іншого психологога шукайте!!! І дитиною більше займайтеся. Ні один коханець не захоче з вами нічого мати, ні з своїм характером не знайдете нового чоловіка, маючи не вилікуваних діток. А запроси свої зменшувати не будете, 99,99%
ви що не бачите, кобіта живе десь в віртуальному світі, де всі їй щось винні, навтіь та ненароджена дитина.
@Karinos , моя вам порада 1) заспокоїтись і зрозуміти що не все у вас так погано; 2) декретний час присвятити реабілітації дитини та саморозвитку, запишіться на якісь курси, вивчайте англійську. Через три роки як знайдете. От тоді і будете будувати кар'єру уже маючи за плечима знання; 3) залишайте дитину на бабусю і кудись йдіть- на зустріч з подругами, в кіно, поїдьте в Карпати, Прагу, тощо (можна і бажано з чоловіком) 4) перестаньте діставати чоловіка бо наробите біди собі в першу чергу. П.С. Якщо що, то моя старша дитина теж мала проблеми з мовленням через гіпоксію, тому розумію що нерви у вас 'натягнуті'
напишу зараз не популярну думку. я теж іноді жалію, що маю дітей взагалі. Дивлюся на бездітних колег-однолітків і тупо заздрю: ніякої відповідальності, весь час - особистий, в плани ніяк дітей вписувати не треба і т.д. Я виходила заміж свідомо, дитина перша народилася не планованою (тобто ми навмисне не планували, що от вже хочемо дитину, але були готові до вагітності). А мені тоді ніякі гульки і не треба були - я абсолютно не розуміла клубів-барів, мені хотілося лише подорожувати (що ми і продовжуємо робити з дітьми, хоча це вже і складніше організувати, як не крути). А тепер мені хочеться отої свободи молодості, чи як сказати: зависнути десь до пізна не плановано... А дзуськи, вже такого не може бути. Відповідальність нікуди не зникає. От я і намагаюся застерегти колег, що народження дітей, то не просто відповідальність, то МЕГА-відповідальність. І як ото кажуть, але нагулятися таки справді варто (кожен вкладає різний сенс в ці слова). Тому я форумлянку розумію частково. Дитина вимагає купу часу і ще й відповідальності. І її нікуди вже не дінеш. Здавання бабусі на вихідні - то не знімання відповідальності. Думаю, треба психолога. Форумлянка шукає когось, на кого б спихнути вину за своє життя, і звідси оця злість на чоловіка і т.д.
Та ви що? Ну та, можна такими словами кидатись, поки чоловік все на блюдечку приносить. А слабо от прямо з завтрішнього дня влаштуватись на 2-3 роботи і працювати, як коняка, по 12-14 годин? Може, дурощі менше в голову лізтимуть, як будете постійно чимось зайняті. --- дописи об"єднано, Jan 31, 2018 --- Мені взагалі 32 - і така сама ситуація. І теж абсолютно спокійна щодо цього. Будуть подорожі - добре. Не будуть - ну то десь по області поїдем =) О, @Cheburulja збираємо клуб для тих, кому вже під чи за 30 і хто ще не встиг у Шрі-Ланку
А хто ж не заздрить хоч час від часу? думаю таких справді є мало Трава за парканом завжди зеленіша - одруженим і з дітьми не вистачає іноді свободи і часу\можливостей для себе, незаміжним і бездітним - сімейного затишку, клопотів, любові і т.д. Ну але ж має бути якийсь мінімальний здоровий глузд. Бо тут уже реально дурдом Веселка і навіть коментувати далі не хочеться, 100% погоджуюся з
Так виглядає, що форумлянка заздрить власному чоловіку, що все в нього ок. І нема до чого придертись, причепилась до корпоративів. Ви хочете щоб він мучився, бо Ви мучитесь((( А він не мучиться, от така от халепа. Дуже надіюсь, що то гормони, може дійсно деяких вагітних так ковбасить
неплановано так, але як трошки постаратися, то плановано і до ранку можна . Перевірено! Нє ,а чо не віддасте? аборт то ж не боялися робити! хіба це не одне і теж?! А тут так, тимчасово. І ще, можливо їй ласкаве відношення і "сюськання" бабусів-дідусів пішло б на користь більше, аніж зла, змучена і вічноневдоволена мама?
