим би мене вколоти) в такій формі, що мені неприємно. То я або ігнорю, або знов кажу те саме. Зараз вже не ображається. Натяками моїй мамі не поясниш, тому треба все в лоб. Але, ви ж знаєте характер вашої мами, оберіть якийсь варіант)
В моєму випадку нічого не діє ... Кожен крок дитини і мій коментується...Я не маю ні сил ні нервів комусь щось пряснювати чи доводити, розвертаюсь і йду геть... Але така ситуація мене доводить до якоісь депресіі, таке відчуття ніби я сама не можу кроку ступити... Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
Знаєте, всі "поради" мамів потрібно приймати за належне і вміло ними маніпулювати, а ще "скільки людей, стільки й думок". Навіть якби , хтось, щось сказав зі сторони, все одно було б обговорення. Знаю, що інколи дуже важко то все сприймати, але потрібно абстрагуватися, зібратися до купки і помаленьку, потихеньку, робити так, як підказує серце. Діти ростуть швидко, все минає, і не оглянетесь. Старайтеся, коли з мамою разом, знаходити компроміс, коли окремо- робіть, що хочете. Головне не зациклюватися на певній ситуації, старайтеся її розрулити(десь змовчати, зігнорувати, десь зробити вигляд, що вам, дуже допомогла порада мами).Хоч дуже не просто, поступитися і згодитися, але будьте розсудливіші і повірте, це буде на користь всім, ніж себе гризти за кожне своє чи мамине слово.
Ох і мене дратує мамуля...Взяла собі за моду мучити мене дзвінками до операторів чи в інформаційне меню....І це при тому, що вона прекрасно вміє користуватися мобільним і вона не старенька бабуля, яка відстала від цивілізації, а цілком ще молода жіночка трішки в літах і при ясному розумі та вищій освіті, якій просто ліньки...Дали їй готову комбінацію цифр яку просто треба набрати і послухати...Так ні вчепилась до мене, щоб це зробила я, прям такі маніпуляції пішли, що мамма мія....Ну йоли-пали, на цей раз я вперлася, бо то вже занадто...
Я свою маму дуже люблю.Вона мені зараз дуже допомагає,але ми обоє маємо дуже запальний характер.Мені вже 30 років.Я сама мама,а вона досі не може зрозуміти що я вже не дитина.Вчить всьому підрят і постійно мені докоряє,бачте не так готую не так виховую сина.З чоловіком у мене не склалось,прожили не повних 5 років та й розлучились.ото вже докорів від мами було...Навіщо заміж виходити було за такого який був не до життя,хоч сама вже теж заміжня вдруге.Навіщо дитину народжувала,якщо батько з нього ніякий,хоч свого часу намовляла на онуків,(ми жили два роки в своє задоволення).Моя мама дуже працьовита та енергійна людина.Вона холерик за темпераментом а я меланхолік там дуже важко знайти спільну мову.Нерви буває теж здають.Мама привикла що право дратуватись має лише вона,а я навіть права висловити свою думку немаю.люди добрі я не лялька гумова в мене теж почуття є.
як мені це знайомо) в нас чергова криза. Бо я посміла зробити по своєму, а не так як хотіла мама. Мені 31 з хвостиком, а я досі незручна дитина для своєї мами. І так виглядає, що це не зміниться ніколи, а я вже не маю бажання вирулювати з тих ситуацій мирно.
