Я не зовсім зрозуміла... Тобто людина ослаблена, але не захворіла на диф.? А не навпаки? Я думала, що реагує в першу чергу ослаблений організм. Та дифтерія завжди була. Пригадую дивилась статистику, десь 2012-2013, то за рік тільки по нашій області фіксували 3-4 випадки.
@Dominika, от мозок мій розуміє, що то другий етап кампанії по залякуванню для збуту вакцини. Навіть третій, якщо враховувати літні новини про правець. Але... Але... Отако в сонну голову вальнуть і починає людиною підтрушувати.
Повідписуватись від всіх кіпішних ЗМІ в фейсбуці і не слухати новин по радіо/телебаченню. Все буде добре
Останнім часом чиновники з МОЗу нас так наполегливо лякали цією інфекцією,що не з'явитися вона просто не могла((
в 1994 році було більше 3000 випадків. але тоді не було масового інтернету і кіпіш ніхто не розганяв. з дифтерією така особливість, що якраз імунодефіцитний організм реагує слабко.
тобто по ідеї, якщо організм щеплений(тобто "заселений" антитілами і т.д.) буде реагувати слабше, а нещеплений, тобто незасмічений, буде більш піддатливий дифтерії?
ні. щеплений організм реагує по іншому принципу. А нещеплений- виключно від стану власної імунної системи. От траплялися на очі дані, що "здорове" носійство притаманне власне більше туберкульозникам, людям з імунодефіцтами і...малим дітям ( в силу того, що їх імунна система ще незріла і не здатна давати активну відповідь збудникам) --- дописи об"єднано, Jan 31, 2018 --- можу сказати лиш одне: в 1994 р. у дівчинки із сусіднього класу підозрювали дифтерію ( не підтвердилося). То кіпіш в школі був конкретний.Тимчасово ізолювали від колективу усіх, хто міг з нею контактувати. В тому ж 1994 році взимку на першому вже курсі універу нам не давали допуску до сесії без медогляду з обов язковим щепленням АДП . Тому у цей час ( принаймні мій курс) додатково щепили в обов язковому порядку, хоч у17-18 років вакцинація АДП вже не є обов язковою. Але враховували, що минуло 10 років, тому кількість антитіл мала.
я теж пригадую той шорох. Мені було 14 тоді. І в школі, і вдома всі шушукались про дифтерію. Хтось десь помер від неї, то вже такий страх у всіх був.
Як повідомили УНІАН у МОЗ, підозрілий на дифтерію випадок у Луганській області не підтвердився після проведення лабораторних досліджень в мікробіологічній референс-лабораторії Центру громадського здоров'я МОЗ України. Детальніше читайте на УНІАН: У МОЗ не підтвердили випадка дифтерії на Луганщині Але що саме цікаве, що більшість заголовків новин звучать так: "Зафіксований перший випадок дифтерії"((
@olromashka, от власне, роздувати неперевірену інформацію - то в нас вміють. Ану ж народ ще більше запанікує...
не щеплю. але можу зробити опосередкований висновок: у неформальній розмові акушерка казала, що не радить щепити дітей всим підряд, а лише дифтерію і правець після 3 років. тому точно щось існує або дво-, або одно-компонентне.
Підкажіть, будь ласка, хто знає. Де можна купити пріорікс? В приватних клініках вже нема, а державні не підходять бо це треба дорослому.
