мені 28 років, так не нагулялася правду скажу, але ж повірте як це дивитися коли дітки в 4 роки вже віргики розказують а моя в 4 говорить як 1,5 річна дитина. Я не мала радості і насолоди від материнства, і він не буде мати, бо це спільна дитина, я вийшла заміж в 20 років, родила першу в 23. А в тому що не нагулялася винен він --- дописи об"єднано, Jan 30, 2018 --- вибачте мені давно не 16, а 28, і повірте мати дитину таку це просто жах, знати що твоя кровинка не буде повноцінно жити, це просто ужас. Тому і така депресія. В мене не було радості материнства
От тут я не розумію, вийшли заміж в 20, а дитина народилася через 3 роки. Отже заміж вас насильно ніхто не тягнув ( ви ж не були тоді вагітна). То навіщо виходили заміж? І яким чином чоловік винен, що ви не нагулялися?) То ж після весілля гуляння припиняються. Чи ви на інше розраховували?)
@Karinos судячи з прочитаного ваш допис мав бути не тут, а у «вихвалялках» - турботливий чоловік, адекватні свекри, добрі батьки, задовільний фінансовий стан, вагітність незважаючи на хворобу. Навчіться цінувати, те що маєте. А відсутність двіжу - це не проблема, а тимчасова незручність. Щиро бажаю вам насолоди від вагітності і материнства. Воно багатого вартує)))
@Karinos, і саме тому ви вирішували, чи не вбити би другу дитинку? Чи саме тому ви хочете гуляти ночами? Тому роздумуєте, чи не вигнати чоловіка, який не дається ним командувати? Чи, може, тому свекрів не хочете підпускати? Ні, я не розумію. Дійсно. Багато чого в тій "депресії" не розумію.
@Karinos я трохи згодна з тим, що Ви геть не цінуєте те, що маєте. Бажання вийти з дому розумію, і переживання, що друга дитина утримуватиме Вас умовно вдома теж (тільки у своєму випадку я відмірюю на це не 6 міс, а не менш як 1,5 роки) Але можна я тут во теж гормонами прикриюся і гадостей напишу? І він винен, і батьки неправильні, що квартиру дали, і дитина винна, що не такою родилася, а друга дитина взагалі винна, що надумала з"явитися, і знов по колу чоловік винен що аборту не хоче, і Бозя винен що придумав так що Всі винні коротше. А Ви - просто нещасна жертва обставин? Нє, не зважайте, то я заздрю бо в мене чоловік теж рідко дома буває, але грошей при тому не густо. І квартира ще років 30 не світить, і свекрухи під боком немає, і айфони не купують, влітку теж друга дитина буде, а гуляти я взагалі ніколи і не гуляла, значить теж не нагулялася Так, це дійсно важко, у цьому Вам співчуваю, але отак би не насмілилася стверджувати: бо щастя різне і радість різна і вони можливі у геть різних обставинах. Тим більше Ви маєте змогу (яку далеееко не всі сім"ї мають) допомогти тій дитині (ті ж заняття і реабілітація), тому точно не все втрачено. Вам правда варто задуматися про своє ставлення до життя. Навіть з того що Ви тут пишете я трохи розумію чоловіка, який вважає за краще менше Вам на очі попадатися і на корпоративі сидіти, а ще згоден Вас хоч на гульки хоч куди відпустити аби Ви йому мізки не сверлили...
А ще в мене питання - навіщо автор народжує дітей. Просте звичайне питання, без жодних підколів. 1. Жінка в пологах страждає більше, ніж чоловік - тому ви підсвідомо прагнете йому помститися за пологовий біль? 2. З 6 місяців кидати рідну малечу на чужу няньку. І не через те, що грошей не вистачає, а заради себе коханої та розваг, пліток з коліжанками, корпоративів? Це або фейк, або мені просто така поведінка на голову не налазить. Вибачте!
