Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Та ні, лише одна поки. Але масштабна.
Сонечко за вікном - це щось. Хочеться букет "котиків" і на шашлики.
Насправді я прийшла поділитися позитивом. У вівторок вирішила уточнити на ФБ, чи часом ніхто не хоче з колишніх однокласників зустрітися, і отак до вечора зібралася компанія з 15 чоловік, замовився столик, і згадалося стільки шкільних приколів, що щелепи звело від посмішки. Які ж вони всі круті, які рідні, хоча деяких не бачила 15 років!
Усім сонячного настрою!

 

Все якось іде коверком. Я вже взагалі боюсь щось планувати чи комусь обіцяти. Сюрприз за сюрпризом. Один плюс, сприймаю я то вже все простіше - що мало статись, то сталось і я просто ще не знаю для чого

ну то я зараз така крута, через годину певно знову буду ревіти як завжди

.
Все в житті стається вперше, от і цей рік для мене - це суцільне - вперше! Хочу відпочинку, морального, щоб не думати а що буде завтра, плисти по течії і насолоджуватись результатами. Але до тих результатів ще треба дійти, я тільки відкриваю двері до них.

 

@Hermi, так це ж чудово!!
Чудово, що все стається ВПЕРШЕ!

повірте, знаачно напряжніше, коли вже все-знаєш, у всьому-спокушений, нічим-не-здивувати)

Просто поміняйте своє відношення до ситуацій, що складаються. Дивіться на світ широко розплющеними очима здивованої дівчинки - і світ зміниться навколо. Відпустіть, не помічайте того, що не подобається або зачіпає - от просто штучно ігноруйте.Таке вміння прийде з часом. Сприймайте тільки радісне й приємне.
Ви ж розумна, чарівна дівчина - все у Вас вийде!

 

Привіт! Перший день останнього місяця зими, ще зовсім недавно був НР, дуже швидко все минає. Якийсь настрій в мене дивний, ай навіть не знаю як його описати. Мала, далі ревить, коли йде в садок, це триває рівно три хвилини, але мене трясе набагато довше.Якась я сьогодні замучена, вроді нічого такого не робила, ну тобто стандартно, як завжди хатня робота. Чи то знов погода буде мінятися? Щось хотіла ще написати, але не маю сили.

 

@Hermi, моя коліжанка завжди казала--ніц не планую, по-ходу розберемся.. Я так не могла. В мене мав бути план! Бажано "а" , "б " і "в"... Останніми роками - не планую, па-ходу розбираюсь, в міру поступлення інформації...Життя...


Нинішній робочий день пройшов більш продуктивно, чи то маля таки пойняло, що "цей дощ надовго" і давало мені працювати, чи мо настрій був в нього такий, але нині якось маю більше задоволення від виконаних цифро-завдань.
Паралельно влізла на сайти з шкільними ранцями ! Дааа, давно в мене не було знайомих близько першачків... Мало того, що ціни жуть! , як половина торби "прада" , то ще й не орієнтуюсь в критеріях вибору. Показала чоловікові ціни - він запитався чи це один і на весь навчальний час? Прибила його тим, що це хоч би на 2 роки....Ніц не повів, але вираз обиччя радості не набрав...
На форму не ходила дивитись, бо ще дитя виросте, туди ж сорочки і вишиванка, і взуття. А от портфелик- це те що можна би було і треба, вже купити...Вирішила - дитя одужає і тре буде вибратись в якісь профільні магАзини ( п.с. накидайте пєрвопроходцу інформації..)
Вечірнє бавлення машинками, так нелюбе мені, замінили на гру в шахи.. Ну грою це назвати було важко, бо ні малий , ні я грати не вміємо, а лиш знаєм що як ходить. Ну і так , як я з більшим логічним мисленням, то гра виглядала, як мультик про містера Фікса ( Навколо світу за 80 днів). Під кінець "містер фікс" зовсім вмордувався і покликали ми трєтєйського судью. Прийшов і видав- "єдиний ваш варіан це нічия".
Ну а як інакше, якщо я сама проти себе грала? Не можу ж я сама собі програти, правда?
Тому ми потисли руки і дружно склали фігурки . Фуух.
Завтра буде новий день. Але ще є ніч спочатку, і ця ніч - мого чергування за температурою синочка. Тому ми на процедури передвечірні, а вам усім - цікавого вечора , без містерфіксіння і .