Розкажу вам про щеплення. Вчора не могла, бо довго від шоку відходила. Отже, пішла я з Третім Номером (Андрій, 6 років) в поліклініку на медогляд перед школою чому так скоро? Ми хочемо в спецклас -- інтелект України, а туди сказали, що ніякого відбору за законом проводити не мають права, тому хто перший довідку принесе -- той і піде) Лікарка оглянула і каже: "може щепіться, он і соплі закінчились, і не кашляє..." В мене Андрій крім туберкульозу в пологовому більше нічого і немає із щеплень. І я якби і не проти, і страшно із іншого боку, а захворіти ще страшніше... Старших двох я від кору в серпні щепила, а потім і менших хотіла, але отак вічно соплі-шмоплі, що навіть не ревакцинувала (хоча зараз начиталась, то розумію, що і одного щеплення достатньо). Хоча б одного... А в Андрія жодного. ОК -- ЩЕПІТЬ і нехай я рагуліха, яка під час паніки повелась на то... ну повелась, так повелась. Коліть поки не передумала! Медсестра така вся розмальована, із зачіскою, за 50, а може і за 60. Така вся прям звізда у собі впевнена, "та шо ви мамочка, та то така файна вакцина, навіть не переживайте". Вколола, сіла за стіл -- а я дивлюсь на руку на вона на очах червоніє, плямами покривається червоними, просто відразу. Я чесно кажучи ще не встигла перелякатись, просто питаю в медсестри: "а що це таке? чому воно червоніє?" Медсестра тіпа насмішливо: "де?" і тут відповідь, але така флегматична, пофігістична я б навіть сказала: "пані, я не знаю, в мене таке перший раз за чотири роки". Я в ауті. Кажу: ну то робіть щось. А вона сидить за столом, навіть не рухається і каже: "а що я, то лікар має приймати рішення що робити...." Я в істериці малого до трусів родздягаю щоб подивитись чи більше ніде немає, а він весь якимись мраморними плямами покривається. А та сидить.... Я кажу: чого ж ви сидите -- лікаря кличте. А її як заціпило -- ото 5 хв тому така вся впевнена в собі, а тут сіла в всралась. ніяких дій, взяла ручку і пише шось. Блін -- я вилітаю в коридор, всіх там зношу, до лікарки (вона класна, молода (ну як молода -- десь як я)). Та в шоці, ми з нею двоє женемо через коридор. Воне ще в більшому шоці, бо вона ще нічо не бачила... Ну вона подивилась: так, є якісь плями, але тіпа не великі, набряку немає. а я кажу: та чо дивитесь, що робити треба? що у таких випадках роблять. У тут та медсенстра ззаду підтявкує: в нас такого ще не було. І я розумію, що ніхера вони не знають що робити. Кажу, давайте супрастін чи гормон. УВАГА -- В КАБІНЕТІ ЩЕПЛЕНЬ НЕМАЄ СУПРАСТІНУ!!! Я думала, що роздеру. Вона мені каже: таблєточку дам. Я їй сказала куди ту таблеточку запхати і що вона подіє за годину. Укол мені!!! Супрастін в амбулаторії таки знайшли скоро і прибігли уже із ним. Але він не був у кабінеті щеплень!!! Поки той супрастін шукали я пішла покликала ще одного лікаря -- здоровий дорослий мужик. Він мене як обняв, він як не сказав: "ша, мать! це вапше не страшно, ніякого набряку -- зараз пройде" і я заспокоїлась, почала в себе приходити (а загалом це все тривало хвилини 3-4, то всьо моментально відбувалось). І я поняла, що оця мраморність по тілу -- це тупо холод і страх, бо ми тут в свекртах-камезельках, а він голий. А оця висипка якраз у тому місці, де вона спирт мастила, а вона ж так щедро все передпліччя намастила. я кажу: анука дайте мені той спирт (а то був "сеплил") -- намастила його на іншу руку і вона теж почервоніла. Не так сильно (бо там же не було проколу), але теж і я поняла -- Я ПОНЯЛА, А НЕ МЕДИКИ -- що це в нього така реакція на спирт. І воно за той час змешщувалось, то й вже і супрастин не кололи. Можете собі уявити мій стан -- я потім просто тупо не могла ні говорити, ні їсти, аж в сауні трохи відпарилась-відлежалась і полєгшчало. І що? Який висновок? Проблема не в щеплені, а в наших медиках: 1. Якого біса та медсестра вжила ту фразу: "я не знаю, в мене таке вперше за 4 роки?" (а вона мені потім сказала, що, виявляється, то вона мене не налякати , а заспокоїти хотіла, тіпа що ще ні в кого аткого не було. Афігєть заспокоєння...) 2. Вона мала мовчки, меін нічого не казати -- вийти і покликати лікаря 3. Чому у процедурному немає супрастину?!!! 4. Вони там зовсім немають "плану Б", тільки й знають казати, що вакцина хороша... п.с. У нас вже вчора в садку кір виявили... мені б ще малу щепити однією дозою. А потім би ще всіх -- від правцю і дифтерії. Чи, кажете, краще сироватку в холодильник?...
@Kandya я шукала в реакціях той смайлик з виряченими очима... Ото ви пережили. А як Андрійко зараз? Від самої вакцини реакції не має?
все ок -- сидить в телефоні))) сьогодні вже в садок не давала, хоча казалиЮ, що щеплення -- не є причиною не відвідувати садок. Він просто дуже такий чуствітєльний і дуже маму любить (ну принаймні найбільше із дітей свою любов виявляє). То він більше за мене переживав. А йому нічо, вона за 10 хв вже все минуло повністю
