Відповідь: Сам удома. А коли і з якого віку? По Зіку на днях показували сюжет, як мама залишила річну дитину і "вибігла на пару секунд в магазин". Двері заклинило, мама викликала рятувальників, то вони через балкон лізли. Уявляю, що та дитина пережила, коли чужі дяді в вікно заходили. Маю тут сусідку, яка залишає постійно саму дитину і йде, куди їй треба. Тепер ще й з псом в хаті її лишає, бо вони собі бавляться. Дитині 1,5 року. І вона вважає, що то цілком нормально.
Соцопитування З якого віку Ви залишали дитину саму вдома і на який час? Ну от, до прикладу, в малого зараз Т, мені дуже треба би в аптеку сходити, аптека за 5 хв ходу тобто 5+5 і ще 5хв там = 15 хв. Мені якось той-во, стрьомно, тому, певно, потягну його з собою То я перестрашена? Владу зараз 4 роки, загалом пхати пальці в розетку і лізти на шафу не дуже схильний, але лишався хіба на 5-7 хв поки я до під"їзду вниз спускалася до кур"єрів розрахуватися чи в магазин за хлібом прямо під будинком вискакувала. За той час нічого надзвичайного не робив, дивився мультики і бавився. А як у вас з 4-5 річними?
Старшого в 4-5 років могла лишити самого на 20-30 хв., а в 5 він спокійно міг сходити за хлібом. Найменший (4,4) вважає, що він вже дорослий, і йому можна все те, що й старшим братам, тому самого - ні-ні. Тільки зі старшими і під постійним телефонним контролем.
можу лишити 4- і 2-річку за мультиком на 10хв вибігти за хлібом в нашому ж будинку. не більше. вони того навіть не помічають. на більше боюсь.
Я не залишаю і досі (буде 9), а от чоловік признався що залишав малу коли мене не було вдома в 4-х річному віці щоб сходити в магазин під будинком. Мені ніц не казав.
в мене був випадок, коли терміново треба було ліки для 4-річного, привезти нІкому, аптека в межах трохи дальшої досяжності, ніж у Вас. хвилин 30 мене не було. там справа була не в Т, а в поганих аналізах і під питанням госпіталізація. Я ходила, лишала за мультиком. Разово, звісно, але був такий досвід. 9-річка і 6-річка разом лишаються на годину, маючи спільне завдання.
Менших 4 роки і 2 роки можу на 5 хвилин залишити, вибігти в магазин під будинком. Зі старшою залишаю на 15-20 хвилин (їй 6,5 років), залишаю їй мобільний і включаю мульти.
А ще пам'ятаю як мого молодшого брата у віці 3-4 років залишили вдома самого (хворів тоді вітрянкою і був весь у зеленці) щоб піти в аптеку, але йому збрехали і сказали що йдуть в книжковий йому книжку купити. От він не мав терпіння чекати, підсунув табуретку під вхідні двері, відкрив їх і пішов в книжковий магазин. Мама коли повернулась була в паніці побачивши прочинені двері і пусту квартиру. Здогадалась куди він міг податись і вже зустріла його по дорозі назад. Ну але то були інші часи тоді, дітей залишали самих в меншому віці як зараз.
Я лишаю з 5-ти років. Старшу. Ненадовго. Максимум - годинка. Інколи - 2. Вона дуже відповідальна. Каже, лиши мені якусь роботу, то зазвичай щось на кухні ріже, тре собі. При потребі дзвоню. А от меншого, ні-ні. Один раз лишила, бо у нього темпа була, бігала у школу по старшу, на 15 хв. То дивився мультики. Заборонила з ліжка вставати. Бо він такий непевний. Та і мала просить не лишати її з ним. Каже, що не дасть ради. Мала випадок минулого тижня, не було кому забрати зі школи дитину, то вже просила вчительку, щоб підвела до будинку, їй по дорозі.
Моїм 8 і 3. Можу разом лишити ненадовго. Старшого не більше ніж на півгодини не залишаємо. Меншого чоловік залишав, коли той спав, щоб завести старшого в школу або забрати (без мого відома). Я так не роблю. Теж з тих перестрашених. До речі, тут в Італії, дітям до 10-и років не можна самим гуляти і батьки обов'язково мають водити і забирати свої дітей зі школи. Якщо це хтось інший, має бути доручення з копіями документів, яке заповнюється на початку нового навчального року.