так, чоловік мені забезпечував кілька разів таке. тут чоловіку моєму ріспект. але я ж трохи не про те. я про повну свободу. злісний офтоп, сорі.
Дівчата, ви не бачите, що вами маніпулюють? Намагаються викликати інтерес і різні емоції, привертаючи до себе увагу гостренькими ситуаціями? Я думаю, що все це вигадки, не підживлюйте маніпулятора. Ви ж навіть не знаєте, хто сидить і все це строчить.
Мені під 40, і я не те що у Шрі-Ланці, навіть в Туреччині і Єгипті не була. Приймете до клЮбу чи застара? Хати батьки не купили, з чоловіком вже розлучилася, дітей не маю, сама-одна в чужому місті, заробляти на себе сама мушу, айфона на очі не бачила. Напевне, в мене щось не так з головою, раз я почуваюся щасливою. Поїду-но стрибну у Дніпро з мосту скоренько А за темою - бачу лише одну справжню біду в цій ситуації, це особлива дитинка. Все решта - хворобливі амбіції та нереалізовані бажання дописувачки, які породжують необгрунтовані претензії до всіх навколо замість пошуку причини у собі. Формула "я хочу/не хочу, щоб ти..." апріорі деструктивна для будь-яких стосунків, чи з рідними, чи з друзями. Поділяю думку та поради більшості тих, хто відповідав. Вибачте, якщо була занадто різкою.
моя проблема, що я зовсім не гуляла. я пропустила велику кількість того, що люди роблять в юності. але є така книжка, типу "після 30 вже пізно" - осоновна думка така, що зміни в житті кардинальні (одруження, заведення дітей) треба почати робити до 30, бо інакше людина звикає до такого способу життя і потім чи то не вийде підлаштувати себе під інший тип життя, чи то не захочеться.
прочитала кілька останніх сторінок..офігіла не на шутку..втретє переконалася, що таки не троль.. - і все одно не знаходжу слів, щоб висловити усі емоції від почутого. @Karinos, скажу хіба лиш одне - карма - то така дуууже тонка річ. І ви таки спокутуєте те, на що заслуговували. Але, бійтеся Бога - Ви ж вагітні!! Не наступайте знову на ті ж граблі. Дівчата добре радили - знайдіть файного психолога для себе. Ну або священника, який би навів лад у Вашій голові. То найперше!! Про себе спочатку подбайте! Потім - про дітей. Як ще лишаться сили та натхнення - візьметеся за чоловіка
Мабуть, хтось із психологів-студентів матеріал на диплом (а може, і на кандидатську?) збирає. А ми тут - безкоштовні піддослідні кролички =)
Ой та ладно... всім нам часом чогось такого хочеться чого в нас нема. І трава там зеленіша, і цукор солодший... п.с. Якщо постійно когнітивний дисонанс з материнством, то це може бути симптомом післяпологової депресії, яка може тривати роками отак в'яло. То краще з нормальними спеціалістами проконсультуватись. А якщо вряди-годи то це життя, і все нормально. --- дописи об"єднано, Jan 31, 2018 --- Брешуть. Щасливе дитинство (юність, молодість, тощо) можна мати в будь-якому віці. Може хіба більше доведеться прикласти зусиль. --- дописи об"єднано, Jan 31, 2018 --- Та що перший раз? Всі запаслися попкорном і сємками. Ми теж вміємо розважатися. Бісер не мечіть, бо то фейкова Хрюша. А так то під пивко піде.
ну судячи з ваших описів, вона вам тільки заважає. А так будее мати волю, але тут бац "нєжданчік" знов вагітні. І замість Богу дякувтаи за таке, сидите і ниєте. Моліться, щоб чоловік витримав всі ті ваші бзіки і сам не пішов, бо лишитеся коло розбитого корита .