 

сьогодні вже можу остаточно написати-все добре. дякую тим, хто молився зі мною.
відсиділа нині більше двох годин під кабінетом лікаря-аналіз добрий, як сказав доктор "мені пощастило".
а ще зрозуміла чому не люблю "ходити по лікарях", звичайно в першу чергу, бо не люблю хворіти. але ще й оті страшні сіро-зелені стіни поліклінік, обдерті коридори, бідося. ну і сидження в тій атмосфері в черзі... просто добиває. добре, що сьогодні прихопила з собою ел. читалку. то хоч трохи відволіклася і час швидше минув. ще й книжку дочитала і почала другу))
діти вдома сопливі, виносять мамі мозг. я вже навіть не відчищаю тісто для ліпки з килима. ну його, літом поперем...або викинем.
чим завтра їх забавляти я вже не знаю.
завтра в мене в плані "день великої ліпки вареників". ще маю зв*язати 2 пари шкарпеток
бережіть одне одного.

 

Нарешті останній зимовий місяць. Впевнена, що він пролетить швидко і настане довгоочікувана весна. А там - більше тепла, більше вулиці, більше можливостей вибратися кудись. Хоч цей тиждень в мене на диво активний. Але і дуже витратний. Та і активності якісь невеселі, бо щодня дитина верещить, капризує. Ну, на щастя, завтра вже п’ятниця і ті всі коломийки мусять скінчитися.

 

Багато хочеться написати, але глюканутий телефон не дає, самі нерви з ним. Тому більше читаю).
Але сьогодні таки мушу написати. І пишу сюди, бо тут таки багато форумлянок тусується.
Сьогодні зранку гуляв чоловік з псом на Високому замку. І привернув його увагу молодий хлопчина. І він з ним заговорив, хоча на мого чоловіка то є зовсім не схоже. Отже, історія. Хлопцю 22 роки, з Миколаєва (львівського). Пішов з дому 2 тижні тому, бо мама п'є. Тусується на вулиці, на руці один палець, і той відморожений певно, бо синій. Решту втратив на пилорамі. Не має, де спати. Цілу ніч отак по лавках. Паспорту нема, бо мама не дає. Ходить час від часу до Пороховоі вежі на ті безкоштовні обіди. Хтось щось йому пообіцяв, роботу якусь, але так і не прийшов. Мобільного нема. Така велика безпорадна дитина, не наглий.
І ото цілий ранок думаємо де йому знайти роботу з ночівлею. Сьогодні певно завезе чоловік його в той притулок для бомжів на Кирилівській. Хоче на днях ще в Миколаїв з ним поїхати, глянути на маму, паспорт взяти.
Але йому треба роботу! А що ж тими відсутніми пальцями на правій руці???? Може хтось щось може порадити, чи знає кому така людина потрібна? Просто не можна лишати його на вулиці!!! Може б він десь сторожував за ночівлю? Може б щось робив за їжу? Порадьте, підкажіть! Бо пропаде дитина!!!

 

@Rodionochka ваш чоловік молодець! Зараз дуже складний час і таких людей, які би повірили незнайомцю і захотіли допомогти, дуже мало.

 

@Happy Fiancee, так от якраз і проблема в тому, що не знаємо як допомогти(. До себе дому якось не хочеться брати. Ну бо то чужа людина з вулиці, діти, не уявляю навіть собі цього. А куди ж тоді його? В нас навпроти живуть такі собі романтікі-алкаші), вони б кімнату йому здали, але зіпсують хлопця точно. А то ж іще дитина! Не будемо ж за ним ходити. От читаю оголошення, що треба і охоронці, і різнороби (але як з такими руками?). А ще є оголошення, що на якийсь завод на Закарпаття треба людей, дають гуртожиток, кормлять. Але хто його ось так з вулиці візьме? Як би то так зробити, щоб йому повірили?

 

Він повнолітній - якщо мама не дає зайти в хату і взяти речі - можна залучити поліцію. Він ж напевно там прописаний?

 

Може, в "Оселю" подзвонити запитати?

 

Не знаю його ситуації, на вихідні чоловік спробує з ним поїхати за тим паспортом.

 

в мене також були плани, все було розписане на найближчі 5 років і з купою запасних варіантів. Але в один день все просто полетіло коту під хвіст, всі невзаємоповязані плани. І навіть коли починаю планувати щось нове, тільки починаю робити перші кроки в тому - і знову все летить шкереберть. Вже навіть не знаю що далі, як далі...Просто живу.

якось хвилями то все накриває. То кайфую, то страшний депресняк. Розумію що життя воно таке. Як тільки на руках появляються всі козирі, життя починає гроти в покер

Переконую себе, що я просто зробила не правильний вибір і треба пробувати далі. А на душі так тоскно.

 

Минулого тижня в Монако на Чорновола бачила оголошення про акцію - 15 чи 20% на шкільні торби. Не звернула увагу, бо нам не треба, але можна уточнити.

 

думаю мо то автостоянках питати..., але вони там добу через 2...то решту він де буде. Таки Оселя, якщо хоче працювати..

 

УФ. Я вдома? Я - вдома. Аж не віриться. Хоча - чому не віриться. Вчора я звільнилась від робочих справ о 20:30, а потім ще ходила з дітьми гуляти, - то вдома була ще пізніше. А що робити, якщо погода просто зобов'язує до зимових розваг? Звісно, тільки розважатись!
Надворі класний, якісний, очищуючий, по-справжньому зимовий дубачок.
Хоча, вже не так пече, як вранці. Вранці мені здавалось, що замерзнуть очі мокрі серветки стали "стоячі", а бальзам для губ в тюбику відмовився витискатись вже за 20 хв надворі.
Що ще було вранці? Я встала по 6, як завжди, зібрала всіх і себе, відправила всіх і пішла до стоматолога - поставити печатку в облікову карту вагітної.
Потім погнала працювати. І дуже плідно провела робочий день, аж поважаю себе. В обідню перерву забрала малих з садочка, потім до 15:30 встигла зробити те, що планувалось до 17:30 Потім завела машину після кількаденного стояння на морозі, за що мені окремий респект. Потім їхала, забувши почистити заднє скло, за що мені окрема ганьба. Але не зовсім "по приборам", бокові дзеркала робили ситуацію досить безпечною.
Отже, звозила Ї на айкідо, потім зводила Мурашечку на танці. За час її тренування хлопці зробили уроки - хто зі школи, хто з підготовки. А потім ми всі погнали на двір на санчатах. Витримали годину. Прибігли, загнала їх у ванну, поки всі виталяпались - розгребла срач вдома. Ну як розгребла - підлогу помила, місце "де пройти" зробила. Потім допомогла їм домитись, витертись, розгребла срач у ванній (вода, іграшки). Завантажила посудомийку, пралку, засипала інгредієнти в хлібопічку. Нагріла дітям вечерю, поки їли - розвішала вуличний одяг сушитись.
Зараз спакую обід в коробочки, з'їм шматочок пліснявого сиру, який люб'язно зааутсорсила мама_тата_їх, - і у ванну, до кавового скрабика. Вимити і вкласти волосся, "накрасивитись". Бо насправді мій день ще не закінчується І все найприємніше може бути ще попереду.
гарного всім вечора!