@Karinos перечитавши ваші дописи маю такі думки: 1. Вас пригнічує стан здоров'я старшої дитини і це породжує у вас спогади про чудове життя до заміжжя; 2. Ви мабуть ніколи не були у становищі коли думаєш, що і де краще купити аби економити, а ваш чоловік виконує свою функцію "принести мамонта" справно ( за що йому варто віддати належне). 3. Усі чоловіки прагнуть певний час присвятити собі, чи то у вигляді хобі, чи то у вигляді корпоративів( як у вашому випадку). Та й не тільки вони. Жінки ж також прагнуть до релаксу. 4. Повірте далеко не кожний чоловік буде сидіти із дитиною. 5. Вам варто знайти собі якесь хобі, більшість жінок у декреті трохи "накриває" депресія (особливо з першою дитиною), тому варто мати як наповнювати себе позитивом. 6. Я не розумію, якщо ваш чоловік має не погане фінансове становище для чого вам багатий коханець???? Знаєте - все в житті минає. Тому насолоджуйтесь тим що є. Подякуйте Богу за все що маєте, попросіть здоров'я для батьків. А коли побачите свою мацьопу, я впевнена все налагодиться і думки зміняться.
Шойто мені підозріло знайомий портрет цієї пані. Вона на ФБ у вагітній групі вже позажигала у вигляді двох клонів. Звідти нагнали ніби. І звідси можемо організувати - жінка тільки мозок всім за..смічує. Проблем (якщо вони існують) ніхто вирішувати не збирається @Karinos
@Sunichka мій чоловік так переживав в пологах за мене і за дитину (хоч старався не показувати), що мені видалося, що наші "страждання" були еквівалентними. Хоч я би пологи словом страждання ніколи не охарактеризувала. хвора дитинка - це біль, який може виражатися різними проявами. Але не варто в тій розпачі впадати в крайнощі. Треба змінювати своє ставлення до речей, якщо не можеш змінити обставини.
Дівчата, розходимся, нас надурили =) Дівчина виписує, що їй 28 років, а в профілі написала, що 26. То як? Одній мені цікаво, з якою метою створено фейковий профіль і розвивається ця геть неадекватна тема?
Ага, і героїня - просто втілення всіх пороків А шо, всі гострі теми в одному персонажі - і не нагулялась, і аборти, і дитина інвалід, і багатий чоловік, і батьки, які все дали, типу - кого що зачепить. Чорний піар теж піар А, і ще ж 7 айфон.
От, в людей життя й справді якесь важке буває. Мати стіко проблем і встигати по всьому інету гасати в пошуках пригод. Йой Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Скучно. Мо на форумі хтось двіж нічний запропонує? Якщо серйозно @Karinos вам ніхто нічого не винен! Ні батьки, ні чоловік, ні свекри! І ваш чоловік не винен в тому, що робота в нього цікава, не винен в тому, що роди болючі і у вагітності вашій не винен!!! Можливостей у вас безліч, вчіться бачити їх і використовувати.
Дівчата, на фейсбуці я писала, ну звісно що такі речі не пишуться зі своєї основної сторінки, де є чоловікові і мої друзі, які і так говорять що я застрягла в розвитку на 16 років. І батьки не підтримують, а натомість гордяться моєб сестрою якій 23 роки і в неї успішно починається карєра кардіохірірга. Друзі порозїжалися хто куда за кордон, інколи просто хочеться виговоритися, повірте це аж ніяк не фейк. Інколи говорю з своїм майсторм манікюру і розказую ій ситуацію, то вона теж мене не розуміє, каже що ій теж було важко з 2 дітьми але нічого. Я просто теж хочу мати якусь карєру і чогось добитися, а не все життя в памперсах сидіти, хоча дітей дуже люблю. І напевно в мене хибна думка, але я вважаю що чоловік і жінка рівноправні, і не можна чоловіку дозволяти вилазити на голову, ми теж працюємо і заробляємо тому чому ми мусимо робити більше і брати більше обов*язків((((