Так в мене теж таке буває.Мама теж злиться коли роблю по своєму.я отримую добрячої прочуханки а слідом за тим ллється брудна лайка.Мама зі мною не живе лише деколи приїжджає провідати,але мені лайки і по телефону вистачає.Каже що якби ми жили разом мабуть без сварок не обходилось би.Навіть сьогодні посварились ,бо бачте я малому не правельно картоплю зварила.Ми разом цю картоплю їли і малюку сподобалась і мені.Зате мама приїхала.попробувала і сказала що вона би чужій дитині такої картоплі не дала не те що с воїй.Уявляєте?я в свої 30 варю і борщ і супи і вареники і голубці і навіть холодець,а картоплі зварити не можу.Образливо стало до сліз.Почала огризатись,а мама звісно накинулась з кулаками і проти неї не попреш.Не маю куди дітись.Живу просто у її квартирі і маю маленьку дитину.Планувала малого дати в садок,так мама проти.Незнаю що чекає мене завтра.На душі тривожно,бо єдина рідна у світі людина не може зрозуміти головного,що я вже доросла і маю право вибору.Мій малюк частенько має закрепи,у понеділо к мав рвоту і ще добавився закреп.Вирішила проносне не давати а дати щось з продуктів харчування,подіяло дитина сходила все добре.Так ні,мамі не вдогода бо чому я зробила своїм Богом,як вона каже а не дала ліки ,як вона сказала.І тут матимеш здорові нерви та глузд?
Знаєте, не можна образити, можна образитися - те що Вас образила критика картоплі то Ваша вина. Багатьом то би було до лампочки. Ви маєте попрацювати над собою. Те що така єрунда Вас ображає, лежить далеко в дитинстві. Чи багато вимог через оцінки, чи багато слів"що ти ні на що не здатна"," ти безтолоч"....А Ви ще від маленька намагаєтеся довести мамі, що то не так....Дуже важко, а часом і не можливо. Не доводьте, станьте самі для себе суддею і арбітром. Налажали сваріть себе, відзначилися -хваліть. Тоді зможете бачити необ'єктивну критику мами....Кричить картопля не така, смійтеся))). "Мама, ти сміша. Що що а картоплю зварити вмію. Мені смакує. Тобі ні? Шкода. В різних людей різні смаки. Малий їв, значить йому смакувало. " Далі, мама лікар? Ні, тоді нехай ліки не приписує. До речі, картопля викликає запор. Думаю, вартує малому не давати такі, продукти що кріплять. Список є в гуглі. Впринципі мама не повинна вирішувати віддавати чи ні дитину в садок. Вона вирішувала що до Вас, а тут права голосу не має. Може тільки порадити. Вирішуєте ви. І необов'язково все розповідати, раз буде скандал. Можна просто поставити перед фактом через рік)))).
то легко сказати зі сторони, повірте, я мала аналогічну ситуацію, але з пісним рисом)) Я двічі пропустила то повз вуха, але на третій раз за півгодини я вже не витримала. Якось не вмію я віджартовуватись.
самоствердитись за ваш рахунок вона хоче. Я погана мама, зате вона хороша бабуся, я погана господиня - а от мама на всі руки господиня, і зварить, і попере і п'яте і десяте. Я оті приниження приховані вже не можу переносити. Я довгий час думала, що справа в мені, але чогось мого чоловіка все влаштовує. Та й мене влаштовує, поки не починаю знову чути звинувачення в свою адресу, а потім мама дає задню і каже, та то я просто пожартувала, чого ти така нервова.
Не принцип. А ЗВИЧКА. Ваша мама так багато критикує,бо ви заблизько допускаєте в своє життя. Вона щиро вірить,що вона щось вирішує. Вам потрібно виробити правильну дистанцію. Взагалі дистанція потрібна, навіть для найрідніших. Як варіант пропоную спробувати дозованого "не можете мамо прийти"бо я йду до коліжанки. І різко скоротити число візитів мами до себе. Але поступово,щоб мама не зрозуміла, що то навмисне. Щодо розлучення - то ваше життя і проблема,яку вам вирішувати. Дозу думки мами також маєте право регулювати.
@Virchuk в мене є коліжанка, яка ображається на фрази чоловіка- ти сама з дітьми не даш ради. Він то вшарив,що то іі ображає. І треба і не треба то тулить. Мозгами розуміє,що то іі правильна кнопочка , а нічого з собою зробити не може....За рис чесно не розумію,чому так має ображати. Як варіант дайте банку оліі мамі хай собі зробить пожирніше. --- дописи об"єднано, Feb 3, 2018 --- @Ylasinka Ваша мама перегибає палку. Очевидно Ви ніколи не наздоженете маму по віку вихованоі дитини. Кажу скоротіть число іі відвідин і поменше розказуйте про своє життя. Дистанція.