 

Ага, пішло моє дитя нині в садок ( тиждень відкарантинились) , лЕтіло так з роздягальні, що цьом забув дати. Впіймала , цмокнула.. Та де там йому до мене нині було.. Що твориться в тій маленькій голові ?? Навіть не питався коли я його нині забЕру ..
Працюється мені ниі без нього однозначно швидше, але якось ..бракне його.
Отакого всього засніженого, з мокрими рукавицями, з снігом на голові і в чобітках, і це не дивлячись на снігозахист на штанах.
Дитина- феєрверк .. , чи як він каже - фаєрверк. І не погоджується , бо вогонь то ж не так в англійській звучить. А що? В цім є логіка. Обіцяла, що ввечері спробуємо розібратись..
Гарно погуляли зранку перед садочком, покатались на льодіках з гірки ( ага, це ми в садок так йшли , не поспішали), пофоткались, і танцем "сніговиків" я також встигла помилуватись.
Життя - чудове. Головне хоч на короткий час залишати усі жттєві і робочі моменти за закритими дверима своєї голови.
Голова...
Третій день поспіль просить ібупрому. І то так бажано на сніданок, обід і вечерю... Троха врізала їй меню - на вечерю ібупром не видаю. Мають ж бути обмеження, пра?
В хаті тепло, їсти наверено, прання нема. Рай..майже, бо сантехніку таки тре домити і з пилососом пробігтись. Можна би було синочка попросити, але він ж в садочку. Тому сама, сама..
А ще прийняла вольове рішення - піду знімлю свій гель і дам нігтикам віддихнути ( читай - ламатися скіко їм влізе), тому в темці про манікюрчики світитись не буду...якщо витримаю.
Середа , а це значить - середина тижня, отже 10 число вже близько.. Як там? - свято наближається-святонаближається
Гарного вам дня і настрою , і .

 

Сесія здана, фууух....
Три тижні мозгогра... мозкового штурму
Я хвора, втомлена і реааально безсила.
Але я здала все дуже гарно і до міжсесійних маю спокій. Хоча вже записалась на курси

соціальних гувернерів

Нафіга воно мені я не знаю, але може до весни ще і передумаю. Хоча не факт

Завтра повертаюсь на роботу. Дітиська чекають, дні рахували до мого повернення. Капризували, не хотіли йти, бо мене немає. Але чемно відходили, чекаючи мене
Файно, після такого на роботу хочеться летіти на крилах

Понию вам трохи про погоду, можна? Я ж сто років не писала, то треба вже понаписувати про все і одразу.
Я сьогодні дико змерзла. Так змерзла, аж кісточки змерзли Простояла на зупинці 20 хвилин і викликала таксі.
А взагалі мене від маршруток вже порядно нудить. Кожного дня вперед дві маршрутки і назад дві маршрутки. І якщо їдучи вперед ще є мінімальний шанс на те, щоб сісти, а не стояти 40-50 хв як тюлька в банці, то назад - без варіантів. Стоїш і подякуй, що взагалі влізла в маршрутку і їдеш.
Короче - як добре, що я працюю недалеко від дому і повертаюсь від завтра в звичне русло.

Треба йти готувати вечерю, бо чоловік вже приїхав і натякає, що сесія здана, а значить халява закінчилась, ггг і пора вже тепер мені готувати їжу і прибирати в хаті.
Та й таке

 

Йой як я змучилася... Готувала пів дня, хлоп - і нема, блііін... Мила/прибирала і то тільки половину зробила. Любі форумлянки, вам чоловіки помагають прибирати чи то тільки в мене такий лежень?
Ще й гості маємо. Приїхала свекруха. І що найсмішніше, везла нам документи, сама приїхала, а документи забула )))
З врочистості - пофотографувала мою красуню на саночках з бабусею. Йду помилуюся