Я б такого малого не лишила. Тут кілька нюансів і не всі вони залежать від дитини. Опускаємо газові, плитки, пожежі, і тайфуни спричинені навіть не твоєю дитиною, а сусідами, наприклад (в мене в під'їзді був витік газу, колись на квартирі, на Пасічній, до речі). Ще не тебе, а гіпотетичну маму може збити машина, не сильно - легенький струс мозку, але свідомість вона втратила, а на чолі не пише, що вдома зачинена дитина. Ще в ліфті можна застрягнути. Я та ще параноїчка. Температура 39 мене не так лякає, як залишена на самоті безпорадна дитина.
І я в тому плані перестрашена. Малого лишаю з 5 років на 15 -20 хв, але в нас відеозвязок у вайбері) Теж були випадки коли температура висока була, а мені в аптеку чи за водою вибігти. Малий в мене спокійний , а от малу не залишила би. Вона лізе всюди, їй все треба, вона не боїться ні темноти, ні висоти, ні получити від мене за пхання предметів в розетку. І з старшим теж її залишити боюсь, бо він не дає собі з нею ради, вона ще і його в якусь аферу втягти може.
Тепер(8 років) можемо залишити самого і зганяти по справах але, коли він сам каже, що залишиться бачу, що йому то дуже норм). Але він з тих дітей, що ніколи не пхались до чогось небезпечного, часом аж занадто безпечний(ггг, от і знайшла щось свого). Постійно на зв''язку.
Я декілька разів залишала сплячу малу, поки в садок збігала. То так і казала чоловікові: якщо через 15 хв не виходжу на зв'язок, значить, щось сталося, їдь додому. Тут багато не треба, на 3хв свідомість втратити, наприклад, ну і що, що досі не було такого, всяке буває. А по питанню, то двох можу на 5 хв лишити, і то залежить від їх настрою на той час. А старшого якраз цими днями довше почали залишати, до години. Але він хворіє, тому спокійніший загалом і ослаблений, відповідно, менш схильний до збитків . В нормальному стані так довго би боялася. Хоча, може, це і стане початком його тривалішого залишання вдома.
Добре мати якусь сусідку на такі випадки. Дитині мультик, сусідку попередити, дитині сказати, що в разі чого можна до сусідки зайти, можна ще дитині телефон лишити і навчити як до мами подзвонити. Мене страх бере, коли думаю як раніше батьки йшли на роботу і 4-5 річних з 9 до 18 самих вдома лишали. Але коли часом треба десь вибігти. З одного боку справді всяке може статись. А з іншого - часом треба не нагнітати. Тут вже кожен собі сам вирішує.
Ну от я лишаю телефон, ключі (з поясненням, що виходити лише як, не дай Бог, щось трапиться), сусідок добрих в нас є троє, до них можна стукати. Я якось все більше "попускаюся" щодо старшої (щодо молодших ще ні), ще рік тому думала, що це айайай залишити саму дитину вдома років до 10. Але ж колись прийде час. Справді статися може всяке, але нагнітати теж не люблю. Я пам'ятаю, як в 2 класі мене ледь не збила машина швидкої допомоги (іронія долі, гг). Мені було 8 років, я сама ходила до школи і зі школи, до подружок і в магазин, ми гуляли в дворі разом (то був 93-95 роки, провінційне містечко). Я тоді так злякалася, на автопілоті додому йшла. А я дитина була дуже уважна і обережна. Словом, з кожним може статися якась неприємність в будь-якому віці, але по своїй бачу, що створювати небезпеки вона не буде, хіба якісь сторонні фактори будуть.
Нещодавно, стикнулась з цим питанням. Одним словом, коліжанка трирічного залишає і йде в школу по малу. По часу скільки би не було, думаю десь +-30хв. Я була просто в шоці. Я свою 4р. могла влітку на 10хв залишити, збігати в магазин, але то з таким острахом. Надіслано від мого Redmi 4A, використовуючи Tapatalk
З яким таким? Середнє арифметичне підказує, що в адекватних батьків той острах одинаковий, навіть при різних за поведінкою дітей.
Згадала як я сама сиділа по кілька годин в 5 років - після спроби ходити в садок таки попросила мене забрати, і поки мама відпрацьовувала тих 2 тижні, то я була сама десь від 15 і до 18, тато в обід йшов на роботу, мама приходила після робочого дня. І то було в 88 році, без мультиків, мобільних